Постанова

від 20.03.2014 по справі 913/2616/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.03.2014 справа №913/2616/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Шевкової Т.А. за участю представників сторін від позивача від відповідача не з'явився; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 02.12.2013 р. (підписано 06.12.2013 р.) у справі№ 913/2616/13 (суддя Седляр О.О.) за позовомПриватного акціонерного товариства "Завод "Техностандарт", м. Лутугіне Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ простягнення 160 529,88 грн. В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року до господарського суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Завод "Техностандарт", м. Лутугіне Луганської області (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ (Відповідач) про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 153 570,00 грн. та пені в сумі 6 959,88 грн. за договором про спільне використання технологічних мереж № ДСВ 1086 від 01.10.2010 року.

В процесі розгляду справи, позивачем у суді першої інстанції з посиланням на ст. 22 ГПК України неодноразово збільшувалась сума позовних вимог в частині основної заборгованості до розміру 181 818,00 грн., через заявлення додаткових вимог за поточні розрахункові періоди. Зазначені вимоги прийняті господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 181 818,00 грн., пеню в розмірі 6 955,12грн., судовий збір в розмірі 3 775,46грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду лише в частині стягнення пені, вимагав прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права України.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на ненаправлення позивачем відповідачу рахунків-фактур за спірний період.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2014р. строк розгляду спору в порядку ст. 69 ГПК України було продовжено, розгляд справи - відкладено на 11.03.2014р. та зобов'язано сторони надати письмові пояснення та докази щодо моменту отримання рахунків за договором.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Донецького апеляційного господарського суду від 11.03.2014 р. змінено склад судової колегії, суддю Чернота Л.Ф. було змінено на суддю Шевкову Т.А.

В судовому засіданні 11.03.2014р. на вимогу ухвали судової колегії від 24.02.2014р. щодо підтвердження моменту отримання відповідачем рахунків за спірним договором позивачем наданий лист Луганської дирекції УДППЗ "Укрпошта" вих. № 10-04-А-10/55 від 11.03.2014р., відповідачем - письмові пояснення № 08-31/2/54 від 05.03.2014р., які судовою колегією долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.03.2014р. оголошувалась перерва до 17.03.2014р.

Представники сторін до судового засідання 17.03.2014р. не з'явились, про причини неявки судову колегію не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін, що не скористались правом участі в судовому засіданні за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2010р. між сторонами укладено договір № ДСВ 1086 про спільне використання технологічних електричних мереж (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався надавати послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання для забезпечення технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії в точки приєднання електроустановок відповідача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує відповідач, а останній - своєчасно сплачувати вартість послуг позивача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання відповідно до умов договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом п. 7.3 Договору встановлений строк та порядок оплати - протягом десяти днів, починаючи з дня отримання рахунку від позивача.

Згідно п. 8.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених п. 4.1 Договору, з порушенням терміну, визначеного п. 7.3 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач, на виконання умов Договору, надавав відповідачу послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання протягом періоду з вересня 2012 року по серпень 2013 року на загальну суму 153 570,00 грн.

Факт надання позивачем послуг за спірним Договором сторонами не оспорюється.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 901, ч. 1, ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В матеріалах справи (з урахуванням надання на вимогу судової колегії за ухвалою від 24.02.2014р.) наявні докази отримання відповідачем рахунків позивача за відповідні розрахункові періоди: 11.03.2013р. - за період з вересня 2012р. по лютий 2013р. на загальну суму 68 826,00грн.; 09.04.2013р. - за березень 2013р. на суму 14 124,00грн.; 29.04.2013р. - за квітень 2013р. на суму 14 124,00грн.; 27.05.2013р. - за травень 2013р. на суму 14 124,00грн.; 27.06.2013р. - за червень 2013р. на суму 14 124,00грн.; 29.07.2013р. - за липень 2013р. на суму 14 124,00грн.; 30.08.2013р. - за серпень 2013р. на суму 14 124,00грн.

З урахуванням вимог п. 7.3 Договору, право позивача на отримання оплати за надані послуги по кожному з вищенаведених періодів є порушеним: на суму 68 826,00грн. - починаючи з 22.03.2013р., а за послідуючі 6 періодів з березня по серпень 2013р. по 14 124,00грн. за кожний - з 20.04.2013р., 10.05.2013р., 07.06.2013р., 08.07.2013р., 08.08.2013р., 10.09.2013р. - відповідно.

Отже висновок господарського суду щодо стягнення заборгованості за Договором за розрахункові періоди з вересня 2012р. по серпень 2013р. в сумі 153 570,00грн. є законним та обґрунтованим.

Разом з тим, заявами від 05.11.2013р. та від 19.11.2013р. позивач збільшив позовні вимоги в частині суми основної заборгованості до розміру 167 694,00 грн. та до 181 818,00 грн. відповідно.

За змістом ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Збільшуючи суму основної заборгованості в порядку ст.22 ГПК України за заявами від 05.11.2013р. та від 19.11.2013р., позивач фактично заявив додаткові позовні вимоги, а не збільшив їх розмір , оскільки вимагав стягнути плату за надані послуги за інші розрахункові періоди, що не пов'язані із заявленими вимогами безпосередньою підставою до оплати (за новими актами прийому-здачі послуг та рахунками-фактурами ТС-0000052 від 27.09.2013р. на суму 14 124,00грн. та ТС-0000057 від 28.10.2013р. на суму 14 124,00грн.), а також моментом порушеного права за змістом п. 7.3 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на час подання позивачем заяв від 05.11.2013р. та від 19.11.2013р. суд першої інстанції вже перейшов до розгляду справи по суті (що зазначено в протоколі судового засідання від 17.10.2013 р. (а.с. 39 обор.стор.).

Крім того посилання позивача на рахунки-фактури, як на підставу збільшення розміру позовних вимог є необґрунтованими, оскільки заборгованість за вищевказаними рахунками виникла вже після звернення останнього із позовом до суду (30.09.2013р.), а отже й право позивача на отримання коштів за цими рахунками на час подачі позову ще не було порушеним .

Отже, зазначене порушення норм процесуального права призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

За таких підстав, судова колегія вважає, що судове рішення підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № ДСВ 1086 від 01.10.2010р. за період вересень-жовтень 2013 року в сумі 28 248,00 грн., на підставі на підставі п. 4 ч.1 ст.104 ГПК України, через неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі, а також в частині розподілу судових витрат.

В цій частині слід прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № ДСВ 1086 від 01.10.2010р. за період вересень-жовтень 2013 року в сумі 28 248,00 грн. слід відмовити через відсутність порушення права на момент звернення до суду.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 6 955,12грн. за прострочення оплати за Договором за розрахункові періоди з вересня 2012 року по серпень 2013 року, починаючи з 22.03.2013р. по 13.09.2013р. (з урахуванням моменту порушеного права за кожним періодом), судова колегія в цій частині вважає його обґрунтованим.

Зазначений розрахунок відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Доводи скаржника, що обов'язок оплати пені за прострочення платежу виникає у нього лише після отримання ним від позивача окремого рахунку, у відповідності з вимогами п. 8.2.1 спірного Договору - судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки узгодження сторонами такого порядку оплати пені - є лише підставою для її оплати у добровільному порядку, але не змінює її правову природу та не обмежує права позивача нараховувати її з моменту порушення його права щодо своєчасного виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013 року у справі № 913/2616/13 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № ДСВ 1086 від 01.10.2010р. за період вересень-жовтень 2013 року в сумі 28 248,00 грн., на підставі п. 4 ч.1 ст.104 ГПК України, через неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі, а також в частині розподілу судових витрат.

В іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог, у зв'язку з чим з урахуванням фактично понесених судових витрат з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви в сумі 3 211,01 грн.

У зв'язку з оскарженням відповідачем рішення суду лише в частині пені, підстави до відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в розмірі переплаченої суми, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв'язку з надлишково сплаченим відповідачем судовим збором у розмірі 33 549,75 грн., перерахованого за платіжним дорученням № 3613 від 14.10.2013р. на загальну суму 34 410,00грн. та відповідним клопотанням останнього, надлишкова частина судового збору у розмірі 33 549,75грн., сплаченого відповідачем за платіжним дорученням № 3613 від 14.10.2013р. підлягає поверненню згідно статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, та ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013 року у справі № 913/2616/13 скасувати в частині розміру стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Техностандарт", м. Лутугіне Луганської області за період вересень-жовтень 2013 року в сумі 28 248,00 грн., а також в частині розподілу судових витрат.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Завод "Техностандарт", м. Лутугіне Луганської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ заборгованості за період вересень-жовтень 2013 року в сумі 28 248,00 грн. - відмовити.

В частині стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Техностандарт", м. Лутугіне Луганської області за період з вересня 2012р. по серпень 2013р. в сумі 153 570,00грн. та пені в розмірі 6 955,12грн., рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013 року у справі № 913/2616/13 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ, кв. Гайового, 35а, код ЄДРПОУ 31443937 на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Техностандарт", 92000, Луганська область, м. Лутугіне, вул. Пушкіна, буд. 152-а, ідент. код 32727906 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 211,01 грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ, кв. Гайового, 35а, код ЄДРПОУ 31443937 надлишково сплачену суму судового збору в розмірі 33 549,75 грн., перераховану за платіжним дорученням № 3613 від 14.10.2013р. згідно статті 7 Закону України "Про судовий збір", додавши оригінал платіжного доручення 3613 від 14.10.2013р. про сплату судового збору за подання апеляційної скарги по справі № 913/2616/13 на 1 аркуші.

Підставою для повернення з державного бюджету України судового збору є дана Постанова (її виписка), що затверджена гербовою печаткою суду.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Стойка О.В.

Судді Діброва Г.І.

Шевкова Т.А.

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС