Рішення

від 27.11.2013 по справі 910/19503/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19503/13 27.11.13

за позовом : Рослицького Олега Миколайовича, м.Львів, іпн 2682823672

до відповідача 1: Панчука Олега Вячеславовича, м.Київ, іпн 2496213114

до відповідача 2: Левіна Олексія Гаррійовича, м.Київ, іпн 2613016317

до відповідача 3: Ровінського Юрія Григоровича, м.Біла Церква, іпн 2605123811

до відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група», м.Київ, ЄДРПОУ 35946312

про зобов'язання вчинити певні дії, визнання недійсними частин статуту товариства та внесення змін до нього

Представники сторін:

від позивача: Дідух А. В. - адв.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

від відповідача 4: Кириченко І.О. - по дов.

Позивач, Рослицький Олег Миколайович, м.Львів звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача 1, Панчука Олега Вячеславовича, м.Київ, відповідача 2, Левіна Олексія Гаррійовича, м.Київ, відповідача 3, Ровінського Юрія Григоровича, м.Біла Церква, відповідача 4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група», м.Київ про:

- визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» в частині розміру статутного капіталу в сумі 1 000 000 грн. та його розподілу між учасниками;

- викладення пунктів 8.1 та 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» в наступній редакції:

« 8.1 Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів учасників утворюється статутний капітал (статутний фонд) у розмірі 602 661 грн.».

« 8.2 Учасники вносять вклади до статутного капіталу у наступних частках:

Панчук Олег Вячеславович, 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу;

Левін Олексій Гаррійович, 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу;

Ровінський Юрій Григорович, 525 грн., що складає 0,09% статутного капіталу;

Рослицький Олег Миколайович, 591 898,50 грн., що складає 98,21% статутного капіталу»;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» привести статут товариства у відповідність до прийнятого рішення шляхом подачі на реєстрацію змін до пунктів 8.1, 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група»;

- зобов'язання державного реєстратора Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації зареєструвати зміни до пунктів 8.1, 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група».

20.11.2013р. до господарського суду надійшла заява б/н від 20.11.2013р. позивача, відповідно до якої Рослицьким Олегом Миколайовичем заявлено вимоги про:

- визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» в частині розміру статутного капіталу в сумі 1 000 000 грн. та його розподілу між учасниками;

- визнання за Панчуком Олегом Вячеславович частки у статутному капіталі в розмірі 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу, Левіним Олексієм Гаррійовичем частки у статутному капіталі в розмірі 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу, Ровінським Юрієм Григоровичем частки у статутному капіталі у розмірі 525 грн., що складає 0,09% статутного капіталу, Рослицьким Олегом Миколайовичем частки у статутному капіталі у розмірі 591 898,50 грн., що складає 98,21% статутного капіталу»;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» внести зміни пунктів до 8.1, 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» та викласти їх наступній редакції:

« 8.1 Для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників утворюється статутний капітал (статутний фонд) у розмірі 602 661 грн.».

« 8.2 Учасники вносять вклади до статутного капіталу у наступних частках:

Панчук Олег Вячеславович, 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу;

Левін Олексій Гаррійович, 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу;

Ровінський Юрій Григорович, 525 грн., що складає 0,09% статутного капіталу;

Рослицький Олег Миколайович, 591 898,50 грн., що складає 98,21% статутного капіталу»;

- зобов'язання державного реєстратора Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації зареєструвати зміни до пунктів 8.1, 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група».

За змістом ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

За висновками суду, заява б/н від 20.11.2013р. позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України та прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи. Таким чином судом розглядаються остаточні позовні вимоги Рослицького Олега Миколайовича, які викладені у вказаній вище заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачами 1, 2, 3 своїх обов'язків з формування своїх часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» відповідно до положень статуту товариства та приписів чинного законодавства, що призвело до фактичного збільшення у позивача розміру частки у статутному капіталі товариства. Як вказує позивач, Рослицьким Олегом Миколайовичем на виконання рішення загальних зборів учасників, яке оформлено протоколом №2 від 09.06.2008р. про збільшення розміру статутного фонду, в період з травня 2008р. по червень 2010р. було внесено до статутного капіталу грошові кошти в сумі 591898,50 грн., в той час як іншими учасниками прийнятих на себе обов'язків з приводу внесення додаткових грошових коштів не здійснено, що, на думку позивача, є підставою для визнання недійсним відповідного пункту статуту та внесення запропонованих змін до нього.

Відповідачі 1, 2, 3 в судові засідання 30.10.2013р., 20.11.2013, 27.11.2013р. не з'явились, відзивів на позовну заяву не надали, проте, за висновками суду, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи з огляду на наступне.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Частиною 1 ст.29 Цивільного кодексу України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2013р. було зобов'язано відділ адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України у м.Києві надати відомості про місце проживання Панчука Олега Вячеславовича, Левіна Олексія Гаррійовича, та вказаний відділ у Київськії області - стосовно Ровінського Юрія Григоровича за запитом.

На виконання вимог вказаної ухвали відділами адресно-довідкової роботи було надано довідки б/н від 17.10.2013р., б/н від 18.10.2013р. та б/н від 23.10.2013р., відповідно до яких місцем проживання Панчука Олега Вячеславовича та Левіна Олексія Гаррійовича є м.Київ, Шевченківський район, пр т.Перемоги, буд.30, кв.39, місцем проживання Ровінського Юрія Григоровича є Київська область, м.Біла Церква, вул.Партизанська, буд.20, кв.95.

Одночасно, в матеріалах справи, а саме у статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» вказана ще одна адреса відповідача 3: Київська область, м.Біла Церква, п.Січневий прорив, 7, кв.7.

На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 09.10.2013р., 30.10.2013р., 21.11.2013р. з метою повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи.

Проте, частина конвертів була повернута відділом поштового зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання.

За змістом п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами фізичних осіб, які було надано відділами адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України у м.Києві та у Київській області, а також наявність в матеріалах справи копій поштових реєстрів від 10.10.2013р., 30.10.2013р., 24.10.2013р., 01.11.2013р., 22.11.2013р. суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідачів 1, 2, 3 про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач 4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група», у відзиві б/н від 27.11.2013р. проти позовних вимог надав заперечення з огляду на відсутність підстав для визнання статуту товариства недійсним. Одночасно, з приводу вимог позивача про внесення змін до статуту, відповідачем зазначено, що відповідного до чинного законодавства внесення змін до установчих документів товариства належить до виключної компетенції загальних зборів.

Незважаючи на те, що відповідачі 1, 2, 3 в процесі розгляду справи так і не скористались правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 4, господарський суд встановив:

За змістом ч.1 ст.79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Відповідно до ч.1 ст.140 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.80 Господарського кодексу України, ч.1 ст.50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Згідно з ч.1 ст.143 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.82 Господарського кодексу України, ст.4 Закону України «Про господарські товариства» установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Як встановлено судом, 23.05.2008р. Панчуком Олегом Вячеславовичем, Левіним Олексієм Гаррійовичем, Ровінським Юрієм Григоровичем, Рослицьким Олегом Миколайовичем були прийняті рішення, які оформлені протоколом №1 від 23.05.2008р., про:

- створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» з метою одержання прибутку від господарсько-комерційної діяльності, що визначена статутом товариства, і задоволення на основі отриманого прибутку соціально-економічних інтересів учасників і членів трудового колективу товариства;

- затвердження статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» та визначення часток у статутному капіталі товариства наступним чином: Панчук Олег Вячеславович 10237,50 грн, що складає 19,5% статутного капіталу; Левін Олексій Гаррійович 10237,50 грн, що складає 19,5% статутного капіталу; Ровінський Юрій Григорович 1050 грн., що складає 2% статутного капіталу; Рослицький Олег Миколайович 30975 грн., що складає 59% статутного капіталу.

На підставі вказаного рішення загальних зборів учасників 26.05.2008р. було проведено державно реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» та зареєстровано статут визначеного господарського товариства за номером 10741020000030047.

При цьому, відповідно до наявної у матеріалах реєстраційної справи відповідача 4, що була витребувана ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2013р., довідки №1180 від 23.05.2008р. Закритого акціонерного товариства «Прокредит Банк», 23.05.2008р. було відкрито рахунок №260060106023 для формування статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група», на який засновниками внесено грошові кошти в розмірі 50% статутного фонду - 26250 грн.

09.06.2008р. загальними зборами учасників відповідача 4 були прийняті рішення, що оформлені протоколом №2, за змістом яких статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» було збільшено до 1000000 грн. та наступним чином визначено частки кожного з учасників: Панчук Олег Вячеславович 195000 грн, що складає 19,5% статутного капіталу; Левін Олексій Гаррійович 195000 грн, що складає 19,5% статутного капіталу; Ровінський Юрій Григорович 20000 грн., що складає 2% статутного капіталу; Рослицький Олег Миколайович 590000 грн., що складає 59% статутного капіталу.

24.06.2008р. на підставі вказаного рішення вищого органу господарського товариства було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група».

За змістом представлених позивачем до матеріалів справи платіжних доручень, квитанції, банківської виписки Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» Рослицьким Олегом Миколайовичем в період з 11.03.2010р. по 23.04.2012р. було внесено до статутного капіталу відповідача 4 грошові кошти на загальну сумі 576411 грн. Доказів внесення позивачем грошових коштів в більшому розмірі матеріали справи не містять.

Одночасно, за змістом банківської виписки внесок до статутного фонду відповідача 4 було здійснено також і Левіним Олексієм Гаррійовичем на загальну суму 9600 грн.

Доказів внесення іншими учасниками грошових коштів з метою збільшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» матеріали справи не містять.

За таких обставин, виходячи з того, що Рослицьким Олегом Миколайовичем виконані прийняті на себе зобов'язання в частині внесення грошових коштів до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» з метою його збільшення на виконання рішення загальних зборів учасників, яке оформлено протоколом №2 від 09.06.2008р., а іншими учасниками порушені обов'язки відносно формування статутного фонду відповідно зазначеного рішення загальних зборів, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права, визнання недійсним пункту статуту щодо визначення часток учасників та внесення змін до нього, а також про зобов'язання зареєструвати зміни до правоустановчих документів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Рослицького Олега Миколайовича про визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» в частині розміру статутного капіталу в сумі 1 000 000 грн. та його розподілу між учасниками не підлягають задоволенню з огляду на таке:

Відповідно до п.4.5 Рекомендацій №04-5/14 від 28.12.2007р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», вирішуючи спори про визнання недійсними установчих документів господарських товариств, господарським судам слід виходити з того, що статут є локальним нормативним актом, а не правочином, тому до нього не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину.

Згідно з п.14 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (ст.ст. 42, 59 Закону України «Про господарські товариства»). У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів. Таким чином, статут товариства є локальним нормативним актом, який містить норми, що розраховані на неодноразове застосування (діють у часі) та адресовані певному колу осіб учасникам товариства, членам його органів, працівникам та є обов'язковими для них.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Документом, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду, є позовна заява. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Подати позов - означає звернутися до господарського суду із заявою, в якій повинно міститися прохання, адресоване суду, про розгляд спору про право, що виник.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту позовної заяви, відповідно до яких позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником та повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог.

Зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна підстав або предмету позову, розміру позовних вимог означають зміну істотних складових позову. Так, зміна підстави позову означає зміну обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Виходячи зі змісту позовної заяви та представлених в судових засіданнях пояснень, підставою для визнання недійсним пункту статуту позивачем визначено ті обставини, що внаслідок внесення Рослицьким Олегом Миколайовичем грошових коштів з метою збільшення статутного фонду господарського товариства та невиконання іншими учасниками зобов'язань відносно формування збільшеного статутного капіталу фактично розподіл належних учасникам часток не відповідає змісту правоустановчого документу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» в редакції, яка затверджена рішенням загальних зборів учасників №2 від 09.06.2008р.

При цьому, через відділ діловодства до початку розгляду справи по суті не було отримано будь-яких письмових звернень Рослицького Олега Миколайовича щодо зміни підстави позовних вимог про визнання недійсним статуту.

За приписами ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.3 ст.7 вказаного Закону України кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Суддя місцевого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом (ст.23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Виходячи зі змісту ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження на підставі поданих позовних заяв.

Таким чином, господарський суд, маючи на меті захист прав, свобод та законних інтересів позивача на засадах верховенства права, не вправі змінювати визначені позивачем предмет та підстави позовних вимог та визначати їх зміст іншим чином, ніж їх викладено в позовній заяві. Спір між сторонами вирішується в межах позовних вимог з урахуванням способу захисту, що обраний позивачем.

За висновками суду, спірний пункт статуту не може бути визнаний недійсним з визначених Рослицьким Олегом Миколайовичем підстав, виходячи з того, що невиконання учасниками господарського товариства прийнятих на себе зобов'язань щодо внесення додаткових вкладів з метою збільшення статутного фонду юридичної особи не має правовим наслідком згідно із приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про господарські товариства» визнання недійсним відповідної редакції правоустановчого документу юридичної особи.

Наразі, відповідно до правової позиції, яка викладена у п.14 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за наявності одночасно таких умов:

- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;

- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;

- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Проте, позивачем належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст.32, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявності одночасно перелічених вище умов, що могло б слугувати підставою для визнання недійсним спірного пункту статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» з визначених позивачем підстав.

При цьому, суд зазначає, що оскільки позивачем до предмету позову не включено вимоги відносно рішення загальних зборів учасників відповідача, які оформлені протоколом №2 від 09.06.2008р., обставини стосовно правомірності прийняття вказаного рішення вищим органом товариства та його відповідності вимогам законодавства, які діяли на момент проведення загальних зборів учасників 09.06.2008р. (в тому числі приписам ст.16 Закону України «Про господарські товариства»), не входять до предмету доказування у розглядуваній справі та не досліджуються судом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Рослицького Олега Миколайовича про визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» в частині розміру статутного капіталу в сумі 1 000 000 грн. та його розподілу між учасниками є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позов Рослицького Олега Миколайовича в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» внести зміни до пунктів 8.1, 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» та викласти їх в наступній редакції: «8.1 Для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників утворюється статутний капітал (статутний фонд) у розмірі 602 661 грн.». 8.2 Учасники вносять вклади до статутного капіталу у наступних частках: Панчук Олег Вячеславович, 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу; Левін Олексій Гаррійович, 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу; Ровінський Юрій Григорович, 525 грн., що складає 0,09% статутного капіталу; Рослицький Олег Миколайович, 591 898,50 грн., що складає 98,21% статутного капіталу», підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне:

Згідно із ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 58 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

За приписами ст.ст.41, 59 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю відноситься внесення змін до статуту товариства, у тому числі, зміна розміру його статутного капіталу.

Відповідно до норм ст.52 Закону України «Про господарські товариства», якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства. Аналогічні положення містяться також в ч.3 ст.144 Цивільного кодексу України.

Тобто, враховуючи викладені вище приписи чинного законодавства внесення змін до статуту відноситься до компетенції вищого органу товариства - загальних зборів учасників. При цьому, у випадку невнесення учасниками у повному обсязі своїх вкладів норми законодавства встановлюють три потенційно можливі варіанті рішень, що можуть бути прийняті вищим органом товариства та які прямо передбачені ст.52 Закону України «Про господарські товариства», ч.3 ст.144 Цивільного кодексу України.

За висновками суду, в органу судочинства відсутнє право зобов'язувати загальні збори учасників прийняти певне рішення, а саме про зменшення статутного капіталу до 602 661 грн. та перерозподіл часток між учасниками, як того бажає позивач, оскільки положення наведених вище норм передбачають також і інші альтернативні варіанти рішень вищого органу товариства у наведеному випадку і право вибору певного рішення належить саме органам господарського товариства, проте не суду.

При цьому, позивачем належним чином не обґрунтовано та допустимими доказами не доведено необхідність застосування саме запропонованої Рослицьким Олегом Миколайовичем процедури внесення змін до правоустановчих документів відповідача 4.

За таких обставин, з огляду на викладене вище, позов в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» внести зміни до пунктів 8.1, 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» є необґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без задоволення.

Позовні вимоги про зобов'язання державного реєстратора Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації зареєструвати зміни до пунктів 8.1, 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» підлягають залишенню без задоволення як похідні.

Крім того, стосовно вказаних позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці: проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб - підприємців.

За змістом п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» Кабінету Міністрів України, органам місцевого самоврядування доручено забезпечити проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до 1 липня 2013 року відповідно у районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях, виконавчих комітетах міських рад міст обласного значення та передбачено передачу цих повноважень з 1 липня 2013 року центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до Положення «Про Державну реєстраційну службу України», яке затверджено Указом Президента №401/2011 від 06.04.2011р., Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Наказом №809/5 від 29.04.2013р. Міністерства юстиції України «Про підрозділи з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено утворити у складі реєстраційних служб Головних управлінь юстиції у містах Києві та Севастополі відділи (сектори) державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Укомплектування відділу (сектору) здійснюється за рахунок збільшення чисельності працівників; утворити у складі реєстраційних служб районних, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції відділи (сектори) державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців або окрему посаду державного реєстратора. Укомплектування відділу (сектору) або окремої посади здійснюється за рахунок збільшення чисельності працівників.

На підставі вказаного Наказу Міністерства юстиції України було утворено відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві.

За таких обставин, повноваження відносно проведення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» на теперішній час належать до компетенції відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, проте не державного реєстратора Шевченківської районної у м.Києві адміністрації, як зазначає позивач.

За змістом ст.18 Господарського процесуального кодексу України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 21 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Виходячи зі змісту позову та заяви від 20.11.2013р., позивачем розглядувані вимоги пред'явлені та в судових засіданнях підтримані до Панчука Олега Вячеславовича, м.Київ, відповідача 2, Левіна Олексія Гаррійовича, м.Київ, відповідача 3, Ровінського Юрія Григоровича, м.Біла Церква, відповідача 4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група». Тобто, в позові та у заяві б/н від 20.11.2013р. позивачем статус Головного управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві як відповідача не визначено.

В судовому засіданні 27.11.2013р. на питання суду: «Чи підтримуєте Ви вимоги про зобов'язання зареєструвати зміни до пунктів 8.1, 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» саме до визначених у позовній заяві відповідачів?», позивачем надано відповідь: «Підтримую».

З урахуванням такої правової позиції позивача, суд не залучив Головне управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві за власною ініціативою до участі у розгляді справи в якості відповідача 5. Наразі, судом також враховано, що відповідно до ст.24 Господарського процесуального кодексу України залучення іншого відповідача є правом господарського суду, проте не його обов'язком.

Крім того, протягом судового процесу представниками позивача не було заявлено клопотання про залучення іншого відповідача до участі у розгляді справи згідно із положеннями ст.24 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги у визначеній частині підлягають залишенню без задоволення.

Позов щодо визнання за Панчуком Олегом Вячеславович частки у статутному капіталі в розмірі 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу, Левіним Олексієм Гаррійовичем частки у статутному капіталі в розмірі 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу, Ровінським Юрієм Григоровичем частки у статутному капіталі у розмірі 525 грн., що складає 0,09% статутного капіталу, Рослицьким Олегом Миколайовичем частки у статутному капіталі у розмірі 591 898,50 грн., що складає 98,21% статутного капіталу, за висновками суду, є необґрунтованими та таким, що не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Визначений позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання за учасниками господарського товариства частки зазначеному переліку не відповідає.

Одночасно, позивачем не наведено, а судом не встановлено інших положень законодавства, що передбачали б такий спосіб захисту порушеного права, як визнання за учасниками господарського товариства частки.

Висновки суду стосовно необхідності дослідження відповідності предмету позову, визначеним законом способам захисту права узгоджуються з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 26.06.2008р. по справі №7/124-07.

Одночасно, п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності зазначених в цій нормі умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення. Відповідного клопотання Рослицьким Олегом Миколайовичем подано не було.

Згідно із правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 13.07.2004р. у справі №10/732, п.4.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.

Наразі, суд зазначає, що звертаючись до суду з позовом про визнання за Панчуком Олегом Вячеславовичем, Левіним Олексієм Гаррійовичем, Ровінським Юрієм Григоровичем часток у статутному капіталі, позивачем фактично заявлені позовні вимоги в інтересах відповідачів, що не відповідає приписам ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в повному обсязі в задоволенні позову Рослицького Олега Миколайовича, м.Львів до відповідача 1, Панчука Олега Вячеславовича, м.Київ, відповідача 2, Левіна Олексія Гаррійовича, м.Київ, відповідача 3, Ровінського Юрія Григоровича, м.Біла Церква, відповідача 4 Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група», м.Київ про:

- визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» в частині розміру статутного капіталу в сумі 1 000 000 грн. та його розподілу між учасниками;

- визнання за Панчуком Олегом Вячеславович, частки у статутному капіталі в розмірі 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу, Левіним Олексієм Гаррійовичем частки у статутному капіталі в розмірі 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу, Ровінським Юрієм Григоровичем частки у статутному капіталі у розмірі 525 грн., що складає 0,09% статутного капіталу, Рослицьким Олегом Миколайовичем частки у статутному капіталі у розмірі 591 898,50 грн., що складає 98,21% статутного капіталу»;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» внести зміни пунктів 8.1, 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» та викласти їх наступній редакції:

« 8.1 Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів Учасників утворюється статутний капітал (статутний фонд) у розмірі 602 661 грн.».

« 8.2 Учасники вносять вклади до статутного капіталу у наступних частках:

Панчук Олег Вячеславович, 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу;

Левін Олексій Гаррійович, 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу;

Ровінський Юрій Григорович, 525 грн., що складає 0,09% статутного капіталу;

Рослицький Олег Миколайович, 591 898,50 грн., що складає 98,21% статутного капіталу»;

- зобов'язання державного реєстратора Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації зареєструвати зміни до пунктів 8.1, 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група.

У судовому засіданні 27.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 02.12.2013р.

Суддя М.О Любченко