Постанова

від 19.03.2014 по справі 910/19503/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2014 р. Справа№ 910/19503/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Зубець Л.П.

За розглядом апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2013р. у справі № 910/19503/13 (суддя Любченко М.О.)

За позовом ОСОБА_2

до 1. ОСОБА_3

2. ОСОБА_4

3. ОСОБА_5

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська

девелоперська група»

про зобов'язання вчинити дії, визнання недійсним частини статуту та

внесення до нього змін

Представники сторін:

від позивача (скаржник): ОСОБА_6 адвокат згідно договору від 30.08.2013р.;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились;

від відповідача-3: не з'явились;

від відповідача-4: Кириченко І.О. (довіреність від 01.11.2013р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2013р. у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про:

- визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» в частині розміру статутного капіталу в сумі 1 000 000 грн. та його розподілу між учасниками;

- визнання за ОСОБА_3, частки у статутному капіталі в розмірі 5 118, 75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу, ОСОБА_4 частки у статутному капіталі в розмірі 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу, ОСОБА_5 частки у статутному капіталі у розмірі 525 грн., що складає 0,09% статутного капіталу, ОСОБА_2 частки у статутному капіталі у розмірі 591 898,50 грн., що складає 98,21% статутного капіталу;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» внести зміни пунктів 8.1, 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» та викласти їх наступній редакції:

« 8.1 Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів Учасників утворюється статутний капітал (статутний фонд) у розмірі 602 661 грн.».

« 8.2 Учасники вносять вклади до статутного капіталу у наступних частках:

ОСОБА_3, 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу;

ОСОБА_4, 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу;

ОСОБА_5, 525 грн., що складає 0,09% статутного капіталу;

ОСОБА_2, 591 898, 50 грн., що складає 98,21% статутного капіталу»;

- зобов'язання державного реєстратора Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації зареєструвати зміни до пунктів 8.1, 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група», відмовлено.

Ухвалою суду від 15.01.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 у якій, скаржник просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2013р. та постановити нове, яким позов ОСОБА_2 задоволити повністю. У зв'язку із зміною складу суду, апеляційну скаргу прийнято до провадження ухвалами від 26.02.2014р., від 19.03.2014р., за якими розгляд скарги ухвалено здійснювати в судових засіданнях 26.02.2014р., 19.03.2014р. про які сторони повідомлялись належним чином.

В судове засідання по розгляду апеляційної скарги не з'явились представники відповідачів 1, 2, 3, однак враховуючи, що явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, не визнавалась судом обов'язковою для представників сторін, справа може розглядатись без їх участі, оскільки таке нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розгляд справи відкладався ухвалою суду від 26.02.2014р., апеляційне провадження порушено ухвалою від 15.01.2014р., що свідчить про достатність часу для підготовки до призначеного слухання справи у судовому засіданні, подання суду (надіслання на адресу суду) додаткових обґрунтувань, доказів на їх підтвердження, в разі наявності.

За твердженнями апелянта викладеними у скарзі, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Не погоджується скаржник з відмовою у задоволенні вимог про визнання недійсними тих пунктів статуту, які визначають розмір статутного капіталу товариства та розподіляють його між учасниками товариства, оскільки:

- на момент розгляду справи установчі документи товариства не відповідають вимогам законодавства, вказане відображається у тому, що на момент розгляду заявленого ОСОБА_2 позову учасниками товариства не сформовано свої вклади у статутному капіталі товариства у повному обсязі, а відтак, статут товариства не відповідає вимогам в частині повноти задекларованого статутного фонду;

- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені, - дану умову, при розгляді заявленого ОСОБА_2 позову, слід розуміти з врахуванням положень п. 3 ст. 144 ЦК України, ч. 1 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства», які визначають строк протягом якого має бути сформовано статутний фонд товариства з моменту його державної реєстрації; порушення які мають бути допущені в момент затвердження установчих документів, в даному випадку, слід розуміти, як порушення допущені в момент закінчення строку для формування статутного фонду, що і має місце в даному випадку та на сьогодні не можуть бути усунені через небажання учасників товариства вносити свої вклади в статутний фонд товариства;

- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача, - відображається в тому, що на момент розгляду заявленого ОСОБА_2 позову, невиконання учасниками товариства своїх обов'язків щодо внесення вкладів до статутного фонду товариства та ігнорування загальних зборів учасників не дають можливості ОСОБА_2 володіти дійсним розміром свого вкладу та приймати участь в управлінні товариством.

Безпідставними та такими, що суперечать роз'ясненням Верховного суду України з розгляду корпоративних спорів вважає апелянт висновки суду про те, що в органу судочинства відсутнє право зобов'язувати загальні збори учасників прийняти певне рішення, а саме про зменшення статутного капіталу до 602 661 грн. та перерозподіл часток між учасниками, як того бажає позивач.

Вимогу про визнання за учасниками товариства відповідних часток у статутному капіталі скаржник вважає такою, що покликана для захисту прав та законних інтересів ОСОБА_2, оскільки у випадку визнання права на частку у статутному капіталі товариства за ОСОБА_2 та залишення без уваги розміру часток інших учасників товариства, які є взаємопов'язані, призведе до неможливості його виконання та неоднакового тлумачення.

Під час розгляду апеляційної скарги, представником відповідача-4 відзначено про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність винесеного судового рішення при вірному встановленні всіх обставин справи. За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

На підставі рішення загальних зборів учасників від 26.05.2008р. було проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» та зареєстровано статут визначеного господарського товариства за номером 10741020000030047 (свідоцтво про державну реєстрацію, аркуш справи 25).

Протоколом № 1 від 23.05.2008р. загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «Білоцерківська девелоперська група» підтверджено прийняття ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 рішень про:

- створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» з метою одержання прибутку від господарсько-комерційної діяльності, що визначена статутом товариства, і задоволення на основі отриманого прибутку соціально-економічних інтересів учасників і членів трудового колективу товариства;

- затвердження статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» та визначення часток у статутному капіталі товариства наступним чином: ОСОБА_3 10 237, 50 грн., що складає 19,5% статутного капіталу; ОСОБА_4 10 237, 50 грн., що складає 19,5% статутного капіталу; ОСОБА_5 1 050 грн., що складає 2% статутного капіталу; ОСОБА_2 30 975 грн., що складає 59% статутного капіталу:

- призначення директором товариства ОСОБА_5.

Довідкою ЗАТ «Прокредит Банк» за вих. №1180 від 23.05.2008р., наявною у матеріалах реєстраційної справи ТОВ «Білоцерківська девелоперська група» (аркуш справи 75), підтверджено відкриття рахунку для формування статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» та внесення грошових коштів в розмірі 50% статутного фонду - 26 250 грн., що є необхідною вимогою для реєстрації товариства згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства».

09.06.2008р. загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» були прийняті рішення, що оформлені протоколом №2, за змістом яких статутний капітал товариства було збільшено до 1000000 грн. та наступним чином визначено частки кожного з учасників: ОСОБА_3 195000 грн., що складає 19,5% статутного капіталу; ОСОБА_4 195000 грн., що складає 19,5% статутного капіталу; ОСОБА_5 20000 грн., що складає 2% статутного капіталу; ОСОБА_2 590000 грн., що складає 59% статутного капіталу.

24.06.2008р. на підставі вказаного рішення вищого органу товариства було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» (статут в новій редакції в оригіналі наявний у матеріалах справи (аркуш справи 98-110)).

Оригінали реєстраційної справи ТОВ «Білоцерківська девелоперська група» надіслані Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві згідно супровідного листа за вих. № 5.19.1-591 від 16.10.2013р. на виконання вимог суду згідно ухвали від 09.10.2013р..

Наявною у матеріалах справи випискою про рух грошових коштів ПАТ «ПроКредит Банк» за вих. № 1-2/13/3516 від 11.11.2013р. (аркуш справи 164-171) підтверджено внесення ОСОБА_2 грошових коштів на рахунок товариства із призначенням платежу «перерахування коштів в статутний фонд для здійснення інвестиційної діяльності» 11.03.2010р. - в сумі 199 850 грн., 30.06.2010р. - 8 000 грн., 21.09.2010р. - 7 654 грн., «внесення коштів в статутний капітал» 09.11.2010р. - 880 грн., 16.11.2010р. - 2000 грн., 25.01.2011р. - 2 515 грн., 08.02.2011р. - 4 700 грн., 21.02.2011р. - 24 000 грн., «поповнення статутного фонду» 07.10.2011р. - 106 000 грн., 24.10.2011р. - 50 000 грн., «перерахування коштів для поповнення статутного фонду» 29.11.2011р. - 40 000 грн., 22.12.2011р. - 89 000 грн., «поповнення статутного фонду» 8 952 грн., «внесок до статутного фонду» 23.04.2012р. - 9 560 грн., 23 300 грн., «поповнення статутного фонду» 15.05.2012р. - 19 900 грн..

Вказаною випискою підтверджено внесок до статутного фонду товариства його іншим учасником - ОСОБА_4 на загальну суму 9600 грн. (13.04.2012р. - 3 000 грн., 12.06.2012р. - 6 600 грн.).

Доказів внесення іншими учасниками грошових коштів з метою збільшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» матеріали справи не містять.

За таких обставин, виходячи з того, що ОСОБА_2 виконані прийняті на себе зобов'язання в частині внесення грошових коштів до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» з метою його збільшення на виконання рішення загальних зборів учасників, яке оформлено протоколом №2 від 09.06.2008р., а іншими учасниками порушені обов'язки відносно формування статутного фонду відповідно зазначеного рішення загальних зборів, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права, визнання недійсним пункту статуту щодо визначення часток учасників та внесення змін до нього, а також про зобов'язання зареєструвати зміни до правоустановчих документів.

Згідно з положеннями п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»:

- статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту;

- підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача;

- статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у ѕ голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства);

- у зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів.

Вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 115 ЦК України, частина перша статті 86 ГК України, частина перша статті 13 Закону України «Про господарські товариства»). Зазначені об'єкти згідно зі статтею 177 ЦК України є об'єктами цивільних прав. Відповідно і частка учасника у статутному капіталі товариства є предметом цивільних правовідносин, яка засвідчує участь особи у товаристві.

Статутний капітал товариства складається з вкладів учасників, а його розмір становить сума вартості таких вкладів (частина перша статті 144 ЦК України, частина перша статті 87 ГК України). Передбачений в установчому документі розмір статутного капіталу розподіляється на частки кожного учасника пропорційно вартості його вкладу, тобто частка учасника в статутному капіталі товариства має відповідати вартості його майнової участі в такому капіталі. Розмір часток учасників товариства встановлюється статутом (частина перша статті 140, абзац другий частини першої статті 143 ЦК України, частина четверта статті 82 ГК України, частина перша статті 50, частина перша статті 51 Закону).

Згідно з п. 8.4, 8.6 статуту ТОВ «Білоцерківська девелоперська група» (в редакції затвердженій 09.06.2008р. загальними зборами учасників товариства) якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту або прийняти рішення про ліквідацію товариства; учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями в межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Окрім того, законом імперативно врегульовано питання щодо дій товариства у разі невнесення (неповного внесення) учасниками своїх вкладів до закінчення встановленого річного строку. Згідно з частиною третьою статті 144 ЦК України, частиною другою статті 52 Закону «Про господарські товариства» загальні збори учасників товариства приймають одне з таких рішень: про виключення із його складу тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

Таким чином, обставини якими обґрунтовано вимоги позивача (підстави позову) щодо визнання недійсним статуту в частині розміру статутного капіталу в сумі 1000000 грн. та його розподілу між учасниками (предмет позову) не узгоджуються з наведеними приписами положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про господарські товариства», а також статуту ТОВ «Білоцерківська девелоперська група», якими визначено наслідки невиконання учасниками товариства обов'язку щодо внесення свого вкладу до статутного капіталу товариства, та не визначено настання такого випадку підставою для недійсності статуту товариства в частині визначення розміру статутного капіталу товариства та закріплення за учасниками товариства часток.

Правомірним та таким, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, є висновок суду першої інстанції, про те, спірний пункт статуту не може бути визнаний недійсним з визначених ОСОБА_2 підстав, оскільки невиконання учасниками господарського товариства прийнятих на себе зобов'язань щодо внесення додаткових вкладів з метою збільшення статутного фонду юридичної особи не має правовим наслідком згідно із приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про господарські товариства» визнання недійсним відповідної редакції правоустановчого документу юридичної особи.

В силу положень ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про господарські товариства», товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу; збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом.

У п. 2.3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» зазначено, що господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління господарського товариства, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають законові, якщо судом не буде встановлено інше.

Питання відповідності вимогам закону (ч. 2 ст. 16 Закону) прийнятих загальними зборами ТОВ «Білоцерківська девелоперська група» рішень, які оформлені протоколом №2 від 09.06.2008р. не входить до предмету розгляду даного спору, а позивач таких вимог на розгляд суду не заявляв, про що вірно відзначено судом першої інстанції у рішенні.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Позивачем самостійно обрано спосіб захисту свого порушеного права, а право господарського суду виходити за межі позовних вимог передбачене п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Відповідного клопотання від позивача матеріали справи не містять, а при розгляді спору суд обмежений заявленим предметом та підставами позову, внаслідок чого правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем до предмету позову не включено вимоги відносно рішення загальних зборів учасників відповідача, які оформлені протоколом №2 від 09.06.2008р., обставини стосовно правомірності прийняття вказаного рішення вищим органом товариства та його відповідності вимогам законодавства, які діяли на момент проведення загальних зборів учасників 09.06.2008р. (в тому числі приписам ст.16 Закону України «Про господарські товариства»), не входять до предмету доказування у даній справі та не досліджуються судом.

Відсутні підстави і для задоволення іншої вимоги позивача, яка є предметом розгляду спору (згідно з заявою про уточнення позовних вимог яка зареєстрована за вхідним суду № 06-37.2/16813 від 20.11.2013р.) про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» внести зміни до пунктів 8.1, 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» із викладенням їх у редакції запропонованій позивачем, при врахуванні наступного.

Згідно із ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи; органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 58 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників; вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

За приписами ст.ст.41, 59 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю відноситься внесення змін до статуту товариства, у тому числі, зміна розміру його статутного капіталу.

Відповідно до норм ст.52 Закону України «Про господарські товариства», якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

- про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

- про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

- про ліквідацію товариства.

Аналогічні положення містяться також в ч.3 ст.144 Цивільного кодексу України.

Виходячи з наведених вище норм закону, а також відповідного врегулювання наслідків невиконання учасниками товариства зобов'язань в частині сплати суми вкладу до статутного капіталу у статуті ТОВ «Білоцерківська девелоперська група» (розділ 8 статуту), необгрунтованими є вимоги позивача про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» внести зміни до пунктів 8.1, 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» із викладенням їх у редакції запропонованій позивачем, оскільки внесення змін до статуту відноситься до компетенції вищого органу товариства - загальних зборів учасників.

При цьому доводи скаржника викладені ним в апеляційній скарзі, зокрема з посиланням на Узагальнення практики розгляду судами корпоративних спорів (опубліковане на офіційному сайті Верховного Суду України), не стосуються вимог, що заявлені позивачем при обраному ним способі захисту, оскільки позивачем на вирішення суду передано вимогу щодо зобов'язання внести зміни до статуту у конкретно ним визначеній редакції (позивач просить зобов'язати товариство прийняти конкретне рішення, а не розглянути це питання і прийняти рішення, яке б відповідало волі товариства та згідно з вимогами чинного законодавства).

Спір про зобов'язання товариства внести зміни до установчих документів товариства може бути предметом розгляду в суді саме при доведенні необхідності прийняття товариством у встановленому порядку рішення з відповідного питання (щодо, наприклад, зменшення розміру статутного капіталу), наявності для вирішення такого питання законних підстав і при встановленні факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено, що суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (статті 41, 42, 59 Закону про господарські товариства). Підвідомчими судам є спори щодо недійсності внесених змін до установчих документів товариства або визнання недійсними рішень загальних зборів стосовно внесення змін до установчих документів.

