Ухвала

від 23.10.2014 по справі 804/14599/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2014 рокусправа № 804/14599/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі №804/14599/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Арт Про Трейдинг" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Арт Про Трейдинг" (далі за текстом - ТОВ „Арт Про Трейдинг") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом - ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми „Р" від 25.10.2013 року №0001902305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 140 862,00 грн., в тому числі за основним платежем 931 097,00 грн. та за штрафними санкціями 209 765,00 грн.; податкове повідомлення-рішення форми „Р" від 25.10.2013 року №0001912305, по якому сума грошового зобов'язання податку на додану вартість складає 615 850,25 грн., з якої сума за основним платежем 507 406,00 грн. та розмір штрафної санкції 108 444,25 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми „Р" ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 25.10.2013 року: № 0001902305 та №0001912305.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

На підстав ч.1 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наказу №867 від 26.06.2013 року, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ „Арт Про Трейдинг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №315/221/32882548 від 23.08.2013 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги п.п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р., в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2 096 322 грн., у тому числі: за III квартал 2010 року в сумі 277 054 грн., за IV квартал 2010 року в сумі 518 881 грн., за І квартал 2011 року в сумі 92 041 грн., за II квартал 2012 року в сумі 427 871 грн., за III квартал 2012 року в сумі 780 475 грн. В порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97- ВР, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198; п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ „Арт Про Трейдінг" занижено податок на додану вартість на суму 1 838 787 грн. в т.ч.: за липень 2010 року на суму 140 466 грн., за серпень 2010 року на суму 47 291 грн., за вересень 2010 року на суму 33 886 грн., за жовтень 2010 року на суму 213 840 грн., за листопад 2010 року на суму 182 272 грн., за грудень 2010 року на суму 18 994 грн., за січень 2011 року на суму 73 633 грн.

За результатами розгляду наданих позивачем заперечень від 22.10.2013 року №23485/10/22-110 на зазначений акт перевірки, податковим органом надано відповідь, в якій зазначено, що висновки за актом документальної планової виїзної перевірки відповідають чинному законодавству в частині донарахувань: по податку на прибуток всього у сумі 931 097 грн., в т.ч.: за III квартал 2010 року в сумі 277 054 грн., за IV квартал 2010 року в сумі 518 881 грн., за І квартал 2011 року в сумі 92 041 грн., за II квартал 2012 року в сумі 43121 грн.; по податку на додану вартість всього на суму 507 406 грн., в т.ч.: за жовтень 2010 року на суму 213 840 грн., за листопад 2010 року на суму 182 272 грн., за грудень 2010 року на суму 18 994 грн., за січень 2011 року на суму 73 633 грн., за травень 2012 року на суму 18 667 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 року №0001902305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 140 862,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001912305 по якому сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість склала 615 850, 25 грн.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські правовідносини з ТОВ „Меблеві Дистриб'юційні системи", ТОВ „Альфа-Інвест Плюс" та ТОВ „МЕТРО Кеш енд Кері".

Щодо правовідносин позивача з ТОВ „Альфа-Інвест Плюс" податковим органом зазначено, що не встановлено фактичного придбання товарів у зв'язку з тим, що до перевірки не надані документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, а порядок транспортування (фізичного переміщення) вказаних активів не підтверджено товарно-транспортними накладними, що свідчить про нереальність здійснення господарських відносин з зазначеним контрагентом.

Крім того, в акті перевірки зроблено висновок про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ „Меблеві Дистриб'юційні системи" є нікчемними, у зв'язку з тим, що у ТОВ „Меблеві Дистриб'юційні системи" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а саме основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення. До перевірки не надано жодної ТТН та сертифікату якості, що свідчить про неможливість та нереальність транспортування товару, а отже й відсутність товару. Таким чином, не встановлено фактичного придбання послуг (робіт) та встановлено відсутність документального підтвердження факту їх придбання у ТОВ „Меблеві дистриб'юційні системи", що призвело до завищення витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження факту придбання товару.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з доводами податкового органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між позивачем (покупцем) та ТОВ „Меблеві Дистриб'юційні системи" (постачальник) укладено договір поставки від 01.09.2009 року №01-09/2009, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти товар покупцю, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

На підтвердження виконання зазначених умов договору позивачем надано накладні з липня 2010 року по січень 2011 року з номенклатурою - меблі та комплектуючі до них. Зокрема накладні за липень 2010 р. на суму 842797, 29 грн. в т.ч. 140 466,31 грн.; серпень 2010 р. на суму 283 742,89 грн. в т.ч. ПДВ 47 290,51 грн.; вересень 2010 р. на суму 203318,92 грн. в т.ч. ПДВ 33 886,48 грн.; жовтень 2010 р. на суму 1283039,7 грн. в т.ч. ПДВ 213 839,94 грн.; листопад 2010 р. на суму 109 3629,1 грн. в т.ч. ПДВ 182 271,59 грн.; грудень 2010 р. на суму 114961,12 грн. в т.ч. ПДВ 18 993,56 грн.; січень 2011 р. 441 796,21 грн. в т.ч. ПДВ 73632,71 грн.

В свою чергу позивач від ТОВ „Меблеві Дистриб'юційні системи" отримав податкові накладні за період 2010-2011 р. р., а саме: за жовтень 2010 р. на суму 1283039,7 грн. в т.ч. ПДВ 213 839,94 грн.; за листопад 2010 р. на суму 1 091 527,8 грн. в т.ч. ПДВ 181 921,69 грн.; за грудень 2010 р. на суму 70 797,91 грн. в т.ч. ПДВ 11 632,98 грн.; за січень 2011 р. на суму 429 209,2 грн. в т.ч. ПДВ 71 534,88 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV та п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 13 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом першої інстанції було досліджено первинні документи та встановлено використання у господарській діяльності товариства придбаних товарів (послуг), що призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків, встановлено дотримання позивачем вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, перевірено доводи податкового органу.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як на одну з підстав нікчемності договорів укладених позивачем з контрагентами, виходячи з того що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за вказаними договорами і факт використання придбаного товару (послуг) у господарській діяльності позивача.

Так, пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Таким чином, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав відносити витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

Отже, сама собою наявність або відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для не включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів та включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених постачальнику відповідних товарів. Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем товарів.

Відповідно до Закону України „Про автомобільний транспорт" та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 „Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач до зазначеної категорії суб'єктів господарювання не відноситься, позивач не був замовником в розумінні цих правил, не укладав договір про надання транспортних послуг, не набув статусу учасника транспортного процесу, так як згідно договору складського зберігання від 02.01.2010 року №3, укладеного між позивачем та ТОВ „Меблеві Дистриб'юційні системи" товар позивача не пересувався, а зберігався на складі ТОВ „Меблеві Дистриб'юційні системи" до моменту подальшої реалізації.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Судом встановлено, що товар був придбаний відповідно до установчих документів з подальшою реалізацією, з метою отримання прибутку, на підтвердження чого позивачем надано первинні документи щодо подальшої реалізації товарів придбаних у ТОВ „Меблеві Дистриб'юційні Системи".

З метою реалізації вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р. № 262-р „Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість" Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування та Департаментом розвитку та модернізації ДПС розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (далі за текстом - Система). За період 2010-2011 p.p. розбіжностей по взаємовідносинам з ТОВ Меблеві Дистриб'юційні системи" відповідачем не встановлено.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ „МЕТРО Кеш енд Кері Україна" укладено договір поставки товару та надання послуг №22554 від 01.01.2010 року та договір поставки товару та надання послуг №22554 від 01.01.2011 року, відповідно до умов якого постачання товару здійснювалося позивачем із залученням перевізника ТОВ „Торговий Дім „Міст Експрес" , що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Що стосується правовідносин ТОВ „Арт Про Трейдинг" з ТОВ „Альфа-Інвест Плюс", то 18.04.2012 року між вказаним сторонами було укладено договір поставки, відповідно до якого постачальник - ТОВ „Альфа Інвест Плюс" зобов'язується передати товар у власність покупця, тобто позивача, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його за умовами договору. Товаром в даному договорі виступала машина для виробництва та упаковки для крашанок з целюлозної суміші.

Вказаний товар було отримано на підставі видаткової накладної №377 від 07.05.2012 року та податкової накладної №377 від 07.05.2012 року.

Розрахунки між сторонами договору здійснювалися у безготівковій формі. В підтвердження оплати позивачем надано платіжне доручення №354 від 07.05.2012 року на суму 112 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 18 666,67 грн.

Подальша реалізація придбаного товару була фактично здійснена згідно контракту купівлі-продажу від 24.04.2012 р. №10 К на адресу підприємства ВАТ „Ак-Куу" Киргизька республіка м. Сокулук, що підтверджується вантажно-митною декларацією №110100000/2012/219478 від 01.06.2012 року.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи носить індивідуальний характер.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі можливого недодержання контрагентом позивача вимог законодавства, такий факт не може бути підставою для застосування до позивача заходів по донарахуванню податкових зобов'язань, а відтак судом обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на акт перевірки щодо діяльності контрагента позивача ТОВ „Альфа-Інвест Плюс", в якому зазначено про фіктивність господарських операцій вказаного підприємства.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

У відповідності до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (чинного на час здійснення спірних правовідносин, далі за текстом - Закон № 168/97) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 встановлено, що відповідальність платника податку настає тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, Закон про ПДВ не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Закон № 168/97 визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку зазначений Закон не передбачає.

Згідно п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. ст.198 Податкового Кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, оцінивши всі докази у справі в їх сукупності, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит та формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень форми „Р".

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі №804/14599/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров