Постанова

від 22.04.2014 по справі 910/18881/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. Справа№ 910/18881/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників cторін:

позивача: Моргун Д.М., довіреність №39 від 07.04.2014 року,

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комісії з приєднання Державного підприємства "Міжнародний науковий центр технології програмування "Технософт"

на рішення господарського суду м. Києва

від 26.11.2013 року

у справі №910/18881/13 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом Державного підприємства "Український науковий центр розвитку інформаційних технологій"

до Комісії з приєднання Державного підприємства "Міжнародний науковий центр

технології програмування "Технософт"

про стягнення 21 860 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Український науковий центр розвитку інформаційних технологій" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комісії з приєднання Державного підприємства "Міжнародний науковий центр технології програмування "Технософт" про стягнення 21 860 грн. заборгованості за договором №1 від 11.03.2011р. та №3 від 19.04.2011р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2013 року у справі №910/18881/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Комісії з приєднання Державного підприємства "Міжнародний науковий центр технології програмування "Технософт" (03680, м. Київ, пр. Глушкова, 44, код ЄДРПОУ 19246137) на користь Державного підприємства "Український науковий центр розвитку інформаційних технологій" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 19, оф. 701, код ЄДРПОУ 13673284) 11 000 (одинадцять тисяч) грн. сума поворотної фінансової допомоги, 868 (вісімсот дев'яносто вісім) грн. 94 коп. судового збору.

В частині стягнення збитків відмовлено.

В подальшому судом з'ясовано, що в рішенні господарського суду м. Києва від 26.11.2013 року у справі №910/18881/13 допущено описку у найменуванні відповідача, а саме: вирішено стягнути з комісії з приєднання Державного підприємства "Міжнародний науковий центр технології програмування "Технософт", тоді як необхідно було стягнути з Державного підприємства "Міжнародний науковий центр технології програмування "Технософт", оскільки позивач просив суд стягнути заборгованість саме з Державного підприємства "Міжнародний науковий центр технології програмування "Технософт".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.01.2014 року виправлено допущену в рішенні господарського суду м. Києва від 26.11.2013 року у справі №910/18881/13 описку.

Вважати вірним найменуванням відповідача Державне підприємство "Міжнародний науковий центр технології програмування "Технософт" (03680, м. Київ, пр. Глушкова, буд. 44, ідентифікаційний код 19246137). Дану ухвалу вважати невід'ємною частиною рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2013 року у справі №910/18881/13.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комісія з приєднання Державного підприємства "Міжнародний науковий центр технології програмування "Технософт" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року по справі №910/18881/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити Державному підприємству "Український науковий центр розвитку інформаційних технологій" в позовних вимогах в повному обсязі у зв'язку з їх безпідставністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

22.04.2014 року в судовому засіданні представник позивача надав додаткові письмові документи по справі на виконання вимог ухвали суду від 08.04.2014 року. Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду розглянувши подані додаткові документи вирішила долучити їх до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги Комісії з приєднання Державного підприємства "Міжнародний науковий центр технології програмування "Технософт" заперечував та просив суд її відхилити, а рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2013 року залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 22.04.2014 року не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Апеляційний господарський суд дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

Згідно договорів позики №1 від 11 березня 2011 р. та №3 від 19 квітня 2011 р. Державне підприємство "Український науковий центр розвитку інформаційних технологій" надало Державному підприємству "Міжнародний науковий центр технології програмування "Технософт" фінансову допомогу загальною сумою 11 000 гривень Державному підприємству "Міжнародний науковий центр технології програмування "Технософт". Зазначена фінансова допомога надавалася на зворотній основі.

Згідно п. 1.2 договору №1 від 11 березня 2011 р. термін повернення фінансової допомоги встановлено до 15.05.2011 року.

Відповідно до п.1.2. договору №3 від 19 квітня 2011 р. термін повернення фінансової допомоги встановлено до 19.06.2011 року.

Проте, станом на 06.09.2013 року фінансова допомога не повернута ні по договору позики №1 від 11.03.2011 р., ні по договору позики №3 від 19 квітня 2011 р.

Таким чином, судом встановлено, що МНЦТП "Технософт" не виконав договірних зобов'язань взятих на себе за договорами №1 від 11.03.2011 р. та №3 від 19 квітня 2011 р.

28 квітня 2011р. Державне агентство з питань науки, інновацій та інформації України, як орган управління, видало наказ про реорганізацію (приєднання) ДП МНЦТП "Технософт" до ДП "УкрНЦРІТ". Станом на 06.09.2013 року ДП МНЦТП "Технософт" не закінчено процес реорганізації.

Судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в м. Києві проводилась ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Український науковий центр розвитку інформаційних технологій" за період з 01.01.2010 по 01.04.2013.

За результатами ревізії складено акт №032-30/1539 від 05.07.2013р., в якому зазначено, що безвідсоткова поворотна фінансова допомога відповідачем не повернута, тим самим позивачу нанесено матеріальної шкоди (збитків) на суму 10 860 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить суд також відшкодувати Державному підприємству "Український науковий центр розвитку інформаційних технологій" матеріальну шкоду (збитки) завдані Державним підприємством "Міжнародний науковий центр технології програмування "Технософт" в сумі 10 860,00грн.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Між Державним підприємством "Український науковий центр розвитку інформаційних технологій" та Державним підприємством "Міжнародний науковий центр технології програмування "Технософт" (28 квітня 2011р. Державне агентство з питань науки, інновацій та інформації України, як орган управління, видало наказ про реорганізацію (приєднання) ДП МНЦТП "Технософт" до ДП "УкрНЦРІТ") було укладено договір позики №1 від 11 березня 2011р. та договір позики №3 від 19 квітня 2011р.

Згідно п.1.1. Договору №1, позикодавець здійснює на зворотній основі фінансову допомогу позичальнику в розмірі 8000,00 грн. з метою поповнення обігових коштів, а позичальник приймає ці фінансові кошти, користується ними та повертає їх відповідно до умов договору.

Відповідно до п.1.1. Договору №3, позикодавець здійснює на зворотній основі фінансову допомогу позичальнику в розмірі 5000,00 грн. з метою поповнення обігових коштів, а позичальник приймає ці фінансові кошти, користується ними та повертає їх відповідно до умов договору.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору, позивачем було перераховано на банківський рахунок відповідача кошти у сумі 3000,00 грн.

Згідно п.1.2 договору №1 термін повернення фінансової допомоги - до 15.05.2011 року.

Відповідно до п.1.2. договору №3 термін повернення фінансової допомоги - до 19.06.2011 року.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем не здійснено повернення коштів у визначений договором строк, наданих йому у вигляді фінансової допомоги у загальній сумі 11 000 грн., даний факт відповідачем не заперечується.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Факт наявності боргу у відповідача за Договором позики №1 від 11.03.2011р. та Договором позики №3 від 19.04.2011р. у сумі 11 000 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вимога позивача про стягнення з відповідача 10860 грн. збитків, задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача, як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Посилання позивача на Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Український науковий центр розвитку інформаційних технологій" за період з 01.01.2010 по 01.04.2013, складений Державною фінансовою інспекцією в місті Києві від 05.07.2013 №032-30/1539, як на підставу обґрунтування своїх вимог, щодо стягнення збитків у розмірі 10 860,00грн. є безпідставним, оскільки:

- по перше Державною фінансовою інспекцією в місті Києві проведено ревізію фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2010 по 01.04.2013 Державного підприємства "Український науковий центр розвитку інформаційних технологій" (позивача);

- по друге між сторонами (позивачем та відповідачем) існують договірні відносини, і сторонами передбачено в умовах договору, що у разі невиконання зобов'язань за договором надає право на стягнення з винної сторони усіх завданих цим невиконанням збитків.

За таких обставин, суд вважає недоведеним факт понесення позивачем збитків на суму 10 860,00грн., у зв'язку із чим відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди (збитків) у сумі 10 860,00грн.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем не було надано належних доказів на спростування позовних вимог в частині стягнення 11 000, 00 грн. суми поворотної фінансової допомоги.

Позивачем належними та допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи доведено, що вимоги Державного підприємства "Український науковий центр розвитку інформаційних технологій" є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 11 000 грн., в частині стягнення збитків суд відмовляє з вищевказаних підстав.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державного підприємства "Український науковий центр розвитку інформаційних технологій" підлягають задоволенню частково.

Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2013 року у справі №910/18881/13 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Комісії з приєднання Державного підприємства "Міжнародний науковий центр технології програмування "Технософт" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2013 року у справі №910/18881/13.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2013 року у справі №910/18881/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комісії з приєднання Державного підприємства "Міжнародний науковий центр технології програмування "Технософт" - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/18881/13 повернути до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран