Ухвала

від 03.12.2013 по справі 2/1519/6864/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/7216/13

Головуючий у першій інстанції Гуревський В.К.

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2013 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Кононенко Н.А.

Сегеди С.М.

при секретарі Жус І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Плавбудзагін», виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва» (треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою голови правління виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2013 року,

встановила :

05 серпня 2011 року ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 звернулись до суду з позовом до приватного підприємства «Плавбудзагін», виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2011 року роз'єднано позовні вимоги позивачів та виділено в самостійні провадження.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 послалась на те, що вироками Малиновського районного суду міста Одеси від 16 липня 2008 року по кримінальній справі № 1-478/08 громадяни ОСОБА_3 і ОСОБА_6 та по кримінальній справі № 1-1260/07 від 30 листопада 2007 року громадянин ОСОБА_7 були визнані винними в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 272 та ч. 2 ст. 271 КК України.

Вироки набрали законної сили.

Відповідно вказаних вироків суду, в результаті злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (робітники TOB «Плавбудзагін») та ОСОБА_6 (працівник TOB «Управління механізації будівництва») ІНФОРМАЦІЯ_1 року було заподіяно смерть її сина - ОСОБА_14.

При розгляді кримінальних справ цивільні позови не пред'являлися. Внаслідок злочинних дій вказаних робітників, їй була спричинена моральна шкода.

Смерть сина позивачки - ОСОБА_14 призвела до сильних душевних, моральних та фізичних страждань. Порушився звичайний, нормальний розклад її життя у зв'язку з втратою сина-господаря. Він був надійною опорою у всіх життєвих ситуаціях, всі вагомі рішення у житті їхньої сім'ї батьків-пенсіонерів приймалися з його участю. Зі смертю сина значно погіршився матеріальний стан в їх сім'ї, оскільки син постійно надавав їй та її чоловіку грошову допомогу. Позивачка хворіє, син надавав їй кошти на лікування. Крім того, допомагав поратися по господарству, доглядати та ремонтувати будинок, допомагав обробляти город, де вони вирощують для себе овочі. Смерть сина для неї - непоправима втрата, яка спричинила тривалий душевний біль. Всі викладені вище обставини викликали у неї почуття постійної тривоги, душевних страждань, які тягнуться до цього часу.

Позивачка просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Плавбудзагін», та з виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва» солідарно на її користь моральну шкоду в сумі 120 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на своїх вимогах.

Представник відповідача TOB «Плавбудзагін» в судові засідання не з'являвся.

Представник відповідача виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва» та третьої особи ОСОБА_6 заперечували проти позову.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Суд першої інстанції cтягнув з товариства з обмеженою відповідальністю «Плавбудзагін», ідентифікаційний код 33558287, та з виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва», ідентифікаційний код 05423389, солідарно на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

В апеляційній скарзі голова правління виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва» просить вищевказане рішення суду скасувати в частині задоволення позову до виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва», ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким у задоволенні позову в частині до виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва» відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково вищевказаний позов, суд першої інстанції на підставі ст.ст. 15, 16, 1168, 1172, 1187, 1190 ЦК України, Закону України «Про внесення змін до Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків», Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) правомірно дійшов до наступного.

Вироками Малиновського районного суду міста Одеси від 16 липня 2008 року по кримінальній справі № 1 - 478/08 громадяни ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та по кримінальній справі № 1 - 1260/07 від 30 листопада 2007 року громадянин ОСОБА_7 були визнані винними в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 272 та ч. 2 ст. 271 КК України.

Вироки суду набрали законної сили.

Відповідно до вказаних вироків суду, в результаті злочинних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (робітники TОB «Плавбудзагін») та ОСОБА_6 (працівник виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва») ІНФОРМАЦІЯ_1 року було заподіяно смерть ОСОБА_14.

При розгляді кримінальних справ цивільні позови не пред'являлися.

Внаслідок злочинних дій вказаних робітників, позивачці була спричинена моральна шкода. Смерть її сина - ОСОБА_14 призвела до сильних душевних, моральних та фізичних страждань. Порушився звичайний, нормальний розклад її життя у зв'язку з втратою сина-господаря. Він був надійною опорою у всіх життєвих ситуаціях, всі вагомі рішення у житті їхньої сім'ї батьків-пенсіонерів приймалися з його участю. Зі смертю сина значно погіршився матеріальний стан в їх сім'ї, оскільки син постійно надавав їй та її чоловіку грошову допомогу. Позивачка хворіє, син надавав їй кошти на лікування. Крім того, допомагав поратися по господарству, доглядати та ремонтувати будинок, допомагав обробляти город, де вони вирощують для себе овочі. Смерть сина для неї - непоправима втрата, яка спричинила тривалу душевну біль. Всі викладені вище обставини викликали у неї почуття постійної тривоги, душевних страждань, які тягнуться до цього часу.

Законом «Про внесення змін до Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків», що набрав чинності 30 березня 2007 року виключено ч. 3 ст. 34 зазначеного закону, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральних збитків Фондом соцстраху.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 08 жовтня 2008 року у справі №1-32/2008 зазначені зміни визнав конституційними з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У добровільному порядку відповідачі (юридичні особи) не реагують на звернення добровільно компенсувати заподіяну моральну шкоду.

При цьому, судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 1167 ЦК України, роз'яснень даних у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", позивач повинен зазначити в позовній заяві та в суді, якими неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно моральну шкоду, з яких міркувань позивач виходив, визнаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Суд першої інстанції на підставі п. 5 зазначеної вище Постанови, з'ясував наявність самої шкоди, протиправність діяння її заподіювачів, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювачів та вини останніх в її заподіянні, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з роз'яснень даних в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визнаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди з відповідачів на користь ОСОБА_4 в розмірі 50 000 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57 - 60 ЦПК.

Судова колегія вважає, що відповідачі не довели ті обставини, на які вони посилались як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі врахував положення ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу голови правління виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва» - відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Плавбудзагін», виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва» (треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) про відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда