Ухвала

від 03.12.2013 по справі 822/3720/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3720/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Дороніна Н.М.

представника відповідача: Царука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Приватна друкарня" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління про визнання ппротиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року приватне підприємство "Приватна друкарня" (Позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекція у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що працівниками Відповідача в період з 27.12.2012 року по 03.01.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від ПП "Галтехцукор", за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 91/22-3/31733903 від 11.01.2013 року, згідно висновків якого Позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 118569 грн., яка підлягає сплаті до бюджету, в т.ч. за грудень 2011 року на суму 118569 грн.

Також встановлено заниження розміру податку на прибуток на загальну суму 136355 грн., в розрізі звітних податкових періодів за II-IV квартали 2011 року, в т.ч. за IV квартал 2011 року в сумі 136355 грн.

На підставі акту перевірки Відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

-№ 0001772304/162 від 29.01.2013 року, яким збільшив Позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 177854 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 118569 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 59285 грн.,

-№ 0001782304/161 від 29.01.2013 року, яким збільшив Позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі 136355 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 136355 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки Відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, з обставин справи встановлено, що між Позивачем та ПП «Галтехцукор» укладено договір поставки товарів №1/12 від 01 грудня 2011 року. Згідно умов договору ПП «Галтехцукор» зобов'язується поставити і передати у власність Позивача витратні поліграфічні матеріали (товар), а Позивач - прийняти і оплатити товар. Загальна сума договору складає загальну вартість товару, вказану в накладних. Поставка товару здійснюється на умовах самовивозу або за рахунок постачальника на склад Позивача, за домовленістю сторін на конкретну партію товару.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору в грудні 2011 року Позивачем надано копії податкових накладних за грудень 2011 року на загальну суму 711416,28 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 118569,39 грн.

Отримання ПП «Приватна друкарня» товару на зазначену суму підтверджується копіями видаткових накладних, платіжних доручень, банківських виписок по рахунку Позивача, оборотно-сальдовими відомостями щодо оприбуткування отриманого товару. Поставка товару підтверджується наданими Позивачем копіями товарно-транспортних накладних. Використання отриманих матеріальних цінностей в господарській діяльності Позивача підтверджується копіями лімітно-забірних карток, актами списання.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1, п.198.2 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Надані Позивачем первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відповідність їх вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та реальність операцій Позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що Позивачем правомірно сформовано податковий кредит в сумі 118569,39 грн. на підставі отриманих від ПП «Галтехцукор» податкових накладних за грудень 2011 року.

Крім того, судом встановлено, що висновки акту перевірки Позивача від 11.01.2013 року ґрунтуються на висновках акту "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Галтехцукор" з питань правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання при здійсненні взаєморозрахунків з ПП "Наладка" за весь період їх здійснення" № 2045/22-10/31144584 від 26.10.2012 року, отриманого від ДПІ Сихівського району м. Львова.

При цьому, акт перевірки ПП «Галтехцукор» ґрунтується на висновках актів перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова по ПП "Наладка" № 1799/15-40/20771231 від 13.07.2012 року за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, та № 2015/22-40/20771231 від 08.08.2012 року, за період з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року.

Перевіркою ПП "Галтехцукор", встановлено, що підприємство здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

З приводу вказаного, колегія суддів зазначає про те, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

До того ж, про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що господарські операції Позивача з ПП «Галтехсервіс» відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності Позивача із вказаним підприємством, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт поставки товарів Позивачу зі сторони його контрагента документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів, а тому і відсутність будь-яких витрат на зазначені операції не були доведені, а надані Позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Що стосується посилань Відповідача на відсутність деяких реквізитів товарно-транспортних накладних, видаткових накладних та сертифікатів якості товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Податковим законодавством України не передбачено позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту та витрат на придбання товарів у собівартості реалізованої продукції у разі відсутності прізвища особи, яка підписала видаткову накладну.

Не зазначення чи неповне зазначення у товарно-транспортній накладній певних реквізитів є формальними порушеннями порядку заповнення такої накладної і не можуть бути підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки товарно-транспортна накладна не є підставою для нарахування податкового кредиту або формування витрат підприємства.

Крім того, документи щодо якості продукції за своїм призначенням не можуть свідчити про передачу товару та не є підставою нарахування податкових зобов'язань.

Враховуючи наявність первинних документів, які підтверджують витрати Позивача та відсутність належних доводів Відповідача щодо не підтвердження витрат, крім встановлення безтоварності операцій на підставі акта перевірки контрагента, суд приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу щодо збільшення суми грошового зобов'язання Позивача по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 09 грудня 2013 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Совгира Д. І.