Постанова

від 15.11.2013 по справі 826/13080/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2013 року 08 год. 50 хв. № 826/13080/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді-РЕКС» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 квітня 2013 року № 0003422201, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді-РЕКС» (далі - ТОВ «Ді-РЕКС», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 квітня 2013 року № 0003422201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової виїзної перевірки від 09.04.2013р. № 33/16-30/31202808 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Ді-РЕКС» та його контрагентом-постачальником ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» (ідентифікаційний код 35618358) носять нереальний характер, а тому позивач не мав права врахувати в бухгалтерському і податковому обліках суми податку на додану вартість, сплачених такому підприємству в ціні придбаних товарів, нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 10.10.2013р. б/н і додаткові документи (а саме: копії листування з ТОВ «Ді-РЕКС» з питання надання копій документів по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Вертикаль», листа Слідчого управління УМВС України в Сумській області від 27.08.2012р. № 5/6365, протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 01.10.2012р., висновку спеціаліста Науково-дослідного експертного криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці Лебідя С.О. від 15.12.2011р. № 545, складеного за результатами проведеного почеркознавчого дослідження; роздруківки електронної копії Акта ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 26.12.2011р. № 161/2306/35618358 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» (ідентифікаційний код 35618358) щодо підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент» (ідентифіка-ційний код 36214933), ТОВ «Холдингова компанія «Євробудінвест» (ідентифікаційний код 32373578), ТОВ «Телеком Сістемс» (ідентифікаційний код 36689990) за період з 21.07.2010р. по 24.12.2011р.). В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що працівником Державної податкової служби у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ді-РЕКС» (ідентифікаційний код 31202808) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «БГ «Вертикаль» (ідентифікаційний код 35618358) з період з 01.06.2010р. по 30.09.2012р., за результатами якої складений Акт від 09.04.2013р. № 33/16-30/31202808. Даною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Ді-РЕКС» норм пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем за звітні періоди серпень-грудень 2010 року був завищений податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 595 586, 00 грн., та як наслідок - занижений податок на додану вартість на аналогічну суму, що підлягає сплаті до бюджету. На думку відповідача, висновки Акта перевірки ДПС у м. Києві від 09.04.2013р. № 33/16-30/31202808 являються правомірними та ґрунтуються на належних доказах, а дії працівників податкової інспекції щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 30.04.2013р. вчинені з дотриманням норм чинного законодавства України.

В судових засіданнях по справі представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях по даній справі заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

07 листопада 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 20.03.2013р. по 02.04.2013р. згідно з нормами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПС у м. Києві від 15.03.2013р. № 128 та направлень від 15.03.2013р., працівниками ДПС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ді-РЕКС» (ідентифікаційний код 31202808) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій із ТОВ «БГ «Вертикаль» (ідентифікаційний код 35618358) за період з 01.06.2010р. по 30.09.2013р., за результатами якої складений Акт від 09.04.2013р. № 33/16-30/31202808 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки ТОВ «Ді-РЕКС» перевіряючим за результатами дослідження електронних копій документів (прибуткових накладних, реєстрів отриманих і виданих податкових накладних, карток рахунків бухгалтерського обліку; банківських виписок клієнт-банк) встановлені взаємовідносини платника податків з ТОВ ««БГ «Вертикаль» (ідентифікаційний код 31202808) по придбанню товарів (професійного звукового та відео обладнання) за перевіряємий період на загальну суму 3 573 513, 67 грн. (з ПДВ). За результатами таких господарських операцій перевіряєме підприємство віднесло до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за періоди серпень-грудень 2010 року - податок на додану вартість в сумі 595 585, 61 грн.

Оригінали вказаних первинних документів перевіряєме підприємство не пред'явило, попередньо посилаючись у своїй відповіді (лист від 24.12.2012р. № 45) на письмовий запит ДПС у м. Києві від 15.11.2012р. № 7524/10/16-314 на неможливість надання таких документів з підстав вилучення їх оригіналів працівником ГУ МВС в Сумській області Головко О.К. згідно протоколу виїмки від 10.07.2012р.

