Ухвала

від 05.02.2014 по справі 801/9392/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/9392/13-а

05.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 25.11.13 у справі № 801/9392/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арток" (вул. Міллера, 6 а, кв. 53,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арток" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим від 29.08.2013 р. № 0008872203, від 29.08.2013 р. № 0008862203.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арток" (ЄДРПОУ 33655911) судовий збір в розмірі 215,15грн. (двісті п'ятнадцять грн. 15 коп.).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що з 09.07.2013 тривалістю 5 робочих днів на підставі наказу від 19.06.2013р. № 2172, виданого ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, головним державним ревізором-інспектором відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС Проніним О.С., на підставі ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Арток" (ЄДРПОУ 33655911) з питань взаємовідносин з ТОВ "Спецфундамент-Плюс" (ЄДРПОУ 33972540) у лютому 2012 року та відображення їх в податковій звітності.

Результати перевірки оформлені Актом перевірки №403/22-07/33655911 від 22.07.2013 року (а.с.19-27), яким виявлені порушення позивачем:

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податку на прибуток у сумі 7350,00 грн.;

- пп.198.1 п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано ПДВ у сумі 7000,00 грн.

В п.3.2 акту перевірки позивача працівником ДПІ зазначено, що згідно наданої ТОВ "Арток" податкової декларації з ПДВ за лютий 2012 р. задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 7000,00 грн. Перевіркою визначення податкового кредиту з питань взаємовідносин ТОВ "Спецфундамент-Плюс" у лютому 2012 р. встановлено його завищення у сумі 7000,00 грн. До перевірки ТОВ "Арток" був наданий договір підряду №05/1 від 05.01.2012 року (а.с.38) на послуги з виконання робіт з влаштування козирка, плоскої покрівлі, облицювання карниза на об'єкту "Реконструкція з розширенням та надбудовою 2-го поверху магазина "Еталон-Плюс" по пр. Перемоги, 35 в м. Євпаторія".

Крім того, відповідно АРМ "Бест Звіт" ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС встановлено, що згідно додатка №5 до декларації з ПДВ за лютий 2012 року, наданого ТОВ "Арток" до ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, по взаємовідносинам з ТОВ "Спецфундамент-Плюс" у лютому 2012 р. задекларована сума податкового кредиту - 7000,00 грн. та відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлені розбіжності на суму 7000грн. між податковими зобов'язаннями ТОВ "Спецфундамент-Плюс", що мають нульове значення та податковим кредитом ТОВ "Арток" у розмірі 7000грн. із посиланням на акт від 15.03.2013р. № 1103/224/33972540 (а.с.21 зворот).

З п.3.2 акту перевірки слідує, що у ТОВ "Спецфундамент-Плюс" свідоцтво платника анульовано 17.04.2012р., у зв'язку з чим до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. ТОВ "Спецфундамент-Плюс" також має ліцензію №594481 серії АВ, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

В акті перевірки є посилання на акт перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 21.03.2012 №1230/224/33972540 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецфундамент-Плюс" (ЄДРПОУ 33972540) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Пей Нет" (ЄДРПОУ 35008553) за січень, лютий 2012 року", в якому йде мова про те, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням. Декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року ТОВ "Спецфундамент-Плюс" до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська не прийнято.

Згідно бази даних АІС "Податки", в декларації з податку на прибуток підприємства, яка надавалась ТОВ "Спецфундамент-Плюс" до Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська у підприємства відсутні достатні основні засоби. Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва отримано акт №197/22-03/35008553 від 28.02.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пей Нет" (ЄДРПОУ 35008553) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.01.2012.

В акті перевірки №197/22-03/35008553 від 28.02.2012 року зазначено, що від ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надійшов висновок службовою запискою від 25.04.2012 №1855/7/07-09/6. Згідно даного висновку: проведено обстеження податкової адреси, а саме: м.Київ, вул. Василенко,7А. Укладено договір оренди № 002-11/11 від 01.11.2011 року з ТОВ "Альфа"; свідоцтво платника ПДВ анульовано 15.02.2012 року; відповідно пояснень Чутнчева С.В., Рубана В.О. - директорів ТОВ "Пей Нет", підприємство протягом січня 2012 року здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Юг карт Сервіс" м. Одеса та ТОВ "Миракс Телеком" м. Харків. При укладенні договорів, угоди укладались та підписувались особисто ними та директором з іншої сторони. ДО УПМ ДПС у Одеській області та у Харківській області направлено запит з метою фактичного підтвердження фінансово-господарських операцій. При цьому було встановлено, що ТОВ "Міракс Телеком" м. Харків відпрацьовується в рамках кримінальної справи № 191201, порушеної за ознаками злочину ч.2 ст.205 КК України.

На думку відповідача, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Пей Нет" та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

Також в акті перевірки позивача є посилання на акт перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 344/22-317/35008553 від 07.06.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пей Нет" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 р., згідно якого від ГВПМ ДПІ в Солом'янському районі м. Києва надійшов висновок службовою запискою від 31.05.12 №2335/7/07-09, згідно якого проведено обстеження податкової адреси, а саме: м. Київ, вул. Василенко, 7а, укладено договір оренди №002-11/11 від 01.11. 11 з ТОВ "Альфа", свідоцтво платника ПДВ анульоване 15.02.2012р. відповідно до пояснень директора ТОВ "Пенй Нет" Рубана В.О. підприємство протягом січня 2012 року здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Юг карт Сервіс" м.Одеса то ТОВ "Миракс Телеком" м. Харків. При укладанні договорів угоди підписувались ним особисто та директором з іншої сторони.

З урахуванням вищевикладеного, податковий орган прийшов до висновку про те, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат та об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р.

Відповідачем в акті перевірки позивача зазначено про те, що ТОВ "Спецфундамент-Плюс" первинні та інші документи не надані, підприємство відсутнє за місцезнаходженням, перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС "Реєстр платників податків", АРМ "Бест-Звіт", ТАХ, АРМ "Аудит", АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська.

Висновки Акту перевірки № 403/22-07/33655911 від 22.07.2013 року були покладені в основу податкових повідомлень - рішень від 29.08.2013 року № 0008872203, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 11025,00 грн., з яких 7350,0 грн. за основним платежем та 3675,00 грн. за штрафними санкціями; № 0008862203 від 29.08.2013 року про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10500,00 грн., з яких 7000,0 грн. за основним платежем та 3500,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.36-37).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Арток" та ТОВ "Спецфундамент-Плюс" був укладений договір підряду № 05/1 від 05.01.2012 року на послуги з виконання робіт з влаштування козирка, плоскої покрівлі, облицювання карниза на об'єкту "Реконструкція з розширенням та надбудовою 2-го поверху магазина "Еталон-Плюс" по пр. Перемоги, 35 в м. Євпаторія" (а.с.38).

На підтвердження виконання даного договору позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи:

- Договірна ціна на будівництво;

- локальний кошторис №2-1-1 (а.с.39-42);

- Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 17.02.2012 за лютий 2012 р. на загальну суму 42000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7000,00 грн. (а.с.104-106);

- податкова накладна за виконані роботи по реконструкції магазину "Еталон-Плюс" № 302 від 17.02.12р. на загальну суму 42000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7000,00 грн. (а.с.47);

- платіжне доручення №17 від 17 лютого 2012 р. на суму 42000,00;

- банківські виписки (а.с.48-50).

ТОВ "Арток" на підставі даних бухгалтерського обліку, відобразило в податковому обліку понесені витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Спецфундамент-Плюс" в першому кварталі 2012р., а суму ПДВ у розмірі 7000грн. включило до податкового кредиту за лютий 2012 року.

Зокрема, використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача підтверджується укладеним позивачем Договором №18/1 від 29.01.2008р. на виконання підрядних робіт із ТОВ "Мед-Сервіс-Крим"(а.с.51-53).

При цьому, п.6.5. даного договору передбачене право ТОВ "Арток" як підрядника залучати субпідрядні організації для виконання окремих видів робіт.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки та перевіряючи правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень судовою колегією встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який набрав чинність з 01.01.2011 р.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;в) ввезення товарів на митну територію України;г) вивезення товарів за межі митної території України;ґ) виключено;д) виключено;е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Як встановлено п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Приписами п. 198.3 ст.198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

В силу п. 184.5 ст.185 Податкового кодексу України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Частиною 2 п. 201.1 ст.200 Податкового кодексу України визначені обов'язкові реквізити, яки повинна містити податкова накладна.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

З урахуванням викладеного, дослідивши надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку про реальність укладеного між позивачем та ТОВ "Спецфундамент-Плюс" договору на надання послуг з виконання робіт з влаштування козирка, плоскої покрівлі, облицювання карниза на об'єкту "Реконструкція з розширенням та надбудовою 2-го поверху магазина "Еталон-Плюс" по пр. Перемоги, 35 в м. Євпаторія".

Зокрема, судова колегія вважає необґрунтованими посилання відповідача на дані актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, у тому числі по ланцюгу постачання, та на комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акти про неможливість проведення звірки з контрагентом позивача не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, судова колегія зазначає, що вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відображення даних господарських операцій призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача. Для здійснення даних операцій позивач має необхідні ресурси.

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень - рішення, про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем податку на прибуток за 01.01.12р. по 31.03.12р. на загальну суму 7350,00 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" Перехідних положень Податкового кодексу України, Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

П. 151.1 ст.151 розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України визначено, що основна ставка податку становить 16 відсотків.

Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, встановлено ставку податку на прибуток підприємств:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків;

з 1 січня 2014 року - 16 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. "г" п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Як встановлено підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи, що господарські операції між ТОВ "Арток" та ТОВ "Спецфундамент-Плюс" були товарними та реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємства за період з 01.01.12р. по 31.03.12р. на загальну суму 7350,00 грн.

Відповідач в акті перевірки позивача посилається на дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, в якій встановлені розбіжності на суму 7000грн. між податковими зобов'язаннями ТОВ "Спецфундамент-Плюс", що мають нульове значення та податковим кредитом ТОВ "Арток" у розмірі 7000грн. із посиланням на акт від 15.03.2013р. №1103/224/33972540 (а.с.21 зворот).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою розбіжності на суму 7000грн. між податковими зобов'язаннями ТОВ "Спецфундамент-Плюс", що мають нульове значення та податковим кредитом ТОВ "Арток" у розмірі 7000грн., є акт від 15.03.2013р. № 1103/224/33972540 (а.с.136).

При цьому, в акті перевірки посилання на акт 15.03.2013р. №1103/224/33972540 немає, не зазначено, яким органом складений такий акт, що саме він підтверджує.

В матеріалах справи міститься акт від 15.03.2013р. № 1103/224/33972540 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецфундамент-Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Аркада і К" за січень 2012 року, ТОВ "Стрім Строй" за лютий 2012 року, складеного Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, з висновків якого слідує , що підприємством - ТОВ "Спецфундамент-Плюс" встановлені порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст. 215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Спецфундамент-Плюс" при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662,655,656 ЦК України; перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при приданні та продажу товарів (послуг) за 2012 рік, які підпадають під визначення ст.ст. 188, 187, 198 ПК України, в тому числі за лютий ТОВ "Арток" (а.с.137-147).

Таким чином, в основу виявлених перевіркою позивача порушень в акті перевірки позивача №403/22-07/33655911 від 22.07.2013 року (а.с.19-27) відповідачем покладено дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України про розбіжності на суму 7000грн. між податковими зобов'язаннями ТОВ "Спецфундамент-Плюс", що мають нульове значення та податковим кредитом ТОВ "Арток" у розмірі 7000грн. із зазначенням акту від 15.03.2013р. № 1103/224/33972540, в той час як цей акт від 15.03.2013р. № 1103/224/33972540, складений Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, не аналізується, а аналізуються акти перевірки Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська Дніпропетровської області від 21.03.2012 №1230/224/33972540 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецфундамент-Плюс" (ЄДРПОУ 33972540) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Пей Нет" (ЄДРПОУ 35008553) за січень, лютий 2012 року", №197/22-03/35008553 від 28.02.2012 р. Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська Дніпропетровської області про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ "Пей Нет" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків з 01.01.12 по 31.01.12 р. та 01.02.12 по 29.02.12 р., акт № 344/22-317/35008553 від 07.06.2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пей Нет", щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 р., за якими у Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України немає розбіжностей між податковими зобов'язаннями ТОВ "Спецфундамент-Плюс" та податковим кредитом ТОВ "Арток".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що зазначені розбіжності та суперечності в акті перевірки позивача №403/22-07/33655911 від 22.07.2013 року свідчать про неякісне та формальне проведення перевірки, без дослідження та співставлення фактичних даних, покладених відповідачем в основу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, без урахування та дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки №403/22-07/33655911 від 22.07.2013 року про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 403/22-07/33655911 від 22.07.2013, від 29.08.2013 року № 0008872203.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.13 у справі № 801/9392/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва