Рішення

від 03.12.2013 по справі 905/6845/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.2013 Справа № 905/6845/13

за позовом Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід», м. Маріуполь, Донецька область

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки шляхом укладання додаткової угоди.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - Воєвутко К.В., довіреність №031-207/1 від 10.07.2013;

від відповідача - Садіков В.В., довіреність №430/185 від 30.12.2012.

Маріупольська міська рада (далі - позивач) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід» (далі - відповідач) про внесення змін до п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 22.05.2002 та виключення п. 2.4 договору шляхом укладання додаткової угоди до договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем 22.05.2002 був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендна плата вноситься відповідачем у розмірі 1% від грошової оцінки, однак, відбулась законодавча зміна граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку, яка складає трикратний розмір земельного податку, що на думку позивача є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати, з огляду на що позивачем відповідачу були надіслані листи з пропозицією щодо внесення змін до укладеного раніше договору оренди шляхом укладання додаткової угоди, на які останній відповіді не надав, що призводить до недоотримання позивачем орендної плати в обсязі, передбаченому законодавством.

До прийняття рішення у справі, позивач звернувся до суду з заявою про відмову від частини позовних вимог (а.с.104-105), в якій позивач остаточно просить суд внести зміни до п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 22.05.2002. Судом прийнята відмова позивача від частини вимог. Спір розглядається судом в обсязі остаточно заявлених позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позов та у поясненнях проти його задоволення заперечує, посилаючись на те, що відповідач є інвестором, у зв'язку із чим вважає, що на договір оренди земельної ділянки від 22.05.2002 розповсюджуються гарантії інвестиційної діяльності, у зв'язку з чим вважає, що законодавча зміна граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку на відповідача, як на інвестора не повинна розповсюджуватися. Крім того зазначає, що позивач не повідомив відповідача про права третіх осіб на спірну земельну ділянку.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.11.2013 до 03.12.2013.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2013, за клопотанням позивача, строк розгляду справи був продовжений до 11.12.2013.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

22.05.2002 між Маріупольською міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід» (далі - орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Міськострова міста у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя. В оренду передається земельна ділянка площею 32,2433 га (а.с.12-14).

Відповідно до п. 2.1 договору, земельна ділянка надається орендарю для розвитку та функціонування Східної території Спеціальної економічної зони «Азов».

Як визначено сторонами в п. 3.1 договору, орендна плата вноситься орендарем щорічно у розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки на рахунок орендодавця.

Відповідно до п.3.6 договору, розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документально; у разі невиконання орендодавцем обов'язку повідомити орендаря про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; збільшення розмірів грошової оцінки; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що зміна умов можлива за взаємною згодою сторін. В разі відсутності взаємної згоди сторін, зокрема, щодо зміни умов цього договору, це питання вирішується у судовому порядку (п.6.6 договору).

Пунктом 2.2 договору в редакції додаткової угоди від 18.11.2002, сторонами узгоджено, що договір укладається на термін 50 років до 2052 року (а.с.17).

Рішенням Маріупольської міської ради №6/26-3003 від 26.02.2013 «Про внесення змін у рішення №6/16-1563 від 21.02.2012», зокрема, були встановлені розміри орендної плати за землю відповідно до додатку до рішення та вирішено внести зміни до діючих договорів оренди землі (а.с.65-68).

Відповідно до витягу №307/2/2013 за 2013 рік з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий № 1412300000:01:001:0027, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яку орендар прийняв в строкове платне користування, відповідно до зазначеного договору, складає 201грн. 91коп. за 1 м 2 (а.с.84).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.05.2002 шляхом укладання додаткової угоди, що підтверджується листами та пропозиціями позивача (а.с. 23-36), однак, від відповідача відповіді не отримав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Питання сплати орендної плати за земельну ділянку регулюється Податковим кодексом України (далі - ПК України), згідно зі ст. 288 якого, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

З огляду на встановлення сторонами в договорі оренди, а саме в п. 3.6 договору, можливості зміни розміру орендної плати, а також приймаючи до уваги, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 06.12.2010 у справі №2-1/10068-2008.

Доводи відповідача стосовно того, що він є інвестором, з огляду на що законодавча зміна граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку на нього не повинна розповсюджуватися, судом відхиляються виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність», держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів. Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім, зокрема, податкового ) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

Отже, як вбачається із зазначеного, посилання відповідача на ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» є безпідставним.

Також відхиляються доводи відповідача щодо не повідомлення позивачем про права третіх осіб на спірну земельну ділянку, оскільки відповідач не довів та не надав належних доказів в підтвердження наявності прав третіх осіб на вказану земельну ділянку.

Зважаючи на вищезазначене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для внесення змін до пункту 3.1 спірного договору шляхом укладання додаткової угоди.

Статтею 653 ЦК України передбачено, що у разі якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили, що кореспондується з ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню.

Суд, на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, припиняє провадження в частині вимог від яких позивач відмовився.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 49, п.4 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід» та Маріупольську міську раду внести зміни до п.3.1 договору оренди земельної ділянки від 22.05.2002 року, з моменту набрання судовим рішенням чинності шляхом укладання додаткової угоди у наступній редакції:

Додаткова угода

до договору оренди земельної ділянки від 22.05.2002 №461

м. Маріуполь, Донецької області

Ми, що нижче підписалися: Маріупольська міська рада (код ЕДРПОУ 33852448), юридична адреса: м. Маріуполь, пр. Леніна, буд.70, іменована далі «Орендодавець», в особі

---

, з одного боку,

та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід» (код ЕДРПОУ 31674430), юридична адреса м. Маріуполь, вул. Енгельса, 39-а, іменоване далі «Орендар», в особі

---

з другого боку, склали цю додаткову угоду про нижченаведене:

1. Пункт 3.1 договору викласти у наступній редакції:

«Орендна плата за землю встановлюється у грошовій формі у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) на рахунок №33214812700054 код 13050200, отримувач - Маріуп.УК/Орджонікідзевський район, код ЕДРПОУ 3798972, банк Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО 834016».

3. Цей договір набуває чинності відповідно до ст.ст. 3,4,5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію.

Підписи сторін:

Орендодавець Орендар:

Маріупольська міська рада ТОВ «ВЕЗ «Азов-Схід»

м.Маріуполь. пр. Леніна ,70 м. Маріуполь, вул. Енгельса, 39-а

код ЕДРПОУ 33852448 код ЕДРПОУ 31674430

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 39-а код ЄДРПОУ 31674430) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 70, код ЄДРПОУ 33852448) 1 147грн. витрат з оплати судового збору.

Припинити провадження у справі в частині виключення п. 2.4 договору оренди земельної ділянки від 22.05.2002.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 06 грудня 2013 року.

Суддя О.В. Говорун