Рішення

від 24.11.2006 по справі 7/5278

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/5278

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2006 р.Справа № 7/5278

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс”, м. Київ    

                   до товариства з обмеженою відповідальністю “Медикум”, м. Хмельницький

                   про стягнення  12164,83 грн.

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Медикум”, м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс”, м. Київ

про визнання недійсним договору про постачання лікарських засобів, предметів медичного призначення, косметичних засобів та предметів особистої санітарії і гігієни № 04869 від 01.03.2006р.

                                                                                                Суддя        Крамар С.І.                                               

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Кучер О. Я. - довіреність від 15.09.2006р.;

від відповідача (за первісним позовом): Ястремська Л. Б. - директор

Рішення приймається та оголошується 24.11.2006р., оскільки в судовому засіданні 23.11.2006р. оголошувалась перерва.

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс” у заяві про уточнення позовних вимог від 22.11.2006р. просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Медикум” заборгованість в сумі 12164,83 грн., з яких 8500 грн. основного боргу, 1498,34 грн. пені, 2166,49 грн. штрафу згідно з договором про постачання лікарських засобів, предметів медичного призначення, косметичних засобів та предметів особистої санітарії і гігієни № 04869 від 01.03.2006р.

Відповідач за первісним позовом проти позову частково заперечує та вказує на те, що основна заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю “Медикум” перед товариством з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс” становить 8500 грн. Проти позову в частині стягнення 1498,34 грн. пені та 2166,49 грн. штрафу відповідач заперечує.

У зустрічній позовній заяві ТОВ “Медикум” просить визнати недійсним договір про постачання лікарських засобів, предметів медичного призначення, косметичних засобів та предметів особистої санітарії і гігієни № 04869 від 01.03.2006р. Посилається на те, що даний договір був підписаний не директором ТОВ “Медикум”, а неповноважним працівником –консультантом ТОВ “Медикум” Савенковим І.О., хоча постачальником в договір було вписано прізвище, ім'я та по-батькові директора ТОВ “Медикум”, який є єдиною особою, яка має право на підписання таких договорів від імені ТОВ “Медикум”. У своїх поясненнях від 13.11.2006р. директор ТОВ “Медикум” зазначила, що в  березні поточного року до неї звернувся експедитор ТОВ “Медфармсервіс” Кучер О.Я. з пропозицією підписати договір на поставку медикаментів і товарів медичного призначення. Ознайомившись з договором, директор ТОВ “Медикум” відмовилася його підписати, так як не була згодна з пунктами вказаного договору, де йдеться про стягнення пені і штрафних санкцій. Після того директор ТОВ “Медикум” зателефонувала до директора ТОВ “Медфармсервіс” і повідомила, що може від них отримувати медикаменти і товари медичного призначення на інших умовах (оплата може здійснюватись тільки за реалізований товар) і попросила  надати інший договір. В її відсутність Кучер О.Я. підписав договір в неповноважного працівника і поставив печатку в бухгалтерії. Також директор ТОВ “Медфармсервіс” відзначає, що тільки в судовому засіданні дізналась про існування вказаного договору і позовну вимогу про стягнення пені і штрафних санкцій.

У відзиві на зустрічний позов ТОВ “Медфармсервіс” зустрічні позовні вимоги не визнає, зазначає, що ТОВ “Медфармсервіс” при підписанні договору не мав можливості звіряти зразки підписів співробітників ТОВ “Медикум” та розрізняти підпис директора та інших працівників. Також підпис зі сторони “покупця” під договором був завірений печаткою підприємства, що підтверджувало повноваження того, хто підписав договір. Після підписання договору ТОВ “Медфармсервіс” поставляло товари, а ТОВ “Медикум” частково сплачувало їх вартість (у тому числі і впродовж розгляду справи у суді), що свідчить про схвалення правочинну ТОВ “Медикум”. При цьому ТОВ “Медфармсервіс” посилається на ст.ст.240, 241 Цивільного кодексу України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на договір про постачання лікарських засобів, предметів медичного призначення, косметичних засобів та предметів особистої санітарії і гігієни № 04869 від 01.03.2006р. (далі –договір).

За умовами договору (п. 1.1.) ТОВ “Медфармсервіс” (постачальник) зобов'язувався поставити і передати лікарські засоби, предмети медичного призначення, косметичні засоби та предмети особистої санітарії і гігієни у власність відповідача (покупця) для використання його в підприємницькій діяльності чи в інших цілях, а відповідач зобов'язувався прийняти товар і сплатити за нього визначену грошову суму.  

