Рішення

від 03.12.2013 по справі 910/16361/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16361/13 03.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛиСа"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 558"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Соколик Д.І. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 03 грудня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

23 серпня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛиСа" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 22.08.2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 558" (відповідач) заборгованості за договором поставки товару № 187 від 26.05.2011 року в сумі 13 404,78 грн. з них основного боргу - 11 483,03 грн. (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят три гривні 03 копійки), пені - 1 414,14 грн. (одна тисяча чотириста чотирнадцять гривень 14 копійок), індексу інфляції - 80,38 грн. (вісімдесят гривень 38 копійок), 3% річних - 266,80 грн. (двісті шістдесят шість гривень 80 копійок) та штрафу - 160,43 грн. (сто шістдесят гривень 43 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки товару № 187 від 26.05.2011 року, зокрема, у визначені відповідним правочином строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 11.11.2013р. через канцелярію подав до суду заяву б/н від 11.11.2013р. «Про зменшення розміру позовних вимог» в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛиСа" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 558" заборгованості за договором поставки товару № 187 від 26.05.2011 року в сумі 12 404,78 грн. з них основного боргу - 10 483,03 грн. (десять тисяч чотириста вісімдесят три гривні 03 копійки), пені - 1 414,14 грн. (одна тисяча чотириста чотирнадцять гривень 14 копійок), індексу інфляції - 80,38 грн. (вісімдесят гривень 38 копійок), 3% річних - 266,80 грн. (двісті шістдесят шість гривень 80 копійок) та штрафу - 160,43 грн. (сто шістдесят гривень 43 копійки).

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року по справі № 910/16361/13 (суддя Власов Ю.Л.) прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням № 04-1/868 від 30.09.2013р., у зв'язку з обранням судді Власова Ю.Л. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/16361/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 року (суддя Котков О.В.) справу № 910/16361/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.11.2013 року о 10:55 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача відкладено до 03.12.2013 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2011 року між позивачем (надалі - Виконавець або Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Замовник або Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки товару № 187 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 63 458,81 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець за товар розрахувався лише частково, зокрема на суму 52 975,77 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі - 10 483,03 грн., з розрахунку: 63 458,81 грн. - 52 975,77 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 26 травня 2011 року між сторонами укладено договір поставки товару № 187 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в період з травня 2011 року по вересень 2012 року позивач передав товар на суму 63 458,81 грн., що підтверджується видатковими накладними (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком штампу Отримувача на накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому або готівковому порядку протягом 14 (чотирнадцяти) з моменту оформлення видаткових накладних.

З матеріалів справи слідує, що в період з червня 2011 року по листопад 2012 року Покупець перерахував на користь Продавця 52 975,77 грн. за товар по Договору, що підтверджується банківськими виписками (копії виписок містяться в матеріалах справи).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 01.10.2013р. та 12.11.2013р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів оплати товару по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві з урахуванням поданих уточнень, станом на грудень 2013 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Покупця на користь Постачальника заборгованості за Договором поставки в розмірі 10 483,03 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 11.2. Договору випливає, що за затримку проведення розрахунків за поставлений товар понад термін, встановлений п. 6.1. Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочки. При терміні затримки платежу більш 30 календарних днів, Покупець сплачує пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за поставлений товар за кожен день прострочки.

Згідно п. 11.4. Договору поставки за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії Договору винна сторона сплачує, крім неустойки та збитків передбачених п.п. 11.1, 11.2 та 11.3 Договору, штраф в розмірі 10% вартості останньої партії товару, яка була поставлена до необґрунтованої відмови від виконання винною стороною своїх зобов'язань.

За ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, за неналежне виконання Покупцем зобов'язань за Договором щодо оплати товару, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 861,23 грн. пені та 160,43 штрафу, що становить:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 11483.03 06.11.2012 - 07.05.2013 183 7.5000 % 0.041 %* 861.23 Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з Покупця, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь Продавця підлягає 266,80 грн. 3% річних.

У відповідності до Наказу Міністерства освіти і науки від 23.07.2010р. № 736/902/758 «Про затвердження порядків надання платних послуг державними та комунальними навчальними закладами» визначено, що індекс інфляції - визначений у встановленому законодавством порядку офіційний індекс інфляції за попередній календарний рік. Згідно Постанови Національного банку України від 27.12.2007р. № 480 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України» поняття «індекс інфляції» - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Розмір втрат від інфляції, зроблений за розрахунком суду у відповідності до встановлених чинним законодавством України вимог та індексів, складає - «-57,62 грн.»:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 06.11.2012 - 31.08.2013 11483.03 0.995 -57.62 11425.41 А тому, враховуючи від'ємний показник середнього індексу інфляції за перерахований/перевірений судом період, як індексу споживчих цін по відношенню до суми боргу, позовні вимоги щодо стягнення 80,38 грн. втрат від інфляції є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням поданої позивачем заяви б/н від 11.11.2013р. «Про зменшення розміру позовних вимог», підлягають частковому задоволенню про стягнення 11 771,49 грн. з них основного боргу - 10 483,03 грн. (десять тисяч чотириста вісімдесят три гривні 03 копійки), пені - 861,23 грн. (вісімсот шістдесят одна гривня 23 копійки), 3% річних - 266,80 грн. (двісті шістдесят шість гривень 80 копійок) та штрафу - 160,43 грн. (сто шістдесят гривень 43 копійки).

Щодо господарських витрат у справі № 910/16361/13.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?» довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить - 12 404,78 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 632,75 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 558" (ідентифікаційний код 16477023, адреса: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 70, р/р № 26000021121771 в Залізничному відділенні АКБ «Укрсоцбанк»), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛиСа" (ідентифікаційний код 32683728, адреса: 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5-Б, р. № 26002035130 в ПАТ «Банк «Український капітал» м. Києва, МФО 320371), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 10 483,03 грн. (десять тисяч чотириста вісімдесят три гривні 03 копійки), пені - 861,23 грн. (вісімсот шістдесят одна гривня 23 копійки), 3% річних - 266,80 грн. (двісті шістдесят шість гривень 80 копійок), штрафу - 160,43 грн. (сто шістдесят гривень 43 копійки) та судові витрати - 1 632,75 грн. (одна тисяча шістсот тридцять дві гривні 75 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/16361/13.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.12.2013р.

Суддя О.В. Котков