Постанова

від 24.10.2013 по справі 811/2718/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Справа №811/2718/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Момонт Г.М., розглянув у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу

за позовом : Приватного акціонерного товариства «Паляниця»

до відповідача : Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Приватне акціонерне товариство «Паляниця» звернулося з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000702250 від 19.04.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 570 550,00 грн.;

- №0001572250 від 08.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142 568,00 грн., у тому числі 114 054,00 грн. основного платежу та 28 514,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним сформовано валові витрати та податковий кредит на підставі належних первинних документів отриманих від ПП «Агроексімцентр» і ТОВ «Автодорінвест», а висновки податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки первинні документи отримані ПАТ «Паляниця» від ПП «Агроексімцентр», ТОВ «Автодорінвест» не мають юридичної сили та доказовості у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

Ухвалою суду від 12.09.2013 р. допущено заміну відповідача Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на правонаступника Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (а.с.230, Т.1).

У судовому засіданні 24 жовтня 2013 року представниками позивача та відповідача подано заяви про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.135, 136, Т.2).

На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 24.10.2013 р. та занесеної до журналу судового засідання (а.с.137, Т.2), подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 25.03.2013 р. по 26.03.2013 р. посадовими особами Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС на підставі наказу від 25.03.2013 р. №653 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Приватного акціонерного товариства «Паляниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ПП «Агроексімцентр» за лютий, липень, вересень 2010 року, жовтень 2009 року, ТОВ «Автодорінвест» за квітень 2010 року., за результатами якої складено акт №35/22-5/00378767 від 02.04.2013 р., висновками якого, зокрема, є порушення ПАТ «Паляниця», на думку відповідача:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, у результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на за 9 місяців 2010 року в сумі 570 550,00 грн.;

- пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за квітень 2010 р. у сумі 655,00 грн., за липень 2010 р. у сумі 66,00 грн., за вересень 2010 р. у сумі 113 333,00 грн. (а.с.25-43, Т.1).

На підставі акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000702250 від 19.04.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 570 550,00 грн. (а.с.11, Т.1);

- №0000692250 від 19.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142 569,00 грн., у тому числі 114 054,00 грн. основного платежу та 28 515,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.10, Т.1).

З огляду на рішення Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №446/10/10-208 від 17.06.2013 р. про результати розгляду первинної скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 19.04.2013 р. №0000702250 про зменшення розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 570 550,00 грн. та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 19.04.2013 р. №0000692250 в частині застосованої штрафної санкції у розмірі 1 гривня, а в інших частинах зазначене рішення залишено без змін, а скаргу ПАТ «Паляниця» - без задоволення (а.с.13-18, Т.1), Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення №0001572250 від 08.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142 568,00 грн., у тому числі 114 054,00 грн. основного платежу та 28 514,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.12, Т.1).

Як встановлено в судовому засіданні, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом визначено позивачу грошові зобов'язання у зв'язку з включенням позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з ПП «Агроексімцентр» та ТОВ «Автодорінвест», які, на думку Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, не носять реального характеру.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що у квітні 2010 р. ВАТ «Паляниця», правонаступником якого є ПАТ «Паляниця» придбало у ТОВ «Автодорінвест» запасні частини до автомобіля MITSUBISHI Lancer Comfort на суму 3 932,40 грн., у тому числі ПДВ - 655,40 грн., на підтвердження чого до суду надано видаткову накладну №РН-0000069 від 22.04.2010 р. (а.с.226, Т.1). Водночас, представник позивача зазначила, що копія податкової накладної за взаємовідносинами з ТОВ «Автодорінвест» на суму 3 932,40 грн., у тому числі ПДВ - 655,40 грн. у позивача не збереглася.

Як встановлено судом, суму 3 277,00 грн. позивачем віднесено до складу валових витрат та задекларовано у податковій декларації за ІІІ квартали 2010 р. (а.с.82-84, Т.1), а суму ПДВ 655,40 грн. - до складу податкового кредиту за липень 2010 року (а.с.137-183, Т.1). При цьому судом встановлено, що позивач у квітні 2010 р. не формував податковий кредит на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Автодорінвест» (а.с.184-207, Т.1).

Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що в акті перевірки №35/22-5/00378767 від 02.04.2013 р. податковим органом помилково зазначено про заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 655,00 грн. за квітень 2010 р. замість липня 2010 р.

Судом також встановлено, що у липні 2010 року ВАТ «Паляниця» придбало у ПП «Агроексімцентр» висівки в кількості 610,00 кг. на суму 396,50 грн., у тому числі ПДВ - 66,08 грн., що підтверджується видатковою та податковою накладними (а.с.96, 97, Т.2). Окрім того, відповідно до договору на поставку продукції від 20.09.2010 р. (а.с.208-209, Т.1) ВАТ «Паляниця» придбало у ПП «Агроексімцентр» борошно вищого ґатунку в кількості 275,00 т. на загальну суму 680 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 113 333,33 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними (а.с.210-222, Т.1).

За взаємовідносинами з ПП «Агроексімцентр» позивачем сформовано валові витрати у розмірі 567 273,00 грн., які задекларовані у податковій декларації за ІІІ квартали 2010 р. (а.с.82-84, Т.1) та податковий кредит за липень 2010 р. у розмірі 66,08 грн. (а.с.137-183, Т.1) і за вересень 2010 р. - 113 333,00 грн. (а.с.85-133, Т.1).

Оплату вартості товару придбаного у ПП «Агроексімцентр» здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.223-225, Т.1, а.с.134, Т.2).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що транспортування товарів придбаних позивачем у ПП «Агроексімцентр» та ТОВ «Автодорінвест» здійснювалося транспортними засобами ПАТ «Паляниця» на підтвердження чого до суду надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с.235-237, Т.1).

Відповідно до абз.11 ч.1 ст.11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не відображає відомості про таку господарську операцію та призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та їх перевезення автомобільним транспортом.

Таким чином, суд зауважує, що підтвердження отримання позивачем товару придбаного у ПП «Агроексімцентр», ТОВ «Автодорінвест» товарно-транспортними накладними не є визначальною умовою для отримання права на формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки податкове законодавство не пов'язує таке право з наявністю у платника податку товарно-транспортних накладних.

На підставі пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, чинного на час виникнення спірних правовіфдносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування валових витрат та податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

У відповідності до довідки з ЄДРПОУ основним видом економічної діяльності за КВЕД-2010 позивача є виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (а.с.45, Т.1).

Представник позивача у судовому засіданні пояснила, що висівки та борошно придбані позивачем у ПП «Агроексімцентр» використані позивачем під час виробництва товару на підтвердження чого до суду надано копії звітів про рух сировини і передачі залишків по складу, накладних на внутрішнє переміщення товару (а.с.238-244, Т.1, а.с.1-87, Т.2). Стосовно придбаних у ТОВ «Автодорінвест» запасних частин до автомобіля MITSUBISHI Lancer Comfort представник позивача зазначила, що вони використані для ремонту відповідного автомобіля, який перебував у власності позивача в обґрунтування чого до суду надано копію свідоцтва про реєстрацію автомобіля MITSUBISHI Lancer Comfort, копію оборотно-сальдової відомості по рахунку 105 «Необоротні активи», докази наявності працівників, які здійснювали ремонт автомобіля, а також докази оплати придбаного товару (а.с.227, 235, Т.1, а.с.103-105, 114-117, Т.2).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати понесені позивачем за вищевказаними господарськими операціями з ПП «Агроексімцентр», ТОВ «Автодорінвест» безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ПАТ «Паляниця».

Відповідно до пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому у відповідності до пп.7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що підставою для формування складу валових витрат та податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової та видаткової накладної.

Судом встановлено, що у позивача відсутня податкова накладна за господарською операцією з ТОВ «Автодорінвест» на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит за липень 2010 року.

На підставі пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

У відповідності до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, чинного на час розгляду справи, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Як встановлено в судовому засіданні позивачем не вчинено дії передбачені ст.44 Податкового кодексу України з метою відновлення втраченої податкової накладної.

У відповідності до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту за липень 2010 року ПДВ у розмірі 655,00 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Автодорінвест», а тому податковим органом правомірно збільшено ПАТ «Паляниця» грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 655,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 163,75 грн. (655,00 грн. х 25%), а тому в цій частині позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001572250 від 08.08.2013 р. не підлягає задоволенню.

Натомість, у судовому засіданні встановлено, що витрати у ІІІ кварталі 2010 р. за господарськими операціями з ПП «Агроексімцентр», ТОВ «Автодорінвест» та податковий кредит у липні і вересні 2010 р. за взаємовідносинами з ПП «Агроексімцентр» позивач сформував на підставі належно оформлених податкових і видаткових накладних. Водночас, ПП «Агроексімцентр» на час видачі податкових накладних було зареєстроване платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» був зобов'язаний виписувати податкові накладні.

Суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому, питання віднесення певних сум до складу витрат чи податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Також, відповідач під час перевірки дійшов висновку про те, що правочини позивача з ПП «Агроексімцентр» є нікчемними, оскільки, на його думку, вчинені без мети настання реальних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У відповідності до ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

Із системного аналізу вищевказаних норм суд вбачає, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним, у тому числі і з мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочину нікчемним, які покладені в основу для визначення позивачеві податкових зобов'язань, не відповідають вимогам чинного законодавства, так як вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочину, який на його думку, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та порушує публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ПП «Агроексімцентр» та ТОВ «Автодорінвест», того що правочини укладені між ними порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, чи наявності у вказаних осіб мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши вартість придбаного товару, отримав податкові і видаткові накладні, складені належним чином, у зв'язку з чим ним сформовано витрати у ІІІ кварталі 2010 р. та податковий кредит у липні, вересні 2010 р., приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються його заперечення, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000702250 від 19.04.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток в розмірі 570 550,00 грн. та №0001572250 від 08.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142 568,00 грн., у тому числі 114 054,00 грн. основного платежу та 28 514,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), в частині 113 399,00 грн. основного платежу і 28 350,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

У відповідності до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем заявлено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 713 118,00 грн., з яких судом задоволено вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень на суму 712 299,25 грн., що становить 99,88% від суми заявлених позовних вимог (712 299,25 грн. х 100 : 713 118,00 грн.).

З огляду на викладене, підлягає присудженню з Державного бюджету України на користь ПАТ «Паляниця» сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 291,25 грн. (2 294,00 грн. х 99,89%).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000702250 від 19 квітня 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Приватному акціонерному товариству «Паляниця» зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 570 550,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001572250 від 08 серпня 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Приватному акціонерному товариству «Паляниця» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 142 568,00 грн., у тому числі 114 054,00 грн. основного платежу та 28 515,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), у частині 113 399,00 грн. основного платежу та 28 350,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Присудити Публічному акціонерному товариству «Паляниця», код ЄДРПОУ 00378767 (25050, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 60) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 291,25 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто одна грн. 25 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт