Постанова

від 12.11.2013 по справі 804/11319/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р. Справа № 804/11319/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О.В.

за участю:

секретаря судового засідання Максименко Е.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Тронько В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2013 року №0003581703 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем на суму 16666,67 грн. та штрафних санкцій на суму 8833,34 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомленні-рішення є протиправним, оскільки винесене на підставі необґрунтованого висновку відповідача про нереальність «нікчемність» здійснення господарських відносин ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Тандем 2009» у вересні 2011 року, в зв'язку з тим, що ТОВ «Тандем 2009» не знаходиться за юридичною адресою і здійснити зустрічну перевірку не вбачається можливим, а тому не підтверджуються факт реального здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Тандем 2009».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував зазначивши, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято правомірно, оскільки висновки, викладені в акті перевірки обґрунтовуються встановленими перевіркою фактичними обставинами. Податкова інспекція при прийнятті податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 31.07.2013 №72 та відповідно до повідомлення від 31.07.2013 №106/10/17.3-17, відповідачем 31 липня 2013 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1) з питань правильності формування податкового кредиту за вересень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Тандем 2009» (код ЄДРПОУ 36573664).

За результатами проведення перевірки, відповідачем був складений акт від 31 липня 2013 року №194/73/273020546 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань правильності формування податкового кредиту за вересень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Тандем 2009».

В ході перевірки відповідачем встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_3 від ТОВ «Тандем 2009» у вересні 2011 року щодо придбання та оплати послуг за КПП в зборі для автомобіля МАN на загальну суму 100000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 16666,67гр., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. ОСОБА_3 порушена ст.228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований га заволодіння майном держави, дохідної частину бюджету, а отже є нікчемним. Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому операції щодо надання послуг ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Тандем 2009» не спричиняють реального настання правових наслідків та ФОП ОСОБА_3 є вигодонабувачем.

При проведенні перевірки відповідачем використані: Акт ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.11.2012 року №315/22-6/36573664 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Тандем 2009» код ЄДРПОУ 36573664 щодо підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарювання за період вересень 2011 року», за висновками якого у ТОВ «Тандем 2009» відсутній факт реального вчинення господарських операцій у вересні 20011 року в зв'язку з тим, що проведення зустрічної перевірки ТОВ «Тандем 2009» неможливо в зв'язку з відсутністю цього підприємства за адресою його реєстрації, тому податковим органом не були досліджені первинні документи у ТОВ «Тандем 2009»; первинні документи надані ФОП ОСОБА_3 щодо правових відносин з ТОВ «Тандем 2009»; інформація баз даних «АІС Облік податків та платежів» (ТАХ), АС «Податковий Блок».

За висновками акту перевірки податковим органом встановлено порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_3 занижено податок на додану вартість у сумі 16666,67грн.

На підставі вказаного акту перевірки Новомосковською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.08.2013 року №0003581703 про нарахування ФОП ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 25000,01грн. в тому числі за основним платежем 16666,67грн. та штрафних санкцій 8333,34грн.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що згідно із п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України до сфери податкового контролю віднесено контроль правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну , в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи та наданих письмових доказів вбачається, що ФОП ОСОБА_3 на підставі рахунку-фактури від 30.09.2011 № СФ-093030 придбано у ТОВ «Тандем 2009» КПП в зборі для автомобіля МАN а суму 100000,00грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 16666,67грн.

На підтвердження цієї господарської операції позивачем надані наступні первині документи: податкова накладна від 30.09.2011 №861, акт здачі прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2011 №ОУ-093027, акт списання №СпТ-000066.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились в безготівковій формі, на підтвердження цього позивачем надані банківські виписки.

Придбаний у ТОВ «Тандем 2009» КПП в зборі був використаний ФОП ОСОБА_3 для ремонту власного вантажного автомобіля МАN (державний номер НОМЕР_2), який використовується нею у власній господарській діяльності.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичність виконання вказаної господарської операції та рух активів підтверджується наступними первинними документами: рахунком-фактурой, актом здачі-приймання робіт (надання-послуг), податковою накладною, актом списання по рахунку №91 «Загальновиробничі витрата», банківськими виписками. Зазначені документи оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік» та є належними доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій за участю позивача.

Суд зазначає, що недоліки та помилки в оформленні первинних документів не спростовують саму господарську операцію. На підставі податкової накладної, позивачем було включено до складу податкового кредиту за перевіряємий період, сплачена сума податку на додану вартість.

Твердження відповідача про те, що у позивача відсутнє право на формування валових витрат по операції з ТОВ «Тандем 2009» у зв'язку з тим, що ДПІ в АНД районі ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області у листопаді 2012 року та Новомосковська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області у липні 2013 року не змогли здійснити перевірку контрагента позивача ТОВ «Тандем 2009» в зв'язку з його відсутністю за місцем реєстрації, суд не бере до уваги, оскільки ці твердження не спростовують господарську операцію позивача з ТОВ «Тандем 2009» у вересні 2011 року та не є підставою вважати цю господарську операцію нікчемною.

З вищевикладеного вбачається, що позивач правомірно, на підставі отриманої податкової накладної в деклараціях з ПДВ відобразив суму ПДВ у розмірі 16666,67грн. та правильно відобразив витрати з придбання товарів та послуг за перевіряємий період.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача за іншими господарськими операціями не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

З вищевикладеного вбачається, що позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат. Угода укладалася позивачем в межах господарської діяльності, згідно з установчими, реєстраційними та дозвільними документами. Згідно з отриманими податковими накладними позивач мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

Окрім того суд зазначає, що відповідно до раніше складеного акту Новомосковської об'єднаної ДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби від 20.04.2012 №34/172/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (рокпп НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р.», податковим органом досліджувались господарські відносини позивача з ТОВ «Тандем 2009» у вересні 2011 року і висновків щодо відсутності реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_3 від ТОВ «Тандем 2009» у вересні 2011 року щодо оплати послуг за КПП в зборі для автомобіля МАN на загальну суму 100000, 00грн. в т.ч. ПДВ 16666,67гр., податковим органом зроблено не було.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2013 року №0003581703 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25000,00грн. (в тому числі основного платежу у розмірі 16666,67грн. та штрафних санкцій у розмірі 8333,34грн.) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 14.08.2013 року №0003581703 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25000,00грн. (в тому числі основного платежу у розмірі 16666,67грн. та штрафних санкцій у розмірі 8333,34грн.).

Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати із сплати судового збору у загальному розмірі 250,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку встановленому ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складений 18 листопада 2013 року.

Суддя О.В. Врона