Згідно з п.1.3. договору постачальник зобов'язаний передати покупцю товар відповідно до накладної, погодженої обома сторонами. Відповідно до п. 1.6. договору загальна сума договору визначається вартістю видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Як передбачено п.п. 6.1., 6.3., 6.5., 6.7. договору відповідач зобов'язаний оплатити товар за цінами, встановленими у товарно-транспортних накладних після його прийняття. Відповідач оплачує кожну партію поставленого товару по безготівковому розрахунку в гривнях шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. Ціни і терміни оплати, що зазначені в накладній на окрему партію товару, вважаються погодженими між сторонами і не можуть бути змінені в односторонньому порядку. При надходженні коштів на розрахунковий рахунок позивача, у випадку наявності заборгованості по оплаті поставленого товару, у першу чергу погашаються штрафні санкції, інші кошти спрямовуються на погашення основного боргу в хронологічній послідовності постачань.

За порушення термінів виконання зобов'язання (п. 7.5. договору) з відповідача стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів, по яких допущена прострочка оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% зазначеної вартості несплаченого товару.

У договорі зазначено, що з боку ТОВ “Медикум” даний договір підписано Ястремською Л.Б., що діє на підставі статуту.

Відповідно до статуту ТОВ “Медикум”, нову редакцію якого затверджено 22.10.2004р., директор без доручення діє від імені товариства, укладає від його імені угоди. Директор має право першого підпису банківських документів.

Як вбачається з договору, у ньому наявний підпис директора ТОВ “Медфармсервіс” Кущака Е.Д., тоді як підпис директора ТОВ “Медикум” Ястремської Л.Б. в даному договорі відсутній.

З поданих позивачем товарно-транспортних накладних від 31.03.2006р., 03.04.2006р., 04.04.2006р., 05.04.2006р., 06.04.2006р., 10.04.2006р., 11.04.2006р., 14.04.2006р., 17.04.2006р., 19.04.2006р., а також довіреностей та платіжних документів випливає, що ТОВ “Медикум” отримувався товар на підставі договору № 04869 від 01.03.2006р.

На час подання ТОВ “Медфармсервіс” позову (29.08.2006р.) заборгованість ТОВ “Медикум” перед ТОВ “Медфармсервіс” становила 27451,84 грн., що підтверджується актом взаємних розрахунків між сторонами по справі (станом на 30.08.2006р.).

Відповідно до уточнених позовних вимог позивача (заява ТОВ “Медфармсервіс” від 22.11.2006р.), листа  ТОВ “Медикум” від 13.11.2006р., а також усних пояснень представників сторін по справі, на час вирішення спору основна заборгованість ТОВ “Медикум” перед ТОВ “Медфармсервіс” за отриманий товар на підставі договору № 04869 від 01.03.2006р. становить 8500 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що в зустрічних позовних вимогах слід відмовити, первісний позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами. Частиною 2 ст.207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Суд звертає увагу на те, що завдяки підписанню тексту правочину стороною (сторонами) здійснюється ідентифікація цих осіб, посвідчується намір сторони прийняти на себе зобов'язання відповідно до змісту вчиненого правочину. Правочин від імені юридичної особи, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю або іншими актами цивільного законодавства. Наявний в договорі підпис директора ТОВ “Медфармсервіс” Кущака Е.Д. засвідчує волевиявлення юридичної особи, представником якої він є, спрямоване на виникнення правовідносин та настання для сторін договору № 04869 від 01.03.2006р. усіх правових наслідків, передбачених вказаним договором.

Для того, щоб можна було вважати, що договір № 04869 від 01.03.2006р. є вчиненим, потрібна також і згода на це уповноваженого представника ТОВ “Медикум”. Проте, як встановлено судом, підпис директора ТОВ “Медикум”, яка відповідно до статуту ТОВ “Медикум” є єдиною особою, що має право на укладення договорів від імені ТОВ “Медикум”, в даному договорі відсутній.

Водночас договір № 04869 від 01.03.2006р. прийнято до виконання обома сторонами, про що свідчить вчинення інших правочинів на його виконання, а саме отримання ТОВ “Медикум” товару від ТОВ “Медфармсервіс” та його часткова оплата згідно з товарно-транспортними накладними від 31.03.2006р., 03.04.2006р., 04.04.2006р., 05.04.2006р., 06.04.2006р., 10.04.2006р., 11.04.2006р., 14.04.2006р., 17.04.2006р., 19.04.2006р., а також довіреностями та платіжними документами.

При цьому судом береться до уваги, що відповідно до частин 1, 4 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи,  спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Суд вважає, що схвалення правочинів, вчинених не уповноваженою на їх вчинення особами, можливе і шляхом здійснення особою, від імені якої вчиняється правочин, дій (правочинів), які свідчили б про прийнятя правочину до виконання, наприклад, здійснення платежу другій стороні, передача майна тощо.

Крім того, згідно з ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України недодержання  сторонами  письмової  форми  правочину,  яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, договір № 04869 від 01.03.2006р. є дійсним, за винятком п.7.5. договору. Необхідність застереження щодо такого винятку випливає з наступного.

Згідно зі ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо договір № 04869 від 01.03.2006р. прийнято до виконання в частині основних зобов'язань (постачання товарів, обумовлених договором, здійснення розрахунків за відповідну продукцію тощо), то цього не можна сказати про вказаний договір в частині субсидіарних зобов'язань, тобто тих зобов'язань, які є способами забезпечення виконання зобов'язань. Йдеться про передбачені п.7.5. договору пеню та штраф.

Незважаючи на наявність волевиявлення ТОВ “Медфармсервіс”, спрямоване на виникнення правовідносин та настання для сторін договору № 04869 від 01.03.2006р. усіх правових наслідків, передбачених вказаним договором, з боку ТОВ “Медикум” в частині виникнення зобов'язань, які є способами забезпечення виконання зобов'язань, таке волевиявлення відсутнє. Воно не випливає ні з усних пояснень присутнього в судовому засіданні директора ТОВ “Медикум”, ані з його листів та письмових пояснень, ані з інших матеріалів справи. Підпис директором ТОВ “Медикум” платіжних доручень, відповідно до яких здійснювалася сплата вартості товару, отриманого ТОВ “Медикум” від ТОВ “Медфармсервіс”, не може розцінюватися як письмове волевиявлення ТОВ “Медикум”, спрямоване на прийняття зобов'язань, які є способами забезпечення виконання зобов'язань, яке може бути вираженим лише у встановлених ст.207 Цивільного кодексу України формі та порядку. Цими підписами лише засвідчувалося схвалення умов договору в частині виконання основних зобов'язань, пов'язаних, зокрема, із здійсненням платежу другій стороні та передачею майна.

Крім того, суд вважає, що діями схвалити правочин в частині стягнення неустойки та штрафу неможливо, оскільки вищенаведений імперативний припис ч.2 ст.547 Цивільного кодексу України позбавляє учасників цивільно-правових відносин права врегульовувати форму правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання на свій розсуд.

Отже,  п.7.5. договору № 04869 від 01.03.2006р. є нікчемним, тобто сторони мають право не виконувати його, оскільки він не може тягти жодних правових наслідків, окрім наслідків його недійсності.

При цьому судом враховано, що частиною 1 ст.236 Цивільного кодексу України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до ст.217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини  правочину  не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Суд вважає, що договір № 04869 від 01.03.2006р. цілком міг би бути вчиненим за відсутності у ньому положень стосовно пені та штрафу, які містяться у п.7.5. договору.

Судом також береться до уваги, що ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність  встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи викладене, у зустрічному позові слід відмовити.

Ст.526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

  Факт наявності у ТОВ “Медикум” заборгованості перед ТОВ “Медфармсервіс” у сумі 8500 грн. за отриманий товар на підставі договору № 04869 від 01.03.2006р. підтверджується заявою ТОВ “Медфармсервіс” від 22.11.2006р., листом  ТОВ “Медикум” від 13.11.2006р., а також усними поясненнями представників сторін по справі тощо. ТОВ “Медикум” позовні вимоги в частині сплати 8500 грн. основного боргу за договором визнає. Тому позовні вимоги, враховуючи положення ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, в цій частині підлягають задоволенню як такі, що обгрунтовані матеріалами справи.

В решті суми позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по даній справі слід розподілити між сторонами пропорційно  розміру задоволених позовних вимог, а також з урахуванням часу та розміру сплати заборгованості ТОВ “Медикум”.

Керуючись  ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю "Медикум", м.Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс", м.Київ про визнання недійсним договору про постачання лікарських засобів, предметів медичного призначення, косметичних засобів та предметів особистої санітарії і гігієни № 04869 від 01.03.2006р. відмовити.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Медикум", м. Хмельницький про стягнення 12164,83 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Медикум" (м. Хмельницький, вул.Завадського, 56, код 30621806) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс" (м. Київ, вул.Васильківська, 30, код 32911643)  8500 грн. (вісім тисяч п'ятсот гривень) основного боргу, 274,52 грн. (двісті сімдесят чотири гривні п'ятдесят дві копійки) відшкодування сплаченого державного мита та 93,41 грн. (дев'яносто три гривні сорок одну копійку) відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Медикум", м. Хмельницький про стягнення 12164,83 грн. відмовити.

                              Суддя                                                                      С.І. Крамар.

Рішення складене в повному обсязі та підписане 29.11.06р

Віддрук. 3 прим.:

1  -    до справи,

2  -    позивачу,

3  -    відповідачу.