Ухвала

від 05.12.2013 по справі 805/13846/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року справа №805/13846/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Жаботинської С.В., Шишова О.О.

секретар судового засідання Сульженко А.В.

за участі представника позивача Васильєвої К.О.

представника відповідача Лапшенкова Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі № 805/13846/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Контакт" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Контакт" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Інспекція), в якому позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції форми «Р» від 12 вересня 2013 року:

- № 0002752202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 214728,00 грн., у тому числі 143152,00 грн. - за основним платежем, 71576 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0002782202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 225463,50 грн., у тому числі 150309 грн. - за основним платежем, 75154,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом проведена перевірка, за результатами якої складено 27.08.2013 року акт №91/22-02/32019384, на підставі якого 19 вересня 2013 року винесені податкові повідомлення-рішення за номерами №0002782202 та 0002752202. Висновки акту зроблені з урахуванням висновків акту про результати перевірки №2260/2290/38204471 від 24.12.2012 року ТОВ "Віді-Пром" і полягають в нереальності здійснення господарської діяльності ТОВ "Віді-Пром", оскільки у останнього відсутні податкові зобов'язання, трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім цього, позивач не згоден з висновками стосовно твердження щодо неналежного оформлення та виключності товарно-транспортної накладної як документа, що підтверджує факт надання транспортних послуг, оскільки зазначене не передбачено положеннями діючого законодавства.

Отже, ТОВ "Спец-Контакт" не порушено норми п. 198.3 ст. 198, п.201.6 ст. 201, пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, 138.6 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, податок на додану вартість у жовтні 2012 року та податок на прибуток у 2012 році не занижені. Просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0002782202 та №0002752202 від 19.09.2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у цій справі позов задоволено, а саме: визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Інспекції від 12.09.2013 року № 0002752202 та № 0002782202.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняти правомірно, згідно діючого законодавства, оскільки в результаті перевірки встановлено, що подана товарно-транспортна накладна оформлена неналежним чином, чим порушено вимоги спільного наказу Міністерства транспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 року №488/346; розрахунки, а також будь-які інші документи щодо підтвердження фінансово-господарської діяльності між ТОВ "Спец-Контакт" та ТОВ "Віді-Пром" відсутні; податковий кредит ТОВ "Спец-Контакт", сформований по податковим накладним за жовтень 2012 року, не підтверджується податковим зобов'язанням постачальника ТОВ "Віді-Пром".

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Контакт" (код ЄДРПОУ 32019384) зареєстроване як юридична особа 10.07.2002 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №311093, діє на підставі статуту, знаходиться на податковому обліку відповідача, відповідно до свідоцтва № 07288165 від 09.08.2002 року є платником податку на додану вартість (надалі ПДВ) (а.с.102-121). Видами діяльності за КВЕД-2010 є, зокрема, неспеціалізована оптова торгівля, виробництво робочого одягу.

На підставі наказу №153 від 23.08.2013 року та повідомлення №5891/10/05-62-22-02 від 23.08.2013 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків ТОВ "Віді-Пром" за жовтень 2012 року.

За результатами такої перевірки складено акт від 27.08.2013 року № 91/22-02/32019384 (а.с.43-50).

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення:

п. 198.3 ст. 198, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2011 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (надалі - ПК України), що призвело до занижене позивачем податку на додану вартість у жовтні 2012 року на суму 143 152 грн.;

пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, 138.6 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток в 2012 році на суму 150 309 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 12 вересня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002752202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 214 728,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 143 152 грн., за штрафними санкціями - 71 576 грн. (а.с.51);

- № 0002782202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 225 463,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 150 309,00 грн., за штрафними санкціями - 75 154,50 грн. (а.с.52).

Судами також встановлено, що 1 жовтня 2012 року між постачальником ТОВ "Віді-Пром" (код ЄДРПОУ 38204471) та покупцем ТОВ "Спец-Контакт" укладено договір купівлі-продажу №5 предметом якого є передача у власність продукції згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору. Згідно специфікації №1 від 01.10.2012 року продукцією є тканина плащова, бязь відб.26ВЧ ш.150 см. код 528221690, бязь арт.165 наб., тканина горизонт код 5211390000, брезент ОП, бязь г/ф ш.150 см. чорн. код 5208310000, вороток покрівной (спілок) на загальну суму 858 912,00 грн., в т.ч. ПДВ 143 152,00 грн.

На виконання вищезазначеного договору, здійсненна поставка товару позивачу згідно специфікації №1 від 01.10.2012 року, що є невід'ємною частинною договору купівлі-продажу №5 від 01.10.2012 року.

Поставка товару підтверджується видатковою накладною № 281 від 29 жовтня 2012 року, податковою накладною №281 від 29.12.2012 року виданими позивачу ТОВ "Віді-Пром" на суму 858 912,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 143 152 грн. (а.с.14-15).

Перевезення товару здійснено транспортом замовника, відповідно до умов договору за рахунок покупця згідно п.1 специфікації №1 від 01.10.2013 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною б/н від 29.10.2012 року, договором №1/02 від 01.01.2012 року на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом укладеним між ТОВ "Спец-Контакт" та СПД ОСОБА_4

На отримання товару ТОВ "Спец-Контакт" виписана довіреність № 238/1 від 29.10.2012 року, що підтверджується реєстром документів за жовтень 2012 року (а.с.123).

Тобто, дослідивши докази, судова колегія не приймає твердження відповідача щодо нереальності здійснення господарської операції з приводу неправильного оформлення товарно-транспортної накладної, а саме обмеження інформації у зазначенні "пункту навантаження", "пункту розвантаження" тільки як міста, а тим самим факту поставки товару, оскільки крім цього поставка товару підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, договором купівлі-продажу та специфікацією до нього при здійсненні перевезення автомобілем Вольво державний номер НОМЕР_5 водієм ОСОБА_4 при виконанні умов договору на організацію перевезення вантажів.

Для здійснення оплати позивачем ТОВ "Віді-Пром" наданий рахунок-фактура №281 від 29.10.2013 року на загальну суму поставки 858 912,00 грн.

Оплата за вищевказаний товар у сумі 858 912,00 грн. здійснена за допомогою виписаних простих векселів у кількості чотирьох штук, що відповідає умовам договору, та передбачено Специфікацією №1 від 01.10.2012 року, а саме простий вексель серії АА №2242824 від 13.11.2012 року з терміном платежу за пред'явленням - 13.11.2013 року номінальною вартістю 200 000,00 грн., простий вексель серії АА №2242825 від 13.11.2012 року з терміном платежу за пред'явленням - 13.11.2013 рік номінальною вартістю 200 000,00 грн.; простий вексель серії АА №2242826 від 13.11.2012 року з терміном платежу за пред'явленням - 13.11.2013 року номінальною вартістю 200 000,00 грн.; простий вексель серії АА №2242827 від 13.11.2012 року з терміном платежу за пред'явленням - 13.11.2013 року номінальною вартістю 258 912,00 грн. (а.с.19-20).

Факт передання вказаних векселів підтверджується актом приймання-передачі векселів №1 від 13 листопада 2012 року (а.с.21).

Правовідносини з вексельного обігу в Україні регламентуються в тому числі Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказані векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку ІІ до неї, далі за текстом - Уніфікований закон), Законом України від 05.04.2001 № 2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні", Законом України від 23.02.2006 № 3480-ІV "Про цінні папери та фондовий ринок", а також постановою Пленуму Верховного суду України від 8 червня 2007 року №5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів".

Відповідно до статті 14 Закону України від 23.02.2006 № 3480-ІV "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Абзацом 3 статті 4 цього ж Закону передбачено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до ст. 5 цього Закону прості векселі складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

Слушними визнаються доводи позивача щодо неможливості надання оригіналів векселів, оскільки за актом прийому-передачі вони передані векселедержателю.

Таким чином, дослідивши докази, судова колегія не приймає твердження відповідача щодо нездійснення розрахунку по вищевказаній господарській операції відносно купівлі-продажу текстильної продукції.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що придбання товару підприємством позивача здійснено для подальшого використання в якості сировини для виробництва робочого одягу, що відповідає виду основної діяльності підприємства.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-Контакт" до податкового органу надана декларація з податку на додану вартість за жовтень 2012 року. Податок на додану вартість у сумі 143 152,00 грн., при закупівлі у ТОВ "Віді-Пром" товару, внесено до податкової декларації та зазначений в реєстрі отриманих податкових накладних (а.с.22-42). Таким чином, податковий кредит з податку на додану вартість, зазначений у декларації з ПДВ, сформований, зокрема, за рахунок постачання товару ТОВ "Віді-Пром" у сумі 143 152,00 грн.

З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

У відповідності із п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні документи є документами первинного бухгалтерського обліку та оформлені відповідно до вимог Закону України № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що встановлена податковим органом відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям не може бути підставою для висновку про нереальність господарської операції. Відповідачем не надано жодних доказів, які свідчать про намір позивача при укладанні спірного договору діяти з метою уникнення оподаткування фінансово-господарських результатів виконання цього договору, незаконного привласнення податку на додану вартість, нарахованого в ціні продажу робіт (послуг), із завідомим усвідомленням неперерахування суми ПДВ до Державного бюджету України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, з огляду на реальний характер операцій з придбання позивачем текстильної продукції, позивач мав право включати суму ПДВ, та суму вартості товарів по господарських операціях із ПП "Віді-Пром" до складу податкового кредиту та витрат відповідно. Безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за основним платежем обумовлює й безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідачем суду не надано доказів порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем. Натомість позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товару за вказаним договором із його господарською діяльністю та фактичне використання отриманого товару у його власній господарській діяльності.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 06 грудня 2013 року.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі № 805/13846/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Контакт" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.В.Жаботинська

О.О.Шишов