Постанова

від 27.11.2013 по справі 815/5894/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 р.Справа № 815/5894/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Градовського Ю.М. та Вербицької Н.В.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника Приватного підприємства "Гамільтоніан" - Терещенко Сергія Вікторовича та представника відповідача - Литвинчук Тетяни Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гамільтоніан" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Гамільтоніан" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року Приватне підприємство "Гамільтоніан" (далі ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 02 серпня 2013 року за №0003622220 та за №0003612220.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ПП надано всі документи, які підтверджують здійснення витрат на придбання у ТОВ "Елікс-Центр" послуг з повного сервісу друкувальних та копіювальних робіт відповідно до укладених правочинів за період з березня по липень 2012 року, а тому висновки ДПІ, зокрема стосовно того, що відповідні податкові накладні не мають статусу юридично значимих є необґрунтованими, а оскаржувані податкові рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ПП подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу голови комісії з проведення реорганізації ДПІ від 05 липня 2013 року за №1251, фахівцем відповідача згідно ст.20.1.4, ст.75.1, ст.78.1.1, ст.82.2 ПК України у період з 08 липня 2013 року по 12 липня 2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо взаєморозрахунків та відносин з ТОВ Фірма "Елікс-Центр" за період березень - липень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт за № 5/22-02/23990422 від 19 липня 2013 року, яким встановлено порушення пп.14.1.36, пп.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 9499 грн. у тому числі: за березень 2012 року - 300 грн.; за квітень 2012 року - 1632 грн.; за травень 2012 року - 1697 грн.; за червень 2012 року - 3123 грн.; за вересень 2012 року - 2747 грн.. Також перевіркою виявлено порушення пп.138.1.1, п.138.1, п.138.4, п.138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до завищення задекларованих ПП витрат на 47495 грн. та відповідно до заниження податку на прибуток за 2012 рік в сумі 9974 грн., у тому числі: 1 квартал 2012 року - 315 грн., 2 квартал 2012 року - 6775 грн. та 3 квартал 2012 року - 2884 грн..

На підставі прийнятого акту перевірки та у зв'язку з виявленими порушеннями ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 серпня 2013 року за №0003622220 та за №0003612220, що і стало підставою для звернення ПП з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в порушення пп.138.1.1, п.138.1, п.138.4, п.138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України ПП було включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати по господарських взаємовідносинах з TOB "Фірма "Елікс-Центр" на загальну суму 47495 грн., які фактично не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, не формують собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) та є такими, що сформовані на підставі правочину між ПП та TOB "Фірма "Елікс-Центр", який укладено без мети реального настання правових наслідків.

З цих самих підстав ДПІ вважало протиправним включення позивачем до свого податкового кредиту ПДВ в сумі 9499 грн. по отриманим від TOB "Фірма "Елікс-Центр" податковим накладним, які не мають статусу юридично значимих.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками з огляду на наступне.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що 15 лютого 2012 року між позивачем та ТОВ фірма "Елікс-Центр" було укладено договір за №1502/01/12 про надання послуг повного сервісу друкувальних робіт, за яким ТОВ фірма "Елікс Центр" була зобов'язана надавати послуги повного сервісу друкувальних та копіювальних робіт на 2-х одиницях обладнання позивача. Крім того, матеріали справи містять додаток №1 до цього договору, яким визначено додаткові умови його виконання, зокрема встановлені періодичність розрахунків, ціну послуг з розрахунку за один відбиток, а також серійний номер та тип обладнання позивача.

Також, на підтвердження наявності у ПП вказаного обладнання та правомірності формування валових витрат позивачем надано договір оперативного лізингу від 26 листопада 2010 року № 1110/ОЛ-094, відповідно до якого він отримав в лізинг (користування) відповідне копіювальне обладнання.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, частинами 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до вказаних норм податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання фіктивними правочинів, які вчинено без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися, і в ході розгляду справи ДПІ не було надано суду жодного доказу визнання в установленому законом порядку недійсним вказаного договору між позивачем та ТОВ фірма "Елікс-Центр", предмет якого безпосередньо відповідає основним видам господарської діяльності сторін (ПП - видавництво та поліграфічна діяльність, ТОВ фірма "Елікс-Центр" - ремонт та технічне обслуговування офісної техніки).

Крім того, виконання умов вказаного договору та надання послуг позивачу контрагентом ТОВ фірма "Елікс-Центр" підтверджується актами виконання робіт з деталізованим переліком отриманих послуг, зокрема, від 30 березня 2012 року, від 03 квітня 2012 року, 24 квітня 2012 року, 10 травня 2012 року, 07 червня 2012 року, специфікаціями, розрахунком лізингових платежів та іншими документами.

Також, згідно п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи, вбачається, що на виконання договору надання послуг ТОВ фірма "Елікс Центр" видані позивачу податкові накладні, а саме: від 02 березня 2012 року за №4, 02 квітня 2012 року за №5, 23 квітня 2012 року за №52, 26 квітня 2012 року за №53 та інші.

Вказані накладні складені у відповідності до положень ПК України, з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, а тому враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги, що сторони, укладаючи правочини, мали на меті створення реальних правових наслідків, контрагентами належним чином були оформлені договірні правовідносини та фактично виконано умови договору, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до валових витрат 47495 грн. та ПДВ в сумі 9499 грн. до податкового кредиту по правовідносинам з ТОВ фірма "Елікс-Центр".

Окрім іншого, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів. Разом з тим, судом першої інстанції у постанові не зазначено, яким саме чином суб'єкт господарювання повинен довести фактичне та реальне здійснення господарської операції, як не складанням відповідних первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують, зокрема, наявність ділової мети у діях платників податку та реальність зміни майнового стану суб'єктів господарювання.

Доводи ДПІ про здійснення між позивачем і ТОВ фірма "Елікс Центр" безтоварних операцій з метою ухилення від сплати податків колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ДПІ не було надано відповідних належних та допустимих доказів в порядку, встановленому ст.71 КАС України, на підставі яких суд міг би встановити наявність обставин, що обґрунтовують твердження ДПІ.

Посилання ж відповідача на те, що складені ТОВ фірма "Елікс Центр" на адресу позивача податкові накладні не мають статусу юридично значимих, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки в судовому засіданні ДПІ не було надано суду не тільки будь-якого обґрунтування таких доводів, а і не було зазначено жодної норми, якою передбачено таку підставу для нарахування платнику податків податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження своїх заперечень проти позову та обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень, не зважаючи на те, що це є прямим обов'язком саме суб'єкта владних повноважень, в той час як позивачем були надані суду належні первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій, жоден з яких не визнано недійсним.

Таким чином, на підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги ПП про скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 02 серпня 2013 року за №0003622220 та за №0003612220 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, позовні вимоги ПП про визнання дій ДПІ по складанню спірних податкових повідомлень-рішень не підлягають задоволенню, оскільки, право посадової особи податкового органу по винесенню повідомлення-рішення передбачено чинним податковим законодавством, зокрема, положеннями п.58.1. ст.58 ПК України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нової постанови про часткове задоволення позовних вимог ТОВ.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гамільтоніан" - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов Приватного підприємства "Гамільтоніан" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 02 серпня 2013 року за № 0003622220 та за № 0003612220.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Н.В. Вербицька Ю.М. Градовський