Постанова

від 19.12.2006 по справі 16/337-06-9188

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" грудня 2006 р.

Справа № 16/337-06-9188

Колегія суддів Одеського апеляційного

господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:   Мирошниченко М.А.

                                      Шевченко

В. В.,

Склад колегії суддів змінено згідно

з розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 137 від

06.11.2006 року.

при

секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від приватного підприємця ОСОБА_1: не

з'явився

Від ринку „Привоз”: Сергієвський Д.В.,

Загранична Є.Д.

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в м. Одесі 

апеляційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1                                         на

рішення господарського суду Одеської області

від

13.10.2006 року

по справі

№ 16/337-06-9188

за позовом Іванівського

ринку „Привоз” Іванівської райспоживспілки

про

визнання недійсним договору оренди та спонукання продовжити строк дії договору

оренди

та за зустрічним позовом

Іванівського ринку „Привоз” Іванівської райспоживспілки

до

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про

звільнення з незаконно займаного приміщення та стягнення збитків у сумі 1500,00

грн., -       

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2006 року приватний

підприємець ОСОБА_1  звернулася до

господарського суду Одеської області з позовом до Іванівського ринку „Привоз”

Іванівської райспоживспілки про визнання договору оренди частини будівлі

ларьків площею 20 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (магазину

ІНФОРМАЦІЯ_1) укладений адміністрацією Іванівського ринку „Привоз” з новим

орендарем  недійсним, та спонукання

адміністрації Іванівського ринку „Привоз” продовжити з нею договір оренди

зазначеної частини будівлі ларьків на попередніх умовах.

Позовні вимоги обґрунтовувалися

тим, що відповідач неправомірно передав в оренду іншій особі нежитлове

приміщення, яке знаходилося в оренді у 

позивача, чим порушив його права як добросовісного орендаря. А тому на

підставі ст. ст. 764, 777 ЦК України та ст. ст. 284, 285, 291 ГК України

позивач просив про задоволення позову.

Іванівський ринок „Привоз” позов не

визнав та пред'явив зустрічний позов про зобов'язання приватного підприємця

ОСОБА_1. звільнити незаконно займане приміщення та стягнення матеріальних

збитків в сумі 1500 грн. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що після

закінчення строку дії договору оренди НОМЕР_1 ОСОБА_1. не отримала від власника

нежитлового приміщення дозволу на продовження даного договору та укладення

нового, але протиправно утримує зазначене приміщення без будь -якої оплати, чим

завдає ринку „Привоз” збитки. А тому на підставі ст. ст. 224-225 ГК України

позивач просив про задоволення зустрічного позову.

          Рішенням господарського суду Одеської

області від 13.10.2006 року у справі (суддя - Желєзна С.П.) провадження у

справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору

оренди, укладеного адміністрацією ринку „Привоз” з новим орендарем  припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК

України в зв'язку з відсутністю предмета спору, 

а в решті частини первісного позову відмовлено.

          Зустрічний позов задоволено частково,

зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_1. звільнити незаконно займане

нежитлове приміщення загальною площею 20 кв. м. розташованого в АДРЕСА_2, а в

решті частини зустрічного позову відмовлено.

          Рішення мотивовано недоведеністю

позивачем за первісним позовом факту укладення оспорюваного договору оренди між

ринком „Привоз” та іншим суб'єктом підприємницької діяльності, а також

визнанням закінчення строку оренди відповідачем спірного нежитлового приміщення

та доведеністю відмови орендодавця продовжити термін оренди даного приміщення.

В частині  стягнення збитків в сумі 1500

грн. судом відмовлено з мотиву необґрунтованості даної позовної вимоги.

          Приватний підприємець ОСОБА_1. у

поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі

просить зазначене рішення місцевого господарського суду скасувати і прийняти

нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування своїх вимог скаржник

посилається на те, що  суд неповно

з'ясував обставини, що мають значення для справи та  порушив 

норми матеріального і процесуального права.

          Про день, час і місце розгляду

апеляційної скарги сторони були повідомлені належним чином, проте ОСОБА_1. в

судове засідання не з'явилася, а надіслала до суду заяву про перенесення

розгляду справи у зв'язку з майбутньою госпіталізацією. Зазначене клопотання

визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що по -перше: воно

нічим об'єктивно не підтверджено, а по друге: представництво інтересів позивача  може також здійснюватися іншою особою в силу

повноваження, що ґрунтується на довіреності. 

          Поважною причиною перенесення

судового розгляду справи може вважатися та, існування якої зумовлено факторами

об'єктивного характеру, тобто ні за яких обставин не може бути заявником  змінена чи усунута. 

          Обговоривши доводи апеляційної скарги

та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників позивача за

зустрічним позовом, які заперечували проти її задоволення посилаючись на її

необґрунтованість, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність

застосування судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті

оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність

правової позиції скаржника.

          Як вбачається з матеріалів справи та

встановлено місцевим господарським судом, 01.08.2005 року між Іванівським

ринком „Привоз” (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1. (орендар) було

укладено договір НОМЕР_2 оренди частини будівлі ларьків загальною площею 20,0 кв.

м., що знаходиться в АДРЕСА_2, для здійснення торговельної діяльності, терміном

до 01.07.2006 року. Умовами пунктів 6.4, 6.5 даного договору сторони

встановили, що дія договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення терміну

його дії, у випадку відсутності заперечень орендодавця та орендаря про

припинення договору протягом місяця до його закінчення, він вважається

продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені

договором.

Зазначене в даному договорі майно

було передано орендареві від орендодавця за актом від 01.08.2005 року.

Таким чином, умовами пунктів 6.4 та

6.5 договору сторони узгодили підстави припинення дії договору і умови

продовження договору ще на один рік.

Листом НОМЕР_3 ринок „Привоз”

повідомив ОСОБА_1. про закінчення 

терміну дії укладеного договору оренди від 01.08.2005 р., запропонував

укласти новий договір оренди нежитлового приміщення та попередив, що у разі

неукладення нового договору існуючий договір продовжуватися не буде і після

закінчення терміну його дії орендар зобов'язаний звільнити займане приміщення.

Доказом надходження до приватного підприємця ОСОБА_1 зазначеного листа є її

власноручний підпис на ньому.

30.06.2006 р. приватний підприємець

ОСОБА_1. подала до ринку „Привоз” заяву про переукладення договору оренди

займаного приміщення. Проте, новий договір оренди між сторонами укладено не

було, а 01.08.2006 р. ринок „Привоз” надіслав ОСОБА_1 листа НОМЕР_4 з вимогою

звільнити займане приміщення у зв'язку з закінченням терміну дії договору

оренди від 01.08.2005 р. та повідомив про те, що за рішенням правління

Іванівської райспоживспілки, як власника ринку, було проведено відкритий

аукціон за результатами якого право на оренду даного приміщення було надано

іншому приватному підприємцю.

Наявні у справі матеріали свідчать

про те, що правлінням Іванівської райспоживспілки, яке згідно статуту

Іванівського ринку „Привоз” є вищим органом управління ринком, було прийнято

рішення про проведення конкурсу щодо надання в оренду нежитлових приміщень

розташованих на території ринку про що надруковано оголошення в районній газеті

ІНФОРМАЦІЯ_2  від 12.07.2006 року. За

результатами проведеного аукціону правлінням Іванівської райспоживспілки  було прийнято постанову від 26.07.2006 р.

відповідно до якої переможцем аукціону на право оренди приміщення магазину

загальною площею 19,1 кв. м., що знаходився у користуванні приватного

підприємця ОСОБА_1, визнано іншого суб'єкта підприємницької діяльності. При

цьому,  заяву ОСОБА_1 була включена до

конкурсу та розглянута разом з іншими заявами учасників даного аукціону.

          Згідно з ч. 1 ст. 777 ЦК України,

наймач,  який належно виконує свої

обов'язки за  договором найму,  після 

спливу  строку  договору 

має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на

новий строк.       Наймач, який має  намір 

скористатися  переважним  правом 

на укладення  договору найму на

новий строк,  зобов'язаний повідомити про

це  наймодавця  до 

спливу  строку  договору 

найму  у  строк, встановлений договором,  а якщо він не встановлений договором, - в

розумний строк. Умови договору 

найму  на  новий 

строк   встановлюються   за домовленістю  сторін. 

У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших  умов 

договору  переважне  право 

наймача  на  укладення договору припиняється.

Викладена в листі ринку „Привоз”

від 27.05.2006 р. НОМЕР_5 вимога щодо укладення нового договору оренди спірного

приміщення є необхідною умовою, що була визначена орендодавцем для продовження

між сторонами орендних відносин.

Між тим, відповідно до абз. 3 ч. 1

ст. 777 ЦК України домовленості між сторонами щодо умов договору оренди

спірного приміщення на новий строк досягнуто не було, новий договір оренди

укладений не був, строк дії договору від 01.08.2005 р. скінчився, а тому

переважне право приватного підприємця ОСОБА_1 на укладення договору оренди

займаного приміщення на новий строк припинилося.

          Частинами 1 та 2 ст. 319 ЦК України

передбачено, що власник  володіє,  користується,   розпоряджається   своїм майном на власний розсуд та  має 

право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

          Отже, прийняття правлінням

Іванівської райспоживспілки рішення щодо передачі в оренду спірного нежитлового

приміщення на конкурсній основі відповідає 

положенням  вищенаведеної норми закону.

          За таких обставин, позовна вимога

приватного підприємця ОСОБА_1 про спонукання ринку „Привоз” продовжити з нею

договір оренди спірного нежитлового приміщення на тих самих умовах є

необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

          Будь -яких належних доказів які

підтверджували те, що адміністрацією ринку „Привоз” було укладено договір

оренди спірного нежитлового приміщення з новим орендарем приватним  підприємцем ОСОБА_1.  суду не подано і в матеріалах справи не  міститься. Відповідач за первісним позовом

заперечує факт укладення такого договору.

          За таких обставин за позовною вимогою

ОСОБА_1 про визнання договору недійсним предмет спору відсутній, а тому

провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1

ч. 1 ст. 80 ГПК України.

          Статтями 387 та 391 ЦК України

встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка

незаконно, без відповідної правової 

підстави заволоділа ним та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним

права користування та розпорядження своїм майном.

          Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону

України „Про власність”, положення  щодо

захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником,

але володіє  майном  на 

праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного

успадковуваного  володіння  або 

на  іншій  підставі, передбаченій законом чи договором.

Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

          Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у  разі 

припинення  договору  найму 

наймач  зобов'язаний негайно

повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням

нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

          Оскільки на момент вирішення даного

спору приватний підприємець ОСОБА_1. займає спірне нежитлове приміщення без

будь -яких правових підстав, то зустрічний позов в частині зобов'язання

відповідача звільнити займане нежитлове приміщення є обґрунтованим та

підлягаючим задоволенню.

          Частиною 2 ст. 785 ЦК України

передбачено, що якщо  наймач 

не  виконує  обов'язку щодо повернення речі, наймодавець

має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за

користування річчю за час прострочення.

          Колегія суддів погоджується з

висновком місцевого господарського суду про те, що зустрічна позовна вимога про

стягнення з відповідача матеріальних збитків у сумі 1500 грн. за використання

спірного нежитлового приміщення після припинення договору оренди не міститься

на законних підставах та задоволенню не підлягає, оскільки зазначена грошова

сума  підпадає під визначення неустойки,

що регулюється вищенаведеною нормою права.

Викладені в апеляційній скарзі

доводи відповідача за зустрічним позовом не заслуговують на увагу, оскільки не

спростовують висновків місцевого господарського суду та  з урахуванням всіх обставин даної справи,

встановлених господарським судом, не впливають на правильність вирішення спору.

Твердження скаржника про неподання

ринком „Привоз” доказів сплати державного мита при пред'явленні зустрічного

позову спростовується наявною в справі квитанцією НОМЕР_6.

Не приймаються також до уваги

безпредметні посилання скаржника на ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК

України, якими врегульовано можливість поновлення договору  оренди на новий строк у разі продовження

користування орендарем майном після закінчення строку договору оренди за

відсутності заперечень з боку орендодавця протягом одного місяця, але аж ніяк

не порядок укладення договору оренди на новий строк після закінчення строку дії

попереднього договору оренди.

          З урахуванням наведеного колегія

суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає

фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви скаржника, з

яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи

скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.

                    Керуючись ст.ст. 99,

101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення  господарського  суду 

Одеської  області  від 

13.10.2006 року у справі № 16/337-06-9188 залишити без змін, а

апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 

-без задоволення.

         Постанова набирає законної сили з дня

її прийняття і може бути оскаржена  у

касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                               

Бєляновський В.В.                                                                              

 Судді:                                                                     

Мирошниченко М.А.

Шевченко В. В.