Постанова

від 08.07.2009 по справі 48/96-30/266-32/519

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/96-30/266-32/519

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.07.2009                                                                                           № 48/96-30/266-32/519

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Кулєшов В.Л. (дов. №77 від 18.03.2009 р.)

 від відповідача -1  -                   Стегній Л.М. (дов. №02-14/281 від 22.06.2009 р.)

від відповідача-2  -                   не з'явився

від відповідача-3  -                   не з'явився

від третьої особи -                    не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Красноперекопський комбінат хлібопродуктів"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.03.2009

 у справі № 48/96-30/266-32/519 (суддя  

 за позовом                               ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень"

 до                                                   Державної акціонерної компанії "Хліб України"

                                                  Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України "Воїнський комбінат хлібопродуктів"

                                                  Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Красноперекопський комбінат хлібопродуктів"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   визнання недійсним наказу та спонукання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Об'єднаний комерційний банк” до Державної акціонерної компанії „Хліб України”, Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Воїнський комбінат хлібопродуктів”, Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів” про визнання частково недійсною постанови спостережної ради Державної акціонерної компанії „Хліб України”  № 3 від 26.12.2001 р. в частині прийняття рішення про реорганізацію Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Воїнський комбінат хлібопродуктів” шляхом виділення Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів”; визнання недійсним наказу №19 Державної акціонерної компанії „Хліб України” від 12.04.2002 р. про реорганізацію Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Воїнський комбінат хлібопродуктів” шляхом виділення з його складу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів” на основі розподільчого балансу; визнання недійсним розподільчого балансу; зобов'язання Державної акціонерної компанії „Хліб України”, Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Воїнський комбінат хлібопродуктів”, Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів” повернути майно Дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Воїнський комбінат хлібопродуктів”, яке було передано з балансу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Воїнський комбінат хлібопродуктів” на баланс Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів” на основі розподільчого балансу, внаслідок прийняття рішення спостережною радою у Протоколі №3 від 26.12.2001 р. та видачі Державною акціонерною компанією „Хліб України” наказу №19 від 12.04.2002 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 48/96 від 26.05.2006 р. в позові було відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2006 р. у справі № 48/96 провадження у справі на підставі п. 1 ст. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині визнання розподільчого балансу недійсним було припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду №48/96 від 25.09.2006 р. рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2006 р. та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2006 р. у справі № 48/96 було скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові ВАТ „Об'єднаний комерційний банк” до ДАК „Хліб України”, ДП ДАК „Хліб України” „Воїнський комбінат хлібопродуктів”, ДП ДАК „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів” в частині визнання недійсною постанови спостережної ради ДАК „Хліб України” №3 від 26.12.2001 р. в частині прийняття рішення про реорганізацію ДП ДАК „Хліб України” „Воїнський комбінат хлібопродуктів” шляхом виділення ДП ДАК „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів” та визнання наказу №19 ДАК „Хліб України” від 12.04.2002 р. та зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю, в іншій частині позову - провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України №48/96 від 17.04.2007 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 р. у справі №48/96 в частині припинення провадження у справі - залишено без змін, решту постанови - скасовано, і в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2007 р. суддею Ващенко Т.М. було прийнято справу до провадження під номером № 48/96-30/266.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2007 р. на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України було здійснено процесуальне правонаступництво позивача - Відкритого акціонерного товариства „Об'єднаний комерційний банк” на його правонаступника Відкрите акціонерне товариство „Європейський банк розвитку та заощаджень”.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 48/96-30/266 від 30.10.2007 р. в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду №48/96-30/266 від 12.02.2008 р. рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2007 р. у справі №48/96-30/266 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 48/96-30/266 від 28.10.2008 р. рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2007 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 12.02.2008 р. у справі № 48/96-30/266 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 суддею Хрипун О.О. було прийнято справу до провадження під № 48/96-30/266-32/519.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.03.2009 р. у справі №48/96-30/266-32/519 позов задоволено повністю. Визнано частково недійсною постанову спостережної ради Державної акціонерної компанії „Хліб України” №3 від 26.12.2001 р. у частині прийняття рішення про реорганізацію Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Воїнський комбінат  хлібопродуктів” шляхом виділення Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів”. Визнано недійним наказ №19 Державної  акціонерної компанії „Хліб України” від 12.04.2002 р. про реорганізацію Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Воїнський комбінат  хлібопродуктів” шляхом виділення з його складу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів” на основі розподільчого балансу. Зобов'язано Державну акціонерну компанію „Хліб України”, Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів” повернути майно Дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Воїнський комбінат  хлібопродуктів”, яке було передано з балансу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Воїнський комбінат  хлібопродуктів” на баланс Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів” на основі розподільчого балансу внаслідок прийняття рішення спостережною радою у протоколі №3 від 26.01.2001 р. та видачі Державною акціонерною компанією „Хліб України” наказу №19 від 12.04.2002 р. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Європейський банк розвитку та заощаджень” до Державного бюджету України 170,00 грн. державного мита. Стягнуто з Державної акціонерної компанії „Хліб України” на користь Відкритого акціонерного товариства „Європейський банк розвитку та заощаджень” 85,00 грн. державного мита та 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Воїнський комбінат  хлібопродуктів” на користь Відкритого акціонерного товариства „Європейський банк розвитку та заощаджень” 85,00 грн. державного мита та 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів” на користь Відкритого акціонерного товариства „Європейський банк розвитку та заощаджень” 85,00 грн. державного мита та 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2009 р. у справі 48/96-30/266-32/519 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Підставою для скасування рішення суду позивач зазначив порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що суд, зобов'язавши відповідача-3 передати відповідачу-2 майно, яке на даний час належить на праві власності ТОВ „Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів”, неправомірно вирішив спір щодо майна цього товариства. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що судом дано неправильну оцінку обставинам, які вказують на пропуск позивачем строку позовної давності під час звернення до суду за захистом своїх прав у даній справі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2009 р. у справі №48/96-30/266-32/519, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду ТОВ „Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів” зазначив порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що прийняттям оскаржуваного рішення у справі №48/96-30/266-32/519 порушені права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю „Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів”, оскільки місцевий господарський суд, зобов'язавши відповідача-3 передати відповідачу-2 майно, яке на даний час належить на праві власності ТОВ „Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів”, неправомірно вирішив спір щодо майна цього товариства, яке не було залучено до участі у справі. Крім того, апелянт зазначив, що судом дано неправильну оцінку обставинам, які вказують на пропуск позивачем строку позовної давності під час звернення до суду за захистом своїх прав у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 р. прийнято апеляційну скаргу ТОВ „Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів” до провадження та залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів”).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 03.06.2009 р. представник відповідача-3 та третьої особи апеляційні скарги підтримав, просив їх задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2009 р. у справі 48/96-30/266-32/519 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 03.06.2009 р. представник позивача заперечував проти апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2009 р. у справі №48/96-30/266-32/519 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 03.06.2009 р. представник відповідача-1, відповідача-2 заперечував проти апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2009 р. у справі №48/96-30/266-32/519 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Представники відповідача-2, відповідача-3, третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 08.07.2009 р. не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-2, відповідача-3, третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою арбітражного суду АР Крим № 2-11/1951-01 від 22.01.2001 р. Дочірнє підприємство ДАК „Хліб України” „Воїнський комбінат хлібопродуктів” було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідаційну комісію, розпорядником майна було призначено Денисенка Віктора Михайловича.

Відповідно до п.п. 5 п. 55 Постанови Кабінету Міністрів України № 240 від 14.03.2001 р. до компетенції Загальних зборів Державної акціонерної компанії „Хліб України” відноситься питання щодо утворення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв, затвердження їх положень та статутів.

26.12.2001 р. на засіданні спостережної ради ДАК „Хліб України” протокольним рішенням №3 вирішено: відповідно до п.п. 54, 55 Статуту ДАК „Хліб України” погодити пропозицію правління щодо реорганізації Дочірнього підприємства ДАК „Хліб України” „Воїнський комбінат хлібопродуктів” шляхом виділення Дочірнього підприємства ДАК „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів”; затвердити Статут ДП ДАК „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів”; погодити порядок передачі майна активів та пасивів від ДП ДАК „Воїнський комбінат хлібопродуктів” до ДП ДАК „Красноперекопський КХП”; надати повноваження голові правління ДАК „Хліб України” щодо затвердження розподільчого балансу ДП ДАК „Воїнський комбінат хлібопродуктів” при здійсненні виділення його активів та пасивів.

12.04.2002 р. Державною акціонерною компанією „Хліб України” видано наказ №19 про реорганізацію Дочірнього підприємства ДАК „Хліб України” „Воїнський комбінат хлібопродуктів” на виконання рішення спостережної ради відповідача-1 від 26.12.2001 р. щодо реорганізації Дочірнього підприємства ДАК „Хліб України” „Воїнський комбінат хлібопродуктів” шляхом виділення з його складу Дочірнього підприємства ДАК „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів”. Вказаним наказом, зокрема, затверджено розподільчий баланс Дочірнього підприємства ДАК  „Хліб України” „Воїнський комбінат хлібопродуктів”, із складу якого відбувається виділення; надано повноваження   директору Дочірнього підприємства ДАК „Хліб України” „Воїнський комбінат хлібопродуктів” передати за актами приймання передачі майно новоствореному Дочірньому підприємству ДАК „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів”.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. № 177 „Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки” реорганізація підприємства - припинення діяльності підприємства шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення з наступним переходом до новостворених підприємств усіх майнових прав та обов'язків колишнього підприємства.

Колегія суддів зазначає, що сам факт прийняття оскаржуваної постанови спостережної ради ДАК „Хліб України” по своїй суті не зачіпає охоронюваних законом прав позивача, однак, в той же час, став підставою для прийняття спірного наказу №19 Державної акціонерної компанії „Хліб України” від 12.04.2002 р., яким було затверджено розподільчий баланс, відповідно до якого до новоствореного підприємства Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів” перейшло право на майно, але при цьому не перейшла відповідна частка боргів, що суттєво вплинуло на спроможність підприємства, у якого відбулось виділення майна, розрахуватись по зобов'язанням перед позивачем.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства (п. 2 ч. 6 ст. 34 Закону України „Про підприємства України”).

Однак, спірним наказом №19 Державної акціонерної компанії „Хліб України” від 12.04.2002 р. затверджено розподільчий баланс, згідно якого частка боргів до новоствореного підприємства не перейшла, що порушило інтереси позивача.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому частина 2 передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів, які можуть виражатися у:

- визнанні права;

- визнанні правочину недійсним;

- припиненні дії, яка порушує право;

- відновленні становища, яке існувало до порушення;

- примусовому виконанні обов'язку в натурі;

- зміні правовідношення;

- припиненні правовідношення;

- відшкодуванні збитків та інших способах відшкодування майнової шкоди;

- відшкодуванні моральної (немайнової) шкоди;

-  визнанні незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо встановлення початку перебігу строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

06.06.2002 р. позивач листом № 02-105 звернувся до Державної акціонерної компанії „Хліб України” з повідомленням про те, що йому відомо про знаходження ДП ДАК „Воїнський комбінат хлібопродуктів” в стадії банкрутства, у зв'язку з чим Позивач просив не здійснювати дій щодо передачі активів підприємства.

Вказаний лист позивача не містить інформації щодо реорганізації Дочірнього підприємства ДАК „Хліб України” „Воїнський комбінат хлібопродуктів” та по своїй суті є застереженням щодо вчинення будь-яких дій, направлених на реалізацію активів боржника, а тому не може бути трактований в розумінні обізнаності позивача про порушення його права в частині прийняття як оспорюваного рішення спостережною радою ДАК „Хліб України”, так і наказу ДАК „Хліб України” про проведення відповідної реорганізації. Про те, що ДАК „Хліб України” були прийняті оспорювані акти, позивач дізнався зі Звіту розпорядника майна Денисенка В.М., який був заслуханий на зборах кредиторів 23.10.2003 р., з якого і починається перебіг строку позовної давності, оскільки саме з цієї дати позивач дізнався саме про ті обставини, які стали предметом позову.

На момент укладання спірного договору діяв Цивільний кодекс УРСР 1963 року, таким чином в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати норми цивільного кодексу УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно з ст. 73 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року зміна строків позовної давності і порядку їх обчислення угодою сторін не допускається.

Відповідно до ст. 75 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Статтею 76 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року визначено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Згідно статті 78 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року перебіг строку позовної давності зупиняється - в силу встановленої законодавством Союзу РСР або Української РСР відстрочки виконання зобов'язань (мораторій).

Відповідно до статті 79 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку.

Частиною 1 ст. 80 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 223 ГК України визначено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до вищенаведеного абзацу, Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-VІ п. 4 Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність у відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статті 261 Цивільного кодексу України частини 1 та 5 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплином строку виконання.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку та після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, щодо спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові (ч.3, ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем подано позов в межах встановленого трирічного строку, а тому підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Отже, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Красноперекопський комбінат хлібопродуктів”, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2009 р. у справі № 48/96-30/266-32/519 залишити без змін.

Матеріали справи № 48/96-30/266-32/519 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 16.07.09 (відправлено)