Постанова

від 05.12.2013 по справі 904/6780/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2013 року Справа № 904/6780/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Вікторов Л.В. представник, довіреність б/н від 17.09.13;

від позивача: Субботін Д.І. керівник, паспорт серія ЕН №231251 від 16.01.03;

від відповідача: Конько О.С. представник, довіреність б/н від 25.10.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НКС", м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2013р . у справі №904/6780/13

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМС-Автоматика", м.Дніпропетровськ

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НКС", м.Дніпропетровськ

про стягнення 30 000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засідання оголошувалась перерва до 05.12.2013р.

У вересні 2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМС-Автоматика" звернулося в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "НКС" про стягнення 30 000 грн. за договором №18/06-13 від 18.06.2013р., з яких 15 000 грн. боргу за надані послуги та 15 000 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2013р. по справі №904/6780/13 (суддя Первушин Ю.Ю.) провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 9 500 грн. припинено; стягнуто з відповідача на користь позивача 5 500 грн. основного боргу, 15 000 грн. штрафу та 1720,50 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач надав відповідачу послуги на суму 15 000 грн. (підтверджується Актом приймання-передачі виконаних послуг); після пред'явлення позову відповідачем було здійснено оплату основного боргу на суму 9 500 грн., у зв'язку з чим на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в цій частині було припинено; доказів оплати заборгованості у сумі 5 500 грн. (15 000 грн. - 9 500 грн.) відповідачем не надано і в силу приписів статті 193 Господарського кодексу України, статей 525,526 Цивільного кодексу України позов в частині стягнення основного боргу у сумі 5 500 грн. задоволено. Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу у сумі 15 000 грн. суд послався на п.5.2 договору №18/06-13 від 18.06.2013р.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення господарського суду скасувати в частині стягнення 15 000 грн. штрафу за порушення строків оплати послуг відповідно до п.5.2 договору та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовити, посилаючись на наступне:

- з посиланням на ст.ст.3,203,549,611 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» скаржник вказує, що заявлена позивачем сума штрафу - 15 000 грн. є значно більшою ніж сума заборгованості по договору, у зв'язку з чим суд першої інстанції мав зменшити розмір штрафу у відповідності до вимог законодавства з урахуванням ступеня виконання договору (розмір невиконаного зобов'язання, незначний строк прострочення, часткова оплата послуг, сума заборгованості по договору);

- визначений п.5.2 договору штраф не підлягає нарахуванню, сплаті та стягненню з огляду на ст.231 Господарського кодексу України та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»,

У письмових поясненнях від 13.11.2013р. скаржник зазначає, що законодавство не передбачає такий вид відповідальності як штраф. Скаржник вважає, що розмір штрафних санкцій повинен становити 224,38 грн. - фактично розраховує пеню (а.с.75-76).

У письмових поясненнях від 04.12.2013р. скаржник зазначає, що оплатив надані послуги за договором у розмірі 1 500 грн. та на сьогоднішній день борг становить 4 000 грн.

Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Між сторонами у справі 18.06.2013 року укладено договір №18/06-13, відповідно до п.1.1. якого «Замовник» (відповідач) доручає, а «Виконавець» (позивач) зобов'язується виконати послуги з технічного обслуговування електротехнічного обладнання - двочастотної печі інв. № 22564 у відповідності з умовами цього договору, а «Замовник» прийняти вищевказані послуги та оплатити їх.

Строк дії договору до 31.12.2013р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, пов'язаних з розрахунками та виконанням послуг (п.6.4 договору).

Пунктом 1.3 договору сторони узгодили, що сума договору складає 15 000 грн.

Відповідно п.п.2.1,2.2 договору строк виконання послуг складає 31 календарний день з моменту, який встановлює Замовник, але не пізніше 30 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Оплата послуг «Виконавця» проводиться «Замовником» на підставі виставленого «Виконавцем» рахунку та на протязі тридцяти календарних днів з моменту фактичного виконання послуг «Виконавцем» і підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних послуг (п.3.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2013р. сторонами без зауважень був підписаний Акт приймання-передачі виконаних послуг на суму 15 000 грн. (а.с.11).

Рахунок-фактура №У-00000001 від 18.07.2013р., наданий позивачем серед додатків до позовної заяви, містить застереження відповідача про те, що такий рахунок отриманий останнім 19.08.2013р.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату коштів листом вих.№20-08 від 20.08.2013р.; докази направлення останньої відповідачу 21.08.2013р. наявні в матеріалах справи (а.с.19-26).

Матеріалами справи підтверджено, що після звернення позивача з позовом до суду та до прийняття рішення господарським судом, а саме 08.10.2013р. відповідачем частково оплачено надані послуги на суму 9 500 грн. (а.с.40-41).

З огляду на викладене і приписи п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 9 500 грн.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів оплати заборгованості за надані послуги в сумі 5 500 грн. (15 000 грн. - 9 500 грн.) на дату винесення рішення господарським судом відповідачем не надано, у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 5 500 грн.

Щодо вимог в частині стягнення штрафу у сумі 15 000 грн. судова колегія зазначає наступне.

Позивач звернувся з вимогою до відповідача про стягнення штрафу у сумі 15 000 грн. на підставі п.5.2 договору.

У пункті 5.2 договору сторони домовились, що у випадку порушення «Замовником» умови договору в частині розміру та/або строків оплати виконаних послуг «Виконавцем», встановлених п. 3.1. договору, «Замовник» зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення оплати за кожен день прострочки, а також штраф у розмірі вартості договору. Штрафні санкції підлягають виплаті протягом семи календарних днів з моменту виставлення (відправлення по Укрпошті) письмової вимоги «Виконавцем» на адресу реєстрації «Замовника», зазначену у розділі 7 договору.

У розділі 7 договору зазначена адреса «Замовника» (відповідача): 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Молодогвардійська, буд.13А, корп.1, кв.122.

Статтею 530 Цивільного кодексу України регламентовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

21.08.2013р. позивач направив відповідачу вимогу №20-08 від 20.08.2013р. про сплату 30 000 грн., з яких 15 000 грн. основний борг та 15 000 грн. штраф відповідно до п.5.2 договору (а.с.19-22). Зазначена вимога була направлена відповідачу за двома адресами (а.с.23-26): 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Молодогвардійська, буд.13А, корп.1, кв.122 (адреса по договору) та 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Ленінградська, буд.68, корп..8, оф.202 (адреса реєстрації - а.с.18).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору , виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Вказаний договір підписаний сторонами, скріплений печатками підприємств.

Доказів визнання недійсним п.5.2 договору матеріали справи не містять.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 названого Кодексу).

Пунктом 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 визначено, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.3 ст.551 Господарського процесуального кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Матеріали справи не містять ані клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ані будь-яких обґрунтувань для застосування господарським судом приписів наведеної статті.

Судова колегія зауважує, що зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов'язком суду.

З огляду на викладене і те, що позивач з вимогою про стягнення з відповідача пені на підставі п.5.2 договору до господарського суду не звертався, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі та письмових поясненнях, не приймаються до уваги судовою колегією.

Не є підставою для зміни рішення господарського суду і надані відповідачем докази про часткову оплату боргу в сумі 1500 грн., здійснену платіжним дорученням №47 від 18.10.2013р. (після винесення господарським судом рішення), оскільки в силу приписів ст.101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, з урахуванням викладеного судова колегія вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за порушення строків оплати послуг у сумі 15 000 грн.

За наведених обставин підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 101-103,105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НКС", м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2013р. у справі №904/6780/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя В.І.Крутовських

Повний текст постанови підписаний 09.12.2013 року.