Рішення

від 02.12.2013 по справі 910/17888/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17888/13 02.12.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/17888/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технології Бітума»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК ІЗОБІТ»;

про стягнення 88 907,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Боровик І.В., довіреність № б/н від 21.01.2013р.;

від відповідача: Генкіна А.А., довіреність № 21 від 24.10.2013р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Технології Бітума» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК ІЗОБІТ» (надалі - відповідач) про стягнення 88 907,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив товар, отриманий за видатковими накладними № РН-000041 від 27.06.2012р., № РН-000054 від 26.07.2012 та № РН-000067 від 29.08.2012р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 88 907,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/17888/13 та призначено її розгляд на 31.10.2013р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.09.2013р.).

Ухвалою від 31.10.2013р. суд, на підставі ст. 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 28.11.2013р.

В судовому засіданні 28.11.2013р. суд оголосив перерву до 02.12.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 02.12.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві, зокрема, що надані позивачем на підтвердження здійснення поставки товару видаткові накладні № РН-0000041 від 27.06.2012р., № РН-000054 від 26.07.2012 та № РН-0000067 від 29.08.2012 не містять реквізитів, встановлених п. 2.4 Положення про документальне забезпеченням записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості між сторонами, позивач за видатковими накладними № РН-000041 від 27.06.2012р., № РН-000054 від 26.07.2012 та № РН-000067 від 29.08.2012р., копії яких залучені до матеріалів справи та оригінали були оглянуті в судовому засіданні, передав відповідачеві товар на загальну суму 250708,80 грн.

Факт отримання відповідачем товару також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 622 від 27.06.2012р., № 695 від 26.07.2012р. та № 804 від 20.08.2012р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури № СФ-000044 від 05.06.2012р. на суму 230916,00 грн. та № СФ-000069 від 17.08.2012р. на суму 19.792,80 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, загалом в сумі 161801,80 грн., а саме: рахунок-фактуру № СФ-000044 від 05.06.2012р. на суму 230916,00 грн. відповідачем оплачено частково в сумі 161309,00 грн., а рахунок-фактуру № СФ-000069 від 17.08.2012р. на суму 19.792,80 грн. у сумі 492,80 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, які залучені до матеріалів справи.

Оскільки отриманий товар відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач 03.12.2012р. направив відповідачу лист з повідомленням про вручення за вих. № 30-11/12 від 30.11.2012р., в якому просив сплатити борг. Проте, відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та задоволення.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 88907,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується видатковими накладними щодо передачі товару відповідачу. Відповідно до цього договору, позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач, у свою чергу, прийняти його та оплатити.

Отже, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки, проте при його укладенні сторонами не встановлено терміну виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується

При цьому підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. № 9/252-10 та від 28.02.2012 р. № 5002-8/481-2011.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару в момент отримання товару та підписання товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими видатковими накладними та не надано доказів його повної оплати, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 88907,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

При цьому, заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на те, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт отримання товару за представленими видатковими накладними № РН-000041 від 27.06.2012р., № РН-000054 від 26.07.2012 та № РН-000067 від 29.08.2012р., які підписані уповноваженим на отримання товарно-матеріальних цінностей представником відповідача. Водночас, відсутність деяких реквізитів на видаткових накладних не звільняє відповідача від обов'язку оплати отриманого товару, крім того, в матеріалах справи наявні докази часткової оплати відповідачем отриманого товару, що свідчить про виконання позивачем свого обов'язку щодо поставки товару належним чином.

Також, судом встановлено, що видаткові накладні, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а саме: встановити найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню з віднесенням на відповідача витрат по сплаті судового збору, згідно з приписами до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК ІЗОБІТ» (02152, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 1-а; код ЄДРПОУ 37202960) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технології Бітума» (юридична адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 101, к. 721; адреса для листування: 03056, м. Київ, пров. Ковальський, 19, кв. 115; код ЄДРПОУ 37493449) 88907 грн. 00 коп. - боргу, 1778 грн. 14 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.12.2013р.

Суддя А.І. Привалов