Постанова

від 25.11.2013 по справі 801/9392/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2013 р. (10:18 год.) Справа №801/9392/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря Богацької А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Арток»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Ялова Л.О., довіреність № б/н від 30.09.13р., паспорт серії ЕС 087280;

від відповідача: Чакал А.Р., довіреність № 55/10 від 16.10.13р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Арток» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі ГУ Міндоходів АРК про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.08.2013 р. № 0008872203 на загальну суму 11025,00 грн., з яких 7350,0 грн. за основним платежем, 3675,00 грн. за штрафними санкціями; № 0008862203 на загальну суму 10500,00 грн., з яких 7000,0 грн. за основним платежем, 3500,00 грн. за штрафними санкціями.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про свою незгоду з висновками контролюючого органу про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, оскільки на його думку відповідач необґрунтовано прийшов до висновку про наявність порушень у позивача лише на підставі матеріалів зустрічних перевірок, зокрема акту Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровськ від 21.03.2013 р. №1230/224/33972540 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Пей Нет» за січень, лютий 2012 року та акту №197/22-03/35008553 від 28.02.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Пей Нет» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2012 р . по 31.01.2012 р.

Позивач у взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» діяв на умовах договору підряду № 05/1 від 05.01.2012 року про виконання ремонтно-будівельних робіт, на виконання якого було здійснено ремонтно-будівельні роботи, що підтверджується актом виконаних робіт № 1 за лютий 2012 р., платіжним дорученням №17 від 17.02.2012 р., податковою накладною № 302 від 17.02.2012 р. на суму 42000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7000,00 грн.

Таким чином, за наслідками здійснення господарських операцій складені відповідні документи, що свідчать про виконання робот (послуг) та підтверджується актами приймання виконаних робіт (послуг), оплата за виконання роботи (послуги) підтверджується платіжними документами на перерахування коштів, тобто сума вартості робот (послуг), отриманих від підрядника та сума податку на додану вартість, що містилася в договірних цінах, включені ТОВ «Арток» до складу скорегованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, а твердження ДПІ про завищення валових витрат у сумі 35000,00 грн. неправомірні.

Згідно пунктів, зазначених у договорах, ТОВ «Арток» мало право залучати субпідрядні організації для використання окремих видів робіт, уклавши з ними договори субпідряду. Однією з таких субпідрядних організацій було ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс», результати господарської діяльності якої були в подальшому використані ТОВ «Арток» для виконання своїх зобов'язань перед кінцевим замовником - ТОВ «Мед-сервіс Крим». Роботи, які ТОВ «Арток» доручило виконувати ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» відображені в актах виконаних робіт: акт №81 за лютий 2012 р. на суму 18269,89 грн., в т.ч. ПДВ 3044,96 грн., акт № 82 за лютий 2012 р. на суму 17685,89 грн., в т.ч. ПДВ 2947,65 грн., та акт № 85 за лютий 2012 р. на суму 16595,02 грн., в т.ч. ПДВ 2765,84 грн., які були підписані кінцевим замовником - ТОВ «Мед-сервіс Крим» і оплачені в повному обсязі, про що свідчить копія банківських проводок.

ТОВ «Арток» правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку, відобразило у деклараціях з податку на прибуток підприємства витрати та доходи на суму вартості отриманих та оплачених підрядних робіт правомірно на підставі отриманих податкових накладних, в деклараціях з ПДВ відобразило податковий кредит на суму ПДВ, перерахованого на рахунок підрядника. Посилання на те, що контрагент, ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» не знаходиться за місцезнаходженням, в нього анульовано свідоцтво платника ПДВ з 17.04.2012 р., а отже усі складені та реально виконані ним правочини є нікчемними, не мають правових наслідків для ТОВ «Арток», оскільки вказані обставини виникли після здійснення господарських операцій, а також розрахунків за них. З ТОВ «Пей Нет», на яке в акті є посилання, позивач взагалі не має стосунків.

За таких обставин позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів АР Крим №0008872203 та № 0008862203 від 29.08.2013 року слід визнати протиправними та скасувати.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, про що надав суду письмові заперечення на позов (а.с.107-109), в яких зазначено, що згідно Наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 19.06.2013 р. №2172, на підставі ст.20, п.п.78.1.1, п.78.1, ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового Кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» у лютому 2012 року та відображення їх в податковій звітності. Суть порушень, встановлених перевіркою, полягає у безпідставному зарахуванні позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, сум сплачених контрагенту за реально не здійсненими господарськими операціями.

Представник відповідача зазначив, що згідно наданої позивачем податкової декларації з ПДВ за лютий 2012 р., ним задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 7000,00 грн. Для формування позивачем податкового кредиту позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс», які визнані «нікчемними» з урахуванням того, що зустрічну звірку неможливо провести з ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням, отже, податковий кредит позивачем було сформовано неправомірно, тому у позові має бути відмовлено.

Враховуючи вищенаведене, відповідач зазначає що в межах договорів, укладених з вищезазначеним підприємством, робіт (послуг) в адресу ТОВ «Арток» не відбувалось.

Представник відповідача зазначив, що зазначені висновки зроблені певною мірою на підставі податкової інформації, отриманої Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва з актів №197/22-03/35008553 від 28.02.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Пей Нет» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків з 01.01.12 по 31.01.12 р. та 01.02.12 по 29.02.12 р. Також від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва отримано акт № 344/22-317/35008553 від 07.06.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пей Нет», щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 р.

На підставі викладеного відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арток» (далі - ТОВ «Арток»), має статус юридичної особи з 06.07.2005 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 434949 та довідкою АА № 684937 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є платником податку на додану вартість з 23.12.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №00964517, виданим ДПІ у м.Сімферополі АРК 23.12.2005р. (а.с.10-12).

Видами діяльності позивача за КВЕД є: 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель; 23.61 - виготовлення виробів із бетону для будівництва; 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.52 - роздрібна торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Судом встановлено, що з 09.07.2013р. тривалістю 5 робочих днів на підставі наказу від 19.06.2013р. № 2172, виданого ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, головним державним ревізором-інспектором відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС Проніним О.С. на підставі ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Арток» (ЄДРПОУ 33655911) з питань взаємовідносин з ТОВ «Спецфундамент-Плюс» (ЄДРПОУ 33972540) у лютому 2012 року та відображення їх в податковій звітності, про що складено Акт №403/22-07/33655911 від 22.07.2013 року (а.с.19-27).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податку на прибуток у сумі 7350,00 грн.;

- пп.198.1 п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано ПДВ у сумі 7000,00 грн.

Висновки Акту перевірки № 403/22-07/33655911 від 22.07.2013 року були покладені в основу податкових повідомлень - рішень від 29.08.2013 року № 0008872203, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 11025,00 грн., з яких 7350,0 грн. за основним платежем та 3675,00 грн. за штрафними санкціями; № 0008862203 від 29.08.2013 року про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10500,00 грн., з яких 7000,0 грн. за основним платежем та 3500,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.36-37).

Перевіряючи правомірність прийнятих ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів АР Крим податкових повідомлень-рішень від 29.08.2013 року № 0008872203, №0008862203, суд встановив наступне.

В обґрунтування своїх висновків про порушення позивачем норм чинного податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Спецфундамент-Плюс» контролюючий орган в акті перевірки встановив наступне.

В п.3.2 акту перевірки позивача працівником ДПІ зазначено, що згідно наданої ТОВ «Арток» податкової декларації з ПДВ за лютий 2012 р. задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 7000,00 грн. Перевіркою визначення податкового кредиту з питань взаємовідносин ТОВ «Спецфундамент-Плюс» у лютому 2012 р. встановлено його завищення у сумі 7000,00 грн. До перевірки ТОВ «Арток» був наданий договір підряду №05/1 від 05.01.2012 року (а.с.38) на послуги з виконання робіт з влаштування козирка, плоскої покрівлі, облицювання карниза на об'єкту «Реконструкція з розширенням та надбудовою 2-го поверху магазина «Еталон-Плюс» по пр. Перемоги, 35 в м. Євпаторія».

Крім того відповідно АРМ «Бест Звіт» ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС встановлено, що згідно додатка №5 до декларації з ПДВ за лютий 2012 року, наданого ТОВ «Арток» до ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС, по взаємовідносинам з ТОВ «Спецфундамент-Плюс» у лютому 2012 р. задекларована сума податкового кредиту - 7000,00 грн. та відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлені розбіжності на суму 7000грн. між податковими зобов'язаннями ТОВ «Спецфундамент-Плюс», що мають нульове значення та податковим кредитом ТОВ «Арток» у розмірі 7000грн. із посиланням на акт від 15.03.2013р. № 1103/224/33972540 (а.с.21 зворот).

