Постанова

від 25.11.2013 по справі 2а-13190/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2013 р. (11:07) Справа №2а-13190/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів головуючого судді Тоскіної Г.Л., суддів Маргарітова М.В., Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В.,

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача 1 (Першого заступника Міністра Оборони України)-не з'явився;

представника відповідача 2 (Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління) - не з'явився;

представника відповідача 3 (Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини(району)) - Соловйової І.О. ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2

до Першого заступника Міністра Оборони України,

Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління,

Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини(району)

про визнання протиправним та скасування пункту 5 наказу №180 від 18 жовтня 2012 року, поновлення на посаді і стягнення,

Обставини справи: ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Першого заступника Міністра Оборони України (далі відповідач - 1), Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління (далі - відповідач 2), Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини(району) (далі відповідач - 3) з вимогами про визнання протиправним та скасування пункт 5 наказу Першого заступника Міністра Оборони України (по особовому складу) №180 від 18 жовтня 2012, в частині звільнення з військової служби у запас, відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за п. «б» (за станом здоров'я), підполковника ОСОБА_2, начальника Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини (району) Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління; поновлення підполковника ОСОБА_2 на військовій службі на посаді начальника Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини (району) Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління; стягнення з Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини (району) на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, недоотриманого внаслідок незаконного звільнення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, після отримання свідоцтва про хворобу не був направлений рапорт позивача з проханням укладання нового контракту про проходження військової служби, оскільки визнання військовослужбовця обмежено придатним для проходження військової служби не виключає можливість укладання нового контракту. Позивач також зазначає, що подання про звільнення з військової служби було надано без урахування результатів щорічного оцінювання, без розгляду атестаційною комісією та без розгляду спеціальною комісією. Крім того, свідоцтво про хворобу, висновки якого були покладені в основу спірного наказу, прийнято з порушенням Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, на даний час оскаржується позивачем у судовому порядку та в межах справи призначена судово-медична експертиза стану здоров'я ОСОБА_2

Під час розгляду справи позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору. Позивач додатково зазначив, що постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 у справі 10000/12/0170/12 визнана протиправною та скасована постанова військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військового медичного клінічного центру Кримського регіону (свідоцтво про хворобу № 177 від 08 серпня 2012 р.) стосовно придатності до військової служби ОСОБА_2; визнана протиправною та скасована постанова військово-лікарської комісії Кримського регіону (протокол № 46/238 від 13 серпня 2012 р.) стосовно затвердження свідоцтва про хворобу № 177 від 08.08.2012 р. Отже на даний час рішення Військового медичного клінічного центру Кримського регіону та військово-лікарської комісії Кримського регіону, які стали підставою для прийняття спірного наказу, визнані протиправними та скасовані у судовому порядку.

Представники відповідача 2 під час розгляду справи проти позову заперечував зазначивши, що спірний наказ був прийнятий з дотриманням вимог діючого законодавства, у зв'язку з тим, що згідно свідоцтва про хворобу від 08.08.12 №177 ОСОБА_2 визнаний обмежено придатним до військової служби.

В обґрунтування правової позиції представником відповідача 2 надані письмові заперечення на адміністративний позов.

Представник відповідача 3 у судовому засіданні надав пояснення щодо визначення розміру середнього заробітку ОСОБА_2 згідно наданим довідкам.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 проходив службу в Збройних Силах України з 14.03.2008. Відповідно до Наказу Начальника Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління (по стройовій частині) від 14.03.2008 № 49 приступив до виконання службових обов'язків начальника Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини (району) на контрактній основі.

Судом встановлено, що між позивачем та Міністерством оборони України був укладений контракт строком на п'ять років, який набрав чинності з 15.11.2006.

Наказом першого заступника Міністра оборони України від 08.05.12 №66 підполковнику ОСОБА_2 було продовжено термін дії попереднього контракту про проходження військової служби на строк, необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я та прийняття рішення щодо укладення нового контракту.

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 08.08.2012 № 177, затвердженого Постановою Військово-лікарської комісії хірургічного профілю військового медичного клінічного центру Кримського регіону, затвердженого Постановою Штатної військово-лікарської комісії Кримського регіону від 13.08.2012 № 46/238, ОСОБА_2 визнано обмежено придатним до військової служби на підставі статті 52-Б графи ІІІ Розкладу хвороб.

18 жовтня 2012 року Першим заступником Міністра оборони України прийнятий наказ №180 за п. 5 якого було вирішено відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за п. «б» (за станом здоров'я) підполковника ОСОБА_2, начальника Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини (району) Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління звільнити з військової служби у запас.

Відповідно до витягу з наказу від 23.11.2012 №174 підполковника ОСОБА_2 з 23.11.2012 виключно зі списків особового складу Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини (району) Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління для зарахування на військовий облік до об'єднаного міського військового комісаріату м. Феодосії.

Не погодившись з наказом №180 від 18.10.2012, в частині звільнення позивача з військової служби, ОСОБА_2 звернувся до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.

Оцінюючи правомірність рішення та дій відповідачів, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб'єкти.

Порядок проходження військової служби для офіцерського складу Збройних Сил України регламентується Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення), Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.09 №170 (далі - Інструкція).

Пунктом 27 Положення передбачено, що військовослужбовці укладають новий контракт про проходження військової служби в разі закінчення строку дії попереднього контракту про проходження військової служби.

Пунктом 2.10. Інструкції передбачено, що укладення нового контракту з військовослужбовцем здійснюється посадовою особою, якій надано право укладати контракт від імені Міністерства оборони України. Для прийняття рішення щодо укладення нового контракту посадовій особі подається довідка військово-лікарської комісії про придатність до проходження військової служби за станом здоров'я.

Відповідно до п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.

Згідно з пунктом 35 Положення контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення):

1) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених пунктами «а», «б», «в», «г», «е», «є», «ж» і «и» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;

2) за рішенням військовослужбовця за наявності підстав, передбачених пунктами «а», «б», «в», «д» і «з» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу».

Відповідно до п. 240 Положення військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я.

Рішення про дальше проходження військової служби військовослужбовцями, які визнані обмежено придатними до проходження військової служби в мирний час, приймає посадова особа, до чиєї номенклатури призначення належить посада, яку займає військовослужбовець на підставі відповідних клопотань.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених правових норм, судом встановлено, що підставою для звільнення з військової служби/припинення контракту є визнання військовослужбовців непридатними або обмежено придатними до військової служби за станом здоров'я. При цьому у першому випадку, коли особа визнана непридатною до проходження служби, це є безумовною підставою для звільнення з військової служби/припинення контракту, у другому випадку, коли особа визнана обмежено придатною для проходження військової служби за станом здоров'я, рішення про подальше проходження військової служби військовослужбовцями приймає відповідна посадова особа.

Окрім того, відповідно до наведених правових норм підставою для укладання нового контракту є довідка військово-лікарської комісії про придатність до проходження військової служби за станом здоров'я.

Відповідно до спірного наказу та пояснень представника відповідача 2, позивач був звільнений з військової служби у запас згідно з п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) у зв'язку з отриманням свідоцтва про хворобу від 08.08.2012 № 177, затвердженого Постановою Військово-лікарської комісії хірургічного профілю військового медичного клінічного центру Кримського регіону, затвердженого Постановою Штатної військово-лікарської комісії Кримського регіону від 13.08.2012 № 46/238, відповідно до якого ОСОБА_2 визнано обмежено придатним до військової служби на підставі статті 52-Б графи ІІІ Розкладу хвороб.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження начальника Кримського територіального квартирно-експлуатаційне управління від 20.07.2012 стосовно направлення підполковника ОСОБА_2 для проходження медичного огляду до військово-медичного клінічного центру Кримського регіону; визнання протиправною та скасування Постанови Військово-лікарської комісії хірургічного профілю військово-медичного клінічного центру Кримського регіону (свідоцтво про хворобу від 08.08.2012 № 177) стосовно придатності до військової служби ОСОБА_2; визнання протиправною та скасування Постанову військово-лікарської комісії Кримського регіону (протокол від 13.08.2012 №46/238) стосовно затвердження Свідоцтва про хворобу від 08.08.2012 № 177.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим у справі 10000/12/0170/12 від 11.101.2013 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 23.07.2013 у справі 10000/12/0170/12 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 11 лютого 2013 р. у справі № 2а-10000/12/0170/12 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 11 лютого 2013 р. у справі № 2а-10000/12/0170/12 скасовано. Ухвалено нову постанову, відповідно до якої позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано постанову військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військового медичного клінічного центру Кримського регіону (свідоцтво про хворобу № 177 від 08 серпня 2012 р.) стосовно придатності до військової служби ОСОБА_2; визнано протиправною та скасовано постанову військово-лікарської комісії Кримського регіону (протокол № 46/238 від 13 серпня 2012 р.) стосовно затвердження свідоцтва про хворобу № 177 від 08.08.2012 р.; в інший частині позову відмовлено.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даними рентгенологічного дослідження наявність у позивача явищ кишкової непрохідності внаслідок спайкового процесу не підтверджено. При цьому відповідачами не доведено правомірність освідчування стану позивача саме за п. "б" ст. 52 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, оскільки за результатами рентгенологічного дослідження при наявності спайкової хвороби не було встановлено наявність у позивача явищ кишкової непрохідності.

Згідно з ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до статті 72 КАС України не належить доказувати обставини, встановлені в іншому судовому рішенні, що набрало законної сили. Обставини вважаються встановленими в іншому судовому рішенні, якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частинах цього рішення.

Існування такої підстави звільнення від доказування обумовлено тим, що особа, яка мала можливість спростовувати ту чи іншу обставину в іншому (адміністративному, цивільному, господарському) процесі і не зробила цього, не може спростовувати цю обставину і при розгляді адміністративної справи.

Отже, враховуючи, що постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 23.07.2013 у справі 10000/12/0170/12 визнано протиправною та скасовано постанову військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військового медичного клінічного центру Кримського регіону (свідоцтво про хворобу № 177 від 08 серпня 2012 р.) стосовно придатності до військової служби ОСОБА_2; визнано протиправною та скасовано постанову військово-лікарської комісії Кримського регіону (протокол № 46/238 від 13 серпня 2012 р.) стосовно затвердження свідоцтва про хворобу № 177 від 08.08.2012 р., які стали підставою для прийняття спірного наказу, в частині звільнення позивача з військової служби, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування п. 5 наказу Першого заступника Міністра Оборони України (по особовому складу) №180 від 18 жовтня 2012 року.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу є постанова Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати"(далі - Постанова № 100).

Відповідно до п.2 Постанова №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 Постанови №100, а саме, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до довідки №3881 від 22.11.2013 про середню заробітну плату (дохід) Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини (району), з якою погодився позивач, середньоденна заробітна плата (дохід) позивача розрахована згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати" та складає 140,06 грн.

У зв'язку з тим, що суд задовольняє позовні вимоги щодо скасування п. 5 наказу Першого заступника Міністра Оборони України (по особовому складу) №180 від 18.10.2012 та поновлення позивача на військовій службі на посаді начальника Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини (району), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог щодо стягнення з Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини (району) на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, при розрахунку середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу виходячи з середньоденної заробітної плати (доходу) (середньоденної суми грошового забезпечення) у розмірі 140,06 грн. згідно з довідкою №3881 від 22.11.2013, суд враховує письмові пояснення представника відповідача 3 щодо причин розбіжності в даних про середньоденну заробітну плату (дохід) відповідно до наданих раніше довідок та пояснень.

Отже, враховуючи, що позивач проходив службу у Феодосійській квартирно-експлуатаційній частині (району), суд вважає за можливим стягнути з Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини (району) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2012 (наступний день після виключення позивача з особового складу Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини (району)) по 25.11.2013, виходячи з середньоденної суми грошового забезпечення в розмірі 140,06 грн., що складає 51402,02 грн. (367 днів х 140,06 = 51402,02 грн.) (з подальшим відрахуванням податків та обов'язкових платежів).

Суд зазначає, що вказана сума не підлягає індексації, виходячи з наступного.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III (надалі Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати».

Суд наголошує на тому, що підставою компенсації є порушення роботодавцем строків виплати, тобто порушення права працівника на своєчасне одержання винагороди за працю, що передбачене ст.43 Конституції України.

Згідно ст. 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії;

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу (ст.3 Закону №2050-III) - тобто завдяки компенсації зберігається реальна вартість доходу працівника.

Статтею 4 Закону №2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (із змінами і доповненнями), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають одноразового характеру, зокрема, оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Отже, виходячи з наведених норм діючого законодавства підставою для виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (індексації грошових доходів) є, насамперед, наявність цієї заборгованості, яка повинна бути нарахована та не виплачена робітнику, по-друге, це повинні бути доходи, перелік яких читко визначений ст. 2 Закону №2050-III., п. 2 Порядку № 1078.

Водночас, суд зазначає, що визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням працівника не є сумою грошового забезпечення у розумінні приписів Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, Постанови Кабінету міністрів України №1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Слід наголосити, що виходячи з наведених нормативно-правових актів, грошове забезпечення військовослужбовців - це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яка виплачується військовослужбовцю щомісячно та включає основні та додаткові види грошового забезпечення та визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, основною ознакою грошового забезпечення є те, що вказана сума має постійний, щомісячний характер її нарахування та виплати.

Разом з тим, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням працівника стягується за рішенням суду одночасно з вирішенням позивних вимог про визнання протиправним акта індивідуальної дії про звільнення особи, тобто має одноразовий характер, та не є сумою, яка нарахована та не виплачена робітнику, не є сумою грошового забезпечення.

Отже, на думку суду сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу має іншу правову природу, ніж грошове забезпечення, та є, насамперед, компенсацією робітнику за незаконне звільнення з роботи, у цьому випадку, з військової служби.

Суд вважає неспроможними доводи позивача в обґрунтування необхідності індексації суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що вказана сума розраховується виходячи з щомісячної середньоденної суми грошового забезпечення, адже сам порядок та спосіб нарахування зазначеної суми не змінює характер та природу її виникнення.

В силу викладеного, суд дійшов висновку, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягає індексації відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", у зв'язку з чим не бере до уваги наданий позивачем розрахунок вказаної суми з урахуванням індексації.

Враховуючи, що відповідно до ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого утримання у відносинах публічної служби -у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню, суд також допускає до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_2 на військовій службі на посаді начальника Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини (району) та стягнення середньомісячноого грошового забезпечення за один місяць у розмірі 4271,84 грн. (з подальшим відрахуванням податків та обов'язкових платежів).

В судовому засіданні 25.11.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 02.12.2013.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасування п. 5 наказу Першого заступника Міністра Оборони України (по особовому складу) №180 від 18 жовтня 2012, в частині звільнення з військової служби у запас, відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за п. «б» (за станом здоров'я), підполковника ОСОБА_2, начальника Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини (району);

3. Поновити підполковника ОСОБА_2 на військовій службі на посаді начальника Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини (району).

4. Стягнути з Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини (району) (вул. Чкалова, 134, Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98112, код ЄДРПОУ 07894457) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2012 по 25.11.2013 у сумі 51402,02 грн. (п'ятдесят одна тисяча чотириста дві гривні 02 копійки) (з подальшим відрахуванням податків та обов'язкових платежів)

5. Допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на військовій службі на посаді начальника Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини (району) та стягнення з Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини (району) (вул. Чкалова, 134, Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98112, код ЄДРПОУ 07894457) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середньомісячної суми грошового забезпечення за один місяць у розмірі 4271,84 грн. (чотири тисячі двісті сімдесят гривень вісімдесят чотири копійки) (з подальшим відрахуванням податків та обов'язкових платежів).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя підпис Г.Л.Тоскіна

Суддя підпис М.В. Маргарітов

Суддя підпис Ю.С. Кононова