Ухвала

від 04.12.2013 по справі 801/9696/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/9696/13-а

04.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Єланської О.Е. ,

Лядової Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у смт. Кіровське АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В. ) від 29.10.13 у справі № 801/9696/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (вул. Лісова, 5, смт. Нижньогірський, Автономна Республіка Крим,97100)

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у смт. Кіровське АР Крим (вул. Фрунзе, 54, смт. Кіровське, Кіровський район, Автономна Республіка Крим,97300)

про стягнення 918,40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.13 адміністративний позов, - задоволено.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань у с. Кіровське АР Крим на користь Управління Пенсійного фонду України в Ніжньогірському районі АР Крим заборгованість по відшкодуванню витрат з основного розміру пенсії та витрат на її виплату та доставку за травень - серпень 2013 року у сумі 918,40 грн. (дев'ятсот вісімнадцять гривень сорок копійок).

Рішення суду мотивовано тим, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у смт. Кіровське АР Крим повинно відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим суму основного розміру пенсії, щомісячної цільової допомоги на прожиття та суму витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки пенсій за травень-серпень 2013 року, у сумі 918,40 грн. відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у смт. Кіровське АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд прийняв до уваги тільки доводи Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим та визнав, що зазначених документів досить для відшкодування пенсій, не звернувши на увагу на те, що це призведе до порушення норм законодавства в сфері соціального страхування від нещасних випадків на виробництві; відшкодовувати шкоду потерпілому, у тому числі компенсувати позивачу виплачені інвалідам пенсії по трудовому каліцтву зобов'язана держава, на території якої постраждалі отримали шкоду.

В судове засідання, призначене на 04.12.2013, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у смт. Кіровське АР Крим підписали акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (арк.с. 6-7, 9-10, 12-13, 15-16,)

В акті звірки за травень 2013 року позивачем заявлено до відшкодування загальну суму витрат на 19 осіб у сумі 2 078,26 грн. (у тому числі сума виплачених пенсій (основний розмір) - у сумі 1 839,80 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття - у сумі 222,57 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій - у сумі 15,89 грн.), за висновками ж відповідача сума, що підлягає відшкодуванню складає 1 888,92 грн. на 17 осіб, (у тому числі сума виплачених пенсій (основний розмір) - у сумі 1 693,26 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття - у сумі 180,77 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій - у сумі 14,89 грн.) (арк.с. 6-7).

Позивачем в акті звірки за червень 2013 року заявлено до відшкодування загальну суму витрат на 21 особу у сумі 2 431,94 грн. (у тому числі сума виплачених пенсій (основний розмір) - у сумі 2 150,86 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття - у сумі 264,37 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій - у сумі 16,71 грн.), за висновками ж відповідача сума, що підлягає відшкодуванню складає 2 188,92 грн. на 18 осіб, (у тому числі сума виплачених пенсій (основний розмір) - у сумі 1 993,26 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття - у сумі 180,77 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій - у сумі 14,89 грн.) (арк.с. 9-10).

В акті звірки за липень 2013 року позивачем заявлено до відшкодування загальну суму витрат на 21 особу у сумі 2 280,25 грн. (у тому числі сума виплачених пенсій (основний розмір) - у сумі 1 999,20 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття - у сумі 264,37 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій - у сумі 16,68 грн.), за висновками ж відповідача сума, що підлягає відшкодуванню складає 2 037,23 грн. на 18 осіб, (у тому числі сума виплачених пенсій (основний розмір) - у сумі 1 841,60 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття - у сумі 180,77 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій - у сумі 14,86 грн.) (а.с. 12-13).

В акті звірки за серпень 2013 року позивачем заявлено до відшкодування загальну суму витрат на 21 особу у сумі 2 281,94 грн. (у тому числі сума виплачених пенсій (основний розмір) - у сумі 2 000,86 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття - у сумі 264,37 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій - у сумі 16,71 грн.), за висновками ж відповідача сума, що підлягає відшкодуванню складає 2 038,92 грн. на 18 осіб, (у тому числі сума виплачених пенсій (основний розмір) - у сумі 1 843,26 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття - у сумі 180,77 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій - у сумі 14,89 грн.) (арк.с. 15-16).

Розбіжність сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій складається із витрат на виплату основного розміру пенсії, щомісячної цільової допомоги на прожиття та витрат на доставку пенсій.

Розбіжності виникли в результаті незгоди відповідача відшкодовувати виплату пенсії щодо трьох застрахованих осіб, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у смт. Кіровське АР Крим про стягнення 918,40 грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР (далі - Основи), Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105-ХVІ від 23.09.1999 із змінами та доповненнями (далі - Закон №1105-ХVІ), Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №2272-ІІІ від 22.02.2001 із змінами та доповненнями (далі - Закон №2272-ІІІ), Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійному захворюванні і пенсій у випадку втрати годувальника, що помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України №5-4/4 від 04.03.2003, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.05.2003 за №376/7697 (далі - Порядок).

Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 21 вказаного Закону №1105-ХVІ позивач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачених статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI цього Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Пунктом 3 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року N 5-4/4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за N 376/7697 (далі - Порядок) відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року N 1094.

Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - суми що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій

Суд першої інстанції зазначив, що пенсійним законодавством України для виплати пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва передбачена необхідність отримання органами Пенсійного фонду України наступних документів: акту про нещасний випадок; трудової книжки; довідки МСЕК.

Таким чином, відшкодування витрат Фондом здійснюється за умови законної та правомірної виплати органами Пенсійного фонду України пенсії за інвалідністю, у тому числі при наявності у органів Пенсійного фонду повного комплекту документів, передбачених пенсійним законодавством, для призначення та проведення виплат пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

Колегія суддів не бере до уваги також доводи Відділення ФССНВ про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР з огляду на наступне.

Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту вказаної норми випливає, що вона регулює інші відносини, ніж ті, які є предметом спору у даній справі та пов'язані з відшкодуванням витрат Пенсійного фонду України, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом зазначеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що страховиком, який зобов'язаний виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Помилковим є твердження відповідача про те, що обов'язок Фонду відшкодовувати пенсії виникає лише після передачі йому справи потерпілого, оскільки стаття 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» регулює не саму наявність обов'язку Фонду сплачувати пенсію по інвалідності, а лише спосіб такої сплати: після передачі особової справи до Фонду - сплачувати безпосередньо громадянину; якщо ж виплату здійснює інший орган державного соціального страхування відшкодовувати останньому понесені ним витрати.

Аналогічна норма також міститься в статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно з абз. 2 пунктом 5 частиною першою якої, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Оскільки особа, якій виплачені спірні пенсії звернулась до Управління ПФ, то обов'язок Фонду не можу бути поставлений в залежність від наявності у останнього відповідної пенсійної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.07.2013 у справі №К/9991/38602/11.

Відповідно до Наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації від 22.07.2004 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.08.2004 року за № 976/9575 оплата послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги у сільській місцевості становить 1,56 % від суми доставки пенсійних виплат.

Відповідно до списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по Управлінню ПФУ в Нижньогірському районі АР Крим, та не прийнятих до заліку у червні-серпні 2013 року основний розмір пенсії ОСОБА_2, складає 66,33 грн., сума виплаченої щомісячної цільової допомоги на прожиття складає 125,40 грн., витрати на її виплату та доставку складають 3,00 грн. Основний розмір пенсії ОСОБА_3 складає 373,29 грн. Основний розмір пенсії ОСОБА_4 складає 33,18 грн., сума виплаченої щомісячної цільової допомоги на прожиття складає 125,40 грн., витрати на її виплату та доставку складають 2,46 грн. (арк.с. 4).

Основний розмір пенсії ОСОБА_2, складає 22,11 грн., сума виплаченої щомісячної цільової допомоги на прожиття складає 41,80 грн., витрати на її виплату та доставку складають 1,00 грн. (арк.с. 5)

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції , що відповідач повинен відшкодувати позивачу суму основного розміру пенсії, щомісячної цільової допомоги на прожиття та суму витрат позивача з виплати і доставки вищезазначених пенсій за травень-серпень 2013 року, тому загальна сума витрат позивача належних до відшкодування становить 918,40 грн.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у смт. Кіровське АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.13 у справі № 801/9696/13-а залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.13 у справі № 801/9696/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна