Ухвала

від 02.07.2013 по справі 816/1039/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 р.Справа № 816/1039/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю:за участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2013р. по справі № 816/1039/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, у якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 07 лютого 2013 р. № 0001122301/217, №0001112301/218, від 08 лютого 2013 року № 0001142301/219, №0001152301/19.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 р. позовні вимоги задоволені.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що з 14 січня 2013 р. по 18 січня 2013 року відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Укрремторг-2000» (код 36370193 період з 01 січня 2011 р. по 30 вересня 2011 р., ТОВ НВП «Універсальна Машинобудівельна група» (код 32130567) за період з 01 липня 2011 р. по 31 грудня 2011 р. та ТОВ «НВП «АРМЕТ» (код 37044326) за період з 01 липня 2012 р. по 31 грудня 2012 р. у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запити Кременчуцької ОДП1 № 2455/10/22-112 від 28 серпня 2012р., № 35382/10/22-112 від 06 листопада 2012р. та № 38903/10/22-112 від 06 грудня 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки 25 січня 2013 р. складений акт № 585/22.5-12/05763814, яким встановлені порушення п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, пп. 135.5.4. п.135.5 ст.135, пп. 158.1.1, п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податку на прибуток у загальній сумі 171 747 грн., в т.ч.: 1 квартал 2011 р. - 19 158 грн., 2 квартал 2011 р. - 77 911 грн., 3 квартал 2011 р. - 27 493 грн., 4 квартал 2011 р. - 47 185 грн.; 2. п. 201.1 ст. 201 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальній сумі ПДВ 431 458 грн. у т. ч.: березень 2011 р. - 4 800 грн., квітень 2011 р. - 2 167 грн., червень 2011 р. - 6 828 грн., липень 2011 р. - 23 967 грн., жовтень 2011 р.-10 867 грн., листопад 2011 р. - 18 650 грн., вересень 2012 р.-364 180 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення № 0001142301/219 від 08 лютого 2013 року про донарахування грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальному розмірі 171 748 грн. та № 0001152301/19 про зменшення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 431459 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 208833 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що у перевіряємий період позивачем укладені договори поставки товарів з ПП "Укрремторг-2000", ТОВ НВП "Універсальна Машинобудівельна група", ТОВ НВП "АРМЕТ".

Виконання зазначених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копіями виписаних ПП "Укрремторг-2000", ТОВ НВП "Універсальна Машинобудівельна група" та ТОВ НВП "АРМЕТ" податкових, видаткових накладні та рахунків-фактури.

Оподаткування товару підтверджується прибутковими ордерами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких знходяться до матеріалів справи.

Фактичне використання позивачем придбаної продукції у власній господарській діяльності підтверджується копіями лімітно-заборних карток, вимог, актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, прибуткових ордерів.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат суми, перераховані ним продавцям в рахунок оплати товару, а суми ПДВ - до податкового кредиту.

У ході розгляду справи у суді першої т апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів того, що дій позивача та його контрагентів не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно підпункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судовим розглядом, у акті перевірки податковий орган посилається на порушення позивачем статті 201 Податкового кодексу України в частині оформлення податкових накладних по господарським операціям з ТОВ "НВП "Армет" та відсутність в податкових накладних коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

З копій податкових накладних, які отримані позивачем ТОВ "НВП "Армет" при поставці в серпні 2012 року комплектів модернізації візків вантажних вагонів, вбачається, що у вказаних накладних відсутній код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Судовим розглядом встановлено, що отримані ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" від ТОВ "НВП "Армет" комплекти модернізації візків вантажних вагонів виготовлені ТОВ "Амстед-Рейл" на території України в Житомирській області у м. Малин, що підтверджується сертифікатами якості та листами заводу - виробника ТОВ "Амстед-Рейл" від 27 лютого 2013 року № 54/02/13.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

На момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ПП "Укрремторг-2000", ТОВ НВП "Універсальна Машинобудівельна група" та ТОВ НВП "АРМЕТ" мали свідоцтва платника податку на додану вартість, були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП "Укрремторг-2000", ТОВ НВП "Універсальна Машинобудівельна група" та ТОВ НВП "АРМЕТ" є правомірним.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2013р. по справі № 816/1039/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 08.07.2013 р.