Ухвала

від 03.12.2013 по справі 813/5981/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 876/11909/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участі секретаря судового засідання: Омеляновській Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод комунального устаткування» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року у адміністративній справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод комунального устаткування» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод комунального устаткування» про стягнення фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій за Списком №2 в сумі 40655,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у відповідача наявна заборгованість по фактичних витратах Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій за період січень - червень 20013 р. в сумі 40655,03 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 р. позов задоволено, стягнуто з Відкритого акціонерного товариство «Львівський завод комунального устаткування» на користь управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова заборгованість по платежах в сумі 40655,03 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. Згідно даних обліку позивача, за відповідачем рахується заборгованість по фактичних витратах Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій: по списку № 2 за січень-червень 2013 року в сумі 40655,03 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача наявна заборгованість по фактичних витратах Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій, яка в добровільному порядку не сплачена, тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Наявність у відповідача заборгованості по фактичних витратах Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій по списку № 2 за січень-червень 2013 року в сумі 40655,03 грн. підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що складені позивачем, розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. 1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для юридичних осіб, незалежно від форми власності, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, до об'єкту оподаткування відносить фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вимогами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що після 01.01.2004 року зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, який діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 6 січня 2004 р. за № 64/8663), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень.

Позивач надсилав на адресу відповідача листи з розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених органами Пенсійного фонду України, які відповідачем не оскаржувались.

Згідно п. 6.8. Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Оскільки відповідачем фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відшкодовані не були, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача в користь позивача 40655,03 грн.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод комунального устаткування» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року у адміністративній справі № 813/5981/13-а без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

В.В. Святецький