При цьому згідно службової записки структурного підрозділу Управління податкової міліції ДПС у м. Києві вказаний протокол виїмки від 10.07.2012р. визнано недійсним, відомості про вилучення працівниками УМВС України в Сумській області оригіналів документів у ТОВ «Ді-РЕКС» не підтверджено.

Крім того, працівником ДПС у м. Києві були використанні дані Акта ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 26.12.2011р. № 161/2306/35618358 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БГ «Вертикаль» (ідентифікаційний код 35618358) за період з 21.07.2010р. по 24.12.2011р. Згідно тексту цього Акта від 26.12.2011р. № 161/2306/35618358 працівниками районної податкової інспекції не встановлена наявність у ТОВ «БГ «Вертикаль» необхідних умов для ведення господарської діяльності (відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби). Також Листом Головного слідчого управляння ДПС України від 25.10.2012р. № 6968/о/71-12/09-0017 наданий протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 01.10.2012р., в якому остання повідомила про реєстрацію ТОВ «БГ «Вертикаль» за грошову винагорода та непричетність до фінансово-господарської діяльності цього Товариства.

Згідно висновку Науково-дослідного експертного-криміналістичного центру при УМВС України при Південно-Західній залізниці від 15.12.2011р. № 545 підписи від імені ОСОБА_1 на певних документах (статут товариства, протокол загальних зборів учасників товариства, довіреність від 20.07.2010р.), які були використані в якості зразка при копіюванні - ймовірно виконані однією особою, а підписи від імені ОСОБА_1 у копії 1-Ф гр. ОСОБА_1 та який було використано в якості зразка при копіюванні - ймовірно виконаний іншою особою.

З огляду на відомості наведені в Акті від 26.12.2011р. № 161/2306/35618358, працівник ДПС у м. Києві прийшов до висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «БГ «Вертикаль» здійснювалася поза межами правового поля, а тому господарські операції між ТОВ «Ді-РЕКС» і ТОВ «БГ «Вертикаль» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами. Виходячи з вищевикладеного та з урахуванням норм ст. 228 Цивільного кодексу України, перевіряючий розцінив зазначені правочини як нікчемні.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 09.04.2013р. № 33/16-30/31202808 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Ді-РЕКС» наступних норм податкового законодавства України:

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. 3 168/97-ВР, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження цим Товариством податку на додану вартість у 2010 році, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 595 586, 00 грн., в т.ч. за серпень 2010 року на суму 133 972, 00 грн., за вересень 2010 року - 152 330, 00 грн., за жовтень 2010 року - 96 731, 00 грн., за листопад 2010 року - 89 868, 00 грн., за грудень 2010 року - 122 685, 00 грн.

Зі змісту цього Акта перевірки позивача вбачається, що висновки про нікчемність письмового правочину, укладеного між позивачем і ТОВ «БГ «Вертикаль», та як наслідок про відсутність у ТОВ «Ді-РЕКС» права на формування податкового кредиту в результаті таких господарських операцій за серпень-грудень 2010 року, ґрунтуються не на факті відсутності тих чи інших первинних документів у ТОВ «Ді-РЕКС», а безпосередньо на відомостях, зафіксованих в Акті ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 26.12.2011р. № 161/2306/35618358. Одночасно відповідно до тексту Акта перевірки позивача питання правомірності та обґрунтованості формування ТОВ «Ді-РЕКС» сум валових витрат за результатами цих же спірних господарських операцій податківцями під сумнів не ставиться.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 15 квітня 2013 року до канцелярії ДПС у м. Києві письмові заперечення від 12.04.2013р. № 08 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 17.04.2013р. № 3560/10/16-3-04 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Ді-РЕКС» - без задоволення.

30 квітня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки від 09.04.2013р. № 33/16-30/31202808 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0003422201 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 120.1 ст. 120 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Ді-РЕКС» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 744 483, 00 грн., в т.ч. 595 586, 00 грн. - основний платіж, 148 897, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. При цьому в ході огляду цього податкового повідомлення-рішення судом виявлено допущення відповідачем механічних описок при оформленні такого рішення, а саме - невірно зазначені норми податкового законодавства, порушенні ТОВ «Ді-РЕКС», за висновками Акта перевірки.

Рішеннями Державної податкової служби у м. Києві від 30.05.2013р. № 557/10/12-3-03 і Міністерства доходів і зборів України від 02.08.2013р. № 8204/6/99-99-10-01-15, прийнятих за результатами розгляду первинної та повторної скарг ТОВ «Ді-РЕКС» на податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013р. № 0003422201, таке оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги підприємства - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

У відповідності до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року)(далі - Закон № 168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому в розумінні норми п. 1.7 ст. 1 цього Закону «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)(абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (який діяв до 10 січня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Законом № 168/97-ВР визначені окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому у вищезгаданому листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В ході судового розгляду також встановлено, що 02 серпня 2010 року між ТОВ «Ді-РЕКС» (Покупцем), в особі директора ОСОБА_6, і ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» (Постачальником), в особі директора ОСОБА_1, був укладений письмовий договір поставки товарів (професійної фото-, відеотехніки, світлотехніки та аксесуарів), згідно якого Постачальник зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність Покупця товари у відповідності до накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору, та в яких міститься повна інформація про товари (найменування, кількість, ціна за одиницю товару, загальна вартість товарів), а Покупець відповідно - приймати та оплачувати вартість таких товарів.

Зокрема, за умовами цього Договору поставка товарів здійснюється шляхом доставки його на склад Покупця. Пунктом поставки товару за даним Договором є місце вказане Покупцем. Перехід права власності на товари здійснюється в момент відвантаження товарів згідно видаткових накладних. Передача (приймання-передача) товарів здійснюється у пункті поставки товару представнику Покупця за відповідною довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товарів та оплати їх вартості) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні копії первинних і розрахункових документів:

- накладних від 02.08.2010р. № 020801, від 01.09.2010р. № 010901, від 01.10.2010р. № 011001, від 01.11.2010р. № 011101, від 01.12.2010р. № 011201, всього на загальну суму 3 573 513, 42 грн. (з ПДВ);

- витягу з журналу обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей;

- журналів проводок по рахункам (субрахункам) бухгалтерського обліку ТОВ «Ді-РЕКС» 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і 31 «Рахунки в банках» за період з 01.08.2010р. по 01.07.2011р.;

- оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку позивача 281 «Товари на складі» за період з 02.08.2010р. по 01.05.2013р.;

- податкових накладних від 02.08.2010р. № 020801 на суму 803 832, 25 грн. (в т.ч. ПДВ - 133 972, 04 грн.), від 01.09.2010р. № 010901 на суму 913 982, 50 грн. (в т.ч. ПДВ - 152 330, 42 грн.), від 01.10.2010р. № 011001 на суму 580 378, 58 грн. (в т.ч. ПДВ - 96 729, 76 грн.), від 01.11.2010р. № 011101 на суму 539 208, 52 грн. (в т.ч. ПДВ - 89 868, 09 грн.) та від 01.12.2010р. № 011201 на суму 736 111, 82 грн. (в т.ч. ПДВ - 122 685, 30 грн.), виписаних ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» на користь ТОВ «Ді-РЕКС» на загальну суму податку на додану вартість 595 585, 61 грн.;

- платіжних доручень ТОВ «Ді-РЕКС», датованих вереснем 2010р. - червнем 2011 р., на оплату вартості спірних товарів, з відмітками банку про проведення розрахункових операцій, всього на загальну суму 3 573 513, 42 грн.;

- оригіналів та копії витягів з виписок АТ «Брокбізнесбанк» (МФО 300249) з розрахункового рахунку позивача № 260050151300 за вересень-грудень 2010 року, січень-липень 2011 року, в яких наявні посилання на реквізити вказаних вище накладних. Оплата за придбані товари здійснювалася ТОВ «Ді-РЕКС» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість товарів з ПДВ) зі свого рахунку № 260050151300 у вказаному банку на рахунок свого контрагента № 2600501031949 в Київській філії ВАТ «Кредобанк» (МФО 321897), що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених копій первинних документів, оригіналів розрахункових документів та документів бухгалтерського обліку, суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення.

Відповідно до письмових пояснень позивача, наведених в тексті поданої позовної заяви, спірні товари були придбані ТОВ «Ді-РЕКС» з метою їх подальшого перепродажу іншим суб'єктам господарської діяльності та безпосереднім споживачам (одним із основних видів діяльності позивача за КВЕД є оптова та роздрібна торгівля звуковим і відео обладнанням).

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Ді-РЕКС» надало суду наступні документи, які підтверджують факт придбання спірних товарів з метою використання їх в подальшій господарській діяльності, економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії статуту ТОВ «Ді-РЕКС», довідки органу статистики відносно ТОВ «Ді-РЕКС»; копії договорів оренди та суборенди нежилих приміщень, укладених ТОВ «Ді-РЕКС» з юридичними особами-орендодавцями для розміщення офісних і складських приміщень, з додатками і додатковими угодами до них та актами приймання-передачі відповідних приміщень; відомості щодо інвентаризації товарних залишків на складі позивача станом на 01 жовтня 2013 року; копії штатного розпису ТОВ «Ді-РЕКС», копію висновку експертного економічного дослідження від 30.07.2013р. № 49, проведеного ТОВ «Республіканське експертне бюро «Об'єктивність та професіоналізм» на замовлення позивача, з питань оподаткування ПДВ спірних господарських операцій; копії договорів і первинних документів, оформлених/отриманих позивачем в результаті подальшої реалізації спірних товарів третім особам-покупцям за письмовими та усними правочинами; оригінали виписок банку по розрахунковому рахунку позивача на всі дати реалізації товарів контрагентам-покупцям, які були попередньо придбані у ТОВ «БГ «Вертикаль», тощо.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «БГ «Вертикаль») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за серпень-грудень 2010 року, відповідає вимогам, встановленим п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), та відсутність у нього можливості залучити до виконання спірних правочинів (окремих господарських операцій, зокрема, транспортування замовлених товарів) третіх осіб.

Згідно положень п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 09.04.2013р. № 33/16-30/31202808 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірної господарської операції (а саме за звітні періоди серпень-грудень 2010 року).

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Ді-РЕКС» і ТОВ «БГ «Вертикаль», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 09.04.2013р. № 33/16-30/31202808 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «БГ «Вертикаль» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Частинами 2, 3 ст. 323 цього Кодексу передбачено, що суд може обґрунтовувати свій вирок лише тими доказами, які були розглянуті ним у судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, відповідачем не надано суду, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Ді-РЕКС» або його контрагента - ТОВ «БГ «Вертикаль», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, по-друге, докази того, що позивач знав або повинен був знати відомості про те, що директор ТОВ «БГ «Вертикаль» був лише його номінальним керівником.

В контексті вищенаведеного судом не приймається до уваги посилання відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 01.10.2012р., що був складений під час провадження досудового слідства у кримінальному провадженні № 32013000000000001, як на належний доказ фіктивності фінансово-господарських операцій позивача із вказаним контрагентом протягом серпня-грудня 2010 року.

Що ж до посилань відповідача на відсутність у позивача оригіналів первинних документів (договору поставки товарів від 02.08.2010р., видаткових і податкових накладних) по спірним фінансово-господарським відносинам з ТОВ «БГ «Вертикаль» та у зв'язку з цим на нереальністю (нікчемністю) цих правочинів, то судом враховується те, що зі змісту інших наявних в матеріалах даної справи документів, зокрема, виписок банку з розрахункового рахунку ТОВ «Ді-РЕКС» вбачається факт існування таких документів.

Документальних доказів застосування ДПІ до позивача передбачених ст. 121 ПК України штрафних санкцій за порушення встановленого законодавством строків зберігання та/або ненадання платником податків (ТОВ «Ді-РЕКС») податковому органу таких документів при здійсненні податкового контролю, відповідач суду не надав.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 2 294, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді-РЕКС» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 30 квітня 2013 року № 0003422201.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді-РЕКС» (місцезнаходження: 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7а, ідентифікаційний код 31202808) 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова