Рішення

від 02.12.2013 по справі 913/2616/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

02 грудня 2013 року Справа № 913/2616/13

Провадження №2/913/2616/13

За позовом

Приватного акціонерного товариства «Завод «Техностандарт», м. Лутугіне Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання»,

м. Луганськ

про стягнення 160529 грн. 88 коп.

Суддя Седляр О.О.

в присутності представників сторін:

від позивача: Ходош В.Ю., довіреність б/н від 15.10.2013;

від відповідача: Карпова О.О., довіреність № 610 від 01.10.2012,

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.11.2013 оголошена перерва до 02.12.2013 на 10 год. 30 хв.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 153570 грн. та пені у сумі 6959 грн. 88 коп. за договором про спільне використання технологічних мереж № ДСВ 1086 від 01.10.2010 року.

Заявою від 05.11.2013 позивач збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 167694 грн. та пені у сумі 6959 грн. 88 коп. за договором про спільне використання технологічних мереж № ДСВ 1086 від 01.10.2010 року.

Заявою від 19.11.2013 позивач також збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 181818 грн. та пені у сумі 6959 грн. 88 коп. за договором про спільне використання технологічних мереж № ДСВ 1086 від 01.10.2010 року.

Таким чином, позовними вимогами за даною справою є: стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 181818 грн. та пені у сумі 6959 грн. 88 коп. за договором про спільне використання технологічних мереж № ДСВ 1086 від 01.10.2010 року.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 11.10.2013 № 08-31/2/111 та доповненням до відзиву від 11.11.2013 № 08-31/2/158 на позовну заяву позовні вимоги відхилив, з підстав зазначених у них.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши представників сторін, суд встановив наступні фактичні обставини.

01.10.2010, між сторонами у справі, укладений договір № ДСВ 1086 (далі за текстом - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого, Власник мереж (Позивач у справі) зобов'язався надавати послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання для забезпечення технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії в точці приєднання електроустановок Користувача (Відповідач у справі) або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а останній зобов'язався своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання відповідно до умов договору.

Факт виконання позивачем умов договору у повному обсязі підтверджується щомісячними актами прийому-здачі наданих послуг за період з вересня 2012 року по жовтень 2013 року, які підписані повноважними представниками сторін без доповнень та зауважень.

Відповідно до п. 7.3 договору оплата послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок власника мереж на підставі рахунка, виставленого власником користувачу. Користувач сплачує рахунок протягом десяти днів, починаючи з дня його отримання від власника.

Виставлені позивачем рахунки відповідачем своєчасно не сплачені, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за вересень 2012 року - травень 2013 року у сумі 181818 грн. 00 коп., яка заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.

Крім того, позивачем у відповідності до вимог п.8.2.1 договору за внесення передбачених платежів з порушенням терміну, встановленого п.7.3 договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,1% у сумі 6959 грн. 88 коп.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт надання позивачем послуг відповідачеві, а також наявність заборгованості відповідача за отримані послуги у розмірі 181818 грн. 00 коп. Надання позивачем даних послуг підтверджено актами приймання-здачі цих послуг на цю суму.

Отримання від позивача послуг протягом вересня 2012 року - жовтня 2013 року у зазначеній сумі підтверджено актами приймання-здачі робіт, які відповідачем підписані без доповнень та зауважень, а тому позовні вимоги у цієї частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що позивачем частково не було вручено або надіслано рахунки на суму 98868 грн. судом не приймається до уваги, оскільки дане твердження спростовується матеріалами справи, а саме: описом вкладення документів з зазначенням рахунків-фактур, які надіслані на адресу відповідача та поштовим повідомленням про отримання даної кореспонденції останнім (а.с. 16), а також поясненням працівника підприємства Воробйової І.Ф., щодо підтвердження отримання рахунків від позивача.

Заявлена до стягнення з відповідача пеня у сумі 6959 грн. 88 коп., підлягає задоволенню частково з урахуванням додаткового розрахунку позивача від 02.11.2013, відповідно до якого ним уточнено період нарахування пені з 20.04.2013 по 23.09.2013 у сумі 6955 грн. 12 коп. та враховуючі наступне.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у 8.2.1 договору у вигляді пені у розмірі 0,1% але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Розмір пені, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України), проте правило вказаної норми є загальним і не виключає застосування спеціальних правил Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР щодо обмеження пені за прострочення виконання грошових зобов'язань (аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України у справі № 9/269-04 від 26.01.2006).

Посилання відповідача на безпідставність нарахування позивачем пені судом не приймається до уваги, враховуючи наступне.

Так, відповідач стверджує, що обов'язок оплати пені за прострочення платежу виникає у нього лише після отримання ним від позивача рахунку, у відповідності з вимогами п.8.2.1 укладеного договору.

Однак, суд не погоджується з даними запереченнями, оскільки надання окремого рахунку на сплату пені - є лише підставою для оплати її у добровільному порядку та не обмежує права позивача нараховувати її з моменту порушення його права щодо своєчасного виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково у частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 181818 грн. 00 коп. та пені у сумі 6955 грн. 12 коп., з віднесенням на відповідача витрат зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ, кв. Гайового, 35а, код ЄДРПОУ 31443937 на користь Приватного акціонерного товариства «Завод «Техностандарт», 92000, Луганська область, м. Лутугіне, вул. Пушкіна, буд. 152-а, ідент. код 32727906 заборгованість у сумі 181818 грн. 00 коп., пеню у сумі 6955 грн. 12 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3775 грн. 46 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У решті у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання - 06.12.2013.

Суддя О.О.Седляр