Постанова

від 25.11.2013 по справі 917/1486/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа № 917/1486/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Верходанова О.А.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3208 П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 30.09.13 р. у справі № 917/1486/13

за позовом ТОВ "Рибний світ компані", с. Софіївська Борщагівка

до ТОВ "Торгова компанія "Форвард-Груп", м. Полтава

про стягнення 419 368,86 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 року ТОВ "Рибний світ компані" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ "Торгова компанія "Форвард-Груп" про стягнення з відповідача 315775,11 грн. - основного боргу, 11 002,89 грн. - пені, 2 362,64 грн. - 3 % річних та 161 887,56 грн. - штрафу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.09.2013 року (повний текст від 07.10.2013 року) (суддя Киричук О.А.) по справі №917/1486/13 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 315.775,11 грн. - основного боргу, 8.802,31 грн. - пені, 2.362,64 грн.-3% річних, 129.510,05 грн. - штрафу та 8.387,38 грн. витрат по сплаті судового збору, з посиланням на те, що відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав.

Відповідач з рішенням господарського суду частково не погоджується, вважає його необґрунтованим в частині стягнення зазначених розмірах пені, штрафу та 3% річних, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення, стягнути з ТОВ "Торгова компанія "Форвард-Груп" суму 3% річних у розмірі - 1.118, 56 грн., а також загальну суму неустойки у розмірі 10.000 грн., а в іншій частині рішення суду просить залишити без змін.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції безпідставно стягнув штраф за прострочення платежу, та не обґрунтовано частково задовольнив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій лише на 20% не дослідивши наявні обставини щодо зменшення на 10 000 грн.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття у призначене судове засідання через знаходження у відрядження.

Судова колегія вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки представник відповідача не надав доказів поважності не прибуття у призначене судове засідання та неможливості направлення іншого представника.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що розмір пені та штрафу передбачений умовами договору, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формою неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що 08 липня 2012 року між ТОВ "Рибний світ Компані" (Продавець) та ТОВ "Форвард-групп" (Покупець) укладений договір поставки № 08/07/12-2П на поставку продовольчих товарів (риба, морепродукти та інше).

У п. 1.1 договору зазначено, що Постачальник (позивач), зобов'язується поставляти ,а Покупець (відповідач) приймати та оплачувати Товар в порядку та на умовах визначених цим вищезазначеним Договором.

Пунктом 2.12 Договору передбачено, що поставка Товару вважається такою, що відбулася належним чином, Товар вважається таким, що прийнятий Покупцем по кількості і якості, а право власності на Товар і ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження Товару таким, що перейшли від Постачальника до Покупця, з моменту підписання накладної представником Покупця.

У п. 3.3. Договору зазначено, що оплату на умовах відстрочки платежу - покупець зобов'язаний здійснити оплату на загальну суму кожної накладної не пізніше терміну,вказаного у видатковій накладній; платіж вважається сплаченим після зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачеві Товар в асортименті та кількості на загальну суму 713872,16 грн. , що підтверджується видатковими накладними (вид. накл. №СК-0002125 від 19.07.2012 р. на суму 23 638,15 грн.; вид. накл. №СК-0002765 від 07.08.2012 р. на суму 14 921,00 грн.; вид. накл. №СК-0003054 від 16.08.2012 р. на суму 14 200,00 грн.; вид. накл. №СК-0003249 від 21.08.2012 р. на суму 14 658,60 грн.; вид. накл. №СК-0003803 від 04.09.2012 р. на суму 16 217,60 грн.; вид. накл. №СК-0004759 від 25.09.2012 р. на суму 33 227,76 грн.; вид. накл. №СК-0005320 від 03.10.2012 р. на суму 15 654,00 грн.; вид. накл. №СК-0005631 від 10.10.2012 р. на суму 15 523,00 грн.; вид. накл. №СК-0005938 від 17.10.2012 р. на суму 14 764,00 грн.; вид. накл. №СК-0008404 від 11.12.2012 р. на суму 19 872,55 грн.; вид. накл. №СК-0000802 від 23.01.2013 р. на суму 19 148,20 грн.; вид. накл. №СК-0001671 від 12.02.2013 р. на суму 93 524,27 грн.; вид. накл. №СК-0002431 від 27.02.2013 р. на суму 86 444,45 грн.; вид. накл. №СК-0004561 від 11.04.2013 р. на суму 55 077,30 грн.; вид. накл. №СК-0005203 від 24.04.2013 р. на суму 76 021,61 грн.; вид. накл. №СК-0006439 від 29.05.2013 р. на суму 165 901,92 грн.; вид. накл. №СК-0006773 від 05.06.2013 р. на суму 35 077,80 грн.; ). Зазначені видаткові накладні підписані представниками сторін та засвідчені печатками., відповідач товар отримав, але свої зобов'язання щодо оплати виконав частково, а саме сплатив суму 349000,00 грн. та повернув товар на суму 23097,05 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що заборгованість відповідача складає 315775,11 грн.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи відповідач у строки зазначені в видаткових накладних оплат товару в повному обсязі не здійснив.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав, та задовольнив позов щодо стягнення 315775,11 грн.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п.6.4. Договору зазначено, що у випадку несвоєчасних розрахунків з Постачальником, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу.

Пунктом 6.4.1. Договору передбачено, що у випадку несплати Покупцем платежів за переданий товар та пені понад 30 календарних днів з моменту настання строку оплати згідно відповідної накладної, з 31 календарного дня нараховується штраф в розмірі 20 % від несплаченої вартості переданого Покупцеві Товару, на 61 день прострочення оплата за переданий Товар по відповідній накладній нараховується штраф у розмірі 50 % від несплаченої вартості переданого Покупцеві Товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що сума штрафу за прострочення платежу не обґрунтована та незаконна, так як у відповідальність у вигляді пені та штрафу встановлена сторонами у договорі поставки, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формою неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Господарський суд відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки.

Відповідно до п.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Ст. 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, та правомірно зменшив розмір пені та штрафу на 20 %,.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо стягнення 8 802,31 грн. - пені, 2 362,64 грн. - 3 % річних, 129 510,05 грн. - штрафу.

Посилання відповідача на порушення норм процесуального права є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його часткового скасування, керуючись ст.ст. 526, 530, 551, 611, 625, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 230,231 ГК України,ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 30.09.2013 р. у справі №917/1486/13 злишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дняїї прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційній інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 22.11.2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.