Постанова

від 28.11.2013 по справі 801/7469/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/7469/13-а

28.11.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Жабенко І.М.

за участю сторін:

представник відповідача - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим - Гришин Роман Юрійович, довіреність № 415/10 від 12.08.13

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове-будівельне управління-49"- Матяш Руслан Вікторович, довіреність № 98 від 10.09.13

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Ольшанська Т.С.) від 10.09.13 у справі № 801/7469/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове-будівельне управління-49" (вул. Промислова, 15, Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим (вул. Північна, буд.2, Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2013 №0000862304 та №0000872304,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 вересня 2013 року у справі № 801/7469/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове-будівельне управління-49» до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ Головного управління Міндоходів АР Крим від 22.07.2013 року № 0000862304; визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ Головного управління Міндоходів АР Крим від 22.07.2013 року № 0000872304. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 вересня 2013 року, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на нікчемність правочинів між позивачем та КП «Альянс» та ТОВ БВП «Строитель-Плюс».

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1599960 грн. за основним платежем та 399290,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 22.07.2013 року № 0000862304 та збільшенням суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1280162,06 грн. за основним платежем та 319596,03 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 22.07.2013 року № 0000872304.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту Красноперекопської ОДПІ в АР Крим ДПС № 766/22-03/32188239 від 25.06.2012 року «Про результати позапланової виїзної Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове-будівельне управління-49», код за ЄДРПОУ 32188239, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (код ЄДРПОУ 31263808), ПП «Ротонда Торг» (код ЄДРПОУ 366165656), ПП «Габарит-груп» (код ЄДРПОУ 35941644), ПП «Гранд-М» (код ЄДРПОУ 33581667), ПП «Райс-М» (код ЄДРОПУ 33655597), ПП «Грандпродукт» (код ЄДРПОУ 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (код ЄДРПОУ 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» (код ЄДРПОУ 37081640), ПП «Скіпер» (код ЄДРПОУ 37081677), ПП «Добре Місто» (код ЄДРПОУ 37081745), ПП «Комманд» (код ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкримторг» (код ЄДРПОУ 37081792), ПП «Визит Торг» (код ЄДРПОУ 37081939), ПП «Нантехімідж» (код ЄДРПОУ 370811965), ПП «Кримторг» (код ЄДРПОУ 32271261), ТОВ «БК «Акрополь» (код ЄДРПОУ 32841299), ПП «Базис Торг» (код ЄДРПОУ 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (код ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код ЄДРПОУ 36693441), ТОВ «Тонар-Крим» (код ЄДРПОУ 37860178), ТОВ «Кримбудіндустрія» (код ЄДРПОУ 32100553), ТОВ «Аквамарин» (код ЄДРПОУ 32836776), ПП «Евроградстрой» (код ЄДРПОУ 34836406), ПП «Прима Торг» (код ЄДРПОУ 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (код ЄДРПОУ 37132621), Фірма «Капітель Плюс» (код ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468812), ПП «Пан Буд» (код ЄДРПОУ 37081614), ПП «Беллатрикс» (код ЄДРПОУ 37081991), ПП «Севелітстрой» (код ЄДРПОУ 55096833), ПП «Мастер Торг» (код ЄДРПОУ 37196250) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року», яким було встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 1599960 грн., у т.ч.: за півріччя 2009 року - на суму 40804 грн., за 9 місяців 2009 року - на суму 70243 грн., за 2009 рік - на суму 516263 грн., за півріччя 2010 року - на суму 12808 грн., за 9 місяців 2010 року - на суму 405934 грн., за 2010 рік - на суму 551109 грн., за 2 квартал 2011 року - на суму 2429 грн., за 2-3 квартали 2011 року - на суму 94 грн., за 2-4 квартали 2011 року - на суму 276 грн. Також актом перевірки встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1280162,06 грн., у т.ч.: за червень 2009 року - на суму 32643,29 грн., за липень 2009 року - на суму 2097,80 грн., за серпень2009 року - на суму 52159,40 грн., за вересень 2009 року - на суму 1936,72 грн., за жовтень 2009 року - на суму 23553,00 грн., за листопад 2009 року - на суму 4583,33 грн., за грудень 2009 року - на суму 384873,86 грн. (разом за 2009 рік - на суму 501847,40 грн.); за квітень 2010 року - на суму 10246,00 грн., за серпень 2010 року - на суму 86120,66 грн., за вересень 2010 року - на суму 238626,39 грн., за жовтень 2010 року - на суму 14142,32 грн., за листопад 2010 року - на суму 83322,94 грн., за грудень 2010 року - на суму 343422,35 грн. (разом за 2010 рік - на суму 775880,66 грн.); за квітень 2011 року - на суму 1560,00 грн., за травень 2011 року - на суму 246,00 грн., за червень 2011 року - на суму 306,00 грн., за серпень 2011 року - на суму 82,00 грн., за листопад 2011 року - на суму 240,00 грн. (разом за 2011 рік - на суму 2434,00 грн.) по фінансово-господарським операціям із ТОВ БВК «Строитель-Плюс», КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Візіт Торг». У акті перевірки податкова інспекція зазначила про здійснення позивачем з вказаними суб'єктами господарської діяльності правочинів, зміст яких суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у порушення вимог ч.1,ч.5 ст.203,ст..215, си.228, ст..655,ст.. 656, ст.. 662 Цивільного кодексу України.

З акту перевірки вбачається, що заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та ПДВ було встановлено податковою інспекцією у зв'язку із виключенням зі складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ понесених позивачем витрат з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначених контрагентів. При цьому податкова інспекція у акті перевірки послалася на неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ БВК «Строитель-Плюс», КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Візіт Торг».

Так завищення валових витрат податковою інспекцією було встановлено по наступним контрагентам:

- ТОВ «Бренд Строй» - у сумі 100936,11 грн. за 3 квартал 2010 року (за проведені ремонтні роботи по ремонту даху адміністративного будинку ТОВ «ШБУ-49»);

- ПП «Визит Торг» - у сумі 19929,00 грн. у т.ч. за 4 квартал 2010 року у сумі 7759,00 грн. та за 2011 рік - у сумі 12170 грн. (у зв'язку із придбанням спецодягу);

- КП «Альянс» - у сумі 622322,71 грн. у т.ч. за 2009 рік - у сумі 571092,73 грн. та за 2 квартал 2010 року у сумі 51229,98 грн. (у зв'язку із придбанням бітуму, щебеню та спецодягу);

- ТОВ БВП «Строитель-Плюс» - у сумі 5657622,42 грн., у т.ч. за 2009 рік у сумі

1938144,21 грн. та за 2010 рік у сумі 3719478,21 грн. (у зв'язку із придбанням піску, бетону, щебеню, суміши пісчано-цементної та асфальтобетону).

Завищення податкового кредиту з ПДВ податковою інспекцією було встановлено

по наступним контрагентам:

- ТОВ «Бренд Строй» - у сумі 20187,22 грн. за серпень 2010 року;

- ПП «Визит Торг» - у сумі 3985,80 грн., у т.ч. за листопада 2010 року у сумі 1551,80 грн., за квітень 2011 року у сумі 1560,00 грн., за травень 2011 року у сумі 246,00 грн., за червень 2011 року у сумі 306,00 грн., за серпень 2011 року у сумі 82,00 грн., за листопад 2011 року у сумі 2434,00 грн.;

- КП «Альянс» - у сумі 124464,55 грн., у т.ч. за серпень 2009 року у сумі 374,16 грн., за вересень 2009 року у сумі 591,40 грн., за листопад 2009 року у сумі 4583,33 грн., за грудень 2009 року у сумі 108669 грн., за квітень 2010 року у сумі 10246,00 грн.;

- ТОВ БВП «Строитель-Плюс» - у сумі 1131524,49 грн., у т.ч. за червень 2009 року у сумі 32643,29 грн., за липень 2009 року у сумі 2097,80 грн., за серпень 2009 року у сумі 51785,24 грн., за вересень 2009 року у сумі 1345,32 грн., за жовтень 2009 року у сумі 23553,00 грн., за грудень 2009 року у сумі 276204,20 грн., за серпень 2010 року у сумі 65933,44 грн., за вересень 2010 року у сумі 238626,39 грн., за жовтень 2010 року у сумі 141421,32 грн., за листопад 2010 року у сумі 81771,14 грн., за грудень 2010 року у сумі 343422,35 грн.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі податковою інспекцією ставиться питання щодо невідповідності висновків суду нормам матеріального та процесуального права стосовно фінансово-господарських правовідносин позивача із ТОВ БВП «Строитель Плюс» та КП «Альянс». Незважаючи на те, що податкова інспекція просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 вересня 2013 року у повному обсязі та у повному обсязі відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, в той же час податкова інспекція не оскаржує висновки суду першої інстанції стосовно фінансово-господарських операцій позивача з ПП «Визит Торг» та ТОВ «Бренд Строй», оскільки апеляційна скарга не містить будь-яких доводів стосовно операцій позивача із вказаними підприємствами.

