Ухвала

від 04.12.2013 по справі 248/8591/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Мурашова Н.А.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року справа №248/8591/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Мосіній К.С.,

за участю: позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3 (довіреність від 17.10.2013 р.),

представників відповідача 1: Дехтеренко К.В. (довіреність від 25.01.2013 р.),

Пальчика В.О. (довіреність від 28.11.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Державної казначейської служби України у м. Харцизьку Донецької області на постанову Харцизького міського суду Донецької області від 28 жовтня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Державної казначейської служби України у м. Харцизьку Донецької області, управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області, відділу Державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції в Донецькій області, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконним рішення управління Державної казначейської служби України у м. Харцизьку Донецької області про відмову у прийнятті до виконання виконавчого листа, виданого 29.08.2013 р. Харцизьким міським судом про стягнення з управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1191,12 грн. та зобов'язати управління Державної казначейської служби України у м. Харцизьку Донецької області прийняти вказаний виконавчий лист до виконання.

Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 28 жовтня 2013 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії управління Державної казначейської служби України в м. Харцизьку Донецької області щодо повернення без виконання виконавчого листа №2а/0550/144/12, виданого Харцизьким міським судом 29.08.2013р., про стягнення на користь ОСОБА_2 з управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку за рахунок коштів Державного бюджету України 1191,12грн. та зобов'язано управління Державної казначейської служби України в м. Харцизьку Донецької області вирішити питання про прийняття до виконання вказаного виконавчого листа, стягнуто судові витрати, в задоволенні позовних вимог до інших відповідачів відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач - управління Державної казначейської служби України у м. Харцизьку Донецької області - подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що УПФУ в м. Харцизьку Донецької області не є розпорядником та одержувачем бюджетних коштів і не обслуговується в УДКС у м. Харцизьку Донецької області, оскільки не має відкритих рахунків, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів державного бюджету, тому є неможливим прийняття до виконання органом Державної казначейської служби України документів про стягнення коштів із зазначеного органу Пенсійного фонду України шляхом безспірного списання коштів. Крім того, зауважує на тому, що покладення в цій справі на орган казначейства, який є суб'єктом владних повноважень, обов'язку по сплаті судових витрат, є порушенням вимог ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні представники відповідача - управління Державної казначейської служби України у м. Харцизьку Донецької області - доводи апеляційної скарги підтримали і просили її задовольнити, в той час, як позивач та його представник проти цього заперечували, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду представники відповідачів - управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області, відділу Державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції в Донецькій області - до суду не прибули, що, відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи, крім того, від відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області - надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що постановою Харцизького міського суду від 27.01.2012р. зобов'язано УПФУ в м.Харцизьку здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2011р. по 22.07.2011р., на підставі цього судового рішення видано виконавчий лист і постановою державного виконавця від 01.04.2013р. відкрито виконавче провадження № 37300681 з примусового виконання вказаного виконавчого документа.

На виконання постанови суду УПФУ здійснив нарахування вказаної доплати в сумі 1191,12грн., після чого на підставі заяви державного виконавця судом було змінено порядок і спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з УПФУ в м.Харцизьку нарахованої суми 1191,21 грн. і видано виконавчий лист про це.

02.09.2013р. позивач звернувся з заявою про виконання даного виконавчого листа до управління Державної казначейської служби України в м.Харцизьку, додавши необхідний пакет документів, проте листом від 05.09.2013р. УДКСУ в м.Харцизьку повернув позивачу подані ним документи без виконання.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції визнав такі дії УДКСУ неправомірними, при цьому, виходив з наступного.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно ст.3 цього Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ від 03.08.201р. №845 (далі - Порядок).

Так, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (п.З Порядку).

Згідно п.6 Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі. На заяві стягувача про

виконання рішення про стягнення коштів зазначається дата надходження і вхідний номер; 2)

здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність

отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3)

повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття,

реєстрацію та результати попереднього розгляду документів (п.8 Порядку).

Пунктом 9 Порядку визначеній перелік підстав для повернення органом Казначейства виконавчого документа.

Як вбачається з листа УДКСУ від 05.09.2013р. № 01-18/895 (а.с.5), підставою для повернення позивачеві документів без виконання зазначена відсутність у 2013 році бюджетного призначення для забезпечення виконання рішень судів про стягнення коштів з Пенсійного фонду, проте, такої підстави для повернення виконавчих документів без виконання Порядком не передбачено.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто неправомірно, при цьому, протилежного він, як суб»єкт владних повноважень, суду не довів.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта щодо правомірності дій УДКСУ з огляду на відсутність відкритих рахунків УПФУ в м.Харцизьку, оскільки, як наголошувалось вище, підставою для повернення документів без виконання ця обставина не слугувала.

Не заслуговують на увагу також доводи апелянта щодо безпідставного стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Застосування частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року N 845, з питання про порядок стягнення судових витрат з Державного бюджету України роз»яснює Вищий адміністративний суд України в Листі від 21.11.2011 р. N 2135/11/13-11, вказуючи, що відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Державної казначейської служби України у м. Харцизьку Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Харцизького міського суду Донецької області від 28 жовтня 2013 року в адміністративній справі № 248/8591/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, ухвала в повному обсязі складена 09 грудня 2013 року.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко