Ухвала

від 28.11.2013 по справі 810/4739/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4739/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Горячевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничого приватного підприємства «Меблева фабрика «МОДЕРН» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.09.13р. у справі №810/4739/13-а за поданням Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Виробничого приватного підприємства «Меблева фабрика «МОДЕРН» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.13р. подання задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач не чинив перешкод у здійсненні податковим керуючим свого посадового обов'язку щодо опису майна підприємства у податкову заставу, що підтверджується актом про допуск податкового керуючого до огляду та опис майна, яке знаходиться в податковій заставі, який підписаний в т.ч. не зацікавленими особами. Апелянт також покликається на висновок експерта КНДІСЕ від 31.07.14р., яким встановлено неправомірність донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку та прибуток в сумі 1720480,57 грн. та постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.10.13р., якою за нововиявленими обставинами скасовано постанову цього ж суду від 26.02.13р. в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.12р.

У судовому засідання апелянт підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, за відповідачем рахується несплачене узгоджене грошове зобов`язання у таких сумах і з таких підстав: 1 918 393,88 грн. 88 коп. - за платежем податок на прибуток підприємств, з яких: 1 730 522,11 грн. - частина несплаченого податкового зобов`язання (за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями), нарахованого податковим органом податковими повідомленнями - рішеннями від 24.12.12р. № 0000332230/3125 та 24.12.12р. № 0000342230/3124; 187 871,77 грн. - пеня; 316,63 грн. - за платежем податок на додану вартість, з яких: 186,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції, нараховані податковим органом у спосіб винесення податкового повідомлення - рішення від 14.08.13р. № 0008231502; 129,83 грн. - пеня. 2040 грн. - податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, нараховане податковим органом у спосіб винесення податкового повідомлення - рішення від 24.12.12р. № 3123/0000071720/295; 2 799,96 грн. - штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства з питань регулювання обігу готівки, нараховані податковим органом у спосіб винесення податкового повідомлення - рішення від 24.12.12р. № 0000072240/3126.

За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень, постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 в адміністративній справі № 810/305/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У зв`язку з несплатою відповідачем узгодженої суми грошового зобов`язання у строки, визначені пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, позивач, на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 та пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України виніс податкову вимогу від 27.08.13 № 15-22 на суму 1 923 550,47 грн. та прийняв рішення від 27.08.13р. про опис майна відповідача у податкову заставу.

Вказані вимога та рішення були отримані представником відповідача 27.08.13р., у адміністративному чи судовому порядку оскаржені не були.

Враховуючи положення статті 89 Податкового кодексу України, посадовою особою податкового органу, наділеною повноваженнями податкового керуючого згідно наказу позивача від 22.08.13р. № 274, ініційовано процедуру опису майна відповідача, на яке поширюється право податкової застави, та складання акта опису такого майна.

03.09.13р. уповноважений представник відповідача у присутності двох посадових осіб податкового органу, у тому числі податкового керуючого, та двох представників громадськості відмовився від допуску податкового керуючого для здійснення опису майна у податкову заставу та не подав документи, необхідні для такого опису, про що складено акт відмову платника податків від опису майна у податкову заставу № 40.

03.09.13р. заступником начальника Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі приписів підпункту 94.2.7 пункту 94.2, абзацу 3 пункту 94.5 та пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України застосовано умовний адміністративний арешт майна відповідача, про що прийнято рішення від 03.09.13р. № 1 (а.с. 39), та подано до суду дане подання з метою підтвердження судом обґрунтованості його застосування.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що не допуск посадових осіб відповідача до складання акта опису майна, яке передається в податкову заставу є підставою для застосування адміністративного арешту, як спосіб забезпечення виконання платником податку його зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

При цьому, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу виникає право податкової застави (підпункт 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України).

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до абзацу 3 пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Повноваження зі здійснення опису майна платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу в силу приписів пункту 91.3 статті 91 цього Кодексу покладено на податкового керуючого.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (абзаци 1 та 4 пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України).

Пунктом 89.4 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Відповідно до підпункту 94.2.7 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, у разі, якщо платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, податковим органом може бути застосовано винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків - адміністративний арешт майна платника податків, який в силу приписів пункту 94.3 вказаної статті полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Так, пунктом 94.5 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна (підпункт 94.6.1 статті 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 цього Кодексу, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що у разі, якщо платник податків перешкоджає законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків, у тому числі шляхом недопуску податкового керуючого до складення акта опису майна, винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, є адміністративний арешт майна платника податків, обґрунтованість застосування якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

При цьому перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Отже, з врахуванням того, що матеріалами справи підтверджується факт не допуску відповідачем податкового керуючого до складання акта опису майна, яке передається в податкову заставу, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності прийняття відповідачем рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна підприємства, а відтак такий арешт є обґрунтованим.

Покликання апелянта на відсутність факту створення ним перешкод податковому керуючому при здійсненні опису майна відповідача у податкову заставу, що зафіксовано актом про допуск податкового керуючого до огляду та опис майна, яке знаходиться в податковій заставі не заслуговують на увагу, з огляду на те, що судом першої інстанції у судовому засіданні були допитані особи, зокрема: ОСОБА_2 та ОСОБА_3., що підписали вказаний акт, які пояснили, що не були присутні у ході подій, що висвітлені у вказаному акті, а саме: під час відмови саме податкового органу у проведенні огляду та опису майна, а відтак такий акт не може слугувати належним та допустимим доказом у розумінні КАС України.

Покликання апелянта на висновок експерта КНДІСЕ від 31.07.14р., яким встановлено неправомірність донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку та прибуток в сумі 1720480,57 грн. - не спростовує факт податкового боргу як і не спростовує наявність правових підстав для задоволення подання податкового органу. Що ж до постанови Київського окружного адміністративного суду від 16.10.13р., якою за нововиявленими обставинами скасовано постанову цього ж суду від 26.02.13р. в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.12р., то по-перше вказана постанова не набрала законної сили, по друге - не існувала на час виникнення спірних правовідносин. Окрім того, п.94.19., п.94.20. ст.94 Податкового кодексу України регулює порядок і підстави припинення адміністративного арешту майна платника податків у разі, зокрема усунення причин для його застосування.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Виробничого приватного підприємства «Меблева фабрика «МОДЕРН» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.09.13р. у справі №810/4739/13-а - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.09.13р. у справі №810/4739/13-а - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 28.11.13р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.