Враховуючи приписи частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги а саме: стосовно висновків щодо реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ БВП «Строитель Плюс» та КП «Альянс» та стосовно неправомірності висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по фінансово-господарським операціям саме із ТОВ БВП «Строитель Плюс» та КП «Альянс».

З апеляційної скарги вбачається, що підставою для звернення податкової інспекції із апеляційною скаргою стався вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року № 123/3318/13-к відносно ОСОБА_5, який на думку податкового органу свідчить про правомірність висновків податкової інспекції про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ БВП «Строитель Плюс» та КП «Альянс» та правомірність висновків про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по фінансово-господарським взаємовідносинам позивача із вказаними суб'єктами господарської діяльності і як наслідок - правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та ПДВ.

Судова колегія вважає, що немає правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача з огляду на таке.

Вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року по справі № 123/3318/13-к (т. 1 а.с. 78-79) визнано ОСОБА_5 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України. У даному вироку суду вказано, що ОСОБА_5 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб), засновником яких вона була особисто, зокрема: БВП «Строитель плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг» та ПП «Кримспецтехнолоджи», та використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам: генеральному директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_6, головному бухгалтеру ПАТ «Крименерго» ОСОБА_7, директору ТОВ «Південна будівельна компанія» ОСОБА_8, директору ТОВ «Кримкомплекс» ОСОБА_9, директору ТОВ «Будком» ОСОБА_10

Тобто даним вироком суду не встановлено будь-яких злочинних дій під час здійснення фінансово-господарських операцій позивача із вказаними суб'єктами.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Посилання податкової інспекції на показання свідків не приймається судовою колегією до уваги, оскільки матеріали досудового слідства у кримінальній справі не можуть бути підставою для донарахування платнику податків податкових зобов'язань. Показання свідків повинні бути перевірені та оцінені судом під час вирішення кримінальної справи. Суду не надано доказів того, що показання свідків, на які посилається податкова інспекція, перевірені судом під час вирішення кримінальної справи і такі показання надані саме по фінансово-господарським взаємовідносинам позивача із вищевказаними контрагентами.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, зі змісту вказаних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України випливає, що понесені платником податку витрати у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) повинні бути документально підтверджені та безпосередньо пов'язані із здійсненням платником власної господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами та у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Усі господарські операції, що були проведені між позивачем та ТОВ БВП «Строитель Плюс», КП «Альянс» спричинили реальні зміни майнового стану позивача і даний факт підтверджується: договорами, рахунками, виписаними на їх виконання податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними на доставку товару, наявність яких податковою інспекцією не спростовується та було досліджено під час проведення документальної перевірки, про що зазначено у акті перевірки.

Висновком судово-економічної експертизи від 28.11.2012 року № 51, що було досліджено під час розгляду адміністративним судом справи № 2а-8200/12/0170/20, було підтверджено не тільки реальне здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та вказаними суб'єктами господарювання та також було підтвердження використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) - будівництві доріг, аеродромів та облаштування поверхні спортивних споруд та інші.

Неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ БВП «Строитель Плюс» та КП «Албьянс» не може слугувати підставою до висновку про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, оскільки як зазначалося вище, податкова відповідальність має індивідуальний характер і позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів та за дотримання ними вимог чинного законодавства.

До того ж слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час розгляду справи № 2а-8200/12/0170/20 адміністративним судом було встановлено протиправність дій Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС щодо складення акту перевірки від 25.06.2012 року № 766/22-03/32188239, що покладений в основу спірних податкових повідомлень-рішень, саме з цих підстав, що висновки цього акту перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по фінансово-господарським операціям, у т.ч. із ТОВ БВП «Строитель Плюс» та КП «Альянс» - не відповідають дійсності. При цьому судом було ретельно дослідження питання щодо реальності вчинення правочинів позивачем із вказаними підприємствами.

При таких обставинах справи судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення по справі.

Суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував фактичні обставини справи, правильно з'ясував характер спірних правовідносин у справі, надав правильну юридичну оцінку спірним правовідносинам у справі, а доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Судова колегія не знаходить підстав для виходу за межі апеляційної скарги, оскільки судове рішення є правильним та судом не було допущено порушень і під час висновків стосовно фінансово - господарських операцій позивача із ПП "Визит Торг"та ТОВ "Бренд Строй"

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.09.2013 у справі № 801/7469/13-а змінити.

Викласти пункт 4 постанови в наступній редакції:

«Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове-будівельне управління-49» ( 96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Промислова, 15, ЄДРПОУ 32188239) судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок) з Державного бюджету України».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 вересня 2013 року у справі № 801/7469/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська