Постанова

від 04.12.2013 по справі 823/3378/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року справа № 823/3378/13-а

16год. 54хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

при секретарі - Педані О.В.,

за участю сторін:

представників позивача: Чуприни І.О. (згідно зі статутом), Кривонос Л.І. (згідно з довіреністю),

представника відповідача - Павленко М.В. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Метсервіс» до державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Метсервіс" (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі-відповідач), в якому просило з урахуванням зменшення позовних вимог: скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2013 №0003102301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 65310,00 грн. (у т.ч. штрафні санкції - 13062,00 грн.), а також №0003112301 - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 76464,00 грн. (у т.ч. штрафна санкція - 15293,00 грн.) з правовідносин позивача з ТОВ «Колорфлекс» та ТОВ «Альфа-Інвест Плюс»; судові витрати покласти на відповідача.

Позов мотивовано тим, що відповідач неправомірно дійшов висновку, що позивач занизив податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ внаслідок відображення в бухгалтерському обліку правовідносин із ТОВ «Колорфлекс» та ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», які реально не відбувалися. Обгрунтовував позов наявністю всіх первинно-бухгалтерських документів, документами на перевезення товару, його списання - які, на його думку, підтверджують факт реального вчинення правочинів, грошові суми за якими взяті позивачем на витрати та податковий кредит.

Відповідач проти позову заперечував на тих підставах, що під час перевірки встановлено порушення правил складання первинно-бухгалтерських документів, оскільки з них неможливо встановити які саме і де роботи виконувалися контрагентами, які особи брали безпосередню участь у виконанні, у податкових накладних зазначено реквізити неіснуючих договорів. Тому, відповідач вважає, що реально правочини не відбувалися, складання документів про них направлене на заниження податкових зобов'язань. На цих підставах просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін підтримали свої правові позиції у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази у їх взаємозв'язку та логічній послідовності, надавши їм оцінку з точки зору належності, повноти та достовірності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Метсервіс» зареєстроване як юридична особа з 10.02.2012 (код ЄДРПОУ 38089724); юридична адреса: м.Черкаси, Соснівський район, вул.Сержанта Волкова, буд.85. Згідно з КВЕД має право здійснювати такі види діяльності: загальне прибирання будинків, інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів, інші види діяльності із прибирання, надання ландшафтних послуг, збирання безпечних відходів.

Суд встановив, що з 22.05.2013 до 03.06.2013 службовими особами відповідача на підставі направлень відповідно до наказу від 24.04.2013 здійснено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності 14.02.2012-31.12.2012. За результатами складено акт перевірки від 10.06.2013 №238/22-11/38089724 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст.139, 198, 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого він занизив такі податкові зобов'язання: зі сплати податку на прибуток - за півріччя 2012 року в сумі 18060,00грн., три квартали 2012 року - в сумі 52248,00 грн., 2012рік - 522248,00грн.; з ПДВ - у сумі 131785,00грн., у т.ч. за червень 2012року - 23575,00грн., липень 2012року - 56632,00грн., серпень 2012року - 7767,00грн., вересень 2012року - 14718,00грн., жовтень 2012року - 4278,00грн., листопад 2012року - 14231,00грн., грудень 2012року - 10584,00грн.; не утримав та не перерахував у бюджет податок з доходів фізичних осіб у сумі 66000,00грн. Акт перевірки підписано позивачем без зауважень.

18.06.2013 відповідач прийняв оскаржуване ППР №0003102301, яким донарахував позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 65310,00грн. (у т.ч. 13062,00грн. - штрафна санкція), а також №0003112301, яким донарахував ПДВ у сумі 164733,00 грн. (у т.ч.32948,00 грн. - штрафна санкція).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах позовних вимог суд врахував таке.

Відповідно до розрахунку в донарахування за ППР №0003102301 (а.с.122 том ІІ) ввійшли суми за завищення витрат, які відображені в рядку 05.1 декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у І півріччі 2012 року за правовідносинами з ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» (донарахований розмір податку на прибуток (21%) - 18060,00грн.) і в третьому кварталі 2012 року за правовідносинами з ТОВ «Колорфлекс» (донарахований розмір податку на прибуток (21%) - 34188,00грн.).

Згідно з розрахунком донарахування ПДВ у ППР №0003112301 ввійшли: за завищення податкового кредиту - 17200,00грн. за правовідносинами з ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» у червні 2012року; 6091,18 грн. - за правовідносинами з ТОВ «Колорфлекс» у липні 2012року; 283,88грн. - з ТОВ «Фірма «Іріта Полтава»; та 60730,18 грн. - з іншими суб'єктами господарювання.

Виходячи зі змісту позовних вимог суд звернув увагу, що об'єктом оскарження позивачем є донарахування податкових зобов'язань за порушення лише при правовідносинах з ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» та ТОВ «Колорфлекс» (далі - контрагенти позивача). Сума штрафних санкцій за заниження ПДВ згідно з ними становить 25% - 17693,00грн.

Висновок про завищення ПДВ та податку на прибуток підприємств відповідач зробив на підставі виявлених під час перевірки недоліків у оформленні первинних та інших бухгалтерських документів, податкових документів, на підставі яких формувалися витрати та взято податковий кредит, а також у зв'язку з висновком, що реально правочини з цими контрагентами позивача не відбувалися.

Для вирішення спору суд виходив з наступного.

Згідно з підп.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704), забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Позивач формував витрати у І півріччі 2012року за рахунок правовідносин з ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» згідно з видатковими накладними (далі - ВН) від 30.05.2012 №507 (на 45600,00грн., у т.ч. ПДВ 20%) і від 25.06.2012 №657 (на 57600,00грн., у т.ч. ПДВ 20%). За правовідносинами з ТОВ «Колорфлекс» позивач формував витрати у липні 2012року відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання) послуг: від 06.07.2012 №13, 12.07.2012 №14, 18.07.2012 №15, 20.07.2012 №16, 25.07.2012 №17, 30.07.2012 №18, 31.07.2012 №19,- на частину витрачених сум грошових коштів у розмірі 162800,00грн. Вказані обставини підтверджуються бухгалтерськими рахунками, реєстром витрат за ці періоди, що в матеріалах справи.

Суд звернув увагу, що між позивачем та ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» у 2012році підписано договір поставки товарів №010612, в якому не зазначено конкретну дату його укладення (а.с.91-92 том І). Це підприємство згідно з даними ЄДРПОУ розташоване в м.Дніпропетровськ.

У ВН, на підставі яких позивач формував витрати, не зазначено відповідно до якого договору вони виписані. Крім того, у тексті договору відсутні істотні його умови (предмет, терміни виконання зобов'язань, кількість та якість, номенклатура та ціна замовленого товару, умови оплати (передоплата чи післяплата), не вказано конкретно визначене місце виконання зобов'язань). Враховуючи, що за даними ЄДРПОУ це підприємство розташоване в м.Дніпропетровськ, такі обставини суттєво впливають на надання оцінки можливості реально виконати зобов'язання. Суд встановив, що інші докази на підтвердження домовленості сторін щодо всіх істотних умов договору для реального виконання зобов'язань, докази переміщення товару, його зберігання та видачі зі складу позивача, відсутні. ВН (а.с.95-96 том І) від вищезгаданого контрагента не підтверджують факт наявності двосторонньої домовленості сторін.

Отже договір між цими сторонами вважається неукладеним, що підтверджується наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ч.1 ст.712 ЦК України встановлено істотні умови для договору поставки: вид товару та строк (строки), в який він повинен бути переданий у власність покупця. Додатково за ст.266 Господарського кодексу України - кількість і якість, комплектність, номенклатура і асортимент (сортамент), порядок поставки (навантаження та відвантаження, доставка).

ВН оформлені з порушенням, оскільки в них, як у первинно-бухгалтерських документах, відсутні реквізити покупця, не розшифровано підписи та дані про довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей особи, яка брала участь у правочині. Підпис такої особи візуально істотно відрізняється від підпису керівника позивача у договорі. ВН виписані на різні миючі засоби та інвентар, однак у позивача відсутні сертифікати якості (відповідності) на цей товар.

Надані на підтвердження переміщення товару копії декларації про прийняття вантажу від ТОВ «ІН-ТАЙМ» суд не взяв до уваги у зв'язку з наступним. У декларації від 20.06.2012 (а.с.100 том І) відсутні відомості про найменування та кількість товару, а дані про кількість використаних місць для перевезення, вага (244кг) та об'єм (0,980 куб.м.) товару, особу безпосереднього отримувача (ОСОБА_4) з урахуванням зазначених у декларації та ВН датах не підтверджуються даними про отримання товару у ВН. Крім того, згідно з даними декларації про отримання товару від 10.07.2012 (а.с.99 том І) отримано текстиль, а не засоби, зазначені у ВН. Отже такі докази не стосуються спірних відносин.