З п.3.2 акту перевірки позивача слідує, що у ТОВ «Спецфундамент-Плюс» свідоцтво платника анульовано 17.04.2012р., у зв'язку з чим до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. ТОВ «Спецфундамент-Плюс» також має ліцензію №594481 серії АВ, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

В акті перевірки позивача є посилання на акт перевірки Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська Дніпропетровської області від 21.03.2012 №1230/224/33972540 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецфундамент-Плюс» (ЄДРПОУ 33972540) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Пей Нет» (ЄДРПОУ 35008553) за січень, лютий 2012 року», в якому йде мова про те, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням. Декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року ТОВ «Спецфундамент-Плюс» до Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська не прийнято.

Згідно бази даних АІС «Податки» в декларації з податку на прибуток підприємства, яка надавалась ТОВ «Спецфундамент-Плюс» до Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська у підприємства відсутні достатні основні засоби. Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва отримано акт №197/22-03/35008553 від 28.02.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пей Нет» (ЄДРПОУ 35008553), щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.01.2012.

В акті перевірки №197/22-03/35008553 від 28.02.2012 року зазначено, що від ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надійшов висновок службовою запискою від 25.04.2012 №1855/7/07-09/6. Згідно даного висновку: проведено обстеження податкової адреси, а саме м.Київ, вул.. Василенко,7А. Укладено договір оренди № 002-11/11 від 01.11.2011 року з ТОВ «Альфа»; свідоцтво платника ПДВ анульовано 15.02.2012 року; відповідно пояснень ОСОБА_5, ОСОБА_6 - директорів ТОВ «Пей Нет», підприємство протягом січня 2012 року здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Юг карт Сервіс» м. Одеса та ТОВ «Миракс Телеком» м. Харків. При укладенні договорів, угоди укладались та підписувались особисто ними та директором з іншої сторони. ДО УПМ ДПС у Одеській області та у Харківській області направлено запит з метою фактичного підтвердження фінансово-господарських операцій. При цьому було встановлено, що ТОВ «Міракс Телеком» м. Харків відпрацьовується в рамках кримінальної справи № 191201, порушеної за ознаками злочину ч.2 ст.205 КК України.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Пей Нет» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. У висновках цього акту вказано про то, що у ТОВ «Пей Нет» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість з підприємствами-постачальниками і відсутнє право на формування витрат по операціях з підприємствами-постачальниками, а отже підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам.

Також в акті перевірки позивача є посилання на акт перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 344/22-317/35008553 від 07.06.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пей Нет» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 р., згідно якого від ГВПМ ДПІ в Солом'янському районі м. Києва надійшов висновок службовою запискою від 31.05.12 №2335/7/07-09,згідно якого проведено обстеження податкової адреси, а саме м.Київ, вул.Василенко, 7а, укладено договір оренди №002-11/11 від 01.11. 11 з ТОВ «Альфа», свідоцтво платника ПДВ анульоване 15.02.2012р. відповідно до пояснень директора ТОВ «Пенй Нет» ОСОБА_6 підприємство протягом січня 2012 року здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Юг карт Сервіс» м.Одеса то ТОВ «Миракс Телеком» м.Харків. При укладанні договорів угоди підписувались ним особисто та директором з іншої сторони.

Відповідно до ст.551 ГК України визначено ознаки фіктивності суб'єкта господарювання, а саме підприємство зареєстроване на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи, підприємство не зареєстроване в державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством, підприємство зареєстроване (перереєстроване) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим або безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; підприємство зареєстроване (перереєстроване) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

На підставі зазначеного податковий орган прийшов до висновку про те, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат та об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р.

Відповідач в акті перевірки позивача без посилання на джерело інформації зазначає про те, що ТОВ «Спецфундамент-Плюс» первинні та інші документи не надані, підприємство відсутнє за місцезнаходженням, перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків», АРМ «Бест-Звіт», ТАХ, АРМ «Аудит», АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська.

Суд з даними висновками відповідача не погоджується, вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Арток» та ТОВ «Спецфундамент-Плюс» був укладений договір підряду № 05/1 від 05.01.2012 року на послуги з виконання робіт з влаштування козирка, плоскої покрівлі, облицювання карниза на об'єкту «Реконструкція з розширенням та надбудовою 2-го поверху магазина «Еталон-Плюс» по пр. Перемоги, 35 в м. Євпаторія» (а.с.38).

На виконання даного договору між сторонами складено Договірну ціну на будівництво, локальний кошторис №2-1-1 (а.с.39-42).

Судом встановлено, що 17.02.12р. між ТОВ «Арток» та ТОВ «Спецфундамент-Плюс» підписаний Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 р. на загальну суму 42000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7000,00 грн. (а.с.104-106).

ТОВ «Спецфундамент-Плюс» видав позивачу податкову накладну за виконані роботи по реконструкції магазину «Еталон-Плюс» № 302 від 17.02.12р. на загальну суму 42000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7000,00 грн. (а.с.47).

Оплата наданих послуг підтверджується платіжним дорученням №17 від 17 лютого 2012 р. на суму 42000,00 та банківськими виписками (а.с.48-50).

Згідно письмових пояснень представника позивача ТОВ «Арток» правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку відобразило в податковому обліку понесені витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Спецфундамент-Плюс» в першому кварталі 2012р., а суму ПДВ у розмірі 7000грн. включило до податкового кредиту за лютий 2012 року.

Використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача підтверджується укладеним позивачем Договором №18/1 від 29.01.2008р. на виконання підрядних робіт із ТОВ «Мед-Сервіс-Крим», згідно якого ТОВ «Арток», будучи Підрядником зобов'язується виконати повний комплекс будівельних робіт по реконструкції з розширенням та надбудовою поверху магазина «Еталон-Плюс» в м.Євпаторія, пр.Перемоги, 35, а Замовник - ТОВ «Мед-Сервіс-Крим» зобов'язується передати затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти виконану роботу та провести з підрядником розрахунки (а.с.51-53).

При цьому суд зазначає про те, що відповідно до п.6.5. даного договору передбачене право ТОВ «Арток» як підрядника залучати субпідрядні організації для виконання окремих видів робіт.

З урахуванням викладеного, дослідивши надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку, суд приходить до висновку про реальність укладеного між позивачем та ТОВ «Спецфундамент-Плюс» договору на надання послуг з виконання робіт з влаштування козирка, плоскої покрівлі, облицювання карниза на об'єкту «Реконструкція з розширенням та надбудовою 2-го поверху магазина «Еталон-Плюс» по пр. Перемоги, 35 в м. Євпаторія».

Передусім, слід зазначити, що посилання відповідача в обґрунтування своїх висновків на дані актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, у тому числі по ланцюгу постачання, та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акти про неможливість проведення звірки з контрагентом позивача та по ланцюгу постачання та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд не приймає до уваги викладені в акті перевірки матеріали з іншого акту, отриманого від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 21.03.2013 №1230/224/33972540 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецфундамент-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Пей Нет» за січень, лютий 2012 року», оскільки використання даних матеріалів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом не передбачено чинним законодавством і не є первинним або іншим документом, який зафіксований в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджує наявність встановлених відповідачем фактів порушень.

Отже, перевіряючи правомірність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, суд зазначає, що акт про неможливість проведення звірки з контрагентом позивача та дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, суд зазначає, що вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відображення даних господарських операцій призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача. Для здійснення даних операцій позивач має необхідні ресурси.

Що стосується правомірності висновків податкового органу про завищення податку на додану вартість на загальну суму 7000,00 грн., суд зазначає наступне.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 якого продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

П. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст.198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст.185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Частиною 2 п. 201.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкову накладну, виписану ТОВ «Спецфундамент-Плюс» на адресу ТОВ «Арток» судом встановлено, що вона відповідає вимогам зазначених норм, а отже висновки відповідача про завищення податкового кредиту на загальну суму 7000,00 грн. суд вважає необґрунтованими та помилковими, та як наслідок прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 29.08.2013 року №0008862203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7000,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Спецфундамент-Плюс» господарських договорів на підставі ст.228 та ч.2 ст.215 ЦК України.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність даних договорів відповідачем не наведено.

Частиною 2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Спецфундамент-Плюс» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочину, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Приписом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Спецфундамент-Плюс» правочину.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Зазначені висновки кореспондуються з думкою Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст.17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст.36; п. 38.1 ст.38, п.44.1 ст.44, п. 47.1 ст.47, п. 49.2 ст.49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Що стосується висновків податкового органу про завищення позивачем податку на прибуток за 01.01.12р. по 31.03.12р. на загальну суму 7350,00 грн., суд зазначає наступне.

Так відповідно до абз. 1 ч. 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

П. 151.1 ст.151 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України визначено, що основна ставка податку становить 16 відсотків.

Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено ставку податку на прибуток підприємств:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків;

з 1 січня 2014 року - 16 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не27.11.13 Єдиний державний реєстр судових рішень передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. «г» п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги, що господарські операції між ТОВ «Арток» та ТОВ «Спецфундамент-Плюс» були товарними та реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємства за період з 01.01.12р. по 31.03.12р. на загальну суму 7350,00 грн.

При цьому суд зазначає, що відповідач в акті перевірки позивача посилається на дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, в якій встановлені розбіжності на суму 7000грн. між податковими зобов'язаннями ТОВ «Спецфундамент-Плюс», що мають нульове значення та податковим кредитом ТОВ «Арток» у розмірі 7000грн. із посиланням на акт від 15.03.2013р. №1103/224/33972540 (а.с.21 зворот).

Судом витребувано інформацію, яку відповідач використовував під час проведення перевірки позивача, з наданої суду детальної інформації дійсно вбачається, що підставою розбіжності на суму 7000грн. між податковими зобов'язаннями ТОВ «Спецфундамент-Плюс», що мають нульове значення та податковим кредитом ТОВ «Арток» у розмірі 7000грн. є акт від 15.03.2013р. № 1103/224/33972540 (а.с.136).

При цьому в акті перевірки посилання на сам акт 15.03.2013р. №1103/224/33972540 немає, не зазначено, який органом складений такий акт, що саме він підтверджує.

Судом витребувано акт від 15.03.2013р. № 1103/224/33972540, з наданого суду акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецфундамент-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Аркада і К» за січень 2012 року, ТОВ «Стрім Строй» за лютий 2012 року, складеного Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, з висновків якого слідує , що підприємством - ТОВ «Спецфундамент-Плюс» встановлені порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст. 215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Спецфундамент-Плюс» при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662,655,656 ЦК України; перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при приданні та продажу товарів (послуг) за 2012 рік, які підпадають під визначення ст.ст. 188, 187, 198 ПК України, в тому числі за лютий ТОВ «Арток» (а.с.137-147).

Отже, суд зазначає, що в основу виявлених перевіркою позивача порушень в акті перевірки позивача №403/22-07/33655911 від 22.07.2013 року (а.с.19-27) відповідачем покладено дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України про розбіжності на суму 7000грн. між податковими зобов'язаннями ТОВ «Спецфундамент-Плюс», що мають нульове значення та податковим кредитом ТОВ «Арток» у розмірі 7000грн. із зазначенням акту від 15.03.2013р. № 1103/224/33972540, в той час як цей акт від 15.03.2013р. № 1103/224/33972540, складений Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, не аналізується, а аналізуються акти перевірки Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська Дніпропетровської області від 21.03.2012 №1230/224/33972540 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецфундамент-Плюс» (ЄДРПОУ 33972540) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Пей Нет» (ЄДРПОУ 35008553) за січень, лютий 2012 року», №197/22-03/35008553 від 28.02.2012 р. Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська Дніпропетровської області про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Пей Нет» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків з 01.01.12 по 31.01.12 р. та 01.02.12 по 29.02.12 р., акт № 344/22-317/35008553 від 07.06.2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пей Нет», щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 р., за якими у Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України немає розбіжностей між податковими зобов'язаннями ТОВ «Спецфундамент-Плюс» та податковим кредитом ТОВ «Арток».

Зазначені розбіжності та суперечності в акті перевірки позивача №403/22-07/33655911 від 22.07.2013 року свідчать про неякісне та формальне проведення перевірки, без дослідження та співставлення фактичних даних, покладених відповідачем в основу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, без урахування та дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Арток» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Сімферополі АРК ДПС № 0008872203 від 29.08.2013 року про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 11025,00 грн., з яких 7350,00 грн. за основним платежем та 3675,00 грн. за штрафними санкціями; податкового повідомлення - рішення № 0008862203 від 29.08.2013 року про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10500,00 грн., з яких 7000,00 грн. за основним платежем та 3500,00 грн. за штрафними санкціями, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

В судовому засіданні 25.11.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 02.12.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим від 29.08.2013 р. № 0008872203, від 29.08.2013 р. № 0008862203.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арток» (ЄДРПОУ 33655911) судовий збір в розмірі 215,15грн. (двісті п'ятнадцять грн. 15 коп.).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.