Постанова

від 25.10.2013 по справі 801/7868/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2013 р. 12:34 Справа №801/7868/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря судового засідання Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятиозерний"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

від позивача: Обуховська Н.С., паспорт НОМЕР_4;

від позивача: Рубець А.Б., паспорт НОМЕР_5;

від відповідача: не з'явився, надіславши клопотання про розгляд справи без його участі.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятиозерний" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002331502 від 11.07.2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0002331502 від 11.07.2013р. порушено норми матеріального права, а саме: ч.2 п.75.1 ст.75, ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, а також ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також позивач стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002331502 від 11.07.2013р. прийнято відповідачем з порушенням ст.54, п.58.1 ст.58 ПКУ, оскільки складено по відношенню до суми ПДВ, яка не була визначена контролюючим органом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

22.10.2013 р. до суду від відповідача - Красноперекопської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Відповідно до вказаного клопотання, останній заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «П'ятиозерний» зареєстровано у якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ № 119432 від 13.03.2013р. (а.с.23).

Товариство з обмеженою відповідальністю «П'ятиозерний» знаходиться на обліку у Красноперекопської ОДПІ ГУ Міндоходів АР Крим та зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом № 200117405 (а.с. 22).

Як свідчать матеріали справи Красноперекопської ОДПІ ГУ Міндоходів АР Крим 27.06.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятиозерний», код ЄДРПОУ 37618590 з питань повноти визначення та своєчасності перерахування коштів на спеціальний рахунок сільськогосподарським підприємством, що обрало спеціальний режим оподаткування по декларації (з позначкою у полі «Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства») за квітень 2013 року за результатами опрацювання даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 956/15.2/37618590 від 27.06.2013 року (а.с 7-10).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення п. 57.1 ст. 57, п. 209.2 ст. 209 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), абзац третій, п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарських підприємств сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органи, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2012 року № 779), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 11.

У разі коли платник податків не сплачує суми самостійного визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, відповідальність платника податку передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ.

За результатами акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002331502 від 11.07.2013р., яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 42 367,10грн. на підставі 126 Податкового кодексу України за порушення останнім п.57.1 ст.57, п.203.2 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з суми ПДВ,. що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно з п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України (а.с.6).

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оскаржує позивач, суд зазначає наступне.

Суд вказує, що у акті перевірки зазначено, що перевірку позивача проведено на підставі наказу Краноперекопської ОДПІ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки «П'ятиозерний» №439 від 21.06.2013р. (а.с. 11).

У наказі про проведення позапланової перевірки позивача зазначено, що його прийнято на підставі п.п.20.1.4 ст. 20, п.75.1 ст.75, п.79.1, п.79.2 ст.79, п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, п.3 Постанови КМУ №11 від 12.01.2011р, яким затверджено Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, у банках. Аналогічні статті зазначені також в Акті перевірки, як підстави для проведення документальної позапланової невиїздної перевірки позивача.

Стаття 20 ПКУ визначає права органів державної податкової служби, та відповідно до п. 20.1.4 право проводити перевірки платників податків.

Пунктом 75.1 ст.75 ПКУ наведено види перевірок.

Відповідно до ч.2 п.75.1 ст.75 ПКУ камеральні та документальні перевірки проводяться органами ДПС в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Податковим кодексом України.

Пункт 79.1 ст.79 ПКУ передбачає, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

- платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

- платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

- розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

- платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень

Судом досліджено наказ про проведення перевірки та акт перевірки та встановлено, що в них не зазначено обставин, передбачених статтею 78 ПКУ, наявність яких надає право органу ДПС проводити документальну позапланову перевірку платника податків.

Вказане, в свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПКУ, документальна позапланова перевірка проводиться посадовими особами органу ДПС виключно на підставі рішення керівника органу ДПС, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим

листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення пру дату початку та місце проведення такої перевірки.

Повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.06.2013р. №6726/10/15.2 та копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.06.2013р. відповідач направив на адресу позивача із супровідним листом вих. №6761/10/152 від 21.06.2013р. 25 червня 2013р. рекомендованим листом 06495796, що підтверджується штемпелем відділення зв'язку на поштовому конверті (а.с. 14 ) та не заперечується відповідачем.

Рекомендований лист 06495796 поступив на відділення зв'язку Таврійське 29.06.2013р. та отримано представником позивача 04.07.2013р., що підтверджується Довідкою від 04.07.2013р. (а.с.15).

Як зазначено в Акті перевірки, перевірка проводилась один день - 27.06.2013р.

Отже, станом на дату проведення перевірки, тобто станом на 27.06.2013р. позивачем не отримано ні копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, ні повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що, в свою чергу, свідчить про незаконність такої перевірки через відсутність у посадових осіб органу ДПС права розпочати проведення документальної невиїзної перевірки відповідно до ч.2 п.79.2 ст.79 ПКУ, якою передбачено, що виконання умов цієї статті (а саме: надіслання до початку позапланової перевірки, а не в будь-який інший термін, платнику податків копії наказу про проведення позапланової перевірки та повідомлення про дату початку та місце її проведення) надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Така позиція суду кореспондується з висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі по справі №К/9991/76189/11 від 08.01.2013р. (номер рішення в єдиному державному реєстрі судових рішень 28694094).

Що стосується висновків акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 п.57.1 ст.57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 203 ПКУ встановлено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Стаття 209 ПКУ визначає, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Суд вказує, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Бюджетного кодексу України складовою частиною загального фонду бюджету України є, зокрема всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету.

Всі доходи бюджету відповідно до ст.9 Бюджетного кодексу України класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), що передбачено ч.2 ст.9 Бюджетного кодексу України.

Згідно з п.6.1 ст.6 ПКУ податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою КМУ №11 від 12.01.2011р. передбачено, що сума ПДВ, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Отже, суд робить висновок, що ПДВ у сільськогосподарських підприємств, які обрали спеціальний режим оподаткування виведено законодавцем поза межі бюджетної сфери, оскільки суми ПДВ, нараховані таким підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів не підлягають сплаті до держбюджету (п. 2 ст.209 ПКУ) та, відповідно від'ємне значення ПДВ - не підлягає відшкодуванню такому сільськогосподарському підприємству (п.209.3 ст.209 ПКУ).

На підставі викладеного суд робить висновок, що суми ПДВ, що залишаються в розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно п.209.2 ПКУ не є ні податковим, ні грошовим зобов'язанням платника податків.

Відповідач у висновках акту перевірки посилається на ч. 2 п. 3 Порядку, згідно якої сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Однак вказана норма стосується лише сум податку, які підлягають перерахуванню до державного бюджету, однак відповідачем не доведено, що позивач - сільськогосподарське підприємство ТОВ «П'ятиозерний», яке обрало спеціальний режим оподаткування повинно перераховувати суми податку до державного бюджету України.

Суд вказує, що податковим зобов'язанням відповідно до п.14.1.156 ст.14 ПКУ визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Грошовим зобов'язанням відповідно до п.14.1.39 ст. 14 ПКУ є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З огляду на наведене суми ПДВ, які акумулюються підприємствами зі спеціальним режимом оподаткування на спеціальних рахунках відповідно до Порядку акумулювання №11 від 12.01.11р., не є податковими та/або грошовими зобов'язаннями, оскільки відсутня визначальна ознака будь-якого податку (обов'язкового платежу) - наявність обов'язку платника податку сплатити зазначену суму до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Статтею 126 ПКУ, а також Порядком акумулювання №11 від 12.01.11р. не передбачено відповідальності с/г підприємства, що перебуває на спеціальному режимі оподаткування, за порушення строку перерахування ним сум ПДВ, які залишаються в його розпорядженні, на спеціальний рахунок.

Суд також зазначає, що перевіркою також не встановлено нецільового використання позивачем сум податку на додану вартість, які підлягають акумулюванню на спеціальному рахунку, за що пунктом 4 Порядку акумулювання передбачена відповідальність сільськогосподарського підприємства.

Як вбачається з Акту перевірки (п.2.8 Акту перевірки) декларацію з ПДВ за квітень 2013 року позивач подав податковому органу в строки передбачені п.203.1 ст.203 ПКУ - 20.05.2013 року вх.. №9029350244 із зазначенням, що декларація подана платником ПДВ, який обрав спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

В рядку 9 декларації позивач задекларував загальну суму податкових зобов'язань з ПДВ за звітний період в розмірі 811525грн., яку зменшено на суму податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду в розмірі 243140грн. (рядок 10 колонка Б розд. II декларації) та на залишок від'ємного значення ПДВ попереднього звітного періоду (рядок 21.1 розд. III декларації) у розмірі 144 714грн. В результаті чого позивачем самостійно задекларовано в податковій декларації з ПДВ за квітень 2013р. 423671гр. - сума ПДВ, що залишається в розпорядженні підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок (рядок 25.2 розд. III декларації) та відповідно до п.209.2 ст.209 ПКУ та п.4 Порядку акумулювання не підлягає сплаті та/або вилученню до бюджету, тобто не є ні податковим, ні грошовим зобов'язанням позивача.

На підставі викладеного суд вказує, що висновок відповідача, викладений у акті перевірки про порушення позивачем п. 57.1 ст. 57, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України та абзацу 3 п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою КМУ №11 від 12.01.2011р. є таким що не відповідає діючому законодавству, у зв'язку з чим відповідачем неправомірно застосовані до ТОВ «П'ятиозерний» штрафні санкції у розмірі 42367,10 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0002331502 від 11.07.2013 року.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 423,67 грн. підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету відповідно до положень статті 94 КАС України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим № 0002331502 від 11.07.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятиозерний» (96024, АР Крим, Красноперекопський район, с. Таврійське, вул. Корчака, 34-А, ЄДРПОУ 37618590) судовий збір у розмірі 423,67 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.