Постанова

від 27.11.2013 по справі 821/3213/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 р.Справа № 821/3213/13-а

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Вербицької Н.В. та Градовського Ю.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0003091702 від 12 липня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки податкового органу щодо відсутності у контрагентів ФОП - ПП "Валагро" та ПП "Інсайт плюс" необхідних умов для досягнення результатів необхідної підприємницької та економічної діяльності в силу відсутності персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів, і які також не знаходяться за юридичними адресами, і як наслідок висновки ДПІ щодо відсутності реального здійснення цих операцій та відповідно незаконного формування ФОП валових витрат по цим операціям, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ за №0003091702 від 12 липня 2013 року.

Не погоджуючись з постановою суду ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21 травня по 30 травня 2013 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ПП "Валагро" за лютий 2012 року та з питань взаємовідносин з ПП "Інсайт плюс" за квітень 2012 року.

За результатами даної перевірки складено акт за №2786/17-2/НОМЕР_1 від 30 травня 2013 року, яким встановлено порушення пп.14.1.27 ст.14, п.177.2 ст.177 та ст.174 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до заниження позивачкою податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2012 рік на суму 6814, 49 грн..

На підставі вищенаведеного акта перевірки та у зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за №0003091702 від 12 липня 2013 року, яким позивачці збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 8518, 11 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 6814, 69 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1703, 62 грн..

Вважаючи виявлені порушення необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення протиправним ФОП звернулась з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ не надано суду доказів реальної відсутності товару у даних господарських відносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача, а також відсутності факту отримання відповідних транспортних послуг. Крім того, податковим органом не надано суду доказів того, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача не були зареєстровані в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Також відповідачем не подано доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли узгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п.177.2 цієї статті ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Положеннями п.177.4. ст.177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 (розділ ІІІ) ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відносно спірних правовідносин такими первинними документами можуть бути: договори, акти прийому-передачі товарів, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, матеріали, які підтверджують фактичне перевезення товару та його зберігання, інші документи.

На підтвердження правомірності формування валових витрат по взаємовідносинам з ПП "Валагро" позивачем надано суду договір поставки від 01 лютого 2012 року за №3. Розділом 3 наведеного договору встановлено, що продукція поставляється з 2 денний термін з моменту одержання постачальником заявки. Також п.3.3 договору визначено, що умови постачання визначаються при кожному відвантаженні за письмовою домовленістю сторін, крім того, відповідно до п.3.5 договору в супроводжувальні документи на кожне відвантаження включаються: накладні на відвантаження продукції, сертифікати якості та відповідності на продукцію, товарно-транспортна накладна та оригінал податкової накладної.

Разом з тим, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду позивачкою не було надано вказані документи, а саме: заявки на отримання товару, сертифікати якості та відповідності на продукцію, письмові домовленості для визначення умов постачання при кожному відвантаженні товару.

На підтвердження факту перевезення отриманого від ПП "Валагро" товару (картоплі) відповідно до договору поставки від 01 лютого 2012 року за №3 позивачкою було надано суду копію товарно-транспортної накладної №42 від 05 лютого 2012 року.

Разом з тим, вказана ТТН не містить в собі назву товару, який перевозився, а містить лише посилання на видаткову накладну №42 від 05 лютого 2012 року (а.с.47).

В той же час, надана ФОП на підтвердження отримання від вказаного контрагенту товару має №121 (а.с. 45).

Крім цього, у вказаній ТТН не зазначено перевізника товару, а місцем розвантаження товару визначено м.Херсон, вул.Сенявіна, 27, але вказана адреса не співпадає ані з місцезнаходженням ПП "Валагро", ані з місцезнаходженням ФОП, і в ході розгляду справи позивачкою не було надано суду будь-яких доказів наявності у неї будь-яких складських приміщень за вказаною адресою.

Відповідно до п.6.2 та п.5.3 договору №3 від 01 лютого 2012 року умовою поставки товару є оплата покупцем (ФОП) його вартості, що зазначено також і у видатковій накладній №121 від 05 лютого 2012 року, відповідно до якої умовою відвантаження є оплата товару.

На підтвердження оплати товарів по зазначеному договору позивачкою було надано суду банківську виписку від 15 березня 2012 року, з якої вбачається, що оплата на користь ПП "Валагро" була здійснена лише у березні 2012 року на підставі рахунку від 14 березня 2012 року (який не було надано суду), тобто вже після складання зазначених видаткової накладної та ТТН, що не відповідає умовам договору поставки (а.с.48).

Крім цього, на підтвердження отримання від ПП "Валагро" товару (картоплі) позивачкою було надано видаткові накладні та ТТН від 06 лютого 2012 року, 09 лютого 2012 року, 14 лютого 2012 року, 17 лютого 2012 року, 22 лютого 2012 року та 28 лютого 2012 року, відповідно до яких вказаний товар був реалізований ТОВ "Арта" (а.с.68-76).

Разом з тим, відповідно до вказаних ТТН (в яких також не зазначено перевізника) місцем завантаження зазначено адресу: м.Херсон, Бериславське шосе, 44-а, в той час як відповідно до ТТН №42 від 05 лютого 2012 року придбаний у ПП "Валагро" товар було розвантажено за адресою: м.Херсон, вул.Сенявіна, 27.

На підтвердження правомірності формування валових витрат по взаємовідносинам з ПП "Інсайт Плюс" позивачкою було надано договір перевезення вантажу №1 від 02 квітня 2012 року, акт здачі-прийомки виконаних робіт від 30 квітня 2012 року, видаткові та податкові накладні, квитанцію до прибуткового касового ордеру та ТТН (а.с.50-54, 81-88).

Пунктом 1.1 договору перевезення визначено, що перевізник (ПП "Інсайт Плюс") бере на себе зобов'язання доставити довірений йому відправником (ФОП) вантаж з місця відправлення до місця призначення та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу). З аналізу наведених положень вбачається, що даний договір регулює відносини поставки товару від ФОП до третіх осіб за посередництвом перевізника та не стосується транспортування вантажу безпосередньо до позивача, оскільки останній за цим договором є вантажовідправником, поняття якого за договором не співпадає з вантажоодержувачем.

Пунктами 1.4 та 1.5 договору перевезення встановлено, що оформлений подорожній лист при пред'явленні водієм є підставою для одержання ним вантажу для перевезення. Час, місце відправлення та пункт призначення вантажу узгоджується згідно заявки відправника, яка надається не пізніше ніж за два дні до дати відправлення товару.

В ході розгляду справи позивачкою не було надано суду ані передбачені договором заявки ФОП на перевезення вантажу, ані подорожні листи, необхідні для його одержання, а наданий позивачкою акт виконаних робіт по договору перевезення не містить в собі будь-якої інформації щодо характеру перевезень, їх кількості, маршрутів та інш..

Більш того, з наданих ФОП ТТН вбачається, що позивачка є не вантажовідправником, як то передбачено договором, а є вантажоодержувачем, а товар (продукти харчування) розвантажувався за адресою: м.Херсон, вул.Сенявіна, 27, яка не є адресою місцезнаходження ФОП, і як зазначалося вище останньою не було надано доказів наявності у неї складських приміщень за цією адресою.

Не містять вказані ТТН і прізвища відповідальної особи перевізника щодо отримання товару для перевезення та його передачі вантажоодержувачу.

На підтвердження наявності у неї складських приміщень позивачкою надано суду договір позички від 23 січня 2012 року, за яким позичкодавець передає користувачу (ФОП) у безоплатне користування складські приміщення за адресою: м.Херсон, Бериславське шосе, 44-а, але з вказаних ТТН вбачається, що товар було не розвантажено, а завантажено за цією адресою, в той час як за цими ТТН ФОП є не вантажовідправником, а вантажоодержувачем.

Отже, враховуючи всю сукупність доказів у справі, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не підтверджують фактичне здійснення господарських правовідносин позивача з ПП "Валагро" та ПП "Інсайт Плюс", суперечать один одному та, відповідно, не підтверджують правомірність формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності.

При цьому колегія суддів вважає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору, в даному випадку договору поставки та договору перевезення, або відсутність доказів визнання такого договору недійсним або нікчемним, сама по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної господарської операції, якщо фактичне виконання цієї господарської операції не підтверджена відповідними належними первинними документами.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0003091702 від 12 липня 2013 року.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька