Постанова

від 02.12.2013 по справі 5023/1742/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 28» листопада 2013 р. Справа № 5023/1742/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О. суддя Лакіза В.В.

при секретарі Лисокобилка А.Ю.

за участю представників:

боржника - Варича Б.В. (довіреність від 23.04.2013р.)

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, м. Дзержинськ Донецької області (вх. № 3317 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.08.2013р. по справі № 5023/1742/11

за заявою АТЗТ «Борівський молокозавод», смт. Борова

до АТЗТ «Борівський молокозавод», смт. Борова

про визнання банкрутом, в порядку статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.08.2013р. у справі №5023/1742/11 (суддя Усатий В.О.) задоволено заяву ліквідатора про накладання арештів. Накладено арешт на нежитлові приміщення у наступному складі: адмінбудівлі літ. "А-1", загальної площі 167,1 кв. м., виробничий корпус з підвалом літ. "Б", цегляний, загальною площею 1498,9 кв. м., котельні літ. "В", цегляна, загальною площею 152, 7 кв. м., блок складів літ. "Д", цегляний, загальною площею 196,2 кв. м., трансформаторної підстанції літ. "Е", цегляна, майстерні літ. "К", цегляну, загальною площею 353,2 кв. м, водонапірної башти літ. "З", цегляна, градирня літ. "Г", дерев'яна, насосна підстанція літ. "И", цегляна, туалет літ. "Ж", цегляний, огорожі № 1,2, залізної, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 і належать на праві приватної власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1) на підставі укладеного 27.01.2012 року договору купівлі-продажу укладеного між Приватним підприємством "Едікула" (ідентифікаційний код 33067800, 61022, м. Харків, м-н Свободи, 8, р/р 26002224800011 в ПАТ "АКБ "Базис", МФО 351760) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зареєстрованого в реєстрі за № 417.

ОСОБА_2, не погодившись з зазначеною ухвалою, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права при її прийнятті, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 16.08.2013р., постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ліквідатора про накладення арештів на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2, відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції постановляючи вказану ухвалу не навів обставин, які він визнав встановленими для застосування заходів щодо забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, не перевірив наявності у ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.11.2013р.

14.11.2013р. ухвалою Харківського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 28.11.2013р., витребувано у господарського суду Харківської області матеріали даної справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, ліквідатор АТЗТ «Борівський молокозавод» вказав, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

У поясненнях на апеляційну скаргу ТОВ «ТЕТРА ПАК» вказав, що заперечує проти апеляційної скарги ОСОБА_2, просить залишити її без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 22.10.2013р. просить залишити без змін.

ПАТ «Харківгаз» в особі Зміївської філії просить у листі від 13.11.13р. №01-1989 розглядати справу без участі її його представника.

У судовому засіданні 28.11.2013. був присутній представник АТЗТ «Борівського молокозаводу», який зазначив, що повністю погоджується з ухвалою господарського суду Харківської області від 22.10.2013р., якою накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

22.08.2007р. між ПАТ «АКБ Базис» та АТЗТ «Борівський молокозавод» укладено кредитний договір №41/07, згідно з умовами якого, ПАТ «АКБ Базис» відкрив АТЗТ «Борівський молокозавод» кредитну лінію в сумі 5000000,00 грн. строком до 20.08.2010р.

Вказаний кредит надавався АТЗТ «Борівський молокозавод» під забезпечення - між сторонами укладено іпотечні договори: №56 від 22.08.2007р., №7 від 01.02.2008р. №25 від 01.07.2009р.; договори застави: №34 від 23.04.2008р., №7 від 25.02.2009р., №17 від 31.03.2009р. та договір поруки №36 від 14.05.2010р.

Згідно іпотечного договору №56 від 22.08.2007р., АТЗТ «Борівський молокозавод» передав, а ПАТ «АКБ Базис» прийняв в іпотеку нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2010р. у справі №29/335-10 позовні вимоги ПАТ «АКБ Базис» задоволено та звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №56 від 22.08.2007р., зокрема і на нерухоме майно, яке розташоване за адресою - АДРЕСА_2. Вказане рішення не було оскаржено та набуло чинності.

17.03.2011 р. господарським судом Харківської області в порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було порушено провадження у справі № 5023/1742/11 про банкрутство АТЗТ «Борівський молокозавод», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що винесена відповідна ухвала.

28.03.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Базис» та Приватним підприємством «Едікула» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого ПАТ «АКБ «Базис» від свого імені продало, а ПП «Едікула» придбало у власність нежитлові будівлі у наступному складі: адмінбудівля літ. "А - 1", цегляна, загальною площею 167,1 кв. м., виробничий корпус з підвалом літ. "Б", цегляний, загальною площею 1498,9 кв. м., котельня літ. "В", цегляна, загальною площею 152, 7 кв. м., блок складів літ. "Д", цегляний, загальною площею 196, 2 кв. м., трансформаторна підстанція літ. "Е", цегляна, майстерня літ. "К", цегляна, загальною площею 353, 2 кв. м, водонапірна башта літ. "З", цегляна, градирня літ. "Г", дерев`яна, насосна підстанція літ. "І", цегляна, туалет літ. "Ж", цегляний, огорожа № 1,2, залізна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 травня 2011 року у справі № 5023/3816/11 (суддя Тихий П.В.) в задоволенні первісного позову ПАТ «АКБ «Базис» до Приватного підприємства «Едікула» про визнання недійсним, зокрема і вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.03.2011р., відмовлено, зустрічний позов Приватного підприємства «Едікула» до ПАТ «АКБ «Базис» про визнання права власності задоволено повністю. Визнано за Приватним підприємством «Едікула» право власності на об'єкти рухомого та нерухомого майна, яке було придбано за спірними договорами купівлі-продажу. Вказане рішення оскаржене до апеляційного суду і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2012р. у справі №5023/3816/11 скасовано, прийняте нове - про задоволення первісного позову про визнання недійсним, зокрема і договору купівлі-продажу нерухомого майна (АДРЕСА_2) від28.03.2011р., укладеного між ПАТ «АКБ «Базис» та ПП «Едікула», посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 (реєстровий № 1003) та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за №4383606.

Внаслідок перегляду вказаної постанови в касаційному порядку, постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2013р. постанову ХАГС від 20.11.2012р. у справі №5023/3816/11 скасовано, справу направлено до Харківського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

27.01.2012р. між ПП «Едікула» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: адмінбудівлі літ. "А-1", загальної площі 167,1 кв. м., виробничий корпус з підвалом літ. "Б", цегляний, загальною площею 1498,9 кв. м., котельні літ. "В", цегляна, загальною площею 152, 7 кв. м., блок складів літ. "Д", цегляний, загальною площею 196,2 кв. м., трансформаторної підстанції літ. "Е", цегляна, майстерні літ. "К", цегляну, загальною площею 353,2 кв. м, водонапірної башти літ. "З", цегляна, градирня літ. "Г", дерев'яна, насосна підстанція літ. "И", цегляна, туалет літ. "Ж", цегляний, огорожі № 1,2, залізної, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 417.

Постановою господарського суду Харківської області від 06.09.2012р. АТЗТ «Борівський молокозавод» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Мишина С.І.

13.08.2013р. до господарського суду Харківської області звернувся ліквідатор АТЗТ «Борівський молокозавод» Мишин С.І. з заявою «про вжиття запобіжних заходів» (назву якої усно уточнив в ході апеляційного перегляду та назвав «про забезпечення позову» ), якою просить, в порядку статей 66, 67 ГПК України накласти арешт на нерухоме майно у наступному складі: адмінбудівлі літ. "А-1", загальної площі 167,1 кв. м., виробничий корпус з підвалом літ. "Б", цегляний, загальною площею 1498,9 кв. м., котельні літ. "В", цегляна, загальною площею 152, 7 кв. м., блок складів літ. "Д", цегляний, загальною площею 196,2 кв. м., трансформаторної підстанції літ. "Е", цегляна, майстерні літ. "К", цегляну, загальною площею 353,2 кв. м, водонапірної башти літ. "З", цегляна, градирня літ. "Г", дерев'яна, насосна підстанція літ. "И", цегляна, туалет літ. "Ж", цегляний, огорожі № 1,2, залізної, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Свою заяву ліквідатор обґрунтовує тим, що в ході проведення ліквідаційної процедури ним було встановлено, що під час дії мораторію у справі про банкрутство АТЗТ «Борівський молокозавод» спірне нерухоме майно, яке належало боржнику було відчужене в незаконній спосіб. В цій заяві ліквідатор також зазначив, що звертається до суду з вимогою щодо визнання недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.01.2012р., укладений між ПП «Едикула» та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3, зареєстрованого під №417.

Задовольняючи вказану заяву про забезпечення позову та застосовуючи заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні нежитлові приміщення, господарський суд Харківської області вказав, що правовими наслідками ліквідаційної процедури є продаж майна банкрута, яке належить йому на праві власності, для задоволення вимог кредиторів, тому визначив такий спосіб забезпечення позову адекватним до обставин справи, а вирогідність відчуження ОСОБА_2 спірного нерухомого майна дає підстави вважати про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам кредиторів.

Проте, з таким висновком не погоджується колегія суддів, з наступних підстав.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до вимог статті 67 цього Кодексу позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.33 ГПК України.

Проте, всупереч положенням ст.66 ГПК України, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях про те, що невжиття таких заходів унеможливить у майбутньому виконання рішення господарського суду і на момент винесення рішення відповідач позбудеться майна та грошових коштів.

В пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. за № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В пункті 3 зазначеної постанови також вказано, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Проте, господарський суд Харківської області здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів дійшов помилкового висновку про наявність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Отже, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, заявник не надав жодного доказу, який би свідчив про належність цього майна саме ОСОБА_2, не надав в підтвердження цього жодного документа про наявність у ОСОБА_2 права власності на це майно. Посилання ліквідатором на незаконне відчуження вказаного майна в період дії мораторію, на даний час є безпідставним, оскільки факту саме незаконного відчуження в період дії мораторію вказаного майна нічим не підтверджено. Як зазначалось вище, Вищим господарським судом України було скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2012р., якою визнано недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема і такого, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, укладених між ПАТ «АКБ «Базис» та ПП «Едикула». На даний час відповідне судове рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна між ПАТ «АКБ «Базис» та ПП «Едикула», яке б набрало законної сили не прийнято.

Також заявником не надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду - реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, тощо.

Вказані обставини суд першої інстанції залишив поза увагою, чим допустив порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, на думку колегії суддів, позиція ліквідатора АТЗТ «Борівський молокозавод» не знайшла свого відображення у матеріалах справи та нормах чинного законодавства, а господарський суд, приймаючи рішення по даній справі не забезпечив дотримання цих норм.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали господарського суду Харківської області від 16.08.2013р., з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права та відмови у задоволенні заяви ліквідатора АТЗТ «Борівський молокозавод» арбітражного керуючого Мишина С.І. про застосування заходів щодо забезпечення позову, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 66-68, 99, 101, 102, п. 2, ст. 103, п.4 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 16.08.2013р. по справі №5023/1742/11 скасувати.

Відмовити ліквідатору АТЗТ «Борівський молокозавод» арбітражному керуючому Мишину С.І. у задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення у наступному складі: адмінбудівлі літ. "А-1", загальної площі 167,1 кв. м., виробничий корпус з підвалом літ. "Б", цегляний, загальною площею 1498,9 кв. м., котельні літ. "В", цегляна, загальною площею 152, 7 кв. м., блок складів літ. "Д", цегляний, загальною площею 196,2 кв. м., трансформаторної підстанції літ. "Е", цегляна, майстерні літ. "К", цегляну, загальною площею 353,2 кв. м, водонапірної башти літ. "З", цегляна, градирня літ. "Г", дерев'яна, насосна підстанція літ. "И", цегляна, туалет літ. "Ж", цегляний, огорожі № 1,2, залізної, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст підписаний 2.12.2013р.

Головуючий суддя Т.В. Кравець

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.В. Лакіза