Ухвала

від 23.10.2014 по справі 826/13080/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/38293/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 року

у справі № 826/13080/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді - Рекс»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді - Рекс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними і скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 року № 0003422201.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ді-Рекс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» за період з 01.06.2010 року по 30.09.2012 року, за результатами якої 09.04.2013 року складено акт № 33/16-30/31202808.

Перевіркою встановлено порушення позивачем - пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1. п.7.7. ст..7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «,Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Ді-Рекс» завищено податковий кредит з податку на додану вартість у 2010 році на загальну суму 595 586,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30 квітня 2013 року № 0003422201, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 744483 грн. 00 коп., з яких 595586 грн. 00 коп. за основним платежем та 148897 грн. 00 коп. - штрафі (фінансові) санкції.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що під час перевірки встановлено укладення позивачем нікчемних правочинів із ТОВ БГ «Вертикаль», а також акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 26.12.2011р. №161/2306/35618358, ТОВ БГ «Вертикаль»з а період діяльності з 21.07.2010р. по 24.12.2011р.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх дій щодо формування податкового кредиту на підставі документів, складених ТОВ «Будівельна група «Вертикаль».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанції з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» та ТОВ «Ді-Рекс» укладений договір поставки товару № 020801 від 02.08.2010 року, на підставі документів, складених у зв'язку з виконання вказаного договору, позивачем сформувано податковий кредит у розмірі 595586 грн. 00 коп. предметом якого була професійна фото-, відео-, світлотехніка та аксесуари.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії видаткових накладних, податкових накладних, прибуткових накладних, виписок із рахунку в банку про здійснення оплати отриманого товару.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 цього Закону «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзацом 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Доказами, наявними в матеріалах справи (копії договорів поставки, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, виписки з рахунку в банку, реєстри виданих податкових накладних), підтверджується, що позивачем в подальшому продано придбаний у ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» товар, що свідчить про наявність цього товару.

Висновки податкового органу щодо фіктивності ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» зроблений на підставі відомостей про неможливість здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, а також відсутність трудових ресурсів, основних засобів, приміщень, транспортних засобів, складських приміщень, що викладені в акті від 26 грудня 2011 року № 161/2306/35618358 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна група «Вертикаль», складеному співробітниками ДПІ у Дарницькому районі м. Києва є необґрунтованими, оскільки позивачем були надані докази фактичного отримання товару від контрагента.

Колегія суддів зазначає, що посилаючись на акти неможливості проведення зустрічної звірки, податковий орган без проведення такої звірки, використав інформацію цього акту, незважаючи на те, що зустрічна звірка проводиться з метою співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами для документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Податковим законодавством встановлено, що зустрічна звірка здійснюється з метою отримання податкової інформації (п.п.73.5 ПК України). Жодної вимоги цієї статті податковим органом не виконано, та склавши акт про неможливість проведення зустрічної звірки, відображення іншої інформації свідчить про неповному такого акту, оскільки не проведено співставлення даних бухгалтерського та податкового обліку зазначених контрагентів, не з'ясовувалась у встановленому порядку реальність господарських відносин та їх документальне підтвердження.

Також суди попередніх інстанцій правильно визнали необґрунтованими доводи податкового органу щодо нереальності укладеної угоди в зв'язку з ненаданням оригіналів первинних документів (договору, податкових та видаткових накладних). Як встановлено судами, такі документи не надані позивачем з посиланням на їх вилучення старшим о/у ГУМВС України в Сумській області ст. лейтенантом міліції Головко О.К. згідно протоколу виїмки від 10.07.2012 р. В подальшому податковим органом встановлено, що такого співробітника в УМВС України в Сумській області немає, а кримінальні справи щодо позивача та ТОВ «Будівельна компанія «Вертикаль» не порушувались, та відповідно виїмка документів не проводилась. Разом з тим, позивачем суду надані копії та дублікати відсутніх первинних документів, складання та наявність яких підтверджується вторинними документами бухгалтерського обліку (оборотно-сальдові відомості, накладні), в тому числі платіжними документами з посиланням на первинні документи. Надані інші документи в їх сукупності підтверджують реальність укладених угод, що спростовує висновки податкового органу.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 року у справі № 826/13080/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

І.В.Борисенко

М.В.Сірош