Рішення

від 02.12.2013 по справі 916/2532/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2013 р.Справа № 916/2532/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГЛА"

до відповідача: Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

про стягнення

Суддя: Погребна К.Ф.

У судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Чубко І.А. - довіреність;

Від відповідача: Данильченко О.Ю. - довіреність;

Від третьої особи: -не з'явився.

У судовому засіданні 02.12.2013р. приймали участь представники:

Від позивача: Чубко І.А. - довіреність;

Від відповідача: Данильченко О.Ю. - довіреність;

Від третьої особи: -не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІГЛА" (далі ТОВ "ІГЛА"), звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - Управління обласної ради з майнових відносин (далі Управління) про стягнення 1351781,33грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2013р. порушено провадження у справі №916/2532/13.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 01.11.2013 року, приймаючи до уваги перебування судді Погребної К.Ф. з 04.11.2013р. по 06.11.2013р. (включно) у відрядженні, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.), із змінами та доповненнями відповідно до протоколу №17-01/2012 від 16.02.2012р.), справу № 916/2532/13 передано на розгляд судді Степановій Л.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2013р. справу №916/2532/13 прийнято до провадження суддею Степановою Л.В.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 07.11.2013р., приймаючи до уваги повернення судді Погребної К.Ф. з відрядження, справу №916/2532/13 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Погребної К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.11.2013р. справу №916/2532/13 прийнято до провадження суддею Погребною К.Ф.

14.10.2013р. (вх.№30628/13) до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у позові посилаючись на те, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до п.6 ст.232 ГК України. Також, відвідачем зазначено, що акти приймання виконаних робіт були підписані сторонами у вересні, жовтні та грудні 2009р., разом з тим, відповідно до ст.256 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки має бути застосована позовна давність в 1 рік. Отже, враховуючи, що останній ат приймання виконаних робіт за договором був підписаний сторонами в грудні 2009р., то саме з цього періоду у позивача виникло право вимоги до відповідача. Відтак, нарахування штрафних санкцій повинно бути припинено через шість місяців після підписання акту, а строк позовної давності станом на теперішній час є таким, що сплив. Щодо вимог про стягнення процентів та інфляційних нарахувань, то вони також, на думку відповідача, не підлягають задоволенню, оскільки зі спливом позовної давності про повернення , або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених ст.ст.536,625 ЦК України. Відповідачем також у відзиві зазначено і про застосування позовної давності до вимог про стягнення основного боргу за договором з огляду на те, що виконання підрядних робіт за договором було прийнято Управлінням в грудні 2009р.

22.10.2013р. (вх..№31910/13) позивачем до суду надані письмові заперечення на відзив, в яких він наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що перебіг позовної давності за основним боргом був перерваний відповіддю на претензію від 20.02.2012р. №01-03/449, в якій відповідач визнав борг у повному обсязі. Спростовуючи доводи відповідача про застосування спеціальної позовної давності до штрафних санкцій, позивач зазначив, що ним заявлені до стягнення суми, нарахування яких передбачено ст.ст.625, 536 ЦК України та які не є видом неустойки.

22.10.2013р. (вх.№31955/13) до господарського суду Одеської області надійшли пояснення третьої особи без самостійних вимог - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області,

20.11.2013р. (вх.№35465/13) до господарського суду Одеської області відповідачем надані пояснення по суті позовних вимог, я яких зазначено, що на виконання умов укладеного між Управлінням та ТОВ "ІГЛА" договору підряду сторонами були підписані акти виконаних робіт, а управлінням були подані відповідні заявки до Одеського головного фінансового управління (нині - департамент фінансів Одеської обласної державної адміністрації) щодо фінансування виконаних робіт. За результатами розгляду зазначених заявок виконані позивачем роботи не були профінансовані в повному обсязі через відсутність бюджетних асигнувань, а відповідно - кошти на рахунок замовника не надійшли. Враховуючи відсутність фактичних надходжень бюджетних коштів для фінансування виконаних за договором підряду робіт у управління були відсутні правові підстави для реєстрації фінансових зобов'язань в органах державної казначейської служби.

У судовому засіданні 20.11.2013р. в порядку ст.77 ГПК України оголошувалася перерва до 26.11.2013р.

У судовому засіданні 02.12.2013р. після виходу суду з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

17.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІГЛА" та Управлінням обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради був укладений договір підряду №54.

Відповідно до п.1.1. Договору, «Замовник» - Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради доручає, а «Генпідрядник» - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІГЛА" зобов'язується виконати роботи, згідно з кошторисною документацією, по капітальному ремонту облицюванню фасаду адмінбудинку №2 по вул. Канатна, 83.

Договірна ціна робіт за договором на 2009р. є приблизною, визначається на підставі тендерної пропозиції Генпідрядника, визнаного переможцем торгів та становить 4298,02560тис.грн. (п.п.3.4)

Строки виконання робіт, 165 днів з дня укладання договору, сторони визначили у п.2.1 Договору.

Згідно п.8.4 оплата проміжних платежів за виконані роботи здійснюється на підставі типових форм КБ-3, КБ-2в, підписаних представниками сторін при умові наявності коштів на рахунку Замовника. Приймання актів виконаних робіт здійснюється Замовником до 25 числа звітного місяця (п.8.6).

Остаточний розрахунок за виконані роботи згідно з Договором здійснюється після здачі об'єкта в експлуатацію (п.8.9).

Пунктом 10.1 сторони визначили, що приймання-передача закінчених робіт здійснюється відповідно до Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених робіт в експлуатацію. Передача закінчених робіт Генпідрядником і приймання їх Замовником оформлюється актом приймання-передачі.

Відповідно до п.12.2 Договору, сторони встановили, що порушення зобов'язань за Договором підряду є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими Законами та Договором підряду.

21.09.2009р. додатковою угодою №1 до Договору сторони узгодили зміну строків виконання робіт за Договором у термін 120 днів з дня отримання коштів авансу.

Вартість виконаних робіт відображена у довідках КБ-3 за вересень 2009р. у сумі 1588,446тис.грн., за жовтень 2009р. - у сумі 1750,8564тис.грн., за грудень173,52тис.грн. 2009р. - у сумі 173,52тис.грн.

Як свідчать матеріали справи, роботи за договором позивачем виконанні, а відповідачем прийняті своєчасно, що підтверджується актами виконаних робіт за типовою формою №КБ-2в за вересень 2009р. на суму 1588,446тис.грн., за жовтень 2009р. на суму 1750,8564тис.грн., за грудень 2009р. на суму 173,52тис.грн., які підписані сторонами без зауважень.

Відповідачем прийняті роботи оплачені частково у сумі 2538296,19грн., що підтверджується виписками з особового рахунку, останній платіж проведений відповідачем 05.10.2010р.

Сума заборгованості відповідача за договором складає 974526,21грн. та не оспорюється відповідачем.

19.01.2012р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №1 про сплату заборгованості з оплати за виконані по договору роботи у сумі 974526,21грн., яку отримано відповідачем 20.01.2012р.

У відповідь Управління листом від 20.02.2012р. №01-03/449 повідомило, що зазначена претензія про сплату 974526,21грн. ним розглянута і з метою здійснення оплати за рахунок коштів обласного бюджету поточного року, управління звернулося до Головного фінансового управління Одеської обласної державної адміністрації. Про результати розгляду звернення, а також про вжиті заходи буде повідомлено позивача.

Листами від 14.05.2012р. №14 та від 28.08.2012р. №28-юр, направленими на адресу відповідача, позивач просив повідомити про результати розгляду звернення, а також про вжиті заходи. Відповіді на листи на адресу позивача не надходили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.1, 2 ст.837 ЦК України).

Так, відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, згідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Згідно п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що розрахунки за виконані позивачем роботи здійснюються на підставі типових форм КБ-3, КБ-2в, підписаних представниками сторін при умові наявності коштів на рахунку Замовника. Приймання актів виконаних робіт здійснюється Замовником до 25 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок за виконані роботи згідно з Договором здійснюється після здачі об'єкта в експлуатацію (п. 8.4, 8.6.).

Пунктом 10.1 сторони визначили, що приймання-передача закінчених робіт здійснюється відповідно до Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених робіт в експлуатацію. Передача закінчених робіт і приймання їх Замовником оформлюється актом приймання-передачі.

Судом встановлено, що позивачем виконані роботи вартістю 3512822,40грн., які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписані акти приймання виконаних підрядних робіт. Між тим, відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково, сплативши 2538296,19грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 974526,21грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі є обгрунтованими.

Твердження відповідача про те, що умовою оплати виконаних робіт є перерахування бюджетних коштів відповідачу, відповідні кошти відповідачу не перераховувались, у зв'язку з чим, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем зобов'язання, судом не приймаються до уваги.

Так, в силу ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, ч.1 ст.530 ЦК України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатись подією, яка неминуче настане.

Разом з тим, вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, враховуючи, що подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору.

Однак, за змістом ст.511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч.2 ст.528 ЦК України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

При цьому, в силу ч.1 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, на підставі ч.2 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, яка є обов'язковою в силу ст.11128 ГПК України).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий ТОВ "ІГЛА" розрахунок суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з урахуванням індексу інфляції за допомогою системи "Ліга-Закон" за даними, вказаними позивачем щодо сум основного боргу за договором, судом здійснено власний розрахунок, згідно якого розмір суми, що підлягає стягненню становить 54612,70грн.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення процентів річних за період з 06.10.2010р. по 19.09.2013. у сумі 865050,89грн. (974526,21*3*1080:365:100).

Поряд з цим, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами, нарахованих позивачем на підставі ст.536 ЦК України.

Так, за приписами ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними відповідно до статті 536 цього Кодексу).

Між тим, враховуючи приписи вказаної статті та встановлені у даній справі обставини, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні вказаних вимог слід відмовити, у зв'язку з недоведеністю позивачем наявності тих обставин (безпідставне одержання чи зберігання грошей позивача, факт користування відповідачем грошима позивача), з якими вказана норма закону пов'язує право нараховувати та заявляти вимогу про стягнення процентів на підставі ч. 2 ст. 1214 ЦК України, що регулює позадоговірні відносини.

Викладені у відзиві на позов посилання відповідача про те, що позивач, звернувшись із даною позовною заявою, пропустив строк позовної давності, визначений ст.258 ЦК України, оскільки останні роботи по договору були прийняті відповідачем в грудні 2009р. , а отже і право грошової вимоги виникло у позивача саме з цього часу, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Стаття 264 Цивільного кодексу України встановлює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно із ч.1 ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, визнання пред'явленої претензії; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як встановлено матеріалами справи, згідно виписки з особового рахунку позивача за 05.10.2010року, останній розрахунок за договором підряду від 17.07.2009р. №54 у сумі 613919,78грн. був здійснений відповідачем 05.10.2010р.

Також, відповідач у відповідь на претензію позивача від 19.01.2012р. №1 листом від 20.02.2012р. №01-03 визнав заявлену до стягнення заборгованість за договором підряду від 17.07.2009р. №54 у повному обсязі у сумі 974526,21грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду із даним позовом у межах трирічного строку, передбаченого ч.1 ст.257 ЦК України.

Посилання відповідача про застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення 3% відсотків річних та інфляційних нарахувань судом не приймаються до уваги з огляду на невідповідність їх діючому законодавству.

Так, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Стягнення процентів річних, сплата яких також передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язання сплатити кошти.

Отже, до вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України, які не є видом неустойки, має бути застосована загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Під час прийняття рішення суд вирішує окрім питання, чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами це підтверджується, зокрема, і наявність фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін у справі пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГЛА" до Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про стягнення - задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради (65032, м.Одеса, пр.-т. Шевченка,4, код ЄДРПОУ 23212638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГЛА" (65063, м. Одеса, Фонтанська дорога 3/5, кВ.11, код ЄДРПОУ 20941390, п/р 26006011818001 в філії АТ «ІМЕКСБАНК», м. Одеса, МФО 388584) заборгованість в сумі 1132900(один мільйон сто тридцять дві тисячі шістсот тринадцять) грн. 07коп., у т.ч. 974526( дев'ятсот сімдесят чотири тисячі п'ятсот двадцять шість)грн. 21коп. - основного боргу; 112637(сто дванадцять тисяч шістсот тридцять сім)грн. 88коп. - процентів за користуванням грошовими коштами, 45735(сорок п'ять тисяч сімсот тридцять п'ять)грн. 98 коп. - 3% річних.

3. Стягнути з Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради (65032, м.Одеса, пр.-т. Шевченка,4, код ЄДРПОУ 23212638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГЛА" (65063, м. Одеса, Фонтанська дорога 3/5, кВ.11, код ЄДРПОУ 20941390, п/р 26006011818001 в філії АТ «ІМЕКСБАНК», м. Одеса, МФО 388584) судовий збір у сумі 22658(двадцять дві тисячі шістсот п'ятдесят вісім)грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 06.12.2013р.

Суддя Погребна К.Ф.