Положення закону (ст.52 Закону України «Про господарські товариства», ст. 144 ЦК України), а також і статуту товариства (п. 8.4) передбачають, можливість прийняття відповідних рішень вищим органом товариства у випадку невнесення учасниками у повному обсязі своїх вкладів і право вибору певного рішення належить саме органам господарського товариства, проте не суду.

Правильним є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про визнання за ОСОБА_3 частки у статутному капіталі в розмірі 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу, ОСОБА_4 частки у статутному капіталі в розмірі 5 118,75 грн., що складає 0,85% статутного капіталу, ОСОБА_5 частки у статутному капіталі у розмірі 525 грн., що складає 0,09% статутного капіталу, ОСОБА_2 частки у статутному капіталі у розмірі 591 898, 50 грн., що складає 98,21% статутного капіталу.

Обгрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що звертаючись до суду з позовом про визнання за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 часток у статутному капіталі, позивачем фактично заявлені позовні вимоги в інтересах відповідачів, що не відповідає приписам ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника про те, що вимога про визнання за учасниками товариства відповідних часток у статутному капіталі покликана для захисту прав та законних інтересів ОСОБА_2, судом відхиляються, оскільки позивачем належним чином не обґрунтовано якими саме нормами закону передбачено повноваження суду вирішувати питання про визнання за учасниками часток у статутному капіталі товариства.

У п. 3 рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997р. у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статтей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) зазначено, що частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд є органом, яким, при врахуванні наведених доводів та представлених доказів надається правова оцінка дій чи бездіяльності відповідного органу товариства, в свою чергу, вирішуючи спір, суд не може перебирати на себе повноваження інших органів, в тому числі, здійснювати повноваження керівних органів товариства.

Вимоги про зобов'язання державного реєстратора Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації зареєструвати зміни до пунктів 8.1, 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська девелоперська група» є похідними від вимог щодо зобов'язання товариство внести зміни до статуту, а тому обґрунтовано судом першої інстанції залишені без задоволення.

Статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що державний реєстратор проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб-підприємців; вносить до Єдиного державного реєстру відомості про державну реєстрацію особи на підставі рішення суду.

За змістом п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» Кабінету Міністрів України, органам місцевого самоврядування доручено забезпечити проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до 1 липня 2013 року відповідно у районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях, виконавчих комітетах міських рад міст обласного значення та передбачено передачу цих повноважень з 1 липня 2013 року центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до Положення «Про Державну реєстраційну службу України», затвердженого Указом Президента №401/2011 від 06.04.2011р., Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Наказом №809/5 від 29.04.2013р. Міністерства юстиції України «Про підрозділи з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено утворити у складі реєстраційних служб Головних управлінь юстиції у містах Києві та Севастополі відділи (сектори) державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Укомплектування відділу (сектору) здійснюється за рахунок збільшення чисельності працівників; утворити у складі реєстраційних служб районних, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції відділи (сектори) державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців або окрему посаду державного реєстратора. Укомплектування відділу (сектору) або окремої посади здійснюється за рахунок збільшення чисельності працівників.

На підставі вказаного Наказу Міністерства юстиції України було утворено відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві.

За таких обставин, повноваження відносно проведення державної реєстрації змін до установчих документів належать до компетенції відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, проте не державного реєстратора Шевченківської районної у м. Києві адміністрації, щодо якого заявляє свої вимоги у позовній заяві позивач.

При цьому, твердження апелянта викладені у позовній заяві, що в даному випадку суд зобов'язаний був самостійно вжити заходів щодо заміни неналежного відповідача та з власної ініціативи залучити в якості відповідача Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, не свідчать про порушення або неправильне застосування норм процесуального права при вирішенні спору, оскільки, у судовому засіданні по розгляду справи 27.11.2013р. судом були з'ясовані обставини щодо підтримання представником позивача заявлених ним вимог та саме до осіб визначених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Зазначене підтверджується протоколом судового засідання від 27.11.2013р., а також не заперечуються самим скаржником у апеляційній скарзі.

Заміна первісного відповідача належним відповідачем, в силу ст. 24 ГПК України, можлива саме за згодою позивача, а залучення іншого відповідача до участі у справі є правом господарського суду, а не його обов'язком.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2013 року.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2013р. у справі № 910/19503/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/19503/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

Л.П. Зубець