Постанова

від 03.12.2013 по справі 804/14599/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 р. Справа № 804/14599/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. при секретаріПрихно К.С. за участю: представників позивача представника відповідача Степури Е.В., Корнієнко М.Г. Фініченко Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Про Трейдинг" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Арт Про Трейдинг» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 25.10.2013 року №0001902305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 140 862,00 грн. (один мільйон сто сорок тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 00 копійок), в тому числі за основним платежем 931 097,00 грн. (дев'ятсот тридцять одна тисяча дев'яносто сім гривень, 00 копійок) та за штрафними санкціями 209 765,00 грн. (двісті дев'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 00 копійок); податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 25.10.2013 року №0001912305, по якому сума грошового зобов'язання податку на додану вартість складає 615 850,25 грн. (шістсот п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень двадцять п'ять копійок), з якої сума за основним платежем 507 406,00 грн. (п'ятсот сім тисяч чотириста шість гривень 00 копійок) та розмір штрафної санкції 108 444,25 грн. (сто вісім тисяч чотириста сорок чотири гривні двадцять п'ять копійок).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Арт Про Трейдинг», за результатами якої було складено акт перевірки №315/221/32882548 від 23.08.2013 р. та винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В ході проведення перевірки відповідач прийшов до висновку, а потім висвітлив в акті перевірки, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Меблеві дистриб'юційні системи» є нікчемними, у зв'язку з тим, що у ТОВ «Меблеві дистриб'юційні системи» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а саме основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Альфа Інвест Плюс» податкова зазначила, що господарські взаємовідносини мають ознаки фіктивності.

Із вищевказаними твердженнями позивач не погоджується та зазначає, що висновки відповідача безпідставні, так як фактичність виконання договору з ТОВ «Меблеві дистриб'юційні системи» та рух активів підтверджуються первинними документами.

Що стосується твердження податкової про фіктивність операцій з ТОВ «Альфа - Інвест Плюс», то з цього приводу позивач посилається на лист Вищого адміністративного суду України, в якому зазначено, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів мав місце.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, адміністративний позов просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши письмові заперечення та додатково пояснив, що в ході перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Меблеві дистриб'юційні системи» в частині придбання ТМЦ відповідно до договору.

Згідно наданих до перевірки документів позивачем отримано (оформлено) накладні (акти виконаних робіт тощо) та податкові накладні на поставку товарів (робіт, послуг) від постачальника - ТОВ «Меблеві дистриб'юційні системи».

Позивачем не в повному обсязі відображено витрати по придбанню товарів у податковій декларації з податку на прибуток, а саме у І кварталі 2010 року.

Згідно наданого до перевірки журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку № 631 «Розрахунки з постачальниками» заборгованість по взаєморозрахункам з ТОВ «Меблеві дистриб'юційні системи» станом на 31.12.2012 року відсутня.

Відповідно до ІС «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що на підприємстві відсутні трудові ресурси (Форма 1-ДФ, загальна чисельність працюючих складає 1 чол.) виробниче обладнання, транспортні засоби та торгівельне обладнання, відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині надання послуг, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

До перевірки не надано жодної ТТН, що унеможливлює ініціалізувати особу, яка здійснювала перевезення товару, особу, яка приймала товар та місця навантаження і розвантаження товару.

Також до перевірки не надано жодного сертифікату якості, наявність якого передбачено умовами договору. Вищезазначений факт свідчить про неможливість та нереальність транспортування товару, а отже й відсутність товару.

Таким чином, не встановлено фактичного придбання послуг (робіт) та встановлено відсутність документального підтвердження факту їх придбання у ТОВ «Меблеві дистриб'юційні системи», що призвело до завищення витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження факту придбання товару.

