Рішення

від 19.03.2009 по справі 48/96-30/266-32/519

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/96-30/266-32/519

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/96-30/266-32/519

19.03.09

За позовом

До

про Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та    заощаджень»1) Державної акціонерної компанії «Хліб України»2) Дочірнього підприємства  Державної акціонерної компанії «ХлібУкраїни»«Воїнський комбінат хлібопродуктів»3) Дочірнього підприємства  Державної акціонерної компанії «Хліб   України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»визнання недійсним наказу та спонукання до вчинення дій

                                                                                                 Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін: Від Позивача          Юдін М.А. –предст., Кулєшов В.Л. –предст.,Від Відповідача-1  Стегній Л.М. –предст., Демченкова Н.А. –предст.Від Відповідача-2  Стегній Л.М. –предст.,Від Відповідача-3  Притула С.М. –дир., Квасніков М.О - предст.,

Обставини  справи:

На новий розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Об'єднаний комерційний банк»до Державної акціонерної компанії «Хліб України», Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Воїнський комбінат хлібопродуктів», Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»про:

- визнання частково недійсною постанови спостережної ради Державної акціонерної компанії «Хліб України»№ 3 від 26.12.2001 у частині прийняття рішення про реорганізацію Дочірнього підприємства  Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Воїнський комбінат хлібопродуктів»шляхом виділення Дочірнього підприємства  Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»;

- визнання недійсним наказу № 19 Державної акціонерної компанії «Хліб України»від 12.04.2002 про реорганізацію Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Воїнський комбінат хлібопродуктів»шляхом виділення з його складу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»на основі розподільчого балансу;

- визнання недійсним розподільчого балансу;

- зобов'язання Державної акціонерної компанії «Хліб України», Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Воїнський комбінат хлібопродуктів», Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»повернути майно Дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Воїнський комбінат хлібопродуктів», яке було передано з балансу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Воїнський комбінат хлібопродуктів»на баланс Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»на основі розподільчого балансу, внаслідок прийняття рішення спостережною радою у Протоколі № 3 від 26.12.2001 та видачі Державною акціонерною компанією «Хліб України»наказу № 19 від 12.04.2002.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 48/96 від 26.05.2006 в позові було відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2006 у справі № 48/96 провадження у справі на підставі п. 1 ст. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України  в частині визнання розподільчого балансу недійсним було припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 48/96 від 25.09.2006 рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2006 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2006 у справі  № 48/96 було скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові ВАТ «Об'єднаний комерційний банк» до ДАК «Хліб України», ДП ДАК «Хліб України «Воїнський комбінат хлібопродуктів», ДП ДАК «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»в частині визнання недійсною постанови спостережної ради ДАК «Хліб України»№ 3 від 26.12.2001 в частині прийняття рішення про реорганізацію ДП ДАК «Хліб України»«Воїнський комбінат хлібопродуктів»шляхом виділення ДП ДАК «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»та визнання наказу № 19 ДАК «Хліб України»від 12.04.2002 та зобов'язання вчинити дії –відмовлено повністю, в іншій частині позову –провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України № 48/96 від 17.04.2007 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 у справі № 48/96 в частині припинення провадження у справі - залишено без змін, решту постанови –скасовано, і  в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією В.о. Голови Господарського суду міста Києва справу № 48/96 передано на новий розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2007 суддею Ващенко Т.М. було прийнято справу до свого провадження під номером  № 48/96-30/266.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2007 на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України було здійснено процесуальне правонаступництво Позивача - Відкритого акціонерного товариства «Об'єднаний комерційний банк»на його правонаступника –Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень».

Рішенням Господарського суду міста Києва № 48/96-30/266 від 30.10.2007 в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 48/96-30/266 від 12.02.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2007 у справі                              № 48/96-30/266 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 48/96-30/266 від 28.10.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 12.02.2008 у справі № 48/96-30/266 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що  судами попередніх інстанцій не було повно та об'єктивно досліджено  обставини справи, дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені судові рішення  не можна вважати законним та обґрунтованим.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 справу прийнято до розгляду під № 48/96-30/266-32/519.

Під час нового розгляду позивач свої вимоги підтримав повністю.

Відповідачі-1,2 позов визнали.

Відповідач-3 позовні вимоги заперечує.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Постановою арбітражного суду АР Крим № 2-11/1951-01 від 22.01.2001 Дочірнє підприємство ДАК «Хліб України»Воїнський комбінат хлібопродуктів»було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідаційну комісію, розпорядником майна було призначено Денисенка Віктора Михайловича.

Відповідно до п.п. 5 п. 55 Постанови Кабінету Міністрів України № 240 від 14.03.2001 до компетенції Загальних зборів Державної акціонерної компанії «Хліб України»відноситься питання щодо утворення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв, затвердження їх положень та статутів.

26.12.2001 на засіданні спостережної ради ДАК «Хліб України»протокольним рішенням № 3 вирішено: відповідно до п.п. 54, 55 Статуту ДАК «Хліб України»погодити пропозицію правління щодо реорганізації Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»«Воїнський комбінат хлібопродуктів»шляхом виділення дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»; затвердити Статут ДП ДАК «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»; погодити порядок передачі майна активів та пасивів від ДП ДАК «Воїнський комбінат хлібопродуктів» до ДП ДАК «Красноперекопський КХП»; надати повноваження голові правління ДАК «Хліб України»щодо затвердження розподільчого і балансу ДП ДАК «Воїнський комбінат хлібопродуктів»при здійсненні виділення його активів та пасивів.

12.04.2002 Державною акціонерною компанією «Хліб України»видано наказ № 19 про реорганізацію Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»Воїнський комбінат хлібопродуктів»на виконання рішення спостережної ради Відповідача-1 від 26.12.2001 щодо реорганізації Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»Воїнський комбінат хлібопродуктів» шляхом виділення з його складу Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»Красноперекопський комбінат хлібопродуктів». Вказаним наказом, зокрема, затверджено розподільчий баланс Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»Воїнський комбінат хлібопродуктів», із складу якого відбувається виділення; надано повноваження  директору   Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»Воїнський комбінат хлібопродуктів»  передати   за   актами   приймання   передачі   майно новоствореному Дочірньому підприємству ДАК «Хліб України»Красноперекопський комбінат хлібопродуктів».

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки»реорганізація підприємства - припинення діяльності підприємства шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення з наступним переходом до новостворених підприємств усіх майнових прав та обов'язків колишнього підприємства.

          Суд зазначає, що сам факт прийняття оскаржуваної постанови спостережної ради ДАК «Хліб України»по своїй суті не зачіпає охоронюваних законом прав Позивача, однак, в той же час, стало підставою для прийняття спірного наказу № 19 Державної акціонерної компанії «Хліб України»від 12.04.2002, яким було затверджено   розподільчий   баланс,   відповідно   до   якого   до новоствореного підприємства Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»перейшло право на майно, але при цьому не перейшла відповідна частка боргів, що суттєво вплинуло на спроможність підприємства, у якого відбулось виділення майна, розрахуватись по зобов'язанням перед Позивачем.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 34 Закону України «Про підприємства України»при виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

Однак, спірним наказом № 19 Державної акціонерної компанії «Хліб України»від 12.04.2002 затверджено розподільчий баланс, згідно якого частка боргів до новоствореного підприємства не перейшла, що порушило інтереси Позивача.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому частина 2 передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів, які можуть виражатися у:

- визнання права;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення;

- примусове виконання обов'язку в натурі;

- зміна правовідношення;

- припинення правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно встановлення початку перебігу строку позовної давності, коли Позивач дізнався саме про порушення свого права за захистом якого він звернувся, суд зазначає наступне.

06.06.2002 Позивач листом № 02-105 звернувся до Державної акціонерної компанії «Хліб України»з  повідомленням   про   те,   що   йому   відомо   про знаходження   ДП ДАК «Воїнський комбінат хлібопродуктів»в стадії банкротства, у зв'язку з чим Позивач просив не здійснювати дій щодо передачі активів підприємства.

Вказаний лист Позивача не містить інформації щодо реорганізації  Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»«Воїнський комбінат хлібопродуктів»та по своїй суті є застереженням щодо вчинення будь-яких дій, направлених на реалізацію активів боржника, а тому не може бути трактований в розумінні обізнаності Позивача про порушення його права в частині прийняття як оспорюваного рішення спостережною радою ДАК «Хліб України», так і наказу ДАК «Хліб України»про проведення відповідної реорганізації. Про те, що ДАК «Хліб України»були прийняті оспорювані акти, Позивач дізнався зі Звіту розпорядника майна Денисенка В.М., який був заслуханий на зборах кредиторів 23.10.2003, з якого і починає перебіг строк позовної давності, оскільки саме з цієї дати Позивач дізнався саме про ті обставини, які стали предметом позову.

На момент укладання спірного договору діяв Цивільний кодекс УРСР 1963 року, таким чином в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати норми цивільного кодексу УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно з ст. 73 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року зміна строків позовної давності і порядку їх обчислення угодою сторін не допускається.

Відповідно до ст. 75 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Статтею 76 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року визначено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Згідно статті 78 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року перебіг строку позовної давності зупиняється - в силу встановленої законодавством Союзу РСР або Української РСР відстрочки виконання зобов'язань (мораторій).

Відповідно до статті 79 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку.

Частиною 1 ст. 80 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 223 ГК України визначено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до вищенаведеного абзацу та Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI, а саме п. 4 Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли  або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до стаття 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність у відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статті 261 Цивільного кодексу України частини 1 та 5 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплином строку виконання.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України частини 1 та 3 перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку та після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення та сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України частини).

Підстави для застосування строків позовної давності відсутні, оскільки Позивачем подано позов в межах встановленого трирічного строку.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на Відповідачів відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати частково недійсною постанову спостережної ради Державної акціонерної компанії «Хліб України»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 20047943) № 3 від 26.12.2001 у частині прийняття рішення про реорганізацію Дочірнього підприємства  Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Воїнський комбінат хлібопродуктів»(96033, с. Воїнка, АР Крим, Красноперекопський р-н, код 00952812) шляхом виділення Дочірнього підприємства  Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»(96033, с. Воїнка, АР Крим, Красноперекопський р-н).

Визнати недійсним наказ № 19 Державної акціонерної компанії «Хліб України»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 20047943) від 12.04.2002 про реорганізацію Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Воїнський комбінат хлібопродуктів»(96033, с. Воїнка, АР Крим, Красноперекопський р-н, код 00952812), шляхом виділення з його складу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»(96033, с. Воїнка, АР Крим, Красноперекопський р-н) на основі розподільчого балансу.

Зобов'язати Державну акціонерну компанію «Хліб України»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 20047943), Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Воїнський комбінат хлібопродуктів»(96033, с. Воїнка, АР Крим, Красноперекопський р-н, код 00952812), Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»(96033,                        с. Воїнка, АР Крим, Красноперекопський р-н) повернути майно Дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Воїнський комбінат хлібопродуктів», яке було передано з балансу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Воїнський комбінат хлібопродуктів»на баланс Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»на основі розподільчого балансу внаслідок прийняття рішення спостережною радою у протоколі № 3 від 26.12.2001 та видачі Державною акціонерною компанією «Хліб України»наказу № 19 від 12.04.2002.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень»(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 5) до Державного бюджету 170,00 грн. державного мита.

Стягнути з Державної акціонерної компанії «Хліб України»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 20047943) на користь Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень»(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 5) 85,00 грн. державного мита та 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Дочірнього підприємства  Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Воїнський комбінат хлібопродуктів»(96033, с. Воїнка, АР Крим, Красноперекопський р-н, код 00952812) на користь Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень»(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 5) 85,00 грн. державного мита та 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»(96033, с. Воїнка, АР Крим, Красноперекопський р-н) на користь Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень»(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 5) 85,00 грн. державного мита та 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                      О.О.Хрипун