Рішення

від 04.12.2013 по справі 910/18262/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18262/13 04.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський м'ясокомбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон»

про стягнення 104 275, 00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Мельник Н.С.

від відповідача: Бабій М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Івано-Франківський м'ясокомбінат» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» про стягнення заборгованості за договором № МКП-02/121 від 12.02.2013 р. у розмірі 102 075, 00 грн., а також 300, 00 грн. - пені та 1 900, 00 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/18262/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача, присутній у судовому засіданні, в усному порядку підтвердив факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» товару за спірними накладними.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 04.12.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Івано-Франківський м'ясокомбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» укладено договір № МКП-02/121, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти м'ясопродукти та оплатити їх вартість.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна товару, який постачається вказується у видаткових накладних.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за договором буде здійснюватись у гривнях на поточний рахунок позивача прямим банківським переказом по 100 % передплаті, або по факту відвантаження продукції позивачем.

У відповідності до п. 8.1. договору за прострочення оплати, порушення строків оплати відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0, 5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 9.1., набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № МКП-02/121 від 12.02.2013 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 102 075, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 3251 від 12.03.2013 р. та № 3609 від 20.03.2013 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

05.07.2013 р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» з вимогою про погашення заборгованості за поставлений товар за договором № МКП-02/121 від 12.02.2013 р. у розмірі 102 075, 00 грн.

Однак відомостей щодо надання відповіді Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» на вказану претензію суду не надано.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Товариством обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» порушено умови договору № МКП-02/121 від 12.02.2013 р. щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 102 075, 00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За умовами договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату товару або шляхом 100 % передоплати або після відвантаження продукції позивачем.

Тож, виходячи з положень ст. 692 Цивільного кодексу України та умов договору № МКП-02/121 від 12.02.2013 р. термін оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» отриманого товару настав після його фактичного отримання за видатковими накладними № 3251 від 12.03.2013 р. та № 3609 від 20.03.2013 р., тобто 13.03.2013 р. та 21.03.2013 р. відповідно.

При цьому, суд приймає до уваги, що присутній у судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» товару за вищевказаними накладними.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Як вже зазначалось вище, матеріалами справи, а також поясненнями представників сторін підтверджується здійснення Публічним акціонерним товариством «Івано-Франківський м'ясокомбінат» поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» на суму 102 075, 00 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів оплати отриманого товару або доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань не надав.

Тож, виходячи із наявних у справі документів, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» перед позивачем за договором № МКП-02/121 від 12.02.2013 р. на суму 102 075, 00 грн.

Крім того, позивач стверджує, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» 300, 00 грн. пені та 1 900, 00 грн. - 3 % річних від простроченої суми за період з 21.02.2013 р. до 05.09.2013 р.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, як вбачається з розрахунку Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський м'ясокомбінат», позивач нараховує пеню у розмірі 0, 5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення та визначає період заборгованості з 21.02.2013 р. до 05.09.2013 р.

В той же час, суд відзначає, що договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Крім того, в силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

В силу положень ст. 692 Цивільного кодексу України та п. 6.1. договору строк оплати товару, отриманого відповідачем за видатковою накладною № 3251 від 12.03.2013 р. настав 13.03.2013 р., а за видатковою накладною № 3609 від 20.03.2013 р. - 21.03.2013 р.

В той же час, здійснивши розрахунок 3 % річних, а також розрахунок пені за правилами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 13.03.2013 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем до 05.09.2013 р. (дата визначена позивачем самостійно в межах терміну, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення розміри пені та 3 % не перевищують розрахунок суду, а відтак - вимоги позивача в цій частин підлягають задоволенню у повному обсязі.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський м'ясокомбінат» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2, літ. «А» код ЄДРПОУ 35264915), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський м'ясокомбінат» (76005, м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, 10, код ЄДРПОУ 00451636) заборгованість у розмірі 102 075, 00 (сто дві тисячі сімдесят п'ять грн. 00 коп.) грн., 300, 00 (триста грн. 00 коп.) грн. - пені, 1 900, 00 (одна тисяча дев'ятсот грн. 00 коп.) грн. - 3 % річних та 2 085, 50 (дві тисячі вісімдесят п?ять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.