Акти на списання товару, що за найменуванням та кількістю відповідає даним ВН, не підтверджують списання товару придбаного у цього контрагента, оскільки позивач не надав доказів обліку товару на складі, його рух та дані актів не узгоджуються з поясненнями представників позивачів про придбання і використання аналогічного виду товарів, що надійшли у цьому періоді від інших підприємств.

Вищевказані обставини, суперечності та недоліки в оформленні первинно-бухгалтерських документів не дають права підприємству правомірно формувати витрати, підтверджують висновки відповідача, що реально правочини не вчинялися. Тому, враховуючи, що вищевказані суми грошових коштів ввійшли до даних податкової декларації з податку на прибуток підприємств, позивач дійсно безпідставно завищив витрати за правовідносинами з ТОВ Альфа-Інвест Плюс» в періоді, що перевірений відповідачем, у розмірі 86000,00грн., чим занизив податок на прибуток підприємств за І півріччя 2012року в розмірі 21% - 18060,00грн.

Щодо формування у липні 2012року витрат позивачем на підставі актів здачі-прийняття робіт від ТОВ «Колорфлекс», суд встановив наступне.

Між цими контрагентами підписано договір про надання клінінгових послуг від 15.05.2012 №2012/1 (а.с.101-103 том І), що за своєю суттю є договором підряду (далі - ДГ №2012/1).

Так, згідно з ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суд звернув увагу, що такі послуги (роботи) не є характерним для цього підприємства видом діяльності, оскільки відповідно до даних акту звірки (а.с.168 том І) воно за КВЕД здійснювало такі послуги: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами; оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань; оптова торгівля будівельними матеріалами; інші види оптової торгівлі; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами.

Відповідно до п.1.1 ДГ №2012/1 виконавець зобов'язувався за завданням замовника (позивача у справі) надати послуги комплексного прибирання виробничих приміщень за адресою: м.Комсомольск, вул.Будівельників, 16. Вид робіт встановлений п.1.2 договору, а саме: комплексне прибирання приміщень офісних, побутових (роздягалень, душових), виробничих, санвузлів, сходів, коридорів, косіння дикорослих трав, вантажно-розвантажувальні роботи, очищення дороги та бордюрів, вирубка дерев, роботи зі знищення амброзії. Тарифікація оплати видів послуг договором не встановлена. Суд встановив, що не зважаючи на велику кількість актів здачі-прийняття робіт про систематичне виконання, у позивача відсутні документи, які би підтверджували наявність домовленостей щодо всіх істотних умов договору (строки виконання конкретного замовлення послуги, деталізоване місце виконання, вартість певного виду робіт). Надані позивачем копії нарядів-замовлень на виконання робіт (а.с.191-197 том І) суд не взяв до уваги, оскільки з їхніх даних та даних про наряди-замовлення в актах прийнятих робіт вони не поширюють в часі дію на документи первинно-бухгалтерського обліку, з яких встановлено безпідставність формування витрат підприємства.

Суд звернув увагу, що пояснення позивача про необхідність замовлення таких послуг у зв'язку з необхідністю виконання зобов'язань позивача за договором про надання послуг від 29.03.2012 №891 (а.с.205-211 том І), укладеним з ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», що володіє приміщеннями і територіями за вказаною в ДГ №2012/1 адресою, не узгоджується з положеннями цього договору. Так, відповідно до п.9.1 ДГ №891 сторони позбавлені права передавати свої зобов'язання та права третім особам без письмової згоди, за виключенням такого передання правонаступникам, у встановленому законодавством порядку. Крім того, п.2.7 ДГ №891 заборонено працівникам виконавця використовувати службову документацію замовника, вчиняти будь-які дії, які можуть призвести до порушення конфіденційної чи комерційної таємниці, у т.ч. інформацію про систему охорони, сигналізації приміщень, системи санкціонованого доступу до приміщень, про кількість працівників підприємства, інформацію про операції замовника тощо, про що сторони давали підписку. Однак доказів погодження замовлення робіт у третьої особи, забезпечення доступу ТОВ «Колорфлекс» на територію комбінату позивач суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.838 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Докази надання залученому контрагенту матеріалів, засобів чи інвентарю для виконання робіт у позивача відсутні.

Акти здачі-прийняття робіт між позивачем та ТОВ «Колорфлекс», на підставі яких сформовано витрати, (а.с.104-110 том І) не містять конкретної адреси, місця виконання робіт. Зі сторони позивача у справі не підписані особою, вказаною як безпосередній учасник правочинів як замовник послуг. Доказів замовлення цих робіт позивач, не зважаючи на зобов'язання суду, не надав. Акти №№14-15, 17-19 не містять деталізованої інформації про вчинювані правочини, а із загального виду робіт - «комплекс послуг по прибиранню території в липні 2012року» та відсутності у позивача будь-яких інших доказів про детальний перелік замовлених та виконаних робіт встановити неможливо. Це є порушенням ст.9 Закону України № 996-XIV, яка передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документів є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виконання робіт згідно з даними актів №№13-14,16 (косіння дикорослих трав та комбінованих газонів СПУ, ДНРУ, згрібання та прибирання покосів СПУ,ДНРУ, ГОК сервіс, очистка дорожнього покриття) не підтверджене жодними доказами щодо обставин подальшого вивезення сміття, трави.

Враховуючи дані актів здачі-прийняття виконаних робіт для ВАТ «Полтавський«ГЗК»(а.с.177-190 том І) суд дійшов висновку, що вказані в актах від ТОВ «Колорфлекс» роботи виконані позивачем. Отже взяття на витрати грошових сум за вищевказаними актами здачі-прийняття робіт в частині 162800,00грн. є безпідставним, а їх зняття та донарахування податку на прибуток в розмірі 21% -34188,00грн. - є правомірним.

З огляду на вищевстановлені обставини справи суд дійшов висновку, що безпідставне завищення витрат підприємства за рахунок правовідносин з ТОВ «Колорфлекс» та ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», що призвело до недоплати податку на прибуток є порушенням, за що відповідач правомірно застосував штраф 25% в загальній сумі 13062,00грн.

Щодо оскарження ППР№0003112301 в частині донарахування ПДВ у сумі 164733,00грн. (у т.ч.32948,00 грн. - штрафна санкція) суд виходив з наступного.

Суми донарахувань пов'язані як наслідок зі встановленої відповідачем неможливості виконання вищевказаних правочинів.

Суд звернув увагу, що податкові накладні (далі - ПН) від ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» (а.с.93-94 том І) виписані до різних договорів купівлі-продажу, зокрема: від 29.05.2012 №507 - до договору від 28.05.2012, від 25.06.2012 №657 - договору купівлі-продажу від 25.06.2012 №.010612. Суд встановив відсутність в наявності цих договорів та порушення їх виписування за правилом першої події. Посилання представника позивача, що це помилково включені дані рахунків-фактур, лише підтверджує неправильність їх оформлення та безпідставність взяття податкового кредиту на їх підставі.

Суд зауважує, що право на надання податкового кредиту надає лише правильно оформлена податкова накладна, виписана до договору, згідно з яких сформовано витрати підприємства, і лише в разі реального вчинення правочинів за договором.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з підп. "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 ст.198 ПК України). Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є видана на вимогу покупця платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг податкова накладна. Вимоги до обов'язкових реквізитів для ПН визначені ст.201 ПК України.

Відповідно до п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Тому суд дійшов висновку, що з огляду на встановлені порушення, позивач не має права на податковий кредит за вищевказаними податковими накладними.

Щодо нарахування штрафних санкцій за оскаржуваними ППР суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд звернув увагу, що відповідач донарахував суму грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ виключно в межах вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України та на цю ж суму застосував штраф у розмірі 25 % за порушення податкового законодавства. Отже відповідач діяв правомірно.

Враховуючи, що під час судового розгляду справи висновків акту податкової перевірки не спростовано, не підтверджено віднесення на витрати та формування відповідно сум податкового кредиту позивачем за правовідносинами із вказаними контрагентами у відповідний період, тому суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах, відповідно та у спосіб, визначений діючим законодавством, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, отже позов є необґрунтованим, безпідставним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 94 - 97, 158 - 165, 254 - 256 КАС України,суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Метсервіс» до державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2013 №0003102301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток в розмірі 65310,00 грн., а також №0003112301 - в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в розмірі 76464,00 грн.(у т.ч. штрафні санкції - 15293,00 грн.) - відмовити повністю.

2.Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови в порядку, передбаченому статтями 185-187 КАС України.

3.Копію постанови направити сторонам у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 09.12.2013