Рішення

від 26.11.2013 по справі 910/18881/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18881/13 26.11.13

За позовомДержавного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» До Комісії з приєднання Державного підприємства «Міжнародний науковий центр технології програмування «Технософт» Простягнення 21 860 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Моргун Д.М. - за дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Комісії з приєднання Державного підприємства «Міжнародний науковий центр технології програмування «Технософт» 11 000 грн. суму поворотної фінансової допомоги, 10 860,00 грн. матеріальну шкоду (збитки), а всього 21 860 грн. заборгованості за договором № 1 від 11.03.2011 ат № 3 від 19.04.2011р.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 15.11.2013р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно договорів позики № 1 від 11.03.2011 р. та № 3 від 19 квітня 2011 року Державне підприємство «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» надало Державному підприємству «Міжнародний науковий центр технології програмування «Технософт» фінансову допомогу загальною сумою 11000 гривень Державному підприємству «Міжнародний науковий центр технології програмування «Технософт».

Вказана фінансова допомога надавалася на зворотній основі.

Згідно п.1.2 договору № 1 фінансова допомога повинна була бути повернута 15.05.2011 року.

Відповідно до п.1.2. договору №3 фінансова допомога повинна була бути повернута 19.06.2011 року.

Однак, станом на 06.09.2013 року фінансова допомога не повернута ні по першому ні по другому договору позики.

Таким чином, суду доведено, що МНЦТП «Технософт» не виконав договірних зобов'язань взятих на себе договорами № 1 від 11.03.2011 р та № 3 від 19 квітня 2011 року.

28 квітня 2011р. Державне агентство з питань науки, інновацій та інформації України, як орган управління, видало наказ про реорганізацію (приєднання) ДП МНЦТП «Технософт» до ДП «УкрНЦРІТ». Станом на 06.09.2013 року ДП МНЦТП «Технософт» не закінчено процес реорганізації.

Суду доведено, що Державною фінансовою інспекцією в м. Києві проводилась ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» за період 01.01.2010 по 01.04.2013р.

За результатами ревізії складено акт № 032-30/1539 від 05.07.2013р., в якому зазначено, що вказана поворотна фінансова допомога відповідачем не повернута, тим самим позивачу нанесено матеріальної шкоди (збитків) на суму 10 860 грн.

Тому, Позивач просить суд також відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) завдані Державним підприємством «Міжнародний науковий центр технології програмування «Технософт» в сумі 10 860,00грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав:

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Між Державним підприємством «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» та Державним підприємством «Міжнародний науковий центр технології програмування «Технософт» (28 квітня 2011р. Державне агентство з питань науки, інновацій та інформації України, як орган управління, видало наказ про реорганізацію (приєднання) ДП МНЦТП «Технософт» до ДП «УкрНЦРІТ») були укладені договір позики № 1 від 11.03.2011р. та договір позики № 3 від 19.04.2013.

Відповідно до п.1.1. Договору № 1, позикодавець здійснює на зворотній основі фінансову допомогу позичальнику в розмірі 8000 грн. з метою поповнення обігових коштів, а позичальник приймає ці фінансові кошти, користується ними та повертає їх відповідно до умов договору.

Відповідно до п.1.1. Договору № 3, позикодавець здійснює на зворотній основі фінансову допомогу позичальнику в розмірі 5000 грн. з метою поповнення обігових коштів, а позичальник приймає ці фінансові кошти, користується ними та повертає їх відповідно до умов договору.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору, Позивачем було перераховано на банківський рахунок Відповідача кошти у сумі 3000 грн.

Згідно п.1.2 договору № 1 фінансова допомога повинна була бути повернута 15.05.2011 року.

Відповідно до п.1.2. договору №3 фінансова допомога повинна була бути повернута 19.06.2011 року.

Матеріали справи свідчать, що Відповідач не здійснив повернення коштів, в визначений в договорі строк, наданий йому у вигляді фінансової допомоги, у загальній сумі 11 000 грн., і цей факт не заперечується Відповідачем.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Факт наявності боргу у Відповідача за Договорами позики від 11.03.2011р.№1 та від 19.04.2011р. №3 у сумі 11 000 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача 10860грн. збитків, задоволенню не підлягає, з наступного.

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача, як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Посилання позивача на Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» за період 01.01.2010 по 01.04.2013р., складений Державною фінансовою інспекцією в місті Києві від 05.07.2013 № 032-30/1539, як на підставу обґрунтування своїх вимог, щодо стягнення збитків у розмірі 10 860,00грн. є безпідставним, оскільки:

- по перше Державною фінансовою інспекцією в місті Києві проведено ревізію фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2010 по 01.04.2013р. Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» (Позивача);

- по друге між сторонами (позивачем та відповідачем) існують договірні відносини, і сторонами передбачено умовами договору, у разі невиконання зобов'язань за договором надає право на стягнення з винної сторони усіх завданих цим невиконанням збитків.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведений факт понесення Позивачем збитків на суму 10 860,00грн. , в зв'язку з чим не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача матеріальну шкоду (збитки) у сумі 10 860,00грн. .

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 11 000 грн. суми поворотної фінансової допомоги.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 11 000 грн., в частині стягнення збитків суд відмовляє з підстав вказаних вище.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комісії з приєднання Державного підприємства «Міжнародний науковий центр технології програмування «Технософт» (03680, м. Київ, пр. Глушкова, 44, код ЄДРПОУ 19246137) на користь Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 19, оф. 701, код ЄДРПОУ 13673284) 11 000 (одинадцять тисяч) грн.. сума поворотної фінансової допомоги, 868 (вісімсот дев'яносто вісім) грн. 94 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині стягнення збитків відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 03.12.2013р.