Постанова

від 29.10.2013 по справі 806/4362/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/4362/13-a

категорія 8.2.1

29 жовтня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

за участю секретаря судового засідання Стралківської К.П.,

за участю:

представників позивача: Калюжного Г.В. (за довіреністю від 13.08.2013 р.), Гуль І.В. (за довіреністю від 13.08.2013 р.) та Цимбалюка В.І. - директор;

представника відповідача - Кужеля З.П. (за довіреністю від 21.10.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шкірзавод "Велес" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000102200 від 05.04.2013р.,-

встановив:

У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шкірзавод "Велес" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000102200 від 05.04.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень, березень, квітень 2011 року у розмірі 44532 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень, березень, квітень 2011 року податковим повідомленням-рішенням №0000102200 від 05.04.2013 року, оскільки при проведенні перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення відповідач помилково дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарської операції між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шкірзавод "Велес" та Приватним підприємством "Талліесін", оскільки факт виконання сторонами договірних зобов'язань вказаному періоді засвідчується первинними бухгалтерськими документами.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000102200 від 05.04.2013 р.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просили їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову та пояснення, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000102200 від 05.04.2013 р. прийняте у зв'язку з порушенням позивачем п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шкірзавод "Велес" (далі - ТОВ "Шкірзавод "Велес") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32446629, перебуває на податковому обліку в Бердичівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Бердичівська ОДПІ).

Відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності визначення податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП "Талліесін" (код ЄДРПОУ 30631751) за січень, березень, квітень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 20.03.2013 року №1149/22-00/32446629 (далі - акт перевірки) (а.с.25-34).

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 44532 грн., з яких: за січень 2011 року в сумі розміром 13722 грн.; за березень 2011 року в сумі розміром 6854 грн.; за квітень 2011 року в сумі розміром 23956 грн.

Перевіркою було встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми витрат за договором про закупівлю товарів, укладеним з Приватним підприємством "Талліесін". Підставами для такого висновку відповідача є те, що господарські операції між Приватним підприємством "Талліесін" та постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Шкірзавод "Велес" не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже підприємством відображені в податковій звітності результати взаємовідносин з Приватним підприємством "Талліесін" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000102200 від 05.04.2013 р., яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 44532 грн., з яких: 13722грн. за січень 2011 року; 6854 грн. за березень 2011 року; 23956 грн. за квітень 2011 року (а.с.35).

За наслідками адміністративного оскарження, оспорюваного податкового повідомлення-рішення, відповідно до рішення Міністерства доходів і зборів від 03.06.2013 р. за №4150/6/99-99-10-01-15 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000102200 від 05.04.2013 р., - без змін (а.с.41-44).

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Податковим кодексом України.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ПП "Талліесін".

Судом встановлено, що між позивачем ("Покупець") та ПП "Талліесін" ("Продавець") укладено договір №1611 від 16.11.2010 р. (далі - Договір), відповідно до умов якого "Продавець" продав, а "Покупець" купив товар на умовах, викладених в Договорі: мездровий спилок - напівфабрикат; шкіру. Документи на товар, які "Продавець" видає "Покупцю": накладна або товарно-транспортна накладна, податкова накладна.

Відповідно до умов п.2 Договору умови, строки поставки товару, ціна за 1 кг та кількість товару зазначаються в накладних на відвантаження товару. Загальна вартість Договору з врахуванням ПДВ складає 1000000 грн. Товар поставляється на умовах Франко-завод, у відповідності с міжнародними правилами "Інкотермс", в редакції 2000 року (а.с.45).

Судом встановлено, що фактично умови Договору, укладеного між позивачем та ПП "Талліесін", виконувався сторонами в період, який був предметом перевірки контролюючого органу.

На виконання умов Договору ПП "Талліесін" виписано позивачу накладні №290 від 31.01.2011 р., №308 від 22.03.2011 р., №321 від 14.04.2011 р., №291 від 31.01.2011 р. та податкові накладні №290 від 31.01.2011 р., №308 від 22.03.2011 р., №002 від 07.04.2011 р., №007 від 14.04.2011 р., №291 від 31.01.2011 р. (а.с.46-49, 50-54).

Факт виконання Договору за вказаний період підтверджується також виписками по банківському рахунку позивача в підтвердження оплати вартості придбаного товару, доказами подальшого використання позивачем, придбаних товарно-матеріальних цінностей (а.с.36-71).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарська операція з придбання товару була вчинена реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару на користь контрагента, до податкового кредиту.

З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, договір купівлі-продажу, платіжні доручення, підтверджують фактичне виконання вищевказаного договору, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ПП "Талліесін".

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з купівлі у ПП "Талліесін" товарно-матеріальних цінностей, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Посилання відповідача на недійсність правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські договори, мали умисел на укладення угод з метою, яка не спрямована на реальне настання наслідків господарської операції, виходячи з фактичного її виконання.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шкірзавод "Велес" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000102200 від 05.04.2013р., - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000102200 від 05.04.2013р.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шкірзавод "Велес" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 445 (чотириста сорок п'ять) грн. 32 (тридцять дві) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 29 жовтня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено: 04 листопада 2013 р.