Ухвала

від 15.09.2016 по справі 248/8591/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року м. Київ К/800/1067/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Кравцова О.В.,

Гончар Л.Я.,

розглянула у порядку письмового розгляду касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Харцизьку Донецької області на постанову Харцизького міського суду Донецької області від 28.10.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Державної казначейської служби України у м. Харцизьку Донецької області, Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області, Відділу Державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції в Донецькій області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Харцизьку Донецької області, Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області, Відділу Державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції в Донецькій області, в якому просив визнати незаконним рішення управління Державної казначейської служби України у м. Харцизьку Донецької області про відмову у прийнятті до виконання виконавчого листа, виданого 29.08.2013 року Харцизьким міським судом про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 1191,12 грн. та зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Харцизьку Донецької області прийняти вказаний виконавчий лист до виконання.

Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 28.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Управління Державної казначейської служби України в м. Харцизьку Донецької області щодо повернення без виконання виконавчого листа № 2а/0550/144/12, виданого Харцизьким міським судом 29.08.2013 року, про стягнення на користь ОСОБА_3 з Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку за рахунок коштів Державного бюджету України 1191,12 грн. та зобов'язано Управління Державної казначейської служби України в м. Харцизьку Донецької області вирішити питання про прийняття до виконання вказаного виконавчого листа, стягнуто судові витрати, в задоволенні позовних вимог до інших відповідачів відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна казначейська служба України у м. Харцизьку Донецької області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Як встановлено, постановою Харцизького міського суду від 27.01.2012 року зобов'язано УПФУ в м. Харцизьку здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2011 року по 22.07.2011 року, на підставі цього судового рішення видано виконавчий лист і постановою державного виконавця від 01.04.2013 року відкрито виконавче провадження № 37300681 з примусового виконання вказаного виконавчого документа.

На виконання постанови суду УПФУ здійснив нарахування вказаної доплати в сумі 1191,12 грн., після чого на підставі заяви державного виконавця судом було змінено порядок і спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з УПФУ в м. Харцизьку нарахованої суми 1191,21 грн. і видано виконавчий лист про це.

02 вересня 2013 року позивач звернувся з заявою про виконання даного виконавчого листа до Управління Державної казначейської служби України в м. Харцизьку, додавши необхідний пакет документів, проте листом від 05.09.2013 року УДКСУ в м. Харцизьку повернуло позивачу подані ним документи без виконання.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно ст. 3 цього Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2001 року № 845 (далі - Порядок).

Так, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (п. 3 Порядку).

Згідно п. 6 Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів зазначається дата надходження і вхідний номер; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів (п. 8 Порядку).

Пунктом 9 Порядку визначеній перелік підстав для повернення органом Казначейства виконавчого документа.

Як встановлено, підставою для повернення позивачу документів без виконання зазначена відсутність у 2013 році бюджетного призначення для забезпечення виконання рішень судів про стягнення коштів з Пенсійного фонду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що вказаної відповідачем підстави для повернення виконавчих документів без виконання законодавством не передбачено, що свідчить про те, що відповідач, у порушення статті 19 Конституції України, діяв не на підставах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Доводам відповідача щодо правомірності його дій з огляду на відсутність відкритих рахунків УПФУ в м. Харцизьку суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку, з якою погоджується і колегія суддів.

Так, підставою для повернення документів без виконання ця обставина не слугувала.

Необґрунтованими також є доводи відповідача щодо безпідставного стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Стосовно застосування частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, з питання про порядок стягнення судових витрат з Державного бюджету України суди обґрунтовано виходили з того, що відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Харцизьку Донецької області залишити без задоволення, постанову Харцизького міського суду Донецької області від 28.10.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: