Ухвала

від 16.09.2013 по справі 818/2892/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 р.Справа № 818/2892/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2013р. по справі № 818/2892/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технологічна комплектація"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технологічна комплектація» (далі за текстом - ТОВ «Виробничо-технологічна комплектація», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі за текстом - ДПІ у м. Сумах, відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.04.2013 року № 0000222230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 85261,0 грн. (в т.ч. основний платіж - 68209,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 17052,0 грн) та № 0000212230 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 89525,0 грн. (в т.ч. основний платіж - 71620,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 17905,0 грн.).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ у м. Сумах від 01.04.2013 року № 0000222230 та № 0000212230.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 138, 139, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДПІ у м. Сумах вказує на відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фалві» з огляду на не підтвердження виконання фінансово-господарських операцій ТОВ "Росток+", який був постачальником контрагента позивача - ТОВ «Фалві», а тому складені первинні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Виробничо-технологічна комплектація» зареєстроване як юридична особа 29.12.2008 року, має ідентифікаційний код 36234189, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Сумах.

В період з 25.02.2013 року по 01.03.2013 року ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Фалві» за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 754/2230/36234189/15 від 11.03.2013 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за червень 2012 року в сумі 68 209 грн. та ст. 138, ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2012 року в сумі 71620 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 01.04.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000222230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 85261,0 грн. (в т.ч. основний платіж - 68209,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 17052,0 грн) та № 0000212230 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 89525,0 грн. (в т.ч. основний платіж - 71620,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 17905,0 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості нарахування грошових зобов'язань позивачу, оскільки останній не несе відповідальності за постачальників, в тому числі по ланцюгу постачання, діяльність яких, на думку податкового органу, містить ряд ознак фіктивності, а також з наявності належного документального підтвердження здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що що 05.01.2012 року між ТОВ «Фалві» (продавець) і ТОВ «Виробничо-технологічна комплектація» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу цементної продукції, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупця цементну продукцію в асортименті, кількості і терміни, передбачені цим договором, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах і в порядку, визначених цим договором. Місце передачі товару при завантаженні у власний транспорт покупця сторони визначили м. Суми, вул. Воєводіна, 27 (територія бетон-растворного вузлу ПКФ «Федорченко»), або, якщо товар поставляється продавцем залізничним або автомобільним транспортом, місце передачі вказує покупець у заявці (п.1.1. договору).

За вказаним договором ТОВ «Виробничо-технологічна комплектація» у ТОВ «Фалві» було придбано цемент, що підтверджується копіями видаткових накладних № 220 від 01.06.12 року, № 234 від 08.06.12 року, № 240 від 13.06.12 року, № 247 від 14.06.12 року, № 255 від 18.06.12 року, № 257 від 19.06.12 року, № 260 від 20.06.12 року, № 270 від 22.06.12 року, № 271 від 22.06.12 року, № 275 від 26.06.12 року, № 281 від 27.06.12 року

Вартість товару була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця і підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Продавцем були виписані податкові накладні № 1 від 01.06.12 року, № 14 від 08.06.12 року, № 26 від 13.06.12 року, № 28 від 14.06.12 року, № 38 від 18.06.12 року, № 40 від 19.06.12 року, № 46 від 20.06.12 року, № 53 від 22.06.12 року, № 54 від 22.06.12 року, № 59 від 26.06.12 року, № 64 від 27.06.12 року.

Відповідно до копій подорожніх листів вантажного автомобіля від 01-05.06.2012 року, 08.06.12 року, 13.06.12 року, 14.06.12 року, 18-19.06.12 року, 20.06.12 року, 21.06.12 року, 26-27.06.12 року, транспортування товару від ТОВ «Фалві» здійснювалось автомобілем, що використовується позивачем за договором оренди.

Використання придбаної у ТОВ «Фалві» цементної продукції у власній господарській діяльності щодо подальшої реалізації бетону і раствору підтверджується видатковими накладними і довіреністю на отримання ТМЦ.

Колегія суддів зазначає, що у всіх вищевказаних первинних документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Зауважень щодо змісту або дефекту форми до вказаних документів у податкового органу не виникало.

Також колегія суддів зазначає, що згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач, фактично, кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків. Проте згідно приписів ст. 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, податковий орган, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла до висновку, щодо реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Виробничо-технологічна комплектація» і ТОВ «Фалві» та правомірності формування даних податкового обліку, відповідно до первинних бухгалтерських документів складених під час здійснення таких господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено порушення ТОВ «Виробничо-технологічна комплектація» вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0000222230 та № 0000212230 від 01.04.2013 року.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2013р. по справі № 818/2892/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.