ТОВ «Меблеві дистриб'юційні системи» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Отже, здійснені ТОВ «Меблеві дистриб'юційні системи» правочини відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п.1,5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, в порушення п.п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач завищив валові витрати з придбання товару (меблів та комплектуючих до них) від ТОВ «Меблеві дистриб'юційні системи» на загальну суму 6 981 392 грн., а саме у І кварталі 2010 року на суму 2 187 302 грн., у II кварталі 2010 року на суму 1 242 185 грн., у III кварталі 2010 року на суму 1 108 217 грн., у IV кварталі 2010 року на суму 2 075 525 грн. та у І кварталі 2011 року в сумі 368 164 грн.

В перевіряємому періоді позивач також мав взаємовідносини з ТОВ «Альфа - Інвест Плюс» в частині придбання ТМЦ відповідно до договору.

Згідно наданих до перевірки документів розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, у підтвердження оплати підприємством були надані платіжні доручення.

Згідно наданого до перевірки журналу - ордеру по бухгалтерському рахунку № 631 «Розрахунки з постачальниками» заборгованість по взаєморозрахункам з ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» станом на 31.12.2012 року відсутня.

В ході перевірки не підтверджено факт придбання товару ТОВ «Арт Про Трейдинг» підприємства ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» у зв'язку з тим, що для перевірки не надані документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, а порядок транспортування (фізичного переміщення) вказаних активів не підтверджено товарно-транспортними накладними.

За умовою статті 47 Статуту автомобільного транспорту вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні, які є основними транспортними документами, що визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.

Крім того, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було отримано від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області акт від 10.09.2012 р. №935/225/33906304 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альфа-Інвест Плюс».

Згідно цього акту внаслідок порушень ч.1 ст.203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, встановлено нереальність здійснення фінансово-господарських операцій за рахунок ймовірного придбання - продажу товарів (робіт, послуг) від постачальників з ознакою «фіктивності» та подальшому продажу по ланцюгу постачання підприємствам - набувачам податкової вигоди.

Виходячи з наведеного, ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Згідно наданих до перевірки документів та регістрів бухгалтерського обліку встановлено, що до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток підприємств TOB «Арт Про Трейдинг» по взаємовідносинам з ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» віднесено витрати у розмірі 93 335 грн., в т.ч. за II квартал 2012 року на суму 93 335 грн.

До складу податкового кредиту у деклараціях з податку на додану вартість, відповідно до поданих реєстрів податкових накладних, ТОВ «Арт Про Трейдинг» по взаємовідносинам з ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» в травні 2012 р. віднесено ПДВ у розмірі 18 667 грн.

В ході перевірки не підтверджено факт придбання товару позивачем у ТОВ «Альфа-Інвест Плюс». Не встановлено факт постачання товару від ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» у зв'язку з тим, що на підприємстві позивача відсутні первинні документи, прибуткові накладні, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу №867 від 26.06.2013 р., відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Арт Про Трейдинг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено Акт №315/221/32882548 від 23.08.2013 р. «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Про Трейдинг» (код ЄДРПОУ 32882548) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.»

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р., в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2 096 322 грн., у тому числі:

за III квартал 2010 року в сумі 277 054 грн.,

за IV квартал 2010 року в сумі 518 881 грн.,

за І квартал 2011 року в сумі 92 041 грн.,

за II квартал 2012 року в сумі 427 871 грн.,

за III квартал 2012 року в сумі 780 475 грн.

В порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97- ВР, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198; п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Арт Про Трейдінг» занижено податок на додану вартість на суму 1 838 787 грн. в т.ч.:

за липень 2010 року на суму 140 466 грн.,

за серпень 2010 року на суму 47 291 грн.,

за вересень 2010 року на суму 33 886 грн.,

за жовтень 2010 року на суму 213 840 грн.,

за листопад 2010 року на суму 182 272 грн.,

за грудень 2010 року на суму 18 994 грн.,

за січень 2011 року на суму 73 633 грн.

Не погодившись з актом перевірки позивач оскаржив його в адміністративному порядку, надавши заперечення на акт №22 від 15 жовтня 2013 р., в яких просив скасувати акт від 23 серпня 2013 р. та не приймати на підставі акта жодних рішень.

У своїй відповіді на заперечення позивача від 22.10.2013 р. №23485/10/22-110 відповідач зазначив, що висновки за актом документальної планової виїзної перевірки № 315/221/32882548 від 23.08.2013 р. відповідають чинному законодавству в частині донарахувань: по податку на прибуток всього у сумі 931 097 грн., в т.ч.: за III квартал 2010 року в сумі 277 054 грн., за IV квартал 2010 року в сумі 518 881 грн., за І квартал 2011 року в сумі 92 041 грн., за II квартал 2012 року в сумі 43121 грн.; по податку на додану вартість всього на суму 507 406 грн., в т.ч.: за жовтень 2010 року на суму 213 840 грн., за листопад 2010 року на суму 182 272 грн., за грудень 2010 року на суму 18 994 грн., за січень 2011 року на суму 73 633 грн., за травень 2012 року на суму 18 667 грн.

По вищевказаним порушенням Державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 р. №0001902305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 140 862,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001912305 по якому сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість склала 615 850, 25 грн.

Судом також встановлено, що позивач - ТОВ «Арт Про Трейдинг» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 02.03.2004 року.

Юридичною адресою підприємства згідно установчих документів є м. Дніпропетровськ, вул. Артема, б. 91.

Фактичне місцезнаходження підприємства: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, б. 53.

На податковому обліку у ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська позивач перебуває з 05.03.2004 р. за № 9067.

В перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Меблеві Дистриб'юційні системи», ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» та ТОВ « МЕТРО Кеш енд Кері».

Судом встановлено, що між позивачем (покупцем) та ТОВ «Меблеві Дистриб'юційні системи» (постачальник) було укладено договір поставки від 01.09.2009 р. №01-09/2009, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти товар покупцю, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Фактичність виконання договору між позивачем та ТОВ «Меблеві Дистриб'юційні системи» підтверджується первинними документами, а саме накладними з липня 2010 р. по січень 2011 р. з номенклатурою - меблі та комплектуючі до них.

Зокрема накладні за липень 2010 р. на суму 842797, 29 грн. в т.ч. 140 466,31 грн.;

серпень 2010 р. на суму 283 742,89 грн. в т.ч. ПДВ 47 290,51 грн.;

вересень 2010 р. на суму 203318,92 грн. в т.ч. ПДВ 33 886,48 грн.;

жовтень 2010 р. на суму 1283039,7 грн. в т.ч. ПДВ 213 839,94 грн.;

листопад 2010 р. на суму 109 3629,1 грн. в т.ч. ПДВ 182 271,59 грн.;

грудень 2010 р. на суму 114961,12 грн. в т.ч. ПДВ 18 993,56 грн.;

січень 2011 р. 441 796,21 грн. в т.ч. ПДВ 73632,71 грн.

В свою чергу позивач від ТОВ «Меблеві Дистриб'юційні системи» отримав податкові накладні за період 2010-2011 р. р., а саме:

за жовтень 2010 р. на суму 1283039,7 грн. в т.ч. ПДВ 213 839,94 грн.;

за листопад 2010 р. на суму 1 091 527,8 грн. в т.ч. ПДВ 181 921,69 грн.;

за грудень 2010 р. на суму 70 797,91 грн. в т.ч. ПДВ 11 632,98 грн.;

за січень 2011 р. на суму 429 209,2 грн. в т.ч. ПДВ 71 534,88 грн.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р. (далі Закон №996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Стаття 4 Закону №996-XIV визначає основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності до яких, зокрема, відносяться повне висвітлення, тобто фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі і превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Пунктом 1 ст. 9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу вищенаведених норм та зі змісту наявних первинних документів, що долучені позивачем до матеріалів справи, можна зробити висновок, що всі первинні документи відповідають вимогам встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договору.

Укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів, у зв'язку з вищенаведеним, суд не може прийняти до уваги. Вищевказані первинні документи містяться в матеріалах справи та є доказом юридичної сили господарських операцій.

Суд не може прийняти посилань відповідача на Наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, яким затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, так як Преамбулою встановлено, що Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту- перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів-замовників, які не пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів. Позивач не був замовником в розумінні цих правил, не укладав договір про надання транспортних послуг, не набув статусу учасника транспортного процесу, так як згідно договору складського зберігання від 02.01.2010 року №3, укладеного між позивачем та ТОВ «Меблеві Дистриб'юційні системи» товар позивача не пересувався, а зберігався на складі ТОВ «Меблеві Дистриб'юційні системи» до моменту подальшої реалізації.

В той же час, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не містить відомостей про господарську операцію з поставки товару, а може підтверджувати виключно відомості про господарську операцію з перевезення.

Таким чином, вищевказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні у цих випадках не визначають будь-яких прав, обов'язків і відповідальності для позивача.

Крім того, суд має зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Товар був придбаний відповідно до установчих документів з подальшою реалізацією, з метою отримання прибутку. В підтвердження позивачем надано первинні документи щодо подальшої реалізації товарів придбаних у ТОВ «Меблеві Дистриб'юційні Системи».

З метою реалізації вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р. № 262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість» Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування та Департаментом розвитку та модернізації ДПС розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (далі - Система). За період 2010-2011 p.p. розбіжностей по взаємовідносинам з ТОВ Меблеві Дистриб'юційні системи» відповідачем не встановлено.

Між позивачем та ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» було укладено договір поставки товару та надання послуг №22554 від 01.01.2010 р. та договір поставки товару та надання послуг №22554 від 01.01.2011 р. За умовами договорів, постачання товару здійснювалося позивачем із залученням перевізника ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» , що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Що стосується правовідносин ТОВ «Арт Про Трейдинг» з ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», то 18.04.2012 року між вказаним сторонами було укладено договір поставки, відповідно до якого постачальник - ТОВ «Альфа Інвест Плюс» зобов'язується передати товар у власність покупця, тобто позивача, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його за умовами договору. Товаром в даному договорі виступала машина для виробництва та упаковки для крашанок з целюлозної суміші.

Вказаний товар було отримано на підставі видаткової накладної №377 від 07.05.2012 р. та податкової накладної №377 від 07.05.2012 р.

Розрахунки між сторонами договору здійснювалися у безготівковій формі. В підтвердження оплати позивачем надано платіжне доручення №354 від 07.05.2012 р. на суму 112 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 18 666,67 грн.

Подальша реалізація придбаного товару була фактично здійснена згідно контракту купівлі-продажу від 24.04.2012 р. №10 К на адресу підприємства ВАТ «Ак-Куу» Киргизька республіка м. Сокулук, що підтверджується вантажно-митною декларацією №110100000/2012/219478 від 01.06.2012 р.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи носить індивідуальний характер.

Тому, у разі можливого недодержання контрагентом позивача вимог законодавства, такий факт не може бути підставою для застосування до позивача заходів по донарахуванню податкових зобов'язань. У зв'язку з цим суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на акт перевірки щодо діяльності контрагента позивача ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», в якому зазначено про фіктивність господарських операцій вказаного підприємства.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (що діяв в момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 встановлено, що відповідальність платника податку настає тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, Закон про ПДВ не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Закон № 168/97 визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку зазначений Закон не передбачає.

Відповідно до п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вищевказані документи фіксують господарську операцію за укладеними договорами та чітко вказують на реальний, а не фіктивний характер правовідносин позивача з його контрагентами, що надало позивачу право віднести понесені витрати до податкового кредиту.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами не мають чітких обґрунтувань, так як в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують протилежне. Вказані документи складені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять всі необхідні реквізити та свідчать про рух активів позивача і фактичність здійснення господарських операцій, метою яких було досягнення певного економічного результату.

У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі ст. 94 КАС України суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у сумі 4 588,00 грн.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 25.10.2013 р. №№ 0001902305, №0001912305.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Про Трейдинг" судові витрати у розмірі 4 588,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Суддя Постанова не набрала законної сили 06 грудня 2013 року. СуддяВ.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник