Ухвала

від 11.09.2013 по справі 245/386/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія - 45

Головуючий в 1 інстанції - Дмитрієв О.Ф. Доповідач - Шевченко В.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 вересня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю.

суддів: Кіянової С.В., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі Стефановій Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області на рішення Старобешівського районного суду від 07 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Новозар'ївської сільської ради Старобешівського району Донецької області, Реєстраційної служби Старобешівського районного управління юстиції Донецької області, Головного управління Держземагентства в Донецькій області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування, визнання в порядку спадкування за законом права власності на фермерське господарство, зобов'язання зареєструвати право постійного користування,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013р. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування та зобов»язати зареєструвати за ним вказане право. Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_5 Позивач є спадкоємцем першої черги за законом. Крім нього спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є його донька ОСОБА_4 та дружина - ОСОБА_3, однак останні у встановлений законом строк відмовились від прийняття спадщини на його користь. 02 січня 2013р. він звернувся до Старобешівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька. До складу спадщини входять спадкові права на фермерське господарство «Вікторія», яке належало його батькові і голової якого він був та право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського(фемерського) господарства площею 51,9га, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ДН №000212, виданого 25 грудня 1995р. 30 квітня 2013р. державним нотаріусом Старобешівської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку. Просив визнати за ним в порядку спадкування право постійного користування земельною ділянкою і зобов»язати зареєструвати це право, а також, з урахуванням доповнених позовних вимог, визнати за ним право власності за законом в порядку спадкування на фермерське господарство «Вікторія».

Рішенням Старобешівського районного суду Донецької області від 07 червня 2013 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, право на постійне користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, загальною площею 51,9 га, яка розташована на території Новозар'ївської сільської ради Старобешівського району Донецької області, та належала ОСОБА_5 на праві постійного користування на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого 25 грудня 1995 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 463. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на фермерське господарство «Вікторія», код ЄДРПОУ 24071499, юридична адреса: АДРЕСА_1. В задоволенні решти вимог відмовлено.

На вказане рішення суду Старобешівська районна державна адміністрація Донецької області подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд розглянув справу, не залучивши у якості належного відповідача Старобешівську районну державну адміністрацію Донецької області, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки вказаним рішенням порушуються права державного органу. Судом не надано належної правової оцінки тому факту, що згідно статті 19 ЗУ «Про фермерське господарство» майно, яке може входити до складу фермерського господарства, повинно передаватись членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Згідно статуту фермерського господарства «Вікторія» у переліку майна господарства право постійного користування земельної ділянки не значиться. Судом не взято до уваги, що на даний час ЗК України визначено вичерпний перелік осіб, які можуть мати земельну ділянку на праві постійного користування. Фізичні особи у вищезазначеному переліку законодавством не передбачені. Суд не врахував, що згідно статті 1225 ЦК України до спадкоємців у порядку спадкування на загальних підставах переходить лише право власності на земельну ділянку із збереженням її цільового призначення. Право користування не може бути успадковане. Однак, ОСОБА_5 на підставі державного акту була надана земельна ділянка площею 51,9 га для постійного користування, а не у власність.

В засіданні апеляційного суду позивач та його представник, третя особа ОСОБА_4 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.

Представник Головного управління Держземагентства в Донецькій області просив розглянути апеляційну скаргу на розсуд суду.

Представники Старобешівської районної державної адміністрації , Новозар'ївської сільської ради Старобешівського району, Реєстраційної служби Старобешівського районного управління юстиції Донецької області, Головного управління Держземагентства в Донецькій області, третя особа - ОСОБА_3 в засідання апеляційного суду повторно не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ( а.с.123,124, 129-133). Доказів на підтвердження поважних причин неявки до суду не надали. Згідно ч.2ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи. не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач ОСОБА_2, як член фермерського господарства «Вікторія» та спадкоємець після смерті свого батька та водночас засновника та голови даного господарства, звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» голові селянського (фермерського) господарства батькові позивача- Бражникову М.О. на підставі рішення Старобешівської районної ради народних депутатів від 28.09.1995 року було надано у постійне користування земельну ділянку площею 20 га для ведення селянського (фермерського) господарства. На підставі рішення Старобешівської районної ради народних депутатів від 27.02.1997 року додатково для розвитку фермерського господарства ОСОБА_5 надано земельну ділянку на праві постійного користування площею 31,9 га. Загальна площа земельної ділянки, яка знаходилась у постійному користуванні ФГ «Вікторія» складає 51,9 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ДН № 000212 виданого 25.12.1995 року, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 463.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Позивач є спадкоємцем першої черги. За законом. Крім нього спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є його донька ОСОБА_4 та дружина - ОСОБА_3, однак останні у встановлений законом строк відмовились від прийняття спадщини на користь позивача ОСОБА_2 30 квітня 2013р. державним нотаріусом Старобешівської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час розгляду справи доведено те, що він як спадкоємець має право на спадкування на фермерську господарство «Вікторія» як на цілісний майновий комплекс, внаслідок якого успадковує і право на постійне користування земельною ділянкою, наданою для ведення вказаного фермерського господарства загальною площею 51,9га, розташованої на території Новозар»ївської сільської ради.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами

Пунктом 1 статті 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» ( в редакції 1991р.) передбачено, що земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДН №000212 на підставі рішення Старобешівської районної ради народних депутатів Старобешівського району Донецької області від 28.09.1995 року, яким було надано у постійне користування земельну ділянку площею 20 га для ведення селянського (фермерського) господарства та рішенням Старобешівської районної ради народних депутатів від 27.02.1997 року додатково для розвитку фермерського господарства ОСОБА_5 надано земельну ділянку на праві постійного користування площею 31,9 га.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч.1ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування ( зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майноми ( сервітут). Правило статті 1225 ЦК про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди, до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому законом порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Державного акту серії ДН №000212 спадкодавцю ОСОБА_5 земельну ділянку було надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства ( а.с.10).

Згідно витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 02.01.2013р. після смерті ОСОБА_5 була зареєстрована спадкова справа, реєстратор: Старобешівська державна нотаріальна контора ( а.с.12).

30 квітня 2013р. державним нотаріусом Старобешівської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку ( а.с.13).

Питання щодо видачі на ім»я ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину на фермерське господарство «Вікторія» нотаріусом не вирішувалось. В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник підтвердили той факт, що нотаріус не відмовляв у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на фермерське господарство «Вікторія», залишивши вирішення цього питання до розгляду справи у суді.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на фермерське господарство «Вікторія» як цілісного майнового комплексу, суд не врахував вимоги п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до якого свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, встановивши, що позивач звернувся у встановлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, відмову нотаріуса у видачі йому свідоцтва про право на спадщину на фермерське господарство не отримав, суд дійшов до передчасного висновку про визнання за ним права власності на вказане господарство в порядку спадкування, тим самим фактично взяв на себе повноваження на вчинення нотаріальної дії, що не входить до компетенції суду.

Ці обставини залишились поза увагою суду, їм правова оцінка відповідно до вимог ст.212 ЦПК України не давалась, хоч результати їх дослідження є визначальними для правильного вирішення спору.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що їх регулює, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно п.7 статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій» у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Пунктом 2 статті 21 цього Закону передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Згідно із статтею 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин віднесено, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних ( республіканських) програм з питань використання та охорони земель, координація здійснення землеустрою та державного контролю за використаннням та охороною земель.

З матеріалів справи вбачається, що Старобешівською районною державною адміністрацією 28 грудня 2012р. було прийнято розпорядження №397 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв»язку зі смертю ОСОБА_5 Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013р., залишеним без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013р., зазначене розпорядження було скасовано ( а.с.14-21).

Доводи апеляційної скарги про те, що вирішуючи позовні вимоги щодо визнання за позивачем право постійного користування земельною ділянкою, суд не залучив до участі у справі у якості належного відповідача Старобешівську районну державну адміністрацію, є обгрунтованими та узгоджуються з вимогами закону.

Якщо позивач помилився відносно обов»язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд першої інстанції повинен був відповідно до ст. 33 ЦПК України залучити іншого відповідача, або відповідно до ст.35 цього Кодексу іншу особу в якості третьої особи.

Відповідно до п.4ч.1ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст.307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області задовольнити частково.

Рішення Старобешівського районного суду від 07 червня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Новозар'ївської сільської ради Старобешівського району Донецької області, Реєстраційної служби Старобешівського районного управління юстиції Донецької області, Головного управління Держземагентства в Донецькій області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування, визнання права власності в порядку спадкування на фермерське господарство «Вікторія» скасувати .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Новозар'ївської сільської ради Старобешівського району Донецької області, Реєстраційної служби Старобешівського районного управління юстиції Донецької області, Головного управління Держземагентства в Донецькій області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування, визнання права власності в порядку спадкування на фермерське господарство «Вікторія» відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Судді