Постанова

від 05.12.2013 по справі 909/640/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 909/640/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач), суддів:Коваленко В.М., Міщенка П.К., розглянувшикасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2013 року, та ухвалуГосподарського суду Івано-Франківської області від 15 серпня 2013 року, у справі № 909/640/13, за позовомПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (м. Київ), доНадвірнянського районного управління юстиції в Івано-Франківській області (м. Надвірна, Івано-Франківська область), Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області (м. Івано-Франківськ), третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю "Наса" (м. Івано-Франківськ), про припинення обтяження нерухомого майна, - за участю представників: від Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області: Боднарук Я.С. - представник (довіреність від 10.06.2013 року); представники інших учасників судового провадження не з'явились;

в с т а н о в и в :

У травні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі керуючого філією Акціонерного товариства "Укрексімбанк" в місті Івано-Франківську (далі за текстом - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Реєстраційної служби Надвірнянського районного управління юстиції в Івано-Франківській області та Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про припинення обтяження нерухомого майна забороною відчуження, запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 2819110 від 26.01.2006 року, яка накладена на підставі листа № 3/42 від 25.01.2006 року Управління служби безпеки України в Івано-Франківській області на майновий комплекс, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Наса" (далі за текстом - ТзОВ "Наса"). В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2008 року у справі № 16/40 було задоволено позов ПАТ "Укрексімбанк" та присуджено до стягнення з ТзОВ "Наса" на користь ПАТ "Укрексімбанк" заборгованість по Кредитній угоді № 5404Z101 від 29.09.2004 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки по Договору іпотеки № 5404Z101 від 29.09.2004 року - майновий комплекс, розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. П.Мирного, 5. Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Надвірнянського районного управління юстиції Поповичем С.М. повернуто Наказ Господарського суду Івано-Франківської області № 178 від 09.01.2009 року ПАТ "Укрексімбанк", оскільки наявна заборона на відчуження, накладена старшим слідчим управління служби безпеки України в Івано-Франківській області Рущак Я.О. За таких підстав, посилаючись на ст. 15, 16 ЦК України, п. п. 6, 7, 67 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, ст. ст. 1, 3, 7, 33 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 2, 3 Закону України "Про Службу безпеки України", ПАТ "Укрексімбанк" вважає, що накладена заборона Управління служби безпеки України в Івано-Франківської області на відчуження вказаного майнового комплексу підлягає припиненню, оскільки КПК України (в ред. 1960 року) не передбачено можливості накладення арешту органами Служби безпеки України на майно юридичної особи з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна по кримінальних справах.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2013 року у справі № 909/640/13 (суддя - Деделюк Б.В.) замінено первісного відповідача Реєстраційну службу Надвірнянського районного управління юстиції в Івано-Франківській області на належного відповідача Надвірнянське районне управління юстиції в Івано-Франківській області; відмовлено в задоволенні Клопотання Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про зупинення провадження у справі № 909/640/13; припинено провадження у справі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до Надвірнянського районного управління юстиції в Івано-Франківській області та Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про припинення обтяження нерухомого майна забороною відчуження, запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 2819110 від 26.01.2006 року, яка накладена на підставі листа № 3/42 від 25.01.2006 року Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області на майновий комплекс, що належить ТзОВ "Наса". Зазначена ухвала мотивована, зокрема тим, що припинення обтяження нерухомого майна забороною відчуження, яка накладена на підставі листа № 3/42 від 25.01.2006 року Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, не може бути предметом розгляду в окремому позовному провадженні господарського суду, а відтак, такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах, а тому провадження у справі має бути припинено, згідно ст. 80 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року у справі № 909/640/13 (головуючий суддя - Галушко Н.А., судді: Краєвська М.В., Орищин Г.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2013 року у справі № 909/640/13 залишено без змін. Апеляційний господарський суд погодився з висновком господарського суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду в окремому позовному провадженні господарського суду.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2013 року у справі № 909/640/13, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При цьому, позивач посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 12, 80 ГПК України та ст. ст. 6, 8, 13, 124 Конституції України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.11.2013 року, згідно зі ст. 111 4 ГПК України, касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

02.12.2013 року до Вищого господарського суду України від Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області надійшов Відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач проти поданої ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" касаційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2013 року у справі № 909/640/13 - без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм процесуального права.

За Розпорядженням Заступника Секретаря судової палати від 03.12.2013 року, розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя - Поліщук В.Ю., судді: Коваленко М.В., Міщенко П.К. (за вказаних у розпорядженні підстав).

В судовому засіданні касаційної інстанції представник Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області в судовому засіданні касаційної інстанції проти касаційної скарги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заперечив за наведених у Відзиві на неї підстав, просив залишити її без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2013 року у справі № 909/640/13 - без змін.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2008 року у справі № 16/40 за позовом ПАТ "Укрексімбанк" до ТзОВ "Наса" про стягнення заборгованості по Кредитній угоді № 5404К45 від 29.09.2004 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки по Договору іпотеки № 5404Z101 від 29.09.2004 року позов задоволено; присуджено до стягнення з ТзОВ "Наса" на користь ПАТ "Укрексімбанк" заборгованість по Кредитній угоді № 5404Z101 від 29.09.2004 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки по Договору іпотеки № 5404Z101 від 29.09.2004 року - майновий комплекс, розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. П.Мирного, 5.

Постановою Заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Надвірнянського районного управління юстиції Попович С.М. від 24.10.2012 року повернуто стягувачу Наказ Господарського суду Івано-Франківської області № 178 від 09.01.2009 року, з підстав заборони на відчуження, накладеної 25.01.2006 року старшим слідчим Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області Рущак Я.О.

Встановивши наведені вище обставини, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про припинення провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах, згідно зі ст. ст. 1, 12 ГПК України.

Не погоджуючись з такими висновками місцевого та апеляційного господарських судів, ПАТ "Укрексімбанк" звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 12, 80 ГПК України та ст. ст. 6, 8, 13, 124 Конституції України, оскільки вважає, що накладена на підставі Листа № 3/42 від 25.01.2006 року Управління Служби безпеки України заборона відчуження спірного майнового комплексу ТзОВ "Наса" порушує законні майнові права ПАТ "Укрексімбанк" як іпотекодержателя.

Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанцій виходить з наступного.

Згідно зі ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Статтями 12, 13 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство. Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" № 10 від 24.10.2011 року, з метою однакового і правильного визначення підвідомчості і підсудності справ господарським судам роз'яснено, що, з огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги ст. ст. 1, 4 1 , 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено, що спір вирішується в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин. Необхідно мати на увазі, що ГПК України не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи вимоги позову та їх обґрунтування, визначений позивачем суб'єктний склад сторін спору, встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій про припинення провадження у справі. При цьому, колегія суддів касаційної інстанції бере до уваги відсутність між сторонами (позивачем та Надвірнянським районним управлінням юстиції в Івано-Франківській області і Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області) господарських відносин та відсутність спору про право, який би виник з цих (господарських) відносин, а також характер спірних правовідносин (згідно позовної заяви).

Поряд з цим, зважаючи на посилання касаційної скарги на захист позивачем (шляхом звернення з позовною заявою) його майнового права на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. П.Мирного, 5, власником якого є ТзОВ "Наса", колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що ні за текстом позовної заяви, ні за текстом касаційної скарги позивач не вказує, яким чином визначені ним у якості відповідачів особи порушили, не визнали чи оспорили його права або охоронювані законом інтереси, в той час, як, посилаючись у позовній заяві на ст. ст. 15 та 16 ЦК України, просить про їх захист.

За таких підстав не можуть бути прийняті до уваги і посилання касаційної скарги на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ст. ст. 6, 8, 13 та ст. 124 Конституції України, оскільки цими положеннями встановлено обов'язок суду в межах його повноважень захистити порушене право особи.

Що стосується посилань касаційної скарги на судову практику Вищого господарського суду України, зокрема, постанову від 22.04.2010 року у справі № 38/389, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що такі посилання не можуть бути прийняті до уваги, оскільки правовідносини у справі № 38/389 та у справі, що розглядається, не є тотожними. Зокрема, різними у цих справах є, як предмет спору, так і підстави, за яких заявлено позовні вимоги.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу скаржника на "Висновки Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за перше півріччя 2013 року", у яких Верховний Суд України вказав, що вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. У порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 15.05.2013 року у справі № 6-26цс13). Саме до цього зводяться роз'яснення, надані Пленумом Верховного Суду України у п. 4 постанови "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" № 6 від 27.08.1976 року (в редакції від 30.06.1978 року № 5).

Зокрема, у п. 4 вказаних роз'яснень Верховний Суд України вказав, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У тих випадках, коли опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягується відповідна державна податкова інспекція. Заяви боржників про неправильність включення майна в опис розглядаються в порядку, передбаченому ст. 409 КПК України, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі або в порядку, передбаченому ст. 373 ЦПК України, якщо опис проводився судовим виконавцем.

З урахуванням встановлених ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2013 року та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15 серпня 2013 року у справі № 909/640/13 залишити без змін.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді:В.М. Коваленко П.К. Міщенко