Постанова

від 29.04.2009 по справі 10/29(25/214)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/29(25/214)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 квітня 2009 р.                                                                                    № 10/29(25/214)  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Швеця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Кінг"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2009 р.

у справі№ 10/29(25/214)

господарського судуДніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Кінг"

до1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області,2) Дніпропетровського державного аграрного університету,

за участюпрокурора Дніпропетровської області,

провизнання права власності

та за зустрічним позовомДніпропетровського державного аграрного університету

доТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Кінг"

прозобов'язання звільнити приміщення

в судовому засіданні взяли участь  представники:

прокуратури:Івченко О.А., ст. прокурор відділу ГПУ, посв. № 194 від 27.11.2007 р.;

позивача:— не з'явились;

відповідача-1:— не з'явились;

відповідача-2:Пастернак Л.Ф., дов. № 19-11-1330 від 26.12.2008 р.;

В С Т А Н О В И В:

У червні 2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Кінг" (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило визнати за ним право власності на новостворені нежитлові приміщення літ. А-12 на першому поверсі (приміщення 43 поз. 1-11 у прибудові літ. А'-1) по вул. Набережній Перемоги, 44/2, у м. Дніпропетровську, загальною площею 278,8 кв. м.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на ст. ст. 331 та 332 Цивільного кодексу України, обґрунтовувало тим, що воно, орендуючи з 1996 р. у Дніпропетровського державного аграрного університету (далі –Університет) приміщення, здійснило в них будівельні роботи, внаслідок чого було створену нову річ, на яку воно набуло право власності.

У жовтні 2005 р. Університет звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою, у якій просив зобов'язати Товариство звільнити приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 44/2.

Зустрічні позовні вимоги Університет обґрунтовував тим, що Товариство, не зважаючи на закінчення 01.07.2002 р. терміну дії укладеного між ними договору оренди нежитлових приміщень № 7 від 01.04.2000 р., продовжує займати та використовувати нежитлові приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 44/2, які є об'єктом вказаного договору.

У ході судового розгляду Товариство уточнило позовні вимоги та просило господарський суд Дніпропетровської області визнати за ним право власності на нежитлове приміщення літ. А-12 на першому поверсі приміщення № 43 поз. 1-11 у прибудові літ. А'-1 загальною площею 178,8 кв. м. по вул. Набережній Перемоги, 44/2, у м. Дніпропетровську з часткою 65,25% (т. 5, а. с. 71).

Уточнені позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що проведеною у справі експертизою було встановлено, що частка його витрат при створенні та реконструкції приміщення, щодо якого виник спір, становить 65,25 %.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2008 р. (суддя Кощеєв І.М.) первісні позовні вимоги Товариства задоволено, а в задоволенні зустрічних позовних вимог Університету відмовлено.

В частині задоволення первісних позовних вимог Товариства рішення прийнято з мотивів, наведених Товариством у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

В частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог Університету рішення мотивовано посиланням на задоволення первісних позовних вимог Товариства.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2009 р. (колегія суддів: Мороз В.Ф., Чус О.В., Стрелець Т.Г.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2008 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог Товариства та задоволено зустрічні позовні вимоги Університету.

В частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог Товариства постанова мотивована їх необґрунтованістю.

В частині задоволення зустрічних позовних вимог Університету постанова мотивована тим, що Товариство займає спірне приміщення без будь-яких правових підстав.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненням до неї, у яких просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2009 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2008 р. Викладені у касаційній скарзі та доповненні до неї вимоги Товариство обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови порушив ст. ст. 33, 34, 85, 97, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, ст. 147 Конституції України,  неправильно застосував ст. 778, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Університет та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі – Відділення) скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслали до Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу Товариства, у яких просять залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2009 р. –без змін. Викладені у відзивах вимоги Університет та Відділення обґрунтовують тим, що доводи та посилання, наведені Товариством у касаційній скарзі, є безпідставними, а постанова, що оскаржується, прийнята без порушень законодавства України.

За розпорядженням в.о. Голови судової палати Вищого господарського суду України від 28.04.2009 р. розгляд касаційного подання здійснюється Вищим  господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Швеця В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– між Університетом та Приватним підприємством "Кінг" (далі –Підприємство), правонаступником якого є Товариство, було укладено договір оренди від 02.08.1996 р., згідно з яким Підприємству передавалось в оренду строком на десять років (з 01.08.1996 р. по 01.08.2006 р.) приміщення загальною площею 220,4 кв. м, розташоване у будинку № 44, корпус ІІ по вул. Набережна Перемоги у м. Дніпропетровську;

– у відповідності до п. 2.1 договору оренди  від 02.08.1996 р. орендна плата сплачується у розмірі із розрахунку 3 долара США за один квадратний метр на місяць, проте у відповідності до п. 7.1 вказаного договору у зв'язку з необхідністю виконання робіт по реконструкції приміщення орендна плата сплачується з 01.10.1998 р.;

– 01.01.1997 р. між Університетом та Підприємством знову укладено договір оренди того ж приміщення, відповідно до умов якого приміщення загальною площею 220,4 кв. м, розташоване у будинку № 44, корпус ІІ по вул. Набережна Перемоги у Дніпропетровську, передається в оренду Підприємству строком на 10 років (з 01.01.1997 р. по 01.01.2007 р.);

– 01.04.2000 р. між Університетом та Товариством було укладено договір № 7 оренди нежитлових приміщень, згідно з умовами якого Товариству передано в користування строком до 01.04.2001 р. приміщення загальною площею 220,4 кв. м, розташоване по вул. Набережна Перемоги, 44, гуртожиток № 2, а додатковими угодами № 6 та № 7 до вказаного договору строк оренди продовжувався до 01.04.2002 р. та до 01.07.2002 р. відповідно.

З наведеного випливає, що між Університетом та Підприємством, а у подальшому –Товариством (як правонаступником Підприємства) на підставі договорів оренди від 02.08.1996 р., від 01.01.1997 р. та № 7 від 01.04.2000 р. (і додаткових угод до нього) вникли правовідносини щодо оренди приміщення, розташованого по вул. Набережна Перемоги, 44, корпус ІІ (гуртожиток № 2) у м. Дніпропетровську, при цьому це приміщення на момент одержання в оренду потребувало здійснення робіт з його реконструкції, виконання яких було покладено на Підприємство (Товариство).

Відповідно до абзацу четвертого ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Таким чином, Підприємство (Товариство) мало право здійснити за рахунок власних коштів реконструкцію спірного приміщення за погодженням з Університетом, якщо інше не було передбачено умовами договорів оренди від 02.08.1996 р., від 01.01.1997 р. та № 7 від 01.04.2000 р. (і додаткових угод до нього).

Апеляційним господарським судом  було встановлено, що договір оренди від 02.08.1996 р. передбачав необхідність погодження Підприємством лише проектно-кошторисної документації на реконструкцію приміщення, щодо якого виник спір, з Університетом, а не самої реконструкції.

При цьому господарськими судами попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. ст. 47 та 43 Господарського процесуального кодексу України не було з'ясовано, чи передбачалось умовами договорів оренди від 02.08.1996 р., від 01.01.1997 р. та № 7 від 01.04.2000 р. (і додаткових угод до нього) обов'язкове погодження самої реконструкції об'єкта оренди з Університетом.

Вказана обставина має суттєве значення для вирішення спору, оскільки ст. 272 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинним на момент здійснення Підприємством (Товариством) реконструкції спірного приміщення (яка була здійснена до 2004 р., що встановлено на підставі матеріалів справи господарським судом апеляційної інстанції), передбачала, що в разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або договором.

Тобто, у випадку, якщо Підприємство (Товариство) здійснило реконструкцію приміщення, щодо якого виник спір, правомірно, то воно має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або договором.

В свою чергу, у такому випадку необхідним є з'ясування питання щодо того, які наслідки передбачались умовами договорів оренди від 02.08.1996 р., від 01.01.1997 р. та № 7 від 01.04.2000 р. (і додаткових угод до нього) у випадку правомірного проведення Підприємством (Товариством) реконструкції спірного приміщення, зокрема, чи передбачалось ними набуття Підприємством (Товариством) права власності на поліпшене внаслідок проведеної реконструкції майно або на його частину.

Однак, вказане не було враховано господарськими судами першої та другої інстанції при вирішенні спору.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що посилання господарського суду першої інстанції на норми Цивільного кодексу України при вирішенні спору є безпідставними, про що правильно зазначив апеляційний господарський суд, оскільки вказаний кодекс набрав чинності з 01.01.2004 р., а реконструкція спірного приміщення була проведена Підприємством (Товариством) до набрання чинності вказаним Кодексом, у зв'язку з чим підстави для застосування Кодексу відсутні.

Оскільки обставини, необхідні для правильного вирішення спору за первісним позовом Товариства у повному обсязі не були встановлені, а розгляд зустрічних позовних вимог Університету до Товариства про звільнення приміщення, щодо якого виник спір, залежить від результатів розгляду первісного позову Товариства, то правильне вирішення спору за зустрічним позовом Університету у даному випадку є неможливим.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2009 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2008 р. підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Кінг" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2009 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2008 р. у справі № 10/29(25/214)  господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя                                                                Г.А. Кравчук

Суддя                                                                                   Г.М. Мачульський

Суддя                                                                                   В.О. Швець