Рішення

від 11.06.2014 по справі 2/1519/6864/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4325/14

Головуючий у першій інстанції Гуревський В.К.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Гірняк Л.А., Доценко Л.І.,

при секретарі - Булгак Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Плавбудзагін», виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва», треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2013 року,

встановила:

У серпні 2011 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним з уточненим в подальшому позовом, в якому на підставі ст. ст. 1167, 1168, 1187, 1190 ЦК України просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Плавбудзагін» (далі - ТОВ) та виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва» (далі - Виробничий кооператив) солідарно на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі - 120 000 грн..

В позові ОСОБА_4 посилалася на те, що в липні 2007 р. внаслідок нещасного випадку на виробництві загинув її син - ОСОБА_8. Винними у загибелі визнано працівників ТОВ та виробничого кооперативу. Вироками Малиновського районного суду м. Одеси по кримінальній справі №1-478/08 громадяни ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були визнані винними в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 272 КК України, по кримінальній справі №1-1260/07 від 30.11.07 р. громадянин ОСОБА_7 був визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 171 КК України. Вироки є чинними.

Смертю сина їй завдано моральної шкоди, яка полягає у сильних душевних, моральних та фізичних стражданнях, зміні нормального способу життя, виникненні почуття постійної небезпеки. Відшкодування моральної шкоди вона оцінює у розмірі - 120 000 грн..

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити за вказаних в ньому підстав.

Представник відповідача TOB у судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи ТОВ сповіщене належним чином. Причини неявки представника суду не повідомило, заяв та клопотань суду не надало.

Представник відповідача виробничого кооперативу в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Третя особа ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. Надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просив розглядати справу за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. Відбував кримінальне покарання в Південній виправній колонії (№51) УДПтС України в Одеській області.

Представник третьої особи ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти позову.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16.07.13 р. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з TOB та виробничого кооперативу солідарно на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі - 5 0000,00 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі виробничий кооператив оскаржує рішення суду в частині солідарного стягнення з виробничого кооперативу відшкодування моральної шкоди. Просить рішення суду в цій частині скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову до виробничого кооперативу. Виробничий кооператив посилається на те, що в оскарженій частині рішення ухвалено з порушенням норм матеріального (ст. ст. 1167, 1187, 1193 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 212, 213 ЦПК України) права.

Інші особи, які приймають участь у справі, рішення суду першої інстанції не оскаржили.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги, які викладені в апеляційній скарзі.

Інші особи, які приймають участь у розгляді справи в судове засідання не з'явилися. Про час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Заяв та клопотань до суду не надали. Письмових заперечень, пояснень на апеляційну скаргу не надали.

Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином сповіщених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розглядові.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішень, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам законодавства не відповідає.

Ухвалюючи рішення про солідарне стягнення з ТОВ та виробничого кооперативу на користь позивачки відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що шкоду завдано спільними діями працівників ТОВ та виробничого кооперативу. Відповідно до положень ст. ст. 1172, 1187, 1190 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду. Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (а. с. 121 - 122).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4 з ТОВ. Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, нормам матеріального (ст. ст. 1167, 1172 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60 179, 213 ЦПК України) права. Суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин між сторонами по справі, правильно встановив обставини справи в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про солідарне стягнення з виробничого кооперативу відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4. Цих висновків суд першої інстанції дійшов при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням вищевказаних норм матеріального та процесуального права. Не відповідають обставинам справи висновки суду про завдання моральної шкоди спільними діями працівників ТОВ та виробничого кооперативу.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на виробничому майданчику ТОВ стався нещасний випадок. Під час виконання вантажних робіт електрозварювальника ОСОБА_8 було смертельно травмовано. ОСОБА_8 перебував у трудових відносинах з ТОВ, виконував свої трудові обов'язки згідно з трудовим договором на об'єкті ТОВ і за його дорученням. Факт нещасного випадку на виробництві підтверджується актом H-1 від 15.08.07 р. та актом спеціального розслідування нещасного випадку від 14.08.07 р. форма H-5.

У зазначених актах причиною нещасного випадку зазначено невиконання посадових обов'язків відповідальним за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами, який особисто не керував роботами, на які не розроблена схема стропування та підйому відрізаної частини армокаркасу, що призвело до неправильного стропування армокаркасу, його перекидання. Відповідальний за виконання робіт не контролював дотримання працівниками вимог з охорони праці, чим порушив п. 2.1.6 Інструкції № 16/06 для осіб, відповідальних за безпечне переміщення вантажів кранами у ТОВ.

Особою, відповідальною за безпечне переміщення вантажів кранами, був призначений працівник ТОВ виконроб ОСОБА_7. Усі роботи, в тому числі, робота крана і стропальника повинна була проходити під його особистим контролем, що підтверджується кримінальними справами № 1-487/08 і № 1-1260/07, за яким Малиновським районним судом м. Одеси були винесені вироки. За вказані порушення, що спричинили за собою смерть працівника, виконроба ТОВ ОСОБА_7 вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 30.11.07 р. було засуджено за ст. 271 ч. 2 КК України, порушення вимог законодавчих та інших нормативно - правових актів про охорону праці службовою особою, якщо воно заподіяло загибель людей або інших тяжких наслідків. Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 16.07.08 р. стропальника ТОВ ОСОБА_5 було засуджено за ст. 272 ч. 2 КК України, порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві. У вироку від 30.11.07 р. вказується, що виконроб ОСОБА_7 керував двома ланками. До складу ланки входить машиніст бурової установки, бетонник, електрозварник, стропальник і різноробочі. Також під його керівництвом працював кранівник ОСОБА_6.

Оскільки дані обставини встановлені вироками суду, що набрали законної сили, то згідно ст. 61 ЦПК України дані обставини не підлягають доказуванню і є обов'язковими для суду при розгляді цивільної справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідальність перед позивачкою повинно нести тільки ТОВ, оскільки нещасний випадок стався з працівником ТОВ, на його виробничому майданчику, при виконанні його ж завдання і з вини його ж працівників. Підстави для покладення відповідальності на виробничий кооператив в даному випадку відсутні. Колегія суддів при цьому враховує висновки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.14 р. (ч. 4 ст. 338 ЦПК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи в частині вирішення справи про солідарне стягнення відшкодування моральної шкоди з виробничого кооперативу, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 до виробничого кооперативу про стягнення відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила :

Апеляційну скаргу виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва» - задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2013 року в частині солідарного стягнення відшкодування моральної шкоди з виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва» - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до виробничого кооперативу «Управління механізації будівництва» про стягнення відшкодування моральної шкоди - повністю відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

Л. І. Доценко