Ухвала

від 04.12.2013 по справі 2270/7514/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року м. Київ К/800/20794/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.02.2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року

у справі № 2270/7514/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трансформатор сервіс» (далі - позивач, ТОВ «Трансформатор сервіс»)

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі - відповідач, ДПІ у м. Хмельницькому)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Трансформатор сервіс» звернулось у грудні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у м. Хмельницького про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року, позов задоволено повністю: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 19.10.2012 року № 0001272307, № 0001282307, № 0001292307.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України , суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.10.2012 року по 12.10.2012 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт № 5742/15-3/31617591 від 19.10.2012 року.

В ході перевірки виявлені та відображенів акті порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 , п. 200.1, п. 200.3, абз. «а» п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України ), а саме завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за серпень 2012 року на 244 362,00 гривні; п. 200.1, п. 2003, абз. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України , а саме занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів всього на 348 027,00 гривень, у тому числі за травень 2012 року - 100 123,00 грн., за липень 2012 року - 120 503,00 грн., за серпень 2012 року - 127 401,00 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 , п. 200.1, п. 200.3, п. 201.10 ст. 201 ПК України , платником завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість: за червень 2012 року - 23 736,00 грн., за серпень 2012 року - 22 656,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 19.10.2012 року винесені податкові повідомлення-рішення: форми «В1» № 0001282307, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 244 362,00 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 122 181,00 грн.; форми «В2» № 0001272307, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 348 027,00 грн.; форми «В4» № 000129307, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за червень 2012 року на 23 736,00 грн. та за серпень 2012 року на 22 656,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України , бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу .

Відповідно до п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України , заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, законодавець не ставить для платника податків обов'язкової умови заявляти до бюджетного відшкодування від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду виключено в наступному податковому періоді. Натомість, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в межах строку, встановленого п. 102.5 ст. 102 ПК України.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість за серпень 2012 року.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що всі операції позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи податковими накладними, які містять усі реквізити передбаченні чинним податковим законодавством, а неточності реєстру податкових накладних стосовно номеру чи дати не можуть бути єдиною підставою для позбавлення самої податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Таким чином, за змістом положень ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими накладними.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо підтвердження наданими позивачем податковими накладними сум податку, сплачених покупцем у вартості товарів/послуг, придбаних у вказані періоди.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.02.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року у справі № 2270/7514/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько