Ухвала

від 20.11.2013 по справі 2а-25/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/39029/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - Чугуївська ОДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011

у справі № 2а-25/11/2070

за позовом Чугуївської ОДПІ

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 1403.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 № 004508172/0 з посиланням на реальність виконання господарських операцій з поставки позивачеві сільськогосподарської продукції в рамках фінансово-господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Яровіт-плюс» (далі - ТОВ «Яровіт-Плюс»).

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства (зокрема, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктам 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») та дійсним обставинам справи, Чугуївська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Чугуївською ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку СПД ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ «Яровіт-Плюс» за червень 2010 року. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 05.10.2010 № 1189/17-121/НОМЕР_1 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 20525,40 грн. (у тому числі 14661 грн. за основним платежем та 5864,40 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії став висновок податкової інспекції про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, пред'явлених до сплати названим постачальником у ціні поставленої сільськогосподарської продукції (пшениці). При цьому податкова інспекція посилається на результати зустрічної перевірки названого контрагента, під час якої було встановлено відсутність ТОВ «Яровіт-Плюс» за місцезнаходженням та чисельність працівників цього товариства у кількості 1 особи. Крім того, Чугуївська ОДПІ зазначає про невідповідність задекларованих цим постачальником податкових зобов'язань обсягам розглядуваних операцій з причин невизнання податкових декларацій ТОВ «Яровіт-Плюс» податковою звітністю.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочину з ТОВ «Яровіт-Плюс» без мети настання відповідних цьому правочину правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення сприятливих наслідків у податковому обліку платника.

Втім, як вірно зазначили суди, у даному разі існування відповідних обставин податковою інспекцією не доведено.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів суди з'ясували, що в рамках виконання договору купівлі-продажу від 03.01.2010 ТОВ «Яровіт-Плюс» (продавець) поставив позивачеві пшеницю у кількості 76,49 тонн загальною вартістю 87964,12 грн. (у тому числі 14660,69 грн. ПДВ). Виконання зазначеної операції підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, рахунком на оплату, а також банківською випискою з рахунку позивача про оплату поставленого товару. Транспортування продукції здійснювалося приватним підприємцем Кострубовим за замовленням ТОВ «Яровіт-Плюс», що підтверджується товарно-транспортною накладною; фактичне відвантаження товару було виконано за вказівкою покупця (позивача у справі) на склад державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів».

Наведені первинні документи у сукупності були цілком об'єктивно розцінені судами як такі, що містять необхідні для цілей оподаткування відомості про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання.

Чугуївською ОДПІ, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Доводи податкової інспекції про те, що контрагент позивача не виконав зобов'язання з подання контролюючому органу податкової звітності з дотриманням вимог чинного законодавства, з нарахування та сплати ПДВ до бюджету судами відхилено цілком об'єктивно з тих мотивів, що самі по собі ці обставини не є підставою для позбавлення права на податковий кредит за умови реальності виконання господарських операцій та дотримання покупцем вимог, встановлених чинним законодавством для формування податкового кредиту.

До того ж, як встановили суди, дії податкового органу, що полягали у неприйнятті податкової декларації ТОВ «Яровіт-Плюс» за розглядуваний період, визнані протиправними у судовому порядку.

Іншою підставою донарахування ПДВ за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням стала відсутність у ТОВ «Яровіт-Плюс» фізичної можливості для прийняття та відпуску сільськогосподарської продукції у відповідному обсязі в силу незначної чисельності працівників. Втім податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, якими силами (власними чи залученими) здійснюється поставка товару його контрагентом. Матеріалами справи підтверджується факт залучення названим постачальником третіх осіб (зокрема, перевізника) до вчинення дій, необхідних у процесі виконання спірної поставки.

З урахуванням викладеного висновок судових інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для оспорюваного донарахування відповідає наявним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, цим доводами було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2а-25/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько