Постанова

від 27.11.2013 по справі 810/3836/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3836/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вимпел Плюс М» на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вимпел Плюс М» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вимпел Плюс М» (далі Товариство або позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі ОДПІ або відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000352205, №0000362205 від 06.03.2013 року.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 05 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Товариство посилається на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права. Зокрема, наявні у позивача первинні документи підтверджують реальність укладених правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сан Енд Фан», ТОВ «Ювілайт» та ТОВ «Biп Трейд» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 89/22-3/36433064 від 08.02.2013 року (далі Акт перевірки), яким встановлені порушення:

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у неправомірному формуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Сан Енд Фан», ТОВ «Ювілайт» та ТОВ «Biп Трейд», яке призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 67 506 грн. 94 коп.;

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 74 312 грн.;

- пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з ТОВ «Сан Енд Фан», ТОВ «Ювілайт» та ТОВ «Biп Трейд».

Акт перевірки було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Рішенням №1773/10/10-206/227 від 18.05.2013 року ДПС у Київській області скарга була задоволена частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000362205 від 06.03.2013 року в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 245 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000352205 від 06.03.2013 року залишено без змін. Рішенням №5526/6/99-99-10-01-15 від 25.06.2013 року Міністерства доходів і зборів України було залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а повторна скарга без задоволення.

На підставі Акту перевірки ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 року:

- №0000352205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 74 312 грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями - 8 717 грн. 75 коп.;

- №0000362205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67 506 грн. 94 коп. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями - 16 876 грн. 74 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що укладені між позивачем та ТОВ «Ювілайт», «Сан Енд Фан» договори про надання послуг з контролю якості охоронних послуг є нікчемними та такими, що позбавлені економічного змісту .

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

З довідки АА № 166780 (ЄДРПОУ) вбачається, що види діяльності за КВЕД ТОВ «Вимпел Плюс М» є: проведення розслідувань та забезпечення безпеки; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки; консультування з питань комерційної діяльності та управління; інші види оптової торгівлі (Том 1 а.с. 19).

Згідно ліцензії МВС України серії АВ №429268, виданої на підставі рішення №525 від 15.12.2009 року, Товариство надає послуги, пов'язані з охороною державної та іншої власності та послуги з охорони громадян (Том 1 а.с. 36).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовником) та ТОВ «Сан Енд Фан» (виконавцем) укладено договір №35 від 02.12.2011 року про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язувався забезпечити замовнику послуги з контролю за якістю надаваємих замовником (ТОВ Вимпел Плюс М») послуг, відповідно до вимог нормативно-технічної документації та інших умов, а замовник оплатити послуги контролю якості охоронних послуг (Том 2 а.с.15-20).

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом були надані наступні документи: акти здачі-прийняття робіт; податкові накладні; касові чеки за сплату організації послуг.(Том 2, а.с.21-35).

Також, між позивачем, як замовником та ТОВ «Ювілайт», як виконавцем було укладено договір №2/04-12 року від 02.04.2012 року, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Ювілайт») прийняло зобов'язання забезпечити надання послуг з контролю за якістю охоронних послуг замовника (ТОВ Вимпел Плюс М»), згідно вимог нормативно-технічної документації та інших умов, вказаних в договорі, а замовник прийняти та оплати такі послуги (Том 2 а.с.6-10).

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Ювілайт» були надані наступні документи: акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Віп Трейд» укладено договір №4 від 04.05.2011 року та договір №5 від 14.06.2011 року, згідно яких ТОВ «Віп Трейд» зобов'язувалось надати позивачу послуги з виготовлення та розповсюдження друкованих інформаційних матеріалів в Києві та Київській області, а позивач мав прийняти та оплатити надані послуги.

А також, між позивачем та ТОВ «Віп Трейд» укладено договір №6 від 01.08.2011 року, за умовами якого замовник ТОВ «Вимпел Плюс М» дав завдання, а виконавець ТОВ «Biп Трейд» їх прийняло щодо проведення процедури встановлення цінових пропозицій на ринку охоронних послуг.

На підтвердження реальності вчинення вказаних угод до суду були надані наступні документи: акти здачі-прийняття робіт (послуг) №ОУ-0000246, №ОУ-0000393, №ОУ-0000442; комерційні пропозиції; перелік адресатів розповсюдження рекламної продукції; податкові накладні (Том 1 а.с. 224-244, Том 2 а.с. 1-5) .

Крім того, в матеріалах справи міститься попередньо погоджені та виготовлені з подальшим розповсюдженням ТОВ «Віп Трейд» макети друкованого матеріалу, а також переліки адресатів розповсюдження.

Проте, суд першої інстанції, дослідивши представлені позивачем документи на підтвердження виконання вказаних угод, дійшов думки, що укладені позивачем з ТОВ «Віп Трейд» вищевказані договори не мають реального економічного змісту, були укладені з метою мінімізації об'єктів оподаткування та отримання фінансової вигоди.

Обґрунтовуючи власне твердження, судом першої інстанції, без зазначення мотивів та застосування положень закону, було зроблено висновок, що по формі дій розповсюдження листівок є непрямою формою реклами, що в свою чергу являє собою маркетингову послугу.

Як наслідок, на думку суду, позивачем та його контрагентом не були дотримані самостійно визначені судом вимоги для здійснення маркетингової діяльності, зокрема, не проведено комплексні дослідження ринку, не здійснено аналіз та сегментування ринку, не розроблено маркетинг-мікс тощо.

Однак, колегія суддів вважає, що такі висновки суд першої інстанції не відповідаю дійсності та є необґрунтованими, оскільки з належного аналізу первинних документів вбачається, що позивачем були отримані саме рекламні послуги у вигляді звичайного розповсюдження друкованої рекламної продукції за визначеними адресами, які не мають жодного відношення до маркетингової діяльності з усіма організаційними наслідками.

Стаття 1 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03 липня 1996 року визначає, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що зроблений судом першої інстанції висновок про відсутність реального економічного змісту договорів позивача та ТОВ «Віп Трейд» щодо розповсюдження листівок ґрунтується в тому числі й на укладеному між сторонами договорі №6 від 01 серпня 2011 року, за умовами якого ТОВ «Віп Трейд» зобов'язувалось надати позивачу послуги з проведення процедури встановлення ціннових пропозицій на ринку охоронних послуг, а позивач мав прийняти та оплатити надані послуги.

Тобто, незважаючи на різний предмет договорів №4 та №5 (друк та розповсюдження рекламної продукції) та договору №6 (проведення процедури встановлення цінових пропозицій на ринку охоронних послуг), суд першої інстанції не обґрунтовано узагальнив різні за своїм предметом правочини між позивачем і його контрагентом та на власний розсуд без жодного правового обґрунтування самостійно визначив порядок ведення господарської діяльності при наданні/отриманні такого роду послуг та необхідність у його (порядку) дотриманні.

Крім того, суд першої інстанції, аналізуючи укладений між позивачем, як суб'єктом ліцензійної охоронної діяльності, з ТОВ «Сан Енд Фан» договір №35 та з ТОВ «Ювілайт» договір №2/04-12 про надання послуг з контролю за якістю охоронних послуг та їх відповідності до вимог нормативно-технічної документації, дійшов висновку, що за своєю суттю вказані договори є контролем за додержанням ліцензійних умов охоронної діяльності, що є обов'язком відділів дозвільної системи в системі МВС України, а не су''єктів господарювання.

Однак, зі змісту вищевказаних договорів, а також звітних матеріалів за результатами кожної наданої послуги вбачається, що проведена контрагентами робота є виключно аналізом з рекомендаційними ознаками щодо вдосконалення поточної роботи охоронців та засобів сигналізаційної системи з метою відповідності саме встановленим Ліцензійними умовами провадження охоронної діяльності вимогам.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що доказами фіктивності господарських операцій, на думку відповідача, є складені ДПІ у Печерському районі м. Києва акти перевірок ТОВ «Сан Енд Фан», ТОВ «Ювілайт» та ТОВ «Віп Трейд», які нібито свідчать про відсутність реального здійснення господарських операцій та фіктивність правочинів.

Відповідно до частини першої та другої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно із частиною другою статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зі змісту зазначеної норм вбачається, що основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, що встановлена саме законом, а не актом перевірки податкового органу, адже лише нормою закону має бути встановлено, що правочин є нікчемним, зокрема :

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що Акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Ювілайт», на які посилається відповідач, лише засвідчують обставини, які перешкоджають провести податковому органу співставлення даних первинних бухгалтерських документів та скласти відповідну довідку.

В свою чергу, Актом перевірки позивача підтверджується не лише те, що у Товариства наявні платіжні документи, накладні, що були предметом укладених правочинів, але й має місце підтвердження того, що в бухгалтерському та податковому обліку зазначені господарські операції відображено в повному обсязі.

Разом з тим, згідно інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України, ТОВ «Сан Енд Фан» (код ЄДРПОУ 37241245), ТОВ «Ювілайт» (код ЄДРПОУ 37700606) та ТОВ «Він Трейд» (код ЄДРПОУ 37240770) (контрагенти позивача) у спірний період були платниками податку на додану вартість та отримали індивідуальні податкові номери, а отже мали певний правовий статус та право нараховувати податок на додану вартість і видавати податкові накладні.

Враховуючи, факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, колегія суддів дійшла до висновку про безпідставність складання відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає апеляційну скаргу задовольнити.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вимпел Плюс М» задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000352205, №0000362205 від 06